Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Естетика_Короткий конспект.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Естетика епохи Відродження

На відміну від Середньовічної естетики, де тільки Бог був єдиним критерієм краси, епоха Відродження знову висуває на перше місце Людину. Вона визнається прекрасною, або такою, що прагне до краси, за зразок якої береться мистецтво і філософія античності, оновлена, або заново відкрита для європейської людини. Церкві не вдається протистояти духові часу, створюється нова світська культура. Реформаційні рухи протистоять церковному засиллю Риму, відбувається перекладання Біблії на націоальні мови.

Гуманізм цієї епохи прославляє Людину, вселяє віру в творчі можливості та потенціал. Вивчаються твори Платона, Арістотеля, Плутарха, Лукіана, перекладають Архімеда, збирають і коментують писемні праці древніх авторів. На думку російського філософа М.Бахтіна, народна відомість епохи Відродження усупереч церковній догмі, продовжувала жити язичницьким радісним відчуття земного буття. Сміхова культура утверджувала радість сприйняття світу, Життя.

Напр., книга Джованні Бокаччо (1350-1353) “Декамерон” започатковує новелістичну традицію, яка дає змогу показати людину, здатну до інтриги, пригоди, діяльності, спритності та ін. Висміюються й церковні догми та впроваджені нею обмеження.

Бурхливий розвиток поезії і поетики (науки про поезію). Ренесансні поети дуже часто імітують стилі античних авторів, оспівують любов, дружбу, героїзм минулого і сучасного.

Леонардо да Вінчі (1452-1519) абсолютизує роль живоису в мистецтві. Його доктрина позначена позитивними життєстверджуючими мотивами: краса, гармонія, пропорційність, колір, краса природи і людини.

Головна концепція епохи Відродження – положення про те, що мистецтво є відображенням дійсності, в якій природа і людина – найпрекрасніший витвір самої Природи. Відмінність мистецтва і науки, за Леонардо, в тому, що мистецтво створює видимий світ (колір, фігури всіх предметів) у той час, як наука проникає вглиб “усередину тіл”, і зосереджується не на якісних, а на кількісних характеристиках речей. Тому від ученого зникає краса витвору природи. Це виправдовує необхідність витвору мистецтва.

Естетика Відродження – це насамперед пошук ідеалу. Іноді цей пошук межує з утопією (“Утопія” Томаса Мора). Шекспір помічає суперечливість краси і соціальних відносин, його Гамлет говорить: “Весь світ – в”язниця з множиною засовів, тортур і підземель”. Сервантес в образі Дон-Кіхота відобразив кризу ідей Ренесансу, розлад людини із зовнішнім не розуміючим його світом. Епоха Відродженя звершується розчаруванням.

Лекція 4. Становлення естетики як науки

Нормативні естетичні системи починають укладатися з 17 ст. Першою такою системою стала естетика стилю БАРОКО.

Бароко – стилістичний напрямок, повязаний з дворянською культурою епохи розквіту абсолютизму, становлення в державах національної єдності, водночас посилення впливу католицької церкви.

Бароко – означає “перлина” неправильної форми. Для творів бароко характерний перебільшений пафос, театральність, світлотінові контрасти – синтез архітектури, музики, живопису, скульптури, театру, садово-паркового і прикладного та декоративного мистцтва в ансамблях як єдиного цілого. Головне прагнення вразити глядача.

Однак, своє теоретичне закріплення нормативна естетика пройшла в системі Класицизму (кінець 18- поч. 19 ст.). Це напрямок, який розпочався ще в 17 ст., його принципи зазнали суттєвих змін. Хоча провідними еталонами досі залишається схиляня перед античними зразками.

Особливості класицизму: сувора регламентація жанрів, звернення мистетва до розуму, а не почуттів, підпорядкування творчого процесу непорушним правилам і канонам.

Розвиток точних наук сприяв перемозі раціоналізму в філософії.

Рене Декарт (1596-1650) в праці “Міркування про метод” (1637) виклав методологію раціоналізму, яка стала філософською основою естетики класицизму.

Ніколя Буало (1636-1711) – віршований трактат “Поетичне мистецтво” (1674) – головна вимога в усьому наслідувати античність. Сучасні йому поети-класицисти справді звертають свою увагу до тематики античності, але наповнюють її іншим смислом, дають їм нове трактуваня. Природа для Буало – щось протилежне духовному ідеалу. Свій ідеал твір мистецтва має черпати в розумі. Навіть від поета Буало вимагає точності, ясності, простоти. Немає краси поза істиною. Висока ідейність класистичного мистецта: патріотизм, громадянськість, героїзм.

Французькі класицисти орієнтуються переважно на суворі римські зразки мистецтва, а не на грецькі: Енеїда Вергілія, комедії Теренція, сатири Горація, трагедії Сенеки.

Веймарський класицизм – в творчості Гете і Шіллера. Просвітительська естетика німецького исьменника Лєссінга полягала в боротьбі за національне в мистецтві.