Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Худ. памяткознавство 3 кул..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
476.16 Кб
Скачать

3.Створення Луганської організації спілки письменників України.

Чимало робить для увічнення пам'яті митців обласна письменницька організація. Її історія сьогодення багата іменами, творами, подіями, святами.

У післявоєнний час в області працюють письменники Микола Упеник, Павло Безпощадний, виходять перші збірки поезій Микити Чернявського, Степана Бугоркова, Василя Горяїнова. До 1965 року у Ворошиловграді працювало обласне літературне об'єднання при редакції газети «Ворошиловградская правда». Керував ним до 1958 року поет Степан Бугорков, на той час завідуючий відділом культури і шкіл редакції газети. З 1958 по 1965 рр. керівником літоб'єднання був Микита Чернявський. Окрім них членами Спілки письменників СРСР в той час були: Ф. Вольний, Т. Рибас, В. Горяїнов.

Всі вони стояли на обліку в Донецькій організації Спілки письменників УРСР.

У 1964 році в члени СП СРСР були прийняті Г. Довнар, О. Холошенко, М. Яременко.

Отож 15 квітня 1965 року в М.Луганську зібралися не тільки професійні літератори, тобто члени СПУ, але й представники літературних об'єднань багатьох міст і районів області. З Києва прибули заступник голови правління Спілки письменників України Юрій Збанацький і поет Дмитро Павличко.

На той час у нашій області склалися досить міцні літературні сили. З післявоєнних років відомою була творчість письменників: Микити Чєрнявського, Степана Бугоркова, Тараса Рибаса, Івана Савича, Василя Горяїнова, Михайла Яременка, Федора Вольного, Геннадія Довнара, Ольги Холошенко. У травні 1965 року за рішенням Президії Спілки письменників України була створена Ворошиловградська письменницька організація, яка нараховувала тоді одинадцять членів СП СРСР. Відповідальним секретарем її був обраний Тарас Михайлович Рибас.

До того часу були широко відомі твори Федора Вольного: роман «Третий Восточний», п'єси «Мера любви», «Суровая повесть» та інші, за якими йшли спектаклі в обласному драматичному театрі.

У 1957 році на республіканському конкурсі на кращій твір про шахтарську працю другої премії була удостоєна повість Г. Довнара «В шахтарську сім'ю», третьої премії — п'єса Ф.Вольного «Суровая повесть».

Подальший літературний процес був ще більш плідним та різноманітним. Незабаром до Спілки письменників були прийняті поет із м. Старобільська Іван Михайлович Світличний та Владислав Титов — автор повісті «Всім смертям назло». До м. Сєвєродонецька приїхав і став керувати літературним об'єднанням Йосип Курлат

У кінці 60-х років Ворошиловградська письменницька організація поповнилась новими членами Спілки письменників. До її складу увійшли: Владислав Титов, Веніамін Мальцев, Йосип Курлат (переїхав із Донецька), Микола Малахута, Іван Низовий, Микола Погромський, Борис Беляев (літературознавець), Іван Світличний, Іван Савич.

В 1967 році на сторінках журналу «Юність” з'явилась повість Владислава Титова «Всем смертям назло”, яка облетіла не тільки країну, але й весь світ, і на протязі декількох років була перекладена на десятки мов, а сам письменник був відзначений Державною премією УРСР їм. Т. Г. Шевченка.

Після тривалої перерви, викликаної незаконними репресіями в 30-ті роки, знову повернувся до літературного життя Юрій Сліпко. Трагічною була життєва доля поета Юрія Слїпка.Народився Юрій Васильович Сліпко 26 травня 1912 року в с. Винники Козельщанського району Полтавської області. Після здобуття освіти працював учителем, журналістом. З 1930 року почав друкуватися у журналах «Нова генерація». «Червоний шлях», «Молодняк».

У зловісні тридцяті роки геноциду українського народу і знищення національної культури був заарештований і більше десяти років поневірявся у сталінських таборах.

Потім приїхав на Луганщину, працював шахтарем.Нелегким було повернення Юрія Сліпка до творчості, однак він знайшов сили видати дві збірки поезій «Пролог до пісні» (1966) і «Зелена фантазія» (1968).Він міг багато зробити в літературі... Юрій СлІпко — поет і мужня людина помер 4 жовтня 1969 року.

У сімдесяті роки письменницьку організацію, зокрема, поповнили: Анатолій Романенко, Валерій Полуйко, Михайло Пєсєнка, Андрій Медведенко.

Обласна письменницька організація в кінці 70-х на початку 80-х років поповнилася молодими силами". В члени Спілки письменників прийняті Анатолій Романенко, Валерій Полуйко, Андрій Медведенко. Михайло Пєсенка, Микола Ночовний, Тетяна Дейнегіна. В організацію прибув письменник, ветеран 395 шахтарської дивізії Яків Захаров.

Після смерті Тараса Рибаса із березня 1977 року відповідальним секретарем письменницької організації був обраний Микита Антонович Чернявський, який очолював організацію до березня 1983 року. Потім обласну письменницьку організацію очолює Геннадій Довнар. Із 1988 року відповідальним секретарем був обраний поет і прозаїк Микола Ночовний, у 1990 році поет Леонід Стрельник, з 1992 року — поет Іван Низовий, зараз її очолює А.Медведенко.

На Луганщині багато років працюють старійшини письменницького цеху Микита Чернявський та Іван Савич.

При редакції обласної молодіжної газети «Молодогвардієць» працювало літературне об'єднання імені Володимира Сосюри.

У 1981 році лауреатом Державної премії ім. Тараса Шевченка став легендарний письменник Владислав Титов. Сьогодні варто перечитати його твори, а особливо останній роман «Мрії старого парку».

Такою ж відзнакою, але вже Шевченківською премією незалежної України, в 1994 році освятилася творчість Василя Голобородька, який прийшов у літературу із самобутньою поезією ще в середині шістдесятих років. На жаль, тоталітарний режим та його прислужники намагалися заперечити своєрідність поетичного світовідчуття талановитого поета і тому його книжка «Зелен день» була видана в Україні аж 1988 року, хоча мала стати вагомим складником літературного процесу набагато раніше, адже за кордоном перша збірка «Летюче віконце» вийшла ще в 1970 році.

У 70-80 роках більшість книг письменників з Луганська друкувалася у видавництві «Донбас» (м. Донецьк), а також «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро» (м. Київ). Однак твори Тараса Рибаса, Микити Чернявського, Геннадія Довнара, Анатолія Романенка, Івана Савича, Йосипа Курлата виходили і в московських видавництвах. Особливо популярними в читачів були книги Владислава Титова та історичний роман Валерія Полуйка «Лета 7071».

Певним чином сприяли пропагуванню творчості письменників-земляків численні літературні свята, читання, конференції, дні літератури, поїздки в сусідні області та в більш далекі краї. Зважаючи на їх певну ідеологічну спрямованість, все ж треба відзначити й позитивне: зміцнення творчих взаємин, можливість дієвої участі в культурному житті, пропаганда книги і т.д.

Серед подібних заходів хотілося б згадати Сосюринські читання, творчі звіти в м. Москві 1972 та 1982 років, дні літератури на Луганщині в 1985 році, Тютюнниківські та Грінченківські читання кінця 80 —90-х років і, врешті-решт, Міжнародне Шевченківське свято «В сім'ї вільній, новій», центром проведення якого в 1998 році стала вся Луганщина. А в обласному центрі відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку (скульптор Іван Чумак).

На початку дев'яностих років активізувалася видавнича діяльність, тому що значно демократизувався сам процес виходу книги. Тоді й прийшли до читача збірка бібліографічних матеріалів про життя і творчість письменників Луганської області та їх твори «Літературна Луганщина» в двох випусках (упорядник М. Ночовний, 1992 р.), літературознавче дослідження І.М.Білогуба «Літературно-краєзнавча Луганщина» (1994 р.) та ряд інших видань краєзнавчого спрямування, що стали першими навчальними посібниками на уроках літератури рідного краю, які розпочали проводити в деяких школах учителі-словесники у відповідності до нових програм з української літератури. У 1994 році започатковано часопис «Бахмутський шлях», ініціатором створення і першим редактором його був Юрій Єненко. Вагомим літературно-мистецьким виданням впродовж семи років була газета «Кам'яний Брід» (редактор Ганна Гайворонська). Тепер в області діє чимало видавництв, деякі з них очолюють письменники: «Світлицю» — Андрій Медведенко, «Книжковий світ» — Микола Малахута, «Шлях» — Сергій Омельченко.

Законодавча можливість видати тепер будь-яку книгу призвела до того, що часто-густо надибуємо видання низького художнього рівня і, навіть, позбавлені здорового глузду. На противагу масовим любительським вправам, як правило, вирізняються книги митців, написані на справді професійному рівні. Зрозуміло, що серед таких видань бачимо книги членів нашої письменницької організації. Не зважаючи на матеріальні труднощі, нехай і невеликими тиражами (нерідко біля ста примірників) за останні два-три роки вийшли друком нові твори Івана Низового, Григорія Половинка, Миколи Ночовного, Геннадія Довнара, Миколи Малахути, Тетяни Дейнегіної, Ганни Гайворонської, Андрія Медведенка, Ярослава Кремінського, Івана Шкурая, Василя Старуна та інших.

У серії «Сучасна українська література» вийшла книга Василя Голобородька «Слова у вишиваних сорочках» («Український письменник», 1999 р.), збірка вибраного «Посівальник» («Альма-матер», 2002 р.),поетична збірка «Українські птахи в українському краєвиді» («Акта»,2002 р.)

За останні роки літературними преміями ім. Василя Стуса та Олени Пчілки відзначена поетеса з Краснодона Антоніна Листопад, а поет Іван Низовий — лауреат премії імені братів Лепких та імені Олекси Гірняка. Лауреатами обласного літературного конкурсу імені Микити Чернявського стали Іван Савич, Геннадій Довнар, Іван Шкурай, Іван Михайлович Світличний, Ольга Холошенко, Дмитро Боярчук, Іван Низовий.

Десятки чудових літературних передач підготувала на державному обласному телебаченні Тетяна Дейнегіна — заслужений журналіст України. Відомий прозаїк і публіцист Дмитро Боярчук теж має звання заслуженого журналіста України.

Серед наймолодших членів обласної письменницької організації Олекса Півень — переможець міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» та Анна Пустовіт — педагог із міста Ровеньки. Вони закінчили Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, який здавна багатий літературними іменами та традиціями, їх продовжують тепер студенти факультету української філології, де вже п'ять років здійснюється підготовка за спеціальністю «Літературна творчість» (кафедра української літератури). Тепер тут навчається більше сорока студентів, до того ж у вузівському видавництві «Альма-матер» вже вийшло друком чимало їх перших поетичних збірок.

Із 1998 року в університеті діє літературно-краєзнавчий кабінет-музей, де зібрано книги письменників-земляків (багато з автографами) та обладнано експозиції, що розповідають про історію літературно-мистецького життя Луганщини. Значний духовний потенціал цього літературно-освітнього осередку, особливо серед учнівської та студентської молоді, засвідчено в книзі відгуків. Побувавши в музеї, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, публіцист і правозахисник Надія Світлична написала: «Переважно люди починають шукати свої корені, коли стають старшими, а то й утрачають природні джерела. Тому особливо цінним видається створення літературно-краєзнавчого кабінету-музею в педагогічному університеті. Дбайливо дібрані музейні матеріали не лише допоможуть майбутнім учителям у краєзнавчій роботі, а й заохотять кожного досліджувати власний родовід, бо кожне життя унікальне і є часткою історії народу. З роси та води Музеєві і його ентузіастам!».

Письменник Сергій Чирков — випускник філологічного факультету 1972 року — наголосив: «Справу розпочато дуже добру. Хай щастить і цьому музеєві, і нехай гараздується людям, які його творять і які приходять сюди із трепетом душевним. І дай, Боже, нашій мові щасливого буяння по всіх усюдах українських, а не лише у музейних кімнатах».

Слушну думку висловив літературознавець і педагог з міста Донецька Вадим Оліфірєнко: «Прекрасна робота ведеться у літературному музеї. Луганщина і Донеччина мають велику літературну історію, яку треба доносити до школи, вузу і громадськості. В цьому великий смисл відродження нашої духовності».

Думається, що луганське літературне коріння насамперед сприяє творчості молодих авторів, особливо тих, хто згуртований в літературних об'єднаннях. У луганській обласній бібліотеці для юнацтва вже більш 10 років працює обласне літературне об'єднання «Глагол» (керівник Андрій Медведенко), де кожного року проводиться конкурс «Молоді голоси» та видаються колективні збірки «Молодий Луг», куди входить все краще зі створеного молодими поетами та прозаїками. Вони діють в Луганську, Стаханові, Сватовому, Свердловську, Первомайську, Білокуракіному. А в місті Сєвєродонецьку щорічно проходить дитячий поетичний конкурс «Джерельце», на який приїжджають учні з багатьох областей України.

Віриться, що в нелегкий час становлення державності літературна творчість Луганщини є тією життєдайною силою, яка поєднує минуле, теперішнє й майбутнє Вітчизни.

Питання для самоконтролю:

1.Охарактерезуйте витоки літературної спадщини краю.

2.Спробуйте стисло охарактеризувати основні етапи розвитку літературно-краєзнавчої Луганщини.

3.Зробіть загальну характеристику сучасного стану розвитку Луганського відділення Національної спілки письменників України.

4.Розкрийте трагічність долі наших співвітчизників – Ю.Сліпка, І.Савича, М.Руденка, І.Світличного, М.Щепенко, І.Приблудного та інших.

2.2. Особливості музичного мистецтва Луганщини.

Зміст.

1.Донецьке відділення Національної спілки композиторів України.

2.Луганське відділення Національної спілки композиторів України.

3.Луганське обласне об’єднання самодіяльних композиторів.

Видатнi дiячi музичного мистецтва Донбасу: А.Водовозов, С.Ратнер, С.Мамонов, Є.Милка, О.Рудянський, О.Некрасов, М.Шух, М.Лаврушко, О.Скрипник, С.Турнеев, Г.Ковальова.

1.Донецьке відділення Національної спілки композиторів України.

Всьому світові відомо українське музичне мистецтво, сповнене високим емоційно-поетичним змістом, неповторним національним колоритом, самобутністю художньої мови. Традиції української музики – найважливіша частина національної культури, вони розвивалися протягом багатьох століть, відображаючи всі етапи суспільного життя, важливі історичні події, специфіку української природи, характеру, побуту.

Українська музика є не тільки великим національним багатством, а й існує у свідомості світової громадськості як реальний фактор загального музичного мистецтва.

За радянської доби народна творчість, зокрема музична, розвивалась шляхом створення професійних колективів, здатних збирати, аранжувати та виконувати народні пісні і танці на високому художньому рівні.

Ініціювання та вагома матеріальна підтримка державою потужної системи масової художньої самодіяльності, взірцем для якої й були вищезазначені професійні колективи.

Збереження традицій автентичного, національно-питомого мистецтва, котре, хоч і не підтримувалось на такому рівні, як два вищезгаданих, проте існувало, головним чином, за рахунок ентузіазму окремих виконавців і збирачів Сьогодні неможливо представити культуру Донбасу, його музично-художній потенціал без Донецької організації Союзу композиторів України. Починалася історія творчої співдружності ще в 1968 році. Саме тоді зусиллями композиторів Донбасу О.Ратнера і А.Водовозова організація знайшла свій офіційний статус.

Донецьке відділення Союзу композиторів України було створено в 1969 році. Його основоположником був А.Водовозов. На той час в організацію входило 8 чоловік. Почини маститих авторів продовжили їх учні (С. Мамонов, М. Лаврушко, Є.Мілка та інші) .Збагачуя традиції української професійної музики ХХ століття, вони внесли свій вклад у розвиток культури шахтарського краю. Композитори є наставниками юних студентів Донецької консерваторії імені С.Прокоф’ева – нашого прославленого співвітчизника. В даний час її членами є С.Мамонов, О.Скріпник, М.Лаврушко, Є.Мілка, О. Некрасов, О.Рудянській, В.Стеценко, М.Шух, О.Журавльова, В.Івко, В.Іванченко, Е.Чистая та інші. Багато хто з них відмічений званнями Лауреатів різних конкурсів ( Є.Мілка, М.Шух, О.Некрасов, А.Водовозов та інші). Створені публіцистичні фільми з музикою М.Шуха і так далі. У своїй творчості композитори звертаються до різних жанрів. що визначається індивідуальними пристастями, загадками творчого процесу. Так О.Рудянській, О.Ратнер, при всій різносторонності їх інтересів, все більш тяжіють до театральної музики (опери, балети, програмні увертюри, фантазії); Є.Мілка, М.Шух – до камерно-інструментальних і симфонічних форм; А.Водовозов, С.Мамонов, О.Некрасов, М.Лаврушко – до вокальних циклів, інструментальних п'єс, хорових творів, музики до лялькових спектаклів; А.Водовозов, С.Мамонов, О.Некрасов, О.Рудянській – до жанру сучасної пісні.

Збереженням та розвитком кращих традицій музичного мистецтва Луганщини займаються Луганський осередок Національної спілки композиторів України та обласне об’єднання самодіяльних композиторів Луганської області.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.