- •Ґрунтово-кліматичні умови зони з урахуванням особливостей господарства
- •3.2.1. Розміщення культури в сівозміні
- •3.2.3. Система удобрення
- •3.2.4. Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву та сівба
- •3.2.5. Догляд за насінниками та інтегрований захист від шкідниливих організмів
- •3.2.6. Режим зрошення люцерни
- •3.2.7.Агробіологічний контроль за посівами
- •3.2.8.Збирання врожаю
- •3.3Основи переробки та зберігання сільськогосподарської продукції
- •Техніка безпеки технологічного процесу при вирощуванні люцерни
- •5.2. Кількість необхідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту
- •5.3. Техніка безпеки при роботі на посівних машинах
- •5.4. Рекомендації щодо поліпшення стану охорони праці
- •Висновки і рекомендації виробництву
3.2.5. Догляд за насінниками та інтегрований захист від шкідниливих організмів
Догляд за посівами включає всі технологічні операції на полі від сівби до збирання врожаю: агротехнічні, біологічні і хімічні заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами, а також розпушення ґрунту, підживлення.
Після збирання покривних культур сільськопосподарськими машинами (грунт дуже ушільнюється, на полі залишаються рослинні рештки. Тому для поліпшення водно-фізичного стану верхнього шару грунту люцерну розпушують боронами, а на широкорядних посівах глибоко розпушують.
Додатковим резервом вологи є снігозатримання .
Весняний догляд за літніми посівами починається з ранньо- весняного розпушування грунту. Рослинні рештки згрібають боронами і спалюють. Боронування посівів люцерни другого і наступних років життя не дає якісного розпушення. Тому в першу чергу слід застосовувати дискові борони або культиватори з долотами в агрегаті з боронами. Добрі наслідки на загущених травостоях дає дворазове розпушення дисковою бороною БДТ-2,2. Диски звичайного лущильника встановлюють під кутом 8—15°, на загущених посівах кут атаки має бути більшим, на розріджених — меншим. При цьому рослини хоч і пошкоджуються, але незначно, в основному це пошкоджені шкідниками і ослаблені.
Дискування проводять на початку відростання люцерни. Цей захід відомий як омолоджування. Він сприяє підвищенню врожаю насіння.
До бур'янів відносять рослини, що не вирощуються людиною, але що засмічують з/х угіддя.
Система заходів захисту люцерни від хвороб:
1 .Створення і впровадження у виробництво сортів, стійких до хвороб.
2.Вирощування здорового посівного матеріалу, що обмежуватиме поширення найбільш шкодочинних хвороб.
З.Щоб обмежити переселення комах, особливо переносників збудників бактеріальних, вірусних і мікоплазмових хвороб, люцерну слід сіяти з просторовою ізоляцією 2000 м від торішніх посівів, а також від посівів капустяних культур поточного року.
Для того, щоб не завдати шкоди бджолам під час цвітіння люцерни всі хімічні обробки на час цвітіння закінчують.
Правильні строки та способи боротьби зі шкідниками можна встановити лише на основні знання шкідливих комах.Але крім знищувальних заходів.
Люцерна в різні фази розвитку пошкоджується різними шкідниками та хворобами. При цьому втрати насіння можуть досягати 70 -80%. Особливо небезпечні шкіники які пошкоджують генеративні органи. У Степу найбільш поширений люцерновий та буряковий клопи, люцерновий та довгоносик –фітономус, насіннєїд- тихіус та люцернова товстоніжка.Сходи часто пошкоджують бульбочкові довогоносики, попелиці. Проти грунтових шкідників за два- три тижнідо сіви насіння протруюють ТМТД(400г/ц) .Весною на початку відростання травостою з метою знищення фітономуса посіви оприскують поліхлорпіненом. До бутонізації до знищення личинок клопів у разі потреби використовують такі ж препарати. За даними Українського науково - дослідного інституту зрошувального землеробства, досить ефективнів умовах зрошення такі інсектициди,як Фозалон, Базудин.
Хімічну обробку насінників люцерни рекомендується проводити в такі строки:
у період весняного відростання Метафос
на початку бутонізації Базудин
перед цвітінням Фозалоном
Таблиця 4
Шкідники люцерни, період та характер пошкодження ними рослин |
|||
Шкідники |
Період пошкодження, фаза рослин |
Шкодочинна стадія. Характер ошкодження |
Поріг шкодочинності |
Люцерновий кореневий довгоносик Sitona longulus Gyll. |
3 другої половинитравня — серпень,сходи — відростання |
Жуки об'їдають листки, велику шкоду завдають переважно сходам люцерни, що відростає. Личинки живляться переважно вмістом бульбочок, частково об'їдають тканини на корінцях, часто вгризаються усередину головного кореня |
5—8 особин на 1 м2 |
Попелиця люцернова Aphis craccivoru Koch. |
Травень—червень, стеблування |
Дорослі і личинки колоніями заселяють здебільшого молоді верхівки рослин (листки, стебла). Внаслідок висисання соків з тканини стебла поникають, листки скручуються, квітки обпадають, боби залишаються недорозвиненими із щуплим насінням |
2 бали (на 100 рослин) — великі колонії на окремих листках, прилистниках або стеблах |
Люцерновий скосар, або великий люцерновий довгоносик Otiorrhynchus ligustici L. |
Кінець квітня — червень та червень - жовтень—травень, сходи, весняне відростання — стеблування, припинення вегетації |
Жуки живляться листками, а личинки — на коренях, вигризаючи невеликі ямки, а пізніше (серпень— вересень) перегризають корені, внаслідок чого рослини гинуть. Закінчують харчуватись у червні наступного року |
5—6 особин на 100 помахів сачком |
Попелиця бородавчаста Therioaphis trifolii Mon |
Квітень—жовтень, впродовж вегетації |
Дорослі і личинки не утворюють щільних колоній, а рівномірно розселяються по листковій пластинці. Внаслідок висисання соків із тканини листки жовтіють, засихають і обпадають. Особливо небезпечна в жаркі і сухі роки |
250—300 особин на 100 одинарних помахів сачком |
Люцерновий клоп Adelphocoris lineolatus Goeze. |
Травень—жовтень, період вегетації |
Шкодять дорослі комахи та личинки, які живляться соком молодих пагонів, листками, суцвіттями, бутонами, зав'язями, насінням. Пошкоджені частини рослин деформуються, жовтіють, уражені генеративні органи не утворюють насіння. Крім того, єперенощиками вірусних хвороб |
15—20 особин на 100 помахів сачком |
Листовий люцерновий довгоносик, або фітономус Phitonomus transsylvatiicus Petri |
Квітень—червень, відростання — бутонізація |
Жуки у період відростання живляться листочками,об'їдаючи їх із країв, а потім м'якими тканинами стебел, на яких вигризають ямки. Личинки молодших віків (1—3) ведуть прихований спосіб життя (всередині стебел), старших — відкрито; пошкоджують бруньки, бутони, суцвіття, верхівки молодих листочків |
6—8 особин на 1 м2 |
Люцернова квіткова галиця Contarinia medicaginis Kieff. |
Літ імаго: першої генерації — початок червня; другої — друга половина червня — перша половина липня; третьої — серпень — перша половина вересня, бутонізація |
Личинки живляться тканинами бутонів, які розростаються і утворюють гали конічної форми з синім або фіолетовим забарвленням. Урожайність насіння суттєво зменшується |
25—35 личинок, лупаріїв у грунті на 1 м2 |
Люцернова товстоніжка Bruchophagus roddi Guss. |
Кінець травня — вересень, бутонізація - початок утворення бобів |
Шкодять личинки, які живляться вмістом насіння під оболонкою. Суттєво зменшує врожайність насіння. За вегетаційний період розвивається у двох—трьох поколіннях |
20—30 особин імаго на 100 помахів сачком |
Люцернова совка Chloridea viriplaca Hfn. |
Друга половина травня — жовтень, впродовж вегетації |
Гусениці живляться листками, квітками, зеленими бобами, скелетують листки, а потім об'їдають їх з країв або продірявлюють. Зменшують врожай зеленої маси та насіння |
8—10 особин на 1 м2(у періодстеблування);3—5 особин на 1 м2(після цвітіння) |
Люцерновий жовтий насіннєїд, або тіхіус Tychius Jlavus Beck. |
Друга половина квітня — травеньлипень—вересень, впродовж вегетації |
Жуки живляться тканинами стебел, листками, бруньками, генеративними органами, переважно у верхній частині вигризають невеликі довгасті ямки, скелетують листкові пластинки переважно з нижнього боку, а в бруньках і бутонах вигризають глибокі ямки, у квітках — приймочки і маточки. Листки і бутони поступово жовтіють, засихають і обпадають. Личинки живляться вмістом бобів, насінням |
15—20 жуківна 100 помахів сачком |
До спеціалізованих шкідників належить 17 видів — люцернові листкові довгоносики, люцерновий комарик, або люцернова квіткова галиця, люцернова листкова І плодова галиці, насіннєїди — тіхіуси, апіони, брухофагуси та ін. Шкодочинність комплексу шкідників та їх чисельність залежать від фази розвитку рослини та укосу.