3. Ситуаційне завдання

1. Визначити основні види ризику підприємства та оцінити їх.

2. Визначити методи зниження комерційних ризиків торговельного підприємства.

3. Провести аналіз організації роботи щодо управління ризиками на прикладі конкретного підприємства.

4. Використовуючи метод побудови «дерева рішень», необхідно оцінити ризик двох варіантів закупівлі підприємством торгівлі товару А або товару В та обрати найбільш оптимальний варіант. Вихідні дані наводяться у таблиці 1.

Таблиця 1 – Дані про закупівлю товарів підприємства

Товар	Засоби, витрачені на закупівлю товару, грн.	Доход на одиницю реалізації, грн.	Прогнозований обсяг реалізації, грн.	Імовірність
А	30000	25	1500	0,20
			1600	0,60
			2000	0,20
В	40000	34	1000	0,10
			1400	0,50
			1600	0,40

4.Підготовка реферату (за вибором) на тему:

1. Управління ризиком –нова сфера знань.

2. Ризик і імовірність.

3. Організація процесу управління ризиком.

4. Види ризиків.

5. Методи визначення ризиків.

6. Метод побудови „дерева подій”.

7. Методи індексів небезпеки.

8. Методи оцінки ризиків.

9. Інтегральна оцінка ризиків.

10. Фінансування ризиків.

11. Страхування і самострахування ризиків.

12. Оцінка ефективності методів управління ризиками.

13. Питання фінансової безпеки підприємства і стратегія управління ризиками.

14. Організація заходів щодо управління ризиками торговельного підприємства.

15. Управління інвестиційними ризиками.

Тема 7. Управління в кризових ситуаціях

1. Питання для контролю знань студентів

1. Кризові явища в діяльності підприємства.

2. Локальні сегменти прояву кризових явищ.

3. Основні джерела кризи.

4. Причини виникнення криз.

5. Види криз.

6. Сутність ситуації банкрутства.

7. Інститут банкрутства.

8. Основні суб’єкти процедури банкрутства.

9. Санація та ліквідація.

10. Судочинство щодо справ про банкрутство.

11. Структуро-логічна процедура порушення справи банкрутства.

12. Ініціювання процедури банкрутства.

13. види реакцій підприємства на кризовий стан.

14. Ознаки кризового стану.

15. Антикризове управління та його особливості.

16. Заходи антикризового управління.

17. Розробка антикризового механізму.

18. Конкуренція і її методи.

19. Конкурентні стратегії.

20. Загальна конкурентна матриця М .Портера.

21. Модель конкурентних сил.

22. Матриця конкурентних переваг.

23. Модель реакції конкурентів.

24. Політика ліквідації неплатоспроможності.

25. Роль менеджера в управлінні кризовою ситуацією.

26. Основні риси системи менеджменту в кризовій ситуації.

27. Фактори успіху подолання кризової ситуації.

2.Тест з теми

1. Криза в системі менеджменту підприємства характеризується ...

   1. раптовістю і несподіваністю подій, високим рівнем загрози життєвим інтересам підприємства;

   2. недостатністю часу для прийняття відповідних заходів;

   3. недостатністю інформації для прийняття і недостатністю ресурсів для реалізації управлінських рішень;

   4. раптовістю і несподіваністю подій, високим рівнем загрози життєвим інтересом підприємства, недостатністю часу для прийняття відповідних заходів.

2. Первинним зовнішнім проявом виникнення кризи є...

   1. формування стійкої тенденції руху поточних витрат у бік збільшення, обсягу та норми прибутку – у бік зменшення;

   2. порушення необхідного співвідношення між генеруванням підприємницького доходу та вартістю залучених ресурсів, між грошовими надходженнями та грошовими витратами між власним та позиковим капіталом;

   3. катастрофічне погіршення усіх показників її стану, що призводить до поступової втрати власного капіталу;

   4. виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку по зобов’язаннях.

3. Локальні сегменти прояву кризових явищ це:

   1. криза збуту, викликана невідповідністю обсягу і структури вироблюваної продукції до обсягу і структури попиту покупців;

   2. криза діяльності, пов’язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання;

   3. фінансова криза, що виявляє себе в неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів; криза менеджменту, пов’язана з невідповідністю стилю, форм і засобів керування підприємством його існуючому статусу, стратегічним цілям господарювання, якості персоналу тощо;

   4. все перераховане вище.

4. Причиною виникнення кризи може бути:

4.1 недостатній рівень знань про можливості передбачення кризи;

4.2 недостатній рівень знань про взаємодію між підрозділами в системі управління;

4.3 випадкові відхилення, помилки, прорахунки;

4.4 все перераховане вище.

5. Основними видами криз є:

1. стратегічні кризи; криза зростання; криза ліквідації;

2. локальні, глобальні;

3. критичний, катастрофічний, фатальний;

4. криза зростання; криза ліквідації; криза старіння.

6. Механізм ліквідації підприємства повинен вирішувати наступні задачі:

   1. бути механізмом впорядкованого та цивілізованого виходу підприємства з ринку; припиняти використання активів, корисний термін використання яких скінчився, або корисність яких є нульовою чи від’ємною;

   2. забезпечувати передачу життєздатних активів новим власникам та менеджерам, які можуть забезпечити їх більш продуктивне використання; бути кінцевою стадією заявлення та стягнень боргів;

   3. вивчати причини неплатоспроможності з метою захисту кредиторів і зацікавлених сторін від недобросовісних дій боржника, які можуть призвести до зменшення вартості його активів; забезпечувати швидку та ефективну акумуляцію та продаж активів боржника;

   4. все перераховане вище.

7. Механізм реорганізації забезпечує:

1. різноманітні форми та інструменти проведення реорганізаційних процедур, можливість їх вибору з урахуванням специфічних особливостей підприємства – банкрута;

2. захист підприємства, що є ініціатором або проводить реорганізаційні процедури від пріоритетних та забезпечених кредиторів;

3. можливість матеріальної, фінансової чи консалтингової допомоги підприємству в період реорганізації, рівність його прав та можливостей порівняно з іншими суб’єктами ринку;

4. все перераховане вище.

8. Неплатоспроможність – це...

   1. недостатність ліквідних активів, необхідних підприємству для розрахунків за своїми зобов’язаннями і продовження господарської діяльності;

   2. нездатність підприємства у встановлений законодавством термін задовольнити вимоги, які пред’являються до нього кредиторами, та виконати зобов’язання перед бюджетом;

   3. це система заходів щодо уникнення ліквідації підприємства у процесі банкрутства, яка передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних умовах;

   4. все перераховане вище.

8. Антикризове управління – це управління, яке ...

   1. забезпечує успішну діяльність підприємства на певному ринку;

   2. націлене на запобігання можливих серйозних ускладнень в ринковій діяльності підприємства, забезпечення його стабільного господарювання;

   3. забезпечує розробку і реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних чинників, що можуть привести до кризової ситуації;

   4. перелічене в пунктах 9.1 і 9.3.

10. Заходи антикризового управління поділяються на:

1. реактивні і активні;

2. оперативні і стратегічні;

3. стратегічні і тактичні;

4. перелічене в пунктах 10.1 і 10.3.

11. В кризовій ситуації можна виділити наступні стадії:

1. настання, поширення, загострення і виходу;

2. виникнення, вивчення, розробки та реалізації антикризових дій, ліквідації;

3. стадія шоку, стадія відкату назад, стадія поступового виходу із кризового становища;

4. перелічене в пунктах 11.1 і 11.3.

12. В розробці антикризового механізму можна виділити три основних підходи:

12.1 реактивне, стратегічне і планове управління;

12.2 реактивне і активне управління;

12.3 планове управління, реактивне і активне управління;

12.4 стратегічне, тактичне, оперативне управління.

13. Кризова ситуація вимагає застосування надзвичайних і нестандартних заходів, які передбачають:

13.1 заходи з приведення діяльності підприємства у відповідність до змін макросередовища, факторів безпосереднього оточення та внутрішнього середовища;

13.2 заходи щодо мінімізації втрат підприємства та виходу з кризової ситуації;

13.3 заходи, які не наводять до зміни звичних відношень;

13.4 перелічене в пунктах 13.1 і 13.3.

14. Конкуренція в маркетингу розглядається як:

1. функціональна конкуренція;

2. видова конкуренція;

3. фірмова конкуренція;

4. все вище перераховане.

15. Конкуренція може здійснюватися за допомогою різних методів, що включають:

    1. цінові, нецінові, маркетингові;

    2. стратегічні, тактичні, оперативні;

    3. активні, захисні, реактивні;

    4. все вище перераховане.

16. Найбільше значення в конкурентній політиці мають:

    1. розробка і випуск нових товарів; політика цін; комплексне дослідження ринку; вибір найбільш ефективних каналів товароруху; застосування засобів СТИЗ;

    2. надання покупцям великого комплексу послуг, широке використання реклами;

    3. промислове шпигунство, використання демпінгу, виробництво товарів імітаторів;

    4. використання чужих товарних знаків, переманювання фахівців.

17. Досягнення підприємствами конкурентної переваги здійснюється за допомогою вирішення наступних задач:

1. визначення маркетингових можливостей з досягнення конкурентних переваг і визначення шляхів одержання конкурентних переваг;

2. вибір можливих стратегій з досягнення конкурентних переваг; оцінка відповідних дій конкурентів;

3. розробка і випуск нових товарів; політика цін; комплексне дослідження ринку; вибір найбільш ефективних каналів товароруху; застосування засобів СТИЗ;

4. перелічене в пунктах 17.1 і 17.2.

18. Складовим елементом підсистеми конкурентних стратегій є:

1. загальна конкурентна матриця М .Портера;

2. модель конкурентних сил;

3. матриця конкурентних переваг; модель реакції конкурентів;

4. все вище перелічене.

19. Забезпечити задовільну структуру балансу підприємства можна за рахунок використання наступних комплексних заходів:

19.1 збільшення або зменшення основних засобів і позаоборотних активів; збільшення або зменшення оборотних коштів; збільшення або зменшення основних засобів, оборотних коштів і позаоборотних активів;

19.2 збільшення або зменшення джерел власних оборотних коштів;збільшення або зменшення джерел власних оборотних і позаоборотних активів;

19.3 збільшення або зменшення короткострокової заборгованості;

19.4 все перераховане вище.

20. Структура балансу є незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

1. коефіцієнт загальної ліквідності менше 2;

2. коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами менше 0,1;

3. коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами більше 1;

4. перелічене в пунктах 20.1 і 20.2.