29. Принципи податкової системи. Співвідношення понять «податкова система» та «система оподаткування»

Вже кілька століть серед економістів невщухає дискусія щодо того, на яких принципах повинна формуватись податкова система. Деякі автори розглядають їх з точки зору впливу на платника, деякі – з загальнодержавницьких позицій.

Вихідними принципами побудови податкової системи, які визначені в законі України “Про систему оподаткування” є : стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обгрунтованість; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Практика становлення і розвитку податкової системи в Україні свідчить про декларативний характер багатьох із вищевказаних принципів. Наприклад, досить важко назвати соціально справедливим неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що нині визначений в Україні. Постійні зміни в діюче законодавство порушують принцип стабільності, тощо. Крім того, система принципів є дещо застарілою, оскільки не враховує загальносвітові тенденції щодо розвитку систем оподаткування та не декларує необхідність гармонізації податкової системи України в першу чергу з європейською та загальносвітовою.

Система оподаткування (законодавче визначення) – це сукупність податків

і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових

фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Податкова система (наукове визначення) – це взаємопов’язана сукупність

діючих в даний момент у конкретній державі суттєвих умов оподаткування.

30. Публічні органи влади загальної компетенції у податковій сфері.

1) органи загальної компетенції, які, здійснюючи свою діяльність у багатьох напрямах, водночас реалізують і фінансову (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів і та ін.), що не є для них основною чи єдиною;

Державну політику у фінансовій сфері здійснює Верховна Рада України, що затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і вносить зміни до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Найважливіші питання у фінансовій сфері регулюються винятково законами України. Певні повноваження у фінансовій сфері має Президент України: призначає міністра фінансів; представляє на затвердження Верховній Раді кандидатури Голови Національного банку України (далі - Нацбанку України).

Значними повноваженнями в галузі управління фінансами наділений Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України.