Розділ 2. Україна в умовах переходу до ринкового господарства

Існують специфічні проблеми в області переходу до ринку: дуже важко переходити до ринку в країні, що раніш повною мірою не пробувала жити в нормальній ринковій економіці. Останні 70 років країна жила за законами тоталітарної економіки. Приватна ініціатива чи викорінювалася існувала в тисках державної ідеології. Планувалось, що це дасть можливість існуванню величезній дуже централізованій державній машині. Будь-яка інша форма економічної діяльності, крім роботи на державному підприємстві і, почасти, у кооперативах, переслідувалася. Те, що здавалося на перший погляд ефективним і справедливим, державна економіка працювала не настільки ефективно і не дозволяла відплачувати цілком за працю людей і їхню ініціативу. Система розподілу продукції не могла стимулювати збільшення її виробництва. Нормою стала система розподілу споживчих товарів по картках, талонам і ін.

Природно, що така система обмеження споживчого попиту не давала повною мірою промисловості реагувати на споживчий попит, і це робило промисловість інертної. Промисловість випускала по більшій частині продукцію, що не відповідала, в основному, ні по якості, ні по кількості запитам споживачів.

Це відбувалося тому, що регулююча роль цін не працювала, а іншого ефективного механізму регулювання і контролю не було. Неефективність у використанні ресурсів, величезні державні витрати на оборону, дотування неприбуткових підприємств перенапружували всю економіку. Зрозуміло, що це виявлялося й у соціальному житті. Реальний рівень витрат був нижче, ніж у країнах Заходу і деяких країн Сходу. Його збільшення могло привести лише до росту грошової маси, тому що імпорт строго регулювався, а купити що-небудь у магазинах було важко через недостачу самої продукції. І в середині 1980-х рр. це привело до необхідності реформування економіки шляхом упровадження ринкової економіки - за допомогою госпрозрахунку, самооплатності на підприємствах і т.д. Для цього минулого проведені визначені політичні зміни, але вони не були ефективні - через величезну опозицію з боку консерваторів. Унаслідок цього новий тип соціалізму з ринковим обличчям провалився. Розвал соціалістичного табору, що пішов потім, і самого СРСР додав проблем економіці України. Справа в тім, що економіка України і республік колишнього СРСР, а також країн соціалістичного табору були інтегровані в одну величезну систему. Тому її розвал збільшив у багато разів кількість економічних проблем. Після провалу "соціалізму з людським обличчям" єдиним вибором стала "змішана економіка. Але при переході до рішення широкого комплексу загальних проблем стосовно до тієї чи іншої країни потрібно ретельний облік найрізноманітніших специфічних умов їхніх національних господарств. До найбільш важливих специфічних рис України можна віднести наступні.

По-перше, специфічні сторони менталітету значної частини населення країни на тлі розмаїтості національних, етнокультурних традицій і особливостей у способі мислення, зв'язаних з її багатонаціональністю:

• історично сформована ієрахрхічність свідомості більшої частини населення країни, що була протягом багатьох століть імперією, селянський менталітет значної частини її активно зайнятого населення і відповідні йому культурні традиції (правда, істотно перекручені в останні кілька десятиліть);

• особливо укорінена неринковість і навіть у визначеному змісті антиринковість мислення;

• глибокий слід у мисленні і господарській практиці країни залишила практика псевдопланування. Вона виражається в прагненні заформалізувати всі сторони соціальної і навіть особистого життя громадян, у байдужності до соціального марнотратства, породженій люмпенізацією населення (насильницьким позбавленням його реальної власності), у значній мірі квазіінформативності інформаційних систем (особливо у випадках, коли мова йде про стан господарства), відсутності зацікавленості істотної частини населення в одержанні правдивої інформації, у чи нездатності небажанні критичного аналізу і практичного використання інформації.

По-друге, величезні масштаби країни із широкою гамою природно-географічних і кліматичних умов, що обумовлюють насамперед величезну інерційність господарського потенціалу.

По-третє, специфічна унікальна багатонаціональність, що виражається в тім, що, власне кажучи, країна являє собою сукупність національних етнокультурних регіонів, скріплених єдиною системою найрізноманітніших зв'язків - соціальних, політичних, економічних і ін.

Ці три головні риси доповнюються іншими, по суті, що випливають з них похідними - особливостями умов перехідного періоду, що змушують з великою обережністю і ретельним розрахунком підходити до проблемі відновлення природно-національної господарської моделі в України.

Серед похідних специфічних рис можна виділити наступні:

• укорінення планових структур і глибока мілітаризація господарства, що носить вкрай екстенсивний характер, і зв'язана з цим гігантська диспропорційність у найбільш важливих аспектах: "споживання - нагромадження", "військова - цивільна сфери виробництва", "проміжний - кінцевий продукт" і ін.;

• низькі технічний і технологічний рівні цивільного виробництва, зв'язані з неповороткістю і закостенілістю господарської системи, висока ступінь занепаду основних фондів, їх фізичний і моральний знос (останнє зв'язаний з ресурсорозтратництвом і екологічною безпекою);

• доведене до крайнього ступеня убогості стан соціальної сфери, що виражається в загальній убогості більшої частини населення при значних розривах у доходах на душу населення по різних групах, а також і дуже небезпечному екологічному стані середовища;

• політична нестабільність, особливо характерна для останнього часу, відсутність практичних основ для досягнення соціальної і національної згоди, що загрожує соціальної стабільності ерозія вертикальної відповідальності в політичній, економічній і соціальній сферах життя.

З огляду на всі ці психологічні, соціальні й економічні особливості України, неважко зрозуміти, що кидати її в стихію ринку небезпечно - це може викликати катастрофу як у політичному, так і в економічному плані. Але і затягування введення реформ чревате не меншими небезпеками.

Що ж заважає України жити в ринку? Однозначно, ринкові механізми не діють тому, що існує монополія держави майже у всіх галузях. Звичайно ж, існують і багато інших причин, наприклад, невідпрацьованість цінового механізму регулювання, відсутність організованого ринку засобів виробництва, сировини й ін. Це не може не впливати на ефективність виробництва, і збуту продукції. Але проблема монополізму коштує на шляху всіх перетворень у російській економіці. З цього випливає, що ключовим моментом реформ і переходу до ринкової системи економіки є приватизація державного майна і фондів. Приватні підприємці, конкуруючи між собою в боротьбі за покупців і розширюючи сектор економіки, розрахований на виробництво товарів споживання, будуть направляти ресурси в найбільш ефективні галузі. У результаті установиться регулююча роль цін, що буде сприяти підвищенню значення ринку для економіки.

Але для того, щоб уся ринкова система функціонувала, потрібно зробити набагато більше, ніж просто віддати капітал у руки людей. Потрібно створити визначені умови з боку держави для допомоги цим людям: пільгові кредити, ефективне оподаткування й ін. Потрібно приборкати інфляцію і зміцнити національну валюту, відрегулювати банківська справа як основне джерело кредитів у ринковій економіці. Варто виробити ефективну зовнішньоторговельну політику, що не сковувала б діяльність вітчизняних підприємців і не стримувала би приплив капіталу з-за кордону. А щоб ресурси розподілялися ефективно, необхідно стимулювати розвиток бірж - як фондових, так і сировинних, і біржі праці.

Перераховані пункти повинні були бути включені в програму переходу до ринкової системи. Однак політична нестабільність сильно вплинула на проведення економічних реформ, і їхній хід сповільнився. Було дуже ризиковано вкладати грошові кошти у виробництво, тому що була неясна їхня подальша доля. Але після відомих подій вересня-жовтня 1993 р. економічні реформи і їхні політичні передумови стали відповідати дух часу і ринкових устремлінь російської економіки. Тим часом недостатня увага до розвитку ринкового сектора економіки – власних виробництв на основі вільного підприємництва, а така зайва захопленість фінансовими механізмами типу «пірамід» привели країну до наймогутнішої фінансової кризи в серпні 1998 року. Ця криза фактично відкинула країну назад на 5 років, знизив популярність ринкової економіки в очах населення і ще більш утруднила розвиток реального сектора економіки. Це об'єктивно йде на руку реакційним силам, що мріють про реставрацію тоталітарного режиму в України. Тим більше це небезпечно в умовах виборів, що наближаються.