- •Курс лекцій
- •Видавничих систем”
- •4.2.4. Критерії оцінки і вибору
- •1. Основи методології проектування видавничих систем
- •1.1. Життєвий цикл видавничих систем.
- •1.2. Моделі життєвого циклу вс
- •1.3. Методології й технології проектування вс
- •1.3.1. Загальні вимоги до методології й технології
- •1.3.2. Методологія rad
- •2. Структурний підхід до проектування іс
- •2.1. Сутність структурного підходу
- •2.2. Методологія функціонального моделювання sadt
- •2.2.1. Склад функціональної моделі
- •2.2.2. Ієрархія діаграм
- •2.2.3. Типи зв'язків між функціями
- •2.3. Моделювання потоків даних (процесів)
- •2.3.1. Зовнішня суть
- •2.3.2. Системи і підсистеми
- •2.3.3. Процеси
- •2.3.4. Накопичувачі даних
- •2.3.5. Потоки даних
- •2.3.6. Побудова ієрархії діаграм потоків даних
- •2.4. Моделювання даних
- •2.4.1. Case-метод Баркера
- •2.4.2. Методологія idef1
- •2.4.2. Критерії оцінки і вибору
- •Синтаксично кероване редагування. Можливість введення і редагування початкових кодів на одному або декількох мовах з одночасним синтаксичним контролем.
- •2.4.3. Підхід, використовуваний в case-засобі Vantage Team Builder
- •2.5. Приклад використання структурного підходу
- •2.5.1. Опис предметної області
- •2.5.2. Організація проекту
- •3. Програмні засоби підтримки життєвого циклу по
- •3.1. Методології проектування по як програмні продукти. Методологія datarun і інструментальний засіб se Companіon
- •3.1.1. Методологія datarun
- •3.1.2. Інструментальний засіб se Companіon
- •3.2. Case-засобу. Загальна характеристика і класифікація
- •4. Технологія впровадження case-засобів
- •4.1. Визначення потреб в case-засобах
- •4.1.1. Аналіз можливостей організації
- •4.1.2. Визначення організаційних потреб
- •4.1.3. Аналіз ринку case-засобів
- •4.1.4. Визначення критеріїв успішного впровадження
- •4.1.5. Розробка стратегії впровадження case-засобів
- •4.2. Оцінка і вибір case-засобів
- •4.2.1. Загальні відомості
- •4.2.2. Процес оцінки
- •4.2.3. Процес вибору
- •4.2.4. Критерії оцінки і вибору
- •4.2.4.2. Простота використання
- •4.2.4.3. Ефективність
- •4.2.4.4. Супроводжуваність
- •4.2.4.5. Переносимість
- •4.2.4.6. Загальні критерії
- •4.2.5. Приклад підходу до визначення критеріїв вибору case-засобів
- •4.3. Виконання пілотного проекту
- •4.4. Перехід до практичного використання case-засобів
- •5. Характеристики case-засобів
- •5.4. Локальные средства (eRwin, bPwin, s-Designor, case.Аналитик)
- •5.5. Об'єктно-орієнтовані case-засоби (Rational Rose)
- •5.6. Допоміжні засоби підтримки життєвого циклу по
- •5.6.1. Засоби конфігураційного управління
- •5.6.2. Засоби документування
- •5.6.3. Засоби тестування
- •5.7. Приклади комплексів case-засобів
2.4.2. Методологія idef1
Метод IDEF1, розроблений Т.Ремей (T.Ramey), також заснований на підході П.Чена й дозволяє побудувати модель даних, еквівалентну реляційній моделі в третій нормальній формі. На даний час на основі вдосконалення методології IDEF1 створена її нова версія - методологія IDEF1X. IDEF1X розроблена з урахуванням таких вимог, як простота вивчення й можливість автоматизації. IDEF1X-діаграми використовуються поруч з розповсюдженими CASE-засобами (зокрема, ERwin, Design/IDEF).
Сутність у методології IDEF1X є незалежною від ідентифікаторів або просто незалежною, якщо кожен екземпляр сутності може бути однозначно ідентифікований без визначення його зв’язків з іншими сутностями. Сутність називається залежною від ідентифікаторів або просто залежною, якщо однозначна ідентифікація екземпляра сутності залежить від його відношення до іншої сутності (рисунок 2.30).
Рис. 2.30. Сутності
Кожній сутності присвоюється унікальне ім'я й номер, розділені косою рискою "/" і розміщують над блоком.
Зв'язок може додатково визначатися за допомогою вказування степеня або потужності (кількості екземплярів сутності-нащадка, які можуть існувати для кожного екземпляра сутності-батька). В IDEF1X можуть бути виражені наступні потужності зв'язків:
кожен екземпляр сутності-батька може мати нуль, один або більше пов'язаних з ним екземплярів сутності-нащадка;
кожен екземпляр сутності-батька повинен мати не менше одного пов'язаного з ним екземпляра сутності-нащадка;
кожен екземпляр сутності-батька повинен мати не більше одного пов'язаного з ним екземпляра сутності-нащадка;
кожен екземпляр сутності-батька пов'язаний з деяким фіксованим числом екземплярів сутності-нащадка.
Якщо екземпляр сутності-нащадка однозначно визначається своїм зв'язком із сутністю-батьком, то зв'язок називається ідентифікуючим, у противному випадку - неідентифікуючим.
Зв'язок зображується лінією, проведеною між сутністю-батьком і сутністю-нащадком із крапкою на кінці лінії в сутності-нащадка. Потужність зв'язку позначається як показано на рис. 2.31 (потужність за замовчуванням - N).
Рис. 2.31. Потужність зв'язку
Ідентифікуючий зв'язок між сутністю-батьком і сутністю-нащадком зображується суцільною лінією (рисунок 2.32). Сутність-нащадок в ідентифікуючому зв'язку є залежною від ідентифікатора сутністю. Сутність-батько в ідентифікуючому зв'язку може бути як незалежною, так і залежною від ідентифікатора сутністю (це визначається її зв'язками з іншими сутностями).
Рис. 2.32. Ідентифікуючий зв'язок
Пунктирна лінія зображує неідентифікуючий зв'язок (рисунок 2.33). Сутність-нащадок у неідентифікуючому зв'язку буде незалежною від ідентифікатора, якщо вона не є також сутністю-нащадком у якому-небудь ідентифікуючому зв'язку.
Рис. 2.33. Неідентифікуючий зв'язок
Атрибути зображуються у вигляді списку імен усередині блоку сутності. Атрибути, що визначають первинний ключ, розміщаються нагорі списку й відокремлюються від інших атрибутів горизонтальною рискою (рисунок 2.34).
Рис. 2.34. Атрибути й первинні ключі
Сутності можуть мати також зовнішні ключі (Foreign Key), які можуть використовуватися як частина або цілого первинного ключа, або неключового атрибута. Зовнішній ключ зображується за допомогою внесення усередину блоку сутності імен атрибутів, після яких йдуть букви FK у дужках (рисунок 2.35).
Рис. 2.35. Приклади зовнішніх ключів