- •!!!!!!!!!! І того маємо те, що ми не маємо 10, 54, 58, 61, 62, 72, 75, 77, 84, 86 питань!!!!!!! Питання до іспиту з дисципліни «Місцеві фінанси»
- •Сутність передумови та особливості місцевих фінансів
- •Функції та роль місцевих фінансів
- •Становлення та розвиток місцевих фінансів
- •Складові системи місцевих фінансів
- •Місцеві фінансові інститути
- •Територіальна громада, як суб’єкт місцевих фінансів
- •Теоретичні засади, правове регулювання та розвиток місцевого самоврядування
- •Матеріально-фінансова база місцевого самоврядування
- •Нормативно-правова база місцевого самоврядування
- •Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів
- •10. Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів
- •Європейська хартія про місцеве самоврядування (прийнята у жовтні 1985 р.)
- •Всесвітня декларація місцевого самоврядування (Вересень 1985 р.)
- •Європейська хартія про місцеве самоврядування
- •Місцеві фінансові ресурси
- •Регіональні програми соціально-економічного розвитку
- •Сутність, призначення та роль місцевих цільових фондів
- •17. Особливості формування та використання цільових фондів місцевого самоврядування
- •18. Резервні фонди місцевих органів влади Резервний фонд бюджету
- •19. Сутність, форми та особливості комунального кредиту
- •20. Порядок емісії та обігу облігацій місцевих позик
- •21. Сутність та види місцевих податків і зборів
- •22. Фіскальна роль та особливості справляння місцевих податків і зборів
- •23. Принципи, структура і склад бюджетної системи України
- •26. Роль місцевих бюджетів у системі місцевих і державних фінансів.
- •27. Самостійність місцевих бюджетів
- •28. Особливості формування та використання спеціального фонду місцевого бюджету
- •29. Особливості формування та використання загального фонду місцевого бюджету
- •30. Призначення поточного бюджету та бюджету розвитку на місцевому рівні
- •31. Сутність і класифікація доходів місцевих бюджетів.
- •32. Власні доходи місцевих бюджетів.
- •33. Закріплені доходи місцевих бюджетів.
- •34. Сутність і класифікація видатків місцевих бюджетів.
- •35. Розподіл видатків залежно від повноважень органів влади.
- •36. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
- •37. Умови передавання видатків між місцевими бюджетами.
- •38. Склад видатків місцевих бюджетів на виконання делегованих повноважень.
- •39. Склад видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень.
- •40. Порядок планування та здійснення видатків місцевих бюджетів на освіту.
- •41.Порядок планування та здійснення видатків місцевих бюджетів на охорону здоров’я
- •42.Порядок планування та здійснення видатків місцевих бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення
- •43.Сутність та форми міжбюджетних відносин
- •44.Сутність, класифікація та особливості здійснення міжбюджетних трансфертів
- •45.Порядок розрахунку обсягів дотацій вирівнювання місцевим бюджетам
- •46.Сутність і цілі, передумови та значення бюджетного регулювання
- •48.Сутність та особливості здійснення фінансового вирівнювання
- •49.Бюджетний процесс: основні поняття, етапи та учасники
- •Бюджетний процес на місцевому рівні
- •50.Порядок складання та прийняття місцевих бюджетів
- •Методи планування місцевих бюджетів
- •Особливості застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі
- •Порядок виконання місцевих бюджетів за доходами
- •54. Особливості виконання місцевих бюджетів за видатками
- •55.Поняття та системи касового обслуговування місцевих бюджетів
- •56.Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів
- •57.Сутність та елементи управління місцевими фінансами
- •Система управління місцевими фінансами
- •58. Види та методи управління місцевими фінансами
- •59.Принципи і форми фінансового контролю на місцевому рівні
- •60.Методи фінансового контролю на місцевому рівні
- •61. Функції та повноваження органів місцевого самоврядування щодо місцевих фінансів
- •63. Функції та повноваження місцевих фінансових органів щодо місцевих фінансів
- •64. Функції та повноваження місцевих органів державної податкової служби щодо місцевих фінансів
- •65 . Функції та повноваження місцевих органів контрольно-ревізійної служби щодо місцевих фінансів
- •66. Сутність комунальної власності та особливості її формування в Україні
- •67. Об'єкти та суб'єкти права комунальної власності
- •68. Особливості організації та діяльності комунальних підприємств
- •69. Фінанси комунальних підприємств. Комунальні платежі
- •70. Місцеве господарство та його роль у формуванні місцевих бюджетів
- •74.Планування та калькулювання собівартості житлово-комунальних послуг
- •76. Теплове господарство.
- •81.Управління комунальними платежами
- •82. Бюджетний федералізм та бюд. Унітаризм
- •83. Особливості міс фінансів за кордоном
- •85. Система доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн
- •86. Місцеві цільові та позабюджетні фонди в зарубіжних країнах
- •87. Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах
- •88. Муніципальний (комунальний) кредит
- •89. Бюджетне регулювання та фінансове вирівнювання в зарубіжних країнах.
- •90. Фінанси муніципальних підприємств в зарубіжних країнах
87. Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах
Податкові системи місцевих органів влади в країнах з розвинутою ринковою економікою відзначаються великим різноманіттям. Це пояснюється як історичними причинами, так і прагненням місцевих органів влади підвищити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів. В розвинутих країнах місцеві податки та збори займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого самоврядування. Наприклад, у середині 90-х років за рахунок місцевих податків формувався 61% комунальних доходів у Швеції, 51% - у Данії, 46% - у Швейцарії, 43% - у Норвегії [1, с. 104]. Разом з тим, слід зазначити, що ступінь податкової автономії по країнам суттєво різниться.
За критерієм видів податкових доходів місцевих бюджетів розвинені країни можна поділити на три групи:
- країни з високим рівнем надходжень від податку на майно (Великобританія, США, Канада, Португалія, Нідерланди);
- країни з високою питомою вагою прибуткового податку (країни Північної Європи, Японія);
- країни зі змішаними доходами, що є комбінацією податків на майно, прибуткових податків, податків із продажу (Кіпр, Іспанія, Італія, Бельгія) [див. 2, с. 38 - 40].
Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих податків та зборів. Наприклад, у Бельгії, Італії, Франції їх близько 100. Найважливішими на місцевому рівні в країнах з ринковою економікою є такі податки:
- група прямих реальних податків: на нерухоме і рухоме майно, землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;
- група прямих податків на доходи: прибутковий, на прибуток підприємств, із спадщин і дарувань;
- непрямі податки на продаж: на роздрібний продаж, на продаж спиртних напоїв на розлив, на споживання електроенергії, газу, акцизи на бензин, тютюн, спиртні напої;
- збори і мита: збір на прибирання сміття та його вивіз, на будівництво службових будинків, за паркування машин, за користування спортивними й оздоровчими закладами і установами культури, за полювання і риболовлю, видовища, послуги цвинтарів, із власників собак, за видачу різних ліцензій і реєстративних посвідчень, за участь у бігах, за відкриття шинків і готелів; збори для компенсації збільшення вартості земельної ділянки внаслідок проведення забудов та інших робіт.
Але є і винятки. Наприклад, у Великобританії – лише один податок з нерухомого майна, який було замінено на подушний податок. Він також вважається майновим. Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинутих країн є їхня регресивність, але частина країн (Фінляндія, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія) застосовує прогресивні ставки оподаткування. Практично в усіх розвинених країнах створено надійну правову основу застосування місцевих податків і зборів, яка гарантується Конституціями цих країн.
Цікавим є досвід місцевого оподаткування у Франції. Це пов’язано з історичним розвитком політичної системи та економіки країни. На відміну від інших країн, у Франції існує суровий поділ податків, що надходять до центрального бюджету і до місцевих бюджетів. Основним принципом формування місцевих бюджетів виступає принцип самофінансування і бездефіцитності. Починаючи з 1982 року, Франція активно проводить політику децентралізації фінансової системи. Остання складається з бюджетів трьох рівнів: урядового, місцевого та бюджету соціального захисту.
Кожний рівень самостійно визначає свій бюджет. „Центральний” бюджет готується урядом, опрацьовується і приймається парламентом. Місцевий бюджет складається з бюджетів провінцій, департаментів та комун. Причому, кожна територіальна одиниця має, створену шляхом виборів, свою асамблею. Вона визначає бюджет даної територіальної одиниці. Бюджет соціального захисту визначає спеціальна, незалежна від уряду організація, яка складається на паритетній основі з представників робітників та роботодавців. Цей бюджет парламентом не затверджується. Досвід Франції в цьому плані, на нашу думку, є цікавим для України, якщо брати до уваги дискусійні питання адміністративно-територіальної реформи Джерела податкових надходжень у Франції бувають як однаковими для місцевих бюджетів усіх рівнів, так і специфічними для кожного.
Найвагомішим серед податків виступає податок на підприємства; суттєвим та диференційованим є земельний податок. Від приведеного вище податку звільнено об’єкти державної власності. Він не стягується з фізичних осіб старших 75 років, а також з осіб, які одержують спеціальну допомогу із громадських фондів, або допомогу по інвалідності. Місцевим органам управління надається право вводити й інші податки та збори (на установку електроосвітлення, на освоєння родовищ тощо).
Таким чином, можна зробити висновок, що країнам з ринковою економічною системою притаманна множинність місцевих податків. Найважливішим на місцевому рівні є податок на майно і землю. Останні чітко диференціюються і носять масовий характер. В залежності від країни, застосовуються регресивні чи прогресивні ставки оподаткування. Тобто, частка місцевих податків і зборів, відповідно, зменшується чи збільшується в залежності від динаміки сукупного розміру доходів. Відрізняються в розвинутих країнах і моделі контролю за місцевими податками з боку центрального уряду.