Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дозвільна система УКР.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
521.22 Кб
Скачать

Кабмін ініціював зміни у дозвільній системі

Законопроектом, розробленим Кабміном та зареєстрованому у ВР під №7176, пропонується внести зміни до Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Пропонується запровадити видачу, переоформлення, видачу дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру через держадміністратора у дозвільному центрі.

Дозвільний центр — це робочий орган місцевої ради обласного значення, райдержадміністрації, в якому робота з документами дозвільного характеру провадиться за принципом організаційної єдності.

Пріоритети: Організаційне та правове забезпечення реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності

" Пріоритети" No. 2(28)/2005  Олександр Андрєєв, начальник управління дозвільної системи Держкомпідприємництва України Сформована в попередні роки система видачі дозвільних документів характеризується наявністю невиправдано широкого переліку документів дозвільного характеру, нормативно-правовою суперечливістю, нечіткістю дозвільних процедур та відсутністю ефективно функціонуючого організаційно-правового механізму видачі документів дозвільного характеру, що створює поживне підґрунтя для корупційних діянь та хабарництва. Тому одним із найважливіших для суб’єктів господарювання України результатів діяльності влади в 2005 році можна без перебільшення вважати законодавче врегулювання дозвільної системи у сфері господарської діяльності шляхом прийняття відповідного закону, підготовленого Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва та внесеного на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" по суті є третій (після законів України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”) наріжний камінь у фундаменті системи умов для розвитку підприємництва.    Вперше на законодавчому рівні: - запроваджено норму щодо встановлення виключно законами необхідності отримання того чи іншого документа дозвільного характеру, а також вимоги до порядку їх отримання; - зафіксовано європейські принципи видачі документів дозвільного характеру, а саме принцип організаційної єдності та принцип декларування; - визначено міру адміністративної відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення встановлених законодавством процедур видачі дозвільних документів.   З метою реалізації вказаного закону, який набув чинності 5 січня цього року, Держкомпідприємництва було розроблено детальний План заходів, підтриманий прем’єр-міністром України та відповідним дорученням направлений для виконання керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади.   Під час виконання цього Плану заходів було проведено титанічну роботу як на центральному, так і на місцевому рівнях. Зокрема, Держкомпідприємництва було підготовлено низку проектів нормативно-правових актів, більшість із яких було затверджено відповідно Президентом України, Кабінетом Міністрів України та безпосередньо Держкомпідприємництва.    Передовсім ідеться про Указ Президента України, яким Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва визначається спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (указ від 31 грудня 2005 р. № 1897).   Кабінетом Міністрів України затверджено форму заяви на одержання суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру (постанова від 7 грудня 2005 р. № 1176).   Наказом Держкомпідприємництва затверджено Типове положення про адміністратора та порядок його взаємодії з місцевими дозвільними органами, суб’єктами господарювання та територіальним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (наказ від 5 грудня 2005 р. № 116, зареєстрований у Мінюсті 10 січня 2006 р. за № 1/11875).   На державній реєстрації в Міністерстві юстиції перебуває ще один наказ Держкомпідприємництва, яким затверджено Порядок формування, ведення та користування реєстром документів дозвільного характеру, а на розгляді Кабінету Міністрів України - проект Закону України про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення, яким посадовим особам Держкомпідприємництва як спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 166-10 цього Кодексу[*].   Крім того, протягом грудня минулого року Держкомпідприємництва спільно з Аналітично-дорадчим центром Блакитної стрічки ПРООН, Міжнародною фінансовою корпорацією та проектом БІЗПРО було проведено низку регіональних семінарів–тренінгів із навчання адміністраторів та осіб, на яких покладені обов’язки з виконання їх функцій. Варто відзначити величезну ефективність цих семінарів-тренінгів, адже саме під час їх проведення було не тільки висвітлено цілий пласт проблем, з якими стикаються адміністратори, але й надано їм можливість поспілкуватися між собою, поділитися досвідом, отримати кваліфіковану консультацію з того чи іншого питання. Держкомпідприємництва планує проводити такі семінари-тренінги на регулярній основі.   Що ж до діяльності центральних органів виконавчої влади, то ситуація з розробкою передбачених зазначеним вище законом нормативно-правових актів, направлених на його реалізацію, залишається складною. Не зважаючи на проведені Держкомпідприємництва наради з представниками центральних органів виконавчої влади, неодноразові звернення до міністерств та відомств, до Кабінету Міністрів України і прем’єр-міністра України більшість центральних та місцевих органів виконавчої влади допускає невиконання або несвоєчасне чи неякісне виконання відповідних завдань.    Зокрема, залишається нерозв’язаним питання про розробку порядків видачі дозвільних документів, які мають затверджуватися постановами Кабінету Міністрів України. Так, на сьогодні центральними органами виконавчої влади підготовлено і направлено на погодження до Держкомпідприємництва лише 12 порядків видачі дозвільних документів, що становить близько 40% від загальної кількості проектів актів, які мають бути розроблені.   Крім того, під час проведення нарад з центральними органами влади було окреслено низку питань, які потребують розв’язання на законодавчому рівні. Передовсім це стосується неузгодженості законодавчих актів між собою, що призводить до виникнення непорозумінь із приводу необхідності підготовки нормативно-правових актів на виконання "дозвільного закону”. Також потребує якнайскорішого розв’язання питання про розмежування понять "дозвільна система", що діє в системі МВС, і "дозвільна система у сфері господарської діяльності", що діє згідно з відповідним законом (а саме щодо об’єктів, які підпадають під сферу його дії).    Проблемним залишається й питання про розміри тарифів за проведення відповідних обстежень (експертиз), що передують видачі дозвільних документів. Наразі на погодження до Держкомпідприємництва подано 4 проекти постанов Кабінету Міністрів України про затвердження розміру тарифів на проведення дозвільними органами обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру.    Спільні наради з органами влади допомогли висвітлити проблемні питання й у цьому аспекті. Приміром, деякі дозвільні органи взагалі не проводять зазначені вище обстеження/експертизи (Держпромгірнагляд), тоді як інші проводять їх безкоштовно (Держдепартамент пожежної безпеки). Звідси походить невизначеність у розмірі тарифів на проведення обстеження/експертизи госпрозрахунковими організаціями: адже згідно із законом про дозвільну систему його розмір не може перевищувати граничних розмірів, установлених для дозвільних органів.   Недостатня робота була проведена органами влади щодо приведення законодавчих та інших нормативно-правових актів у відповідність із вимогами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та визначення переліку дій, права на провадження яких набуваються за декларативним принципом. Розроблено лише 4 проекти нормативно-правових актів, які подано до Держкомпідприємництва на погодження.   Більшість міністерств та відомств фактично уникають запровадження принципу декларування. Приємним винятком у цій ситуації є Міністерство з надзвичайних ситуацій, а саме Державний департамент пожежної безпеки і Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. З усього загалу міністерств і відомств воно єдине, що, попри те, що норма, якою запроваджується декларативний принцип отримання дозвільних документів, набуває чинності лише в жовтні цього року, наважилося запровадити його рішенням Кабінету Міністрів України. У сфері пожежної безпеки таке рішення вже прийнято (постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2006 р. № 17), а в сфері охорони праці відповідний проект, погоджений Держкомпідприємництва, готується для подання до Кабінету Міністрів України найближчим часом.   На виконання Плану заходів центральними та місцевими органами виконавчої влади мало бути проведено моніторинг законодавства з метою визначення доцільності застосування документів дозвільного характеру, однак на погодження до Держкомпідприємництва не надійшло жодного проекту нормативно-правового акта, яким би скасовувався документ дозвільного характеру, застосування котрого є недоцільним. Лише Мінагрополітики запропонувало скасувати один дозвільний документ - дозвіл на переробку продуктів лову.   Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування не в повному обсязі була проведена робота з прийняття відповідних рішень, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", про що свідчать такі дані. Рішення про затвердження порядків взаємодії представників місцевих дозвільних органів, які здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні, прийняті всіма райдержадміністраціями та міськвиконкомами 13 областей. У решті регіонів такі рішення перебувають або на стадії узгодження з територіальними органами Держкомпідприємництва, або на стадії опрацювання. Рішення про затвердження кількості адміністраторів, необхідної для забезпечення видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності, прийняті всіма райдержадміністраціями та міськвиконкомами у 8 областях, частково - у 4 регіонах, але в решті областей такі рішення перебувають на стадії узгодження з територіальними органами Держкомпідприємництва або заплановані до розгляду на найближчих сесіях міських рад. Рішення про затвердження порядків взаємодії місцевих дозвільних органів, адміністратора, суб’єкта господарювання і територіального органу уповноваженого органу прийняті всіма райдержадміністраціями та міськвиконкомами у 3 областях, частково погоджені з територіальними органами Держкомпідприємництва у 2 областях; перебувають на погодженні з територіальними органами Держкомпідприємництва у 15 областях, однак у решті регіонів іще триває стадія їх розробки. На сьогоднішній день на місцевому рівні не затверджено жодного рішення про розмір плати за користування даними реєстру документів дозвільного характеру.    Неналежною є і діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з матеріально-технічного забезпечення роботи дозвільних центрів.    Ще на етапі підготовки закону за координації Держкомпідприємництва в усіх регіонах країни було проведено роботу із створення вказаних центрів (у деяких регіонах за технічної підтримки проекту БІЗПРО). Наразі такі центри створені практично в усіх районах та містах обласного значення, крім міста Києва. Водночас аналіз інформації, що надходить від місцевих органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, а також результати перевірок, проведених у листопаді-грудні минулого року спільно з МВС та Генпрокуратурою, показали, що не всі дозвільні центри здійснюють свою діяльність відповідно до встановлених вимог. В окремих випадках вони працюють як консультаційно-дорадчі органи, а в деяких районах створені лише на папері. Ті центри, що все ж таки працюють відповідно до поставлених завдань, переконливо довели свою ефективність. Завдяки їхній роботі скорочено строки отримання документів дозвільного характеру, зменшено витрати суб’єктів господарювання на отримання того чи іншого дозвільного документа.   Загалом, картина впровадження Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" може здатися на перший погляд не такою вже й райдужною. Але якщо взяти до уваги той факт, що незважаючи на величезніший спротив органів влади через острах втратити важелі впливу на підприємців процес реформування (вдосконалення) процедури видачі дозвільних документів усе ж таки зрушився з місця, можна сказати, що це успіх для всіх нас. А це, погодьтесь, уже немало.    Звичайно на цьому шляху ми ще будемо стикатися з різного роду невизначеностями, недоглядами, нормативними колізіями. Але, як говорять класики, "дорогу осилить той, хто йде". Тому в даному разі головне - не зупинятись і рухатися тільки вперед!