Розмова кольорів

Часто, коли йде дощ, ти стоїш коло вікна, дивишся, прислухаєшся, і тобі починає здаватися, що у всіх речей є голос, що всі вони розмовляють.

Навіть твої кольорові олівці.

– Чуєш, – каже червоний. – Я – мак, я – вогонь, я – знамено!

Вслід за ним озивається жовтогарячий:

– Я – морква, я – апельсин, я – зоря.

Жовті теж не мовчать:

– Я – пшениця, я – сонце!

І зелений шелестить:

– Я – трава, я – сади, я – ліси!

І голубий із синім не відстають

– Я дзвіночок, я – небо, я – море!

А фіолетовий шепоче:

– Я слива, я – бузок, у цвіту, я – фіалка!

Але змовкає дощ. І разом із ним змовкають кольорові олівці.

– Дивіться! – раптом вигукнув червоний. – Райдуга – це я!

– І я, – додає жовтогарячий.

– І я, – сміється жовтий.

– І я, – веселиться синій.

– І я, – посміхається фіолетовий.

І всі раді. У райдузі над горизонтом і знамена, і пшениця, і трава, і небо, і море, і фіалки. У ній – усе!

Додаток Н

Коригувальний етап

Блок 1. Реалізація словотворчого потенціалу прикметниками

на позначення кольору

Тип заняття – індивідуальне (2).

Мета: вправляти у вживанні деад’єктивних прикметників на позначення кольору, утворених за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -уват-, -юват-, -аст-, -яст-, -ист-, -ав-, -яв-; форм однини та множини прикметників на позначення кольору, утворених під час словозміни; форм родового, давального, знахідного, орудного відмінків, ужитих у реченні.

Хід заняття:

Експериментатор:

“Ось і настало яскраве, барвисте літо, якого так чекали наші друзі – борсучок Пізнайко та всі його друзі – білочка Проня, хом’ячок Ласунчик, Стара Ворона. Щодня звірята бігали по зелененькій травичці серед різнокольорових запашних квітів і раділи ласкавому сонечку та теплу, яке воно дарувало їм.

Проте іноді сонечко ховалося за невеличкі хмарки і тоді на ліс зрушувався по-літньому теплий, досить сильний, але недовгий дощик, якому раділи всі мешканці лісу. Найголовніше було потім – після дощу.

Через річечку, яка протікала в лісі, мов коромисло, простягалася різнобарвна райдуга.

“Ну і що ж тут незвичайного?” – запитаєш ти, але не поспішай, а краще пригадай, що ліс, у якому живе борсучок Пізнайко зі своїми друзями – казковий. Ну що, здогадався? Звичайно, і райдуга в цьому лісі теж казкова. Рі у тім, що все навколо вона фарбувала в різні кольори. Хочеш дізнатися як це відбувається? Тоді поспішаймо на гостини до наших друзів, які вже стрибають під веселим літнім дощем і гучно промовляють віршика про красуню-райдугу, складеного Пізнайком. А ось і райдуга...

1 серія. Раптом все навколо змінилось і стало таким, якого кольору упав промінець райдуги.

Ось один зелений промінець впав на річку, але тому що він тільки один, вода у цьому місті стала не зовсім зелена, а тільки... (ПВ – зеленувата, зеленкувата (3)).

Там, де на воду впало багато зелених промінців, вона стала така зелена, що можна сказати: вода ... (ПВ – зеленава, зеленява, зеленаста, зеленяста, зелениста (3)).

Вся ж річка, якщо дивитися на неї здалеку, здавалася зеленою, тому Пізнайко ласкаво вимовив: “Наша річечка ... (ПВ – зелененька (1, 2, 3), зеленесенька (2, 3))”.

Відтепер спробуй відповісти на мої запитання.

Чому річка стала зеленкуватою? (прогнозована відповідь – тому, що на ті місця впав лише один зелений промінець). А якщо багато промінців зеленого кольору, як ти їх назвеш? (ПВ – зелені промінці). Якщо тільки один, то ми кажемо зелений промінець, а коли три? (ПВ – три зелених промінці), а коли багато? (ПВ – багато зелених промінців). Коли Пізнайко та його друзі підбігли до річки, то яку річку вони побачили? (ПВ – зелену річку), у чому вони захотіли поплавати? (ПВ – у зеленій річці), чим вони стали милуватися? (ПВ – зеленою річкою).

2 серія. Куди ж впали інші промінці нашої райдуги? Та вони ж пофарбували друзів, які щойно підбігли до річки!

Тоненький жовтий промінець упав на кашкетик Пізнайки, від цього кашкет став не зовсім жовтим, а тільки жовтуватим (3).

Коли можна сказати, що кашкет жовтий, а коли, що він – жовтуватий? (ПВ – коли кашкет не зовсім жовтий, можна сказати, що він жовтуватий).

Проте багато жовтих промінців райдуги впали на Пізнайкові штанці, від чого ті стали не просто жовті, а жовтяві або жовтаві (3).

Коли можна сказати, що штанці жовті, а коли, що вони – жовтаві або жовтяві? (ПВ – коли штанці насиченого жовтого кольору, можна сказати, що вони жовтяві або жовтаві). Білочка Проня, побачивши Пізнайку, заплескала у долоньки: “Ой, який ти жовтий!” А потім додала: “Ні, не жовтий, а жовтенький (1, 2, 3), жовтесенький (2, 3)”.

Коли можна сказати, що Пізнайко не жовтий, а жовтенький або жовтесенький? (ПВ – коли говорити про Пізнайку ласкаво, то можна сказати, що він жовтенький або жовтесенький).

Відтепер спробуй виконати запропоновані завдання й відповісти на запитання.

Покажи на малюнку один жовтий кашкет і кілька жовтих кашкетів. Покажи на малюнку один жовтий кашкет, три жовтих кашкети, багато жовтих кашкетів.

Знайди правильну відповідь серед запропонованих варіантів:

На голові в Пізнайка друзі побачили ... (жовтого кашкета, жовтим кашкетом).

Маленький метелик подумав, що це квітка і сів відпочити на ... (жовтого кашкета, жовтому кашкеті). Пізнайко пишався своїм ... (жовтий кашкет, жовтим кашкетом).

3 серія. Подивись, будь ласка, на малюнок і скажи, на кого впав синій промінець райдуги? На білочку Проню.

Один синій промінчик торкнувся її хвостика, але не зафарбував його повністю, тому кінчик хвостика став не синій, а ... (ПВ – синюватий (3)).

А от платтячко Проні сині промінці зафарбували повністю, тому що їх було багато. Як можна відтепер сказати про колір Прониного платтячка, якщо штанці в Пізнайка стали жовтяві або жовтаві, а про воду в річці ми казали, що вона зеленяста? (прогнозована відповідь – платтячко у Проні синаве, синяве, синясте (3).

Якщо Пізнайка друзі назвали жовтеньким, або жовтесеньким, якою ж стала Проня? (ПВ – синенькою (1, 2, 3), синесенькою (2, 3)).

І знову декілька запитань до тебе.

Синій промінець упав на білочку Проню, тому, мабуть, її вушка стали теж синіми. Як можна сказати, яке за кольором стало одне вушко в Проні? (прогнозована відповідь – синє вушко), а обидва вушка? (ПВ – сині вушка). Коли тільки одне, ми кажемо сине вушко, а коли три? (прогнозована відповідь – три синіх вушка), а коли багато? (багато синіх вушок).

Коли звірята уважно дивилися на Проню, на що найперше вони звернули увагу? (ПВ – на сині вушка), чому так личив капелюх? (ПВ – синім вушкам), чим милувалися друзі? (ПВ – синіми вушками).

Райдуга продовжувала веселити наших друзів, але це вже інша казочка, яку я розповім тобі наступного разу”.