- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Предмет, суб’єкти та об’єкт мікроекономіки
- •Основні поняття та припущення
- •Методи мікроекономічних досліджень
- •Тема 2. Попит, пропонування, ціна. Ринкова рівновага
- •2.1. Аналіз попиту
- •2.2. Аналіз пропонування
- •2.3. Ринкова рівновага. Утворення ринкової ціни та її роль. Зміни у стані рівноваги
- •Тема 3. Еластичність і пристосування ринку
- •3.1. Еластичність попиту та її види
- •3.2. Еластичність пропонування
- •3.3. Часові періоди і пристосування ринку
- •3.4. Практичне застосування теорії еластичності
- •Тема 4. Теорія поведінки споживача. Мета, обмеження та споживчий вибір
- •4.1. Мета споживача. Кардиналістська модель
- •4.2. Мета споживача. Ординалістська модель
- •4.3. Бюджетне обмеження споживача
- •4.4. Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії
- •4.5. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Тема 5. Зміна рівноваги споживача. Індивідуальний та ринковий попит
- •5.1. Оптимальний вибір і зміна доходу споживача
- •5.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту
- •5.3. Ефекти доходу та заміни
- •5.4. Ринковий попит. Поняття споживчого надлишку
- •Тема 6. Фірма як мікроекономічний суб’єкт. Мета виробництва
- •6.1. Прибуток як мета діяльності фірми
- •6.2. Теорія виробництва. Поняття виробничої функції
- •6.3. Теорії витрат виробництва і прибутків
- •Тема 7. Обмеження виробника. Продуктивність ресурсів і витрати виробництва у коротко- та довгостроковому періодах
- •7.1. Виробнича функція з одним змінним фактором
- •7.2. Короткострокові витрати виробництва
- •7.3. Двофакторна виробнича функція. Ізокванта. Заміна факторів виробництва
- •7.4. Ізокоста. Мінімізація довгострокових
- •7.5. Мінімізація довгострокових середніх витрат.
- •Тема 8. Вибір фірмою обсягу виробництва і конкурентне пропонування
- •8.1. Фірма на конкурентному ринку.
- •8.2. Реакція конкурентної фірми на зміну ціни
- •8.3. Короткострокова крива пропонування фірми і галузі.
- •8.4. Вибір фірмою обсягу виробництва і рівновага конкурентного ринку у довгостроковій перспективі
- •Тема 9. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії
- •9.1. Монополія і конкуренція
- •9.2. Максимізація прибутку. Коротко – та довгострокова рівновага монополії.
- •9.3. Соціально-економічні наслідки монополії. Природна монополія
- •9.4. Монопольна влада. Цінова дискримінація
- •Тема 10. Фірми на ринках монополістичної конкуренції та олігополіі
- •10.1. Особливості монополістичної конкуренції. Моделі рівноваги монополістичного конкурента
- •10.2 Характерні риси та особливості поведінки фірм в умовах олігополії
- •10.3. Моделі рівноваги олігополії
- •10.4. Моделі олігополістичного ціноутворення
- •Тема 11. Теорія ринків ресурсів
- •11.1. Особливості формування попиту на фактори виробництва
- •11.2 Пропонування і рівновага на ринку праці
- •11.2 Пропонування і рівновага на ринках капіталу і землі
- •Тема 12. Ефективність конкурентної ринкової системи
- •12.1. Ефективність за Парето та соціальний оптимум.
- •12.2. Ефективність обміну і розподілу ресурсів
- •12.3. Неспроможність ринку і державне регулювання
7.3. Двофакторна виробнича функція. Ізокванта. Заміна факторів виробництва
У довгостроковому періоді фірма може змінити як технологію виробництв, так і його масштаб. Зміна технології веде до зміни функціональної залежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Для аналізу застосовуються дво– і багатофакторні виробничі функції. Коли виробничому процесі капітал і праця можуть замінювати один одного, пропорції між ресурсами вимірює показник капіталоозброєності праці . Функція виробництва має вигляд: .
Двофакторна виробнича функція може бути представлена у табличній („виробнича сітка”), графічній (ізокванта) і аналітичній формах.
І зокванта – це крива однакової кількості продукту, яка відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, що забезпечують певний фіксований рівень випуску (рис. 7.4). Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва. Наприклад, в точці переважає машинна технологія, а в точці виробництво продукції здійснюється переважно за рахунок ручної праці.
Ізокванти ранжирують рівні виробництва подібно до кривих байдужості, які ранжирують рівні задоволення. Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою. Так, ізокванта відповідає всім комбінаціям праці і капіталу, які дозволяють виробляти 55 одиниць продукції, ізокванта – 75 одиниць продукції і т.д.
Можна відмітити ще кілька властивостей кривих стабільного рівня виробництва: ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися; ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.
Аналітично побудова ізокванти базується на рівнянні виробничої функції: . Тобто необхідно зафіксувати рівень виробництва, для якого будується ізокванта, і розв’язати рівняння відносно або .
За допомогою виробничої функції можна проаналізувати можливості зміни технології за умови збереження досягнутого рівня виробництва. Наприклад, якщо кількість капіталу зменшилась на , то таку саму кількість продукції за той же час можуть виробити додатково залучені у виробництво одиниць праці:
.
Показник, що визначає пропорції заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни – .
Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.
Відповідно, – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці; – гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу. Гранична норма технологічної заміни завжди є величиною від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого, і навпаки, тобто величини і завжди мають протилежні знаки, а ізокванта має від’ємний нахил.
Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва. Зміна капіталу на призводить до зміни обсягу виробництва на величину , а зміна праці на дає зміну обсягу випуску на . У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості робітників компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки, тобто повинна виконуватись рівність: або , або .
Звідси гранична норма технологічної заміни праці капіталом:
,
або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:
, тобто .
Динаміка граничної норми технологічної заміни при зміні технологічного способу виробництва зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає. Ця тенденція отримала назву закону зниження граничної норми технологічної заміни: зі збільшенням застосування у виробництві будь-якого фактора гранична норма технологічної заміни одиниці цього фактора іншим знижується, і навпаки.
Аналіз довгострокової функції виробництва має важливе практичне значення, особливо для планування розвитку фірми.