5) Страхування від безробіття включає:

- допомогу з безробіття;

- відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

- матеріальну допомогу безробітному та членам його сім'ї;

- дотацію роботодавцю для створення робочих місць;

- допомогу на поховання безробітного.

Доповнення переліку форм матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Підставами для призупинення виплат і надання соціальних послуг можуть бути:

- призначення виплат та надання послуг на підставі документів, що мають недостовірну інформацію;

- спричинення страхового випадку діями, які вимагають кримінальної відповідальності;

- спричинення страхового випадку навмисними діями особи;

- невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- інші випадки, передбачені законодавством України.

Висновки

«Турбота про майбутнє є плід цивілізації – вона відрізняє людину освічену від дикуна» ( Д. Бедріон ).

Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке – належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій (у 2000р. вони становили 1,3% ВВП, у 2001р. – 1,5%, у 2002 – 2%) [21], ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника.

Страхування не стало в Україні важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки. Українських страховий ринок все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце та роль системи страхування в життєдіяльності суспільства.

Водночас, розвиток страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку країни. Зацікавленість держави в розвитку страхового ринку полягає в тому, що завдяки страхування уможливлюється підвищення соціального захисту населення та господарюючих суб'єктів; зменшується навантаження на державний бюджет у частині відшкодування непередбачуваних збитків природно-технічного характеру; вирішуються окремі проблеми соціального забезпечення завдяки перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати. Страхування є стабільним і довгостроковим джерелом інвестування. Страхова галузь може і повинна використовуватися як ефективний інструмент пенсійної реформи. Водночас, розвиток якісного страхування – процес поступовий і тривалий.

Розвиток страхування в Україні стримується багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками.

Головним серед них є відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженість корпоративних фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Існування загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає формуванню українського страхового ринку як ефективного засобу соціального захисту та потужного сектору економіки.

Загалом проблем формування вітчизняного страхового ринку більш ніж досить. Всі вони мають різноплановий характер, зумовлюються різними чинниками, по-різному впливають на сучасний стан і можливості розвитку страхування в нашій країні. Проте без їх вирішення неможливо очікувати на формування цивілізованого страхового ринку в Україні. Вирішення ж їх має здійснюватися комплексно, із залученням представників законодавчої і виконавчої влади, страховиків, усіх зацікавлених у якнайшвидшому кількісному і якісному розвитку страхування в нашій державі.

Відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування зокрема та соціально-економічного розвитку України взагалі обмежує бачення середньо та довгострокових перспектив, без чого не можна ефективно здійснювати страхову справу. Крім того, це негативно впливає на можливості узгодження політики у сфері страхування з процесами перетворень у багатьох інших сферах, концентрації ресурсів, консолідації політичних і ділових кіл навколо чітко визначених цілей.

Недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує функціонування страхового ринку негативно позначається як на кількісних, так і на якісних показниках розвитку вітчизняного ринку страхових послуг. Недосконала законодавча база і несприятливе економічне середовище спричинили серйозні диспропорції між обов'язковим і добровільним страхуванням.

Соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві справляє негативний вплив як на розвиток України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання сучасних проблем.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки притаманні всій системі страхування.

Є два головних сценарії розвитку подій у сфері страхової діяльності: перший можливий за збереження існуючих тенденцій розвитку страхового ринку, другий – лише за умов кардинальних політичних і соціально-економічних реформ в Україні, що супроводжуватимуться і вдосконаленням страхової справи в нашій державі.

Вітчизняний страховий ринок за своєю структурою не є досконалим. Він перебуває у стадії стагнації, не є досить прозорим, стійким, регульованим. Страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні захисту громадян.

Показники подальшого розвитку обов'язкового страхування в Україні мають бути: припинення практики прийняття нормативно-правових актів, що містять декларативні норми про обов'язковість страхування та впровадження принципу: відшкодування ризиків на рівні прожиткового мінімуму забезпечує держава, все інше – справа страхувальників і самостійних страховиків; створення чіткої законодавчої основи обов'язкового страхування з фінансово-економічним обґрунтуванням можливості його здійснення.

Головним завданням забезпечення формування повноцінного страхового ринку в Україні є: розробка та реалізація дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до норм, правил і вимог ЄС; забезпечення умов для розвитку; створення умов вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю.

Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству охорони здоров'я і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань потрібно розробити наступні методичні та нормативні документи:

- методику визначення вартості лікування потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- механізм розрахунку між Фондом і профілактичними та оздоровчими закладами;

- порядок укладання Фондом договорів з лікувально-профілактичними та оздоровчими закладами;

- положення про обов'язки представників Фонду, що беруть участь у роботі медичних комісій.

Верховній Раді Україні потрібно провести парламентські слухання на тему: «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи», за результатами слухань:

- переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування з метою його оптимізації і приведення до норм ЄС; унормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання зміни обов'язкового державного страхування окремих категорій громадян на систему компенсаційних виплат за рахунок бюджетних коштів, виділених для цього відповідним міністерствам і відомствам;

- прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення»; «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя»;

- закріпити за Державною комісією з регулювання фінансових ринків функцію міжвідомчої координації і міжгалузевого регулювання питань страхування; запровадити обов'язкове попереднє узгодження з нею рішень (проектів нормативних документів) міністерств, відомств, органів місцевої влади з питань, що стосуються страхової діяльності.

Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вжити необхідних заходів із забезпечення ефективної і прозорої діяльності страхового ринку, для чого:

- ініціювати створення незалежного інституту експертизи договорів страхування та страхових випадків;

- посилити службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, поширити їх повноваження в розслідуванні нещасних випадків, підвищити їх статус при проведенні перевірок стану та умов безпеки праці та у здійсненні профілактичної роботи.

Вирішення конкретних проблем щодо поліпшення ситуації на вітчизняному страховому ринку приведе до поступового його розвитку.