Види страхування. Обов'язкове страхування

Страхування можна класифікувати за різними підставами.

Залежно від об'єкта страхування:

- майнове страхування;

- особисте страхування.

Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, які пов'язано з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Об'єктом особистого страхування виступають особисті блага громадян, які пов'язано з його життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. До того ж об'єктами страхування відповідальності виступають обов’язки страхувальників виконувати договірні умови щодо поставок продукції, погашення заборгованості кредиторам або відшкодування матеріальної чи іншої шкоди в випадку її нанесення іншою особою. [5]

Державне страхування здійснюють у формі обов'язкового й добровільного страхування. Добровільне здійснюють на основі договору між страхувальниками й страховиками. Порядок його укладення, виконання та розривання регулює цивільне законодавство. Застосовують у вигляді страхування життя, майна, транспортних засобів, які належать громадянам тощо. [6] Обов'язковим є страхування, яке здійснюють у силу закону. Умови й порядок проведення обов'язкового страхування визначають відповідні нормативні фінансово-правові акти. Обов'язкове страхування може виступати в двох формах: у вигляді обов'язкового державного страхування, яке здійснюють за рахунок коштів бюджету, й обов'язкового страхування, яке здійснюють за рахунок коштів самих страховиків.

Обов'язкове державне страхування виступає у формі соціального страхування, яке регулює соціальне законодавство України. Обов'язкове державне соціальне страхування регулюють «Основи законодавства України про обов'язкове державне страхування» [7] та інші законодавчі акти, що деталізують і роз'яснюють положення «Основ законодавства України про обов'язкове державне страхування». Обов'язкове державне страхування становить систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян на випадок хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, по старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формують шляхом сплати страхових внесків власником або вповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних і інших джерел.

Обов'язковому державному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

- у фізичних осіб і на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності;

2) особо, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Залежно від страхового випадку, «Основами законодавства України про обов'язкове державне страхування» закріплено такі види обов'язкового державного соціального страхування:

1. Пенсійне державне страхування.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування закріплено як загальнодержавний збір у ст.14 Закону України «Про систему оподаткування». Механізм його справляння регулює Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року. Треба відзначити, що з 1 січня 2004 року діють два види платежів до Пенсійного фонду – внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому на внески не поширено дію ні загального (Закон України «Про систему оподаткування»), ані спеціального (Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами») податкового законодавства. Разом з тим дія Закону України «Про збір на обов'язкове держане пенсійне страхування», який регулює всі основні питання, пов'язані зі сплатою пенсійних внесків, продовжено до 1 січня 2005 року, але застосовується він у частині, яка не суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». [8] Державне соціальне пенсійне страхування є системою гарантованого забезпечення громадян трудовими пенсіями, яке здійснюють за рахунок страхових внесків, що надходять згідно з чинним законодавством. Відповідно до системи державного соціального пенсійного страхування призначають такі види пенсій: по старості (за віком); по інвалідності; у зв'язку з втратою годувальника; в зв'язку з особливими умовами праці; за вислугою років. Основним критерієм диференціації умов і норм державного соціального пенсійного страхування визнають трудовий стаж, умови й оплату праці.

Ставки збору, що справляють до Пенсійного фонду, диференційовано залежно від платника й об'єкта оподаткування, наприклад:

1) для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їхніх об'єднань, бюджетних, суспільних та інших установ і організацій, їхніх філій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують труд найманих працівників, - 32% від об'єкта оподаткування;

2) з фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та з фізичних осіб, які виконують роботи ( послуги ) за цивільно-правовими договорами, - у розмірі 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо такий дохід не перевищує 150 гривень і 2% - якщо такий дохід перевищує 150 гривень;

3) з юридичних і фізичних осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу валюти, збір до Пенсійного фонду справляють із суми операцій з купівлі-продажу валюти в розмірі 1,5%;

4) із суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінного каміння, цей збір справляють у розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів;

5) з юридичних і фізичних осіб під час відчуження легкових автомобілів (крім тих, якими забезпечують інвалідів, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом) збір до Пенсійного фонду справляють у розмірі 3% від вартості легкового автомобіля тощо.

Обчислення й сплату цього платежу здійснюють згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 3 листопада 1998 року, а також з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року.[9]

2. Державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням. Цей вид збору на обов'язкове соціальне страхування справляють на основі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року. [10]

Встановлено такі розміри цього платежу:

1) для роботодавців – 2,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають виплати на витрату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначають згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників – від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню податком з доходу фізичних осіб:

0,25% - для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях українських товариств глухих і сліпих;

0,5% - для найманих працівників.

3. Медичне страхування.

Відповідно до ст. 49 Конституції України громадянам України гарантовано право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Світова страхова медицина, як правило, складається із загальнообов'язкового і добровільного медичного страхування. В Україні загальнообов'язкового медичного страхування на загальнодержавному рівні не запроваджено, хоча про медичне страхування – як один із видів обов'язкового страхування згадано в ст. 7 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року. [11]

На даному етапі існують лише окремі категорії осіб, щодо яких вимагається обов'язкове медичне страхування – наприклад, іноземці на час їх тимчасового перебування на території України. [12] До основних категорій громадян, які підлягатимуть загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, можна віднести:

- громадян України, іноземців і осіб без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності й господарювання;

- громадян, які працюють у громадян-підприємців або у фізичних осіб, що на договірних чи інших умовах використовують працю найманих робітників, у тому числі тих, хто виконує роботу на умовах трудового договору, за договорами цивільно-правового характеру або на інших умовах, передбачених законодавством;

- членів колективних або орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів і фермерських господарств;

- громадян, які працюють на іноземних підприємства, установах чи організаціях, що проводять діяльність на території України;

- осіб, трудовий договір із якими розірвано в зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці, та за якими згідно зі законодавством зберігають середню заробітну плату за попереднім місцем роботи;

- осіб, яким надано відпустку по догляду за дитиною тощо.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, отримуватимуть свідоцтво, порядок видачі та зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Згідно з проектом закону страховиком визначено Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, повноваження якого передбачають права:

- вимагати від страхувальників і застрахованих осіб своєчасної сплати страхових зборів і дотримання законодавства в сфері медичного страхування;

- укладати договори про надання медичної допомоги за цим видом страхування;

- здійснювати перевірку правильності нарахування й повноти сплати страхувальниками страхових зборів і отримувати потрібні документи й пояснення;

- розробляти пропозиції щодо розміру страхових зборів;

- брати участь у визначенні розмірів страхових зборів за надання медичної допомоги;

- порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства в сфері медичного страхування;

- застосувати стягнення, передбачені цим та іншими законами.

Передбачуваний порядок сплати страхових зборів є таким: 50% розміру нарахованих зборів за застрахованих осіб будуть сплачувати страхувальники-роботодавці й 50% - застраховані особи. Розмір страхових зборів на медичне страхування щороку встановлюватиме Верховна Рада України; розмір страхових збрів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування – у відсотках від виплат (доходу), з яких обчислюють страхові збори, а саме:

- для роботодавців – від суму фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб;

- для застрахованих – працюючих осіб – від сум оподатковуваного доходу (прибутку);

- для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу, а також осіб (та членів їх сімей), які провадять підприємницьку діяльність, - від сум сукупного оподатковуваного доходу (прибутку).

Для деяких інших категорій застрахованих (добровільно застрахованих осіб, які проходять строкову службу тощо) в проекті передбачено окремий механізм нарахування страхових зборів.

Другим видом медичного страхування є добровільне медичне страхування (ст. 6 Закону України «Про страхування», при якому за рахунок страхових внесків страхувальників (якими можуть бути самі застраховані особи або треті особи) формують страхові резерви страхових компаній, з яких при настанні страхового випадку і оплачують медичні послуги, що надають застрахованій особі. З урахування їх соціального значення договори страхування взагалі й добровільного медичного страхування належать до сфери регулювання цивільного законодавства.

4. Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Цей вид соціального збору справляють згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року. [13] Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з Порядком визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який затверджує Кабінет Міністрів України.

5. Державне соціальне страхування на випадок безробіття єс истемою гарантованого забезпечення застрахованих осіб грошовою допомогою, яку здійснюють за рахунок страхових внесків відповідно до законодавства. Основним критерієм диференціації внесків страхувальників на цілі державного соціального страхування від безробіття є встановлений у законодавчому порядку рівень соціального ризику втрати роботи з урахуванням перспективи зайнятості населення цієї галузі в даному регіоні. Цей вид соціального збору справляють згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року. [14] Цей вид платежу справляють у таких розмірах:

- для роботодавців – 1,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають втрати на виплати основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначають згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників – 0,5% суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб;

- на підприємствах і в організаціях громадських організаціях інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% відсотків суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняють від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

- роботодавці підприємств і організацій українських товариств глухих і сліпих звільнено від сплати внесків.