2.3 Виробнича та загальна структура промислового підприємства

Виробнича структура – це форма організації виробничого процесу, що відображає розмір підприємства, кількісний склад філіалів, цехів, служб, кількість та планування дільниць, робочих місць всередині цехів, характер поділу праці між окремими цехами та форми кооперування між ними в процесі виробництва.

Більш простим визначенням виробничої структури підприємства є таке:

Виробнича структура підприємства – це склад цехів, порядок та форми їх кооперування по виконанню виробничого процесу (приклад виробничої структури машинобудівного підприємства див. на рис. 4).

Загальна структура – представляє собою склад виробничих ланок (виробнича структура), організаційних ланок управління (оргструктура управління) та організаційних ланок з обслуговування трудового колективу (оргструктура з обслуговування працівників).

На структуру підприємства та побудову його підрозділів впливає низка факторів [8, С.27]:

- Характер виробничого процесу.

- Характер продукції, що випускається, та методи її виготовлення.

Конструктивні і технологічні особливості продукції, що випускається та методи її виготовлення визначають склад виробництв, цехів, їх розміри, вантажооборот та розмір території підприємства. Чим складніша продукція та методи її виготовлення, тим різноманітніше внутрішньовиробничі зв’язки і складніша структура підприємства.

- Масштаби виробництва.

Даний фактор впливає на розміри цехів, їх кількість і спеціалізацію. За умови збільшення обсягів виробництва створюються умови для поглиблення технологічної спеціалізації, створення предметно та подетально спеціалізованих цехів та виробництв і навпаки за умови зменшення (значного) низка потреб може бути задоволена за рахунок поставок по кооперації. В зв’язку з цим відпадає необхідність мати у своєму складі деякі з підрозділів.

- Характер і ступінь спеціалізації та кооперування.

Залежно від кінцевої продукції виділяють підприємства, що спеціалізуються на:

• випуску готової продукції;

• окремих деталей;

• заготовок.

Чим вищий рівень спеціалізації, тим простіша виробнича структура.

- Ступінь охоплення стадій життєвого циклу виробів.

Залежно від здійснення циклу

наукові дослідження → виробництво → споживання (фірмове обслуговування) – виробнича структура ускладнюється.

Виробнича структура підприємства повинна забезпечувати найбільш оптимальне сполучення у часі та просторі усіх ланок виробничого процесу.

Первинною ланкою виробничої структури є робоче місце.

Робоче місце – це частина площі, де зосереджені засоби виробництва (знаряддя та предмети праці), що застосовуються в процесі праці одним або групою робітників.

Сукупність робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової продукції складають виробничу дільницю [12, С.28].

На крупних та середніх підприємствах виробничі дільниці об’єднуються в цехи. Вони є самостійними підрозділами і здійснюють свою діяльність на засадах внутрішньовиробничого госпрозрахунку.

Цех – адміністративно-відокремлена частина підприємства, в якій проходить завершений процес основного або допоміжного виробництва [12, С.28].

Існує шість класифікаційних груп цехів. Вони поділяються на:

І. Основні: де сировина, матеріали або напівфабрикати перетворюються на готові вироби, за якими визначають профіль і спеціалізацію підприємства. В них безпосередньо здійснюється процес виготовлення продукції.

Розглядають три види основних цехів:

1. Заготівельні (ливарні, ковальські, пресові, заготівельні та інші): в них із сировини та матеріалів отримують необхідні заготовки, що наближаються за формою та розмірами до готових виробів.

2. Обробні (механообробні, деревообробні, термічні та інші): в них із матеріалів та заготовок виготовляють готові деталі, що:

• володіють всіма необхідними за технічними умовами властивостями (розмірами, точністю обробки);

• відповідають фізико-хімічним вимогам тощо.

3. Складальні: в яких виконується складання деталей в окремі частини певної продукції (вузли, механізми), а також загальне складання та випробування.

ІІ. Допоміжні: до них відносяться цехи, що забезпечують нормальну роботу цехів основного виробництва, а виробничий процес технологічним оснащенням, енергією; здійснюють ремонт обладнання та оснастки тощо. Розрізняють:

1. Інструментальні: виготовляють оснащення, інструменти, пристрої, забезпечують планування їх виготовлення та використання.

2. Енергетичні: забезпечують безперебійне постачання підприємства всіма видами енергії, ефективне її використання та економне витрачання у виробничому процесі.

3. Ремонтні: організація планово-попереджувальних ремонтів, виробництво запчастин, здійснення капітальних ремонтів.

ІІІ. Обслуговуючі: забезпечують безперервну роботу основних та допоміжних цехів виробничими послугами, не виробляючи при цьому продукції і не обробляючи предмети праці. До них належать:

1. Транспортний: забезпечує навантажувально-розвантажува-льними та переміщувальними послугами.

2. Складські: забезпечують виробництво складськими послугами, а саме: приймання, зберігання та видача предметів праці.

IV. Побічні: займаються переробкою відходів виробництва та випускають продукцію споживчого характеру. До них належать цехи:

1. Товарів споживчого характеру.

2. Утилізації: здійснює сортування, пакування і відвантаження за відповідними адресами відходів виробництва.

V. Експериментальні: виготовляють, а потім випробовують дослідні зразки нових конструкцій.

VI. Підсобні: здійснюють деяку попередню підготовку матеріалів до обробки або підготовку продукції до реалізації ( напр., тарний цех).

Форми виробничої структури. Розрізняють чотири її форми [8, С.32]:

• безцехова;

• цехова;

• корпусна;

• філіальна (беззаводська).

Безцеховою називається двохступенева організаційна форма побудови підприємства, в якій першим ступенем є виробнича дільниця (майстер), а другим – підприємство (директор). Це найпростіша структура і, переважно, застосовується на дрібних підприємствах.

Цеховою називається трьохступенева організаційна форма побудови підприємства, в якій першим ступенем є дільниця, другим ступенем – цех, а третім – підприємство. Це найбільш розповсюджена форма виробничої структури підприємства.

Корпусною називається чотирьохступенева організаційна форма побудови підприємства: перший ступінь – виробнича дільниця (майстер), другий – цех (начальник цеху), третій – корпус (начальник корпусу), четвертий – підприємство (директор).

Корпус – це організаційна форма виробничої структури підприємства, яка включає в себе декілька цехів зі спорідненими технологіями (напр. корпус механічної обробки деталей включає: токарний, фрезерувальний та інші цехи).

Філіальною (беззаводською) називається п’ятиступенева організаційна форма побудови підприємства, в якій: перший ступінь – виробнича дільниця (майстер), другий – цех (начальник цеху), третій – корпус (начальник корпусу), четвертий – виробнича одиниця (філіал), п’ятий – підприємство (генеральний директор).

Типи виробничої структури. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють чотири типи виробничих структур (приклад форм спеціалізації цехів машинобудівного заводу розглянемо на рис. 5) [12, С.29]:

• технологічна;

• предметна;

• подетальна;

• функціональна.

На підприємствах з технологічною структурою цехи та дільниці створюються за принципом технологічної однорідності, де кожен цех, дільниця спеціалізується на виконанні певної частини загального технологічного процесу.

Предметна структура характерна для підприємств з великим обсягом випуску однорідної продукції та обмеженої номенклатури (тобто з масовим випуском продукції).

На підприємствах з предметною структурою цехи виготовляють деякий виріб, групу виробів або їх певні частини, а дільниці всередині цехів спеціалізуються на виробництві певних частин або деталей виробів ( напр., цехи двигунів, рам, шасі на автомобільному заводі).

Подетальна (змішана) або інакше предметно-технологічна структура підприємства передбачає побудову заготівельних цехів за технологічним принципом, а обробних та випускаючих – за предметним. Така структура поширена на взуттєвих, швейних, меблевих підприємствах.

Для функціональної структури характерна спеціалізація підприємств на виконанні робіт з обслуговування виробництва (напр., ремонтні роботи, транспортування вантажів тощо).