Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патент­них прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх закон­них представників, здійснювати свої патентні права лише після до­сягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юри­дичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридични­ми особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, — одна з найбільш, важливих тенден­цій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання ін­тересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості викорис­тання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятли­ві умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці — автори винаходів мають право на вина­городу за використання їхніх винаходів²⁶.

Права автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка

Основним немайновим правом автора об'єкта промислової власнос­ті е право авторства. Сам факт видачі патенту закріплює визнання осо­би творцем конкретного об'єкта. Право авторства є невід'ємним особи­стим правом і охороняється безстрокове. Воно визнається за фізичною особою, творчою працею якої створено об'єкт промислової власності. У випадку створення об'єкта спільно кількома фізичними особами усі вони вважаються його авторами і користуються належними їм права­ми за згодою між собою. Не визнаються авторами фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску в створення об'єкта промислової власності, а надали лише технічну, організаційну чи матеріальну до­помогу або лише сприяли оформленню прав на нього.

Право на одержання патенту — це також право винахідника (або автора промислового зразка), так само як і право на передачу патен­ту іншим фізичним чи юридичним особам.

Основним майновим правом автора службового винаходу, корис­ної моделі, промислового зразка, який не є патентовласником, є право на винагороду. Автор має право на винагороду, пропорційну тій вигоді, що отримана роботодавцем чи могла б бути ним отрима­на при належному використанні об'єкта промислової власності, у випадках одержання роботодавцем патенту, передачі роботодав­цем права на одержання патенту іншій особі, прийняття роботодав­цем рішення про збереження відповідного об'єкта в таємниці чи не­отримання патенту за даною роботодавцем заявкою з причин, що за­лежать від роботодавця.

У разі використання роботодавцем службового об'єкта промисло­вої власності, патент на який одержав автор об'єкта, останній за до­говором з роботодавцем має право одержати компенсацію.

Виключне право на використання об'єкта промислової власності належить патентовласнику. Однак таке використання не повинне порушувати прав інших патентовласників. Патентовласник має право заборонити використання зазначених об'єктів іншим особам, крім випадків, коли використання відповідно до закону не є пору­шенням прав патентовласника, зокрема це право попереднього ко­ристування.

Право попереднього користування полягає в тому, що будь-яка фізична чи юридична особа, яка до дати пріоритету винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка сумлінно використовувала ство­рене незалежно від його автора тотожне рішення чи зробила необ­хідні до цього приготування, зберігає право на подальше його без­оплатне використання. При цьому право попереднього користування може бути передано-іншим особам лише разом з підприємством, на якому мало місце застосування тотожного рішення чи виконано не­обхідну підготовчу роботу.

Закон не визнає порушенням виключного права патентовласни­ка проведення наукового дослідження чи експерименту над засо­бом, що містить винахід, корисну модель чи промисловий зразок, захищені патентами; застосування засобу, що містить об'єкт про­мислової власності, в особистих цілях без одержання прибутку або при надзвичайних обставинах (стихійних лихах, катастрофах, ве­ликих аваріях) з наступною виплатою патентовласнику відповідної компенсації, а також застосування даних засобів, якщо вони введе-^ в господарський оборот законним шляхом.

Взаємини щодо використання об'єкта промислової власності патенту, що належить кільком особам, визначається угодою між ними.

Патентовласник не лише має право, а й зобов'язаний використо­вувати об'єкт промислової власності. При невикористанні чи недостатньому використанні патентовласником винаходу чи промис­лового зразка протягом чотирьох років, а корисної моделі — протя­гом трьох років з дати видачі патенту будь-яка особа, яка бажає і го­това використовувати даний об'єкт промислової власності, має право клопотати про надання йому примусової невиключної ліцензії.