Тема 10. Держава як субєкт економічних відносин

Програмна анотація:

1. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки.

2. Напрямок і функції державного регулювання.

3. Система державних фінансів і їх функції.

Основні терміни та поняття: екстерналії, зовнішні ефекти, суспільні товари, економічна політика, фінанси, фінансова система, податки, крива Лафера.

1

Відношення до державного втручання в ринкову економіку було неоднаковим на різних етапах її становлення і розвитку.

У період становлення ринкових відносин у XVІІ-XVІІІ ст. панувала економічна доктрина меркантилізму, що ґрунтується на визнанні безумовної необхідності державного регулювання для розвитку в країні торгівлі і промисловості. З розширенням ринкових відносин клас підприємців, що набрав силу, почав розглядати державне втручання і пов’язані з цим обмеження як перешкоду своєї діяльності.

Стосовно до ринкової економіки ідеї економічного лібералізму вперше обґрунтував А. Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів». Згідно А. Сміту, ринкова система здатна до саморегулювання, в основі якого лежить «невидима рука» – особистий інтерес, пов’язаний із прагнення до прибутку. Він виступає як головна спонукальна сила економічного розвитку. Однієї з центральних ідей Сміта є те, що економіка буде функціонувати ефективніше, якщо виключити регулювання її державою. Кращий варіант для держави – дотримувати політики Laіsser faіre (невтручання держави). Оскільки головним координатором по Сміту виступає ринок, йому повинно бути надана повна свобода.

З переходом капіталізму у монополістичну стадію разом з появою класичної монополії з’явились гігантські корпорації, ринок опинився підвладний олігополії і стало зрозуміло, що він є не зовсім саморегульованою системою. З появою корпорацій суттєво розширились регулююча і контролююча роль держави, оскільки вплив на діяльність корпорацій став необхідною функцією держави для підтримки хоча б мінімальних конкурентних умов діяльності всіх економічних суб’єктів. Поява корпорацій, яка стала результатом розвитку вільного ринку, поставила під загрозу його основоположні принципи, тому що корпорації на практиці робили усе, щоб встановити контроль над ринком.

Стало очевидно, що ринок вирішуючи одні проблеми, породжує інші, ще більш складніші і суспільне небезпечні. В новій інституціональній економічній теорії це явище отримало назву «провалів ринку».

Переворот у класичних поглядах на роль держави був пов’язаний з ім’ям видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Його робота «Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей» була опублікована у 1936 р. і стала теоретичною основою розробки інструментів впливу на соціально-економічні процеси в країнах розвинутого капіталізму. В ній доводилось неможливість 104н.104 фабрикат економічного спаду, необхідність державного втручання в економіку. Було теоретично усвідомлене і практично підтверджено, що надії тільки на ринкове саморегулювання можуть поставити під сумнів саме існування капіталістичної системи. Особливо чітко це виявилося в період кризи 1923-1933 р. у США в часи великої депресії.

Вплив кейнсіанських ідей на економічну думку й економічну практику важко переоцінити. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли появу нового розділу економічної теорії – макроекономіки.

У практичному плані економічну політику, що відбиває ідеї Кейнса проводило більшість розвинутих країн світу після другої світової війни. Вважається, що вона багато в чому сприяла пом’якшенню циклічних коливань. Починаючи з другої половини 70-х років почали обговорювати негативний вплив цієї політики на виробництво. Нові практичні рекомендації були висунуті прихильниками монетаризму і теорії пропозиції. В них домінувала ідея, що на макроекономічному рівні потрібно не стільки безпосереднє втручання держави в економіку, скільки його турбота о створенні фінансових умов для нормального функціонування ринку.

Ринковий механізм вільної конкуренції має багато переваг, його можливості великі, але все ж таки не безмежні. Існують області, де механізм вільної конкуренції не спрацьовує і потрібно втручання держави.

Серед аргументів на користь ринкової системи виділяють:

1. Ефективність розподілу ресурсів.

2. Свобода підприємництва і вибору.

Відповідно до першого аргументу, конкурентна ринкова система направляє ресурси у виробництво тих товарів і послуг, у яких суспільство більш всього має необхідність. «Невидима рука» керує особистою вигодою, забезпечуючи виробництво найбільшої кількості необхідних товарів з наявних ресурсів, тобто максимальну економічну ефективність.

Відповідно до другого аргументу, лише ринкова система здатна координувати економічну діяльність без примуса. Ринкова система надає свободу підприємництва і вибору, власне на цій основі вона і процвітає.

Недоліки, що властиві ринковому механізму – «провали ринку» і є тими об’єктивними обставинами, що обумовлюють необхідність державного регулювання економіки.

Виділяються наступні аргументи проти ринкової системи: