Два основних виду банківських операцій:

Активні операції – по розміщенню грошових коштів.

Пасивні – операції по залученню грошових коштів.

Валовий прибуток банку – це різниця між отриманими і виплаченими банком відсотками.

Чистий прибуток банку – валовий прибуток банку мінус банківськи витрати.

Третій елемент банківської системи – спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності. У їх діяльності можна виділити одну або дві основні операції, що домінують у відносно вузьких секторах ринку позичкових капіталів і мають специфічну клієнтуру. До їх числа відносяться інвестиційні банки, ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди і інвестиційні компанії.

4

Економічна рента – це ціна, яка сплачується за користуванням землею й іншими природними ресурсами, кількість яких (їх запаси) строго обмежені.

Земля має важливу особливість: на відміну від інших факторів (труд, капітал), пропозиція землі обмежена: її кількість є величиною даною, фіксованою і не може бути збільшена.

Це вихідне положення признається усіма економічними школами; в іншому їх концептуальні підходи різняться.

Марксистська концепція земельної ренти виходить із того, що джерелом усіх доходів є додатковий продукт. Тому земельна рента також як і прибуток і відсоток є перетвореною формою додаткової вартості. Маркс виділяв два види земельної ренти – диференціальну і абсолютну.

Особливість землі як унікального засобу виробництва полягає у тому, що її не можна відтворити. У сільгозоборот включаються всі земельні ділянки, поза залежністю від їх якості, тобто як родючі, так і гірші, тому що суспільство має потребу в продукції сільського господарства і не може відмовитися від останніх. Через те в сільському господарстві, на відміну від інших галузей народного господарства, ринкова ціна на сільгосппродукцію формується не по середніх умовах виробництва, а за умовами виробництва на гірших ділянках землі по родючості і по місцю розташування. Отже, ціна виробництва на сільгосппродукцію забезпечує середній прибуток орендарям гірших ділянок, а орендарі середніх і кращих ділянок землі одержують додатковий прибуток, диференціальну ренту.

Дифрента – це різниця між суспільною вартістю одиниці сільгосппродукції, що формується по витратам на гірших земельних ділянках, і індивідуальними витратами виробників, що працюють на кращих і середніх земельних ділянках.

Розрізняють диференціальну ренту І і ІІ. Диференціальна рента І пов’язана з більш високою природною родючістю і зручним місцем розташування стосовно ринків збуту ділянок землі. Більш продуктивна праця на цих ділянках створює умови для утворення надлишкового чистого доходу, що у виді диференціальної ренти І привласнює орендодавець землі.

Утворення диференціальної ренти ІІ припускає інтенсивний характер агрокультури, яка виражається в додаткових вкладеннях капіталу (праці і коштів) на одиницю земельної площі, що забезпечує більш високу продуктивність сільськогосподарської праці. Більш ефективні витрати забезпечують надприбуток, що створює диференціальну ренту ІІ.

На відміну від диференціальної ренти І, що не є результатом більш високої якості роботи орендаря, утворення ренти ІІ – підсумок індивідуальних зусиль суб’єкта господарювання. Дифренту І привласнює землевласник, дифренту ІІ – землекористувач, орендар.

Висновок: дифрента – це різниця між суспільною і індивідуальною цінами виробництва. На гірших ділянках вона не виникає.

Абсолютна рента – це рента, яка виникає на усіх без виключення ділянках землі. Вона є різницею між вартістю виробленої продукції і її ціною виробництва: перша вище останньої.

Якщо власник землі здає землю у оренду, то орендатор платить йому орендну плату, яка включає земельну ренту та плату за користування будівлями що є на цій землі. Сам орендатор отримує середній прибуток на капітал, який він застосував у господарстві.

Оренда землі – це форма землекористування, при якій власник передає земельну ділянку на певний строк іншій особі – орендарю, з метою ведення господарства.

Орендна плата – це результат оренди землі, сума, що включає до себе:

- відсоток на капітал, вкладений у землю, амортизацію на наявні на землі будівлі, спорудження, що належать землевласнику;

- земельну ренту, тобто плату за користування землею.

Некласичний напрямок використовує інший підхід.

Розглянемо випадок, коли власник землі сам веде господарство, тобто є фермером.

С тавка

зарплати Д

і граничний

продукт

E

W₁

0 Кількість L₁

праці

Із графіку видно, що фермер (він же власник землі) буде наймати робочих до крапці L_1, тобто доки граничний продукт останнього робітника, що наймається, не зрівняється з розміром його заробітної плати. Заробітна плата усіх робітників визначається площею 0W₁Е L_1. Остання площа W₁ДЕ і є величиною земельної ренти, розмір якої визначається «остаточним методом», коли із загальної величині створеного продукту віднімають сукупну величину заробітної плати. По праву приватної власності рента дістається власнику землі (фермеру).

Якщо земля не належить фермеру, він її орендує.

Неокласики виходять із того принципу, що ціна будь-якого фактору формується на тому рівні, при якому попит дорівнює пропозиції.

Рента Д S

R₁ E

0 Q₁ Кількість землі

Відомо, що пропозиція землі незмінна. Тому пропозиція землі SQ₁ представляє собою вертикальну лінію. Д – крива попиту на землю, крапка Е – той рівень земельної ренти яка урівноважує попит і пропозицію земельних ділянок.

Якщо рівень орендної плати (ренти) збільшиться (вище крапки Е), то пропозиція землі перевищить попит на неї, земельні власники будуть мати труднощі зі здачею землі у оренду і тому понизять орендну платню.

Якщо рівень орендних ставок понизиться (нижче крапці Е), то попит на землю перевищить її пропозицію. В цих умовах власники землі будуть підвищувати орендну платню (ренту).

Тільки у крапці Е попит буде дорівнювати пропозиції землі.

У країнах, де узаконена приватна власність на землю, вона виступає об’єктом купівлі-продажу. Не маючи вартості, земля має ціну. Тому така ціна є доходом, що земля приносить власнику, у такому разі ціна землі буде залежати від розміру ренти і норми судного відсотка, тому що при продажі землі власник буде виходити із суми, які при вкладені її в банк дасть дохід який дорівнює ренті.

Ціна землі – це капіталізована земельна рента. Власник землі продає землю за такою ціною, щоб сума, отримана від її продажу, будучи покладена в банк, приносила б не менший доход, ніж одержувана їм земельна рента.

Фактори, що визначають ціну землі.

1. Розмір ренти

2. Норма позичкового відсотка

Ціна землі буде визначаться формулою:

де R – рента

S – норма позичкового відсотка, тобто вона буде прямо пропорційна розміру ренти і назад пропорційна нормі позичкового відсотка.