8.3. Плата за забруднення навколишнього природного середовища

Важливим елементом системи економічного механізму природокористу­вання в Україні є платежі за забруднення навколишнього природного середо­вища [60]. Платежі за забруднення мають компенсувати економічний збиток, що заподіяний підприємствами в процесі своєї діяльності (служити нейтраліза­ції зовнішніх ефектів). Відповідно до цього платежі виконують дві функції: по-перше, стимулюють підприємства скорочувати викиди шкідливих речовин, по-друге, є джерелом наступного акумулювання коштів, призначених для ліквіда­ції негативних екологічних наслідків виробництва. Юридична основа платежів закладена Законом України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» (1991 р.) передбачає платність природокористування, що включає збір за спеціальне використання природних ресурсів (ст. 43), збір за забруднення на-

вколишнього природного середовища (ст. 44), збір за погіршення якості приро­дних ресурсів (ст. 45) та за інші види впливів [47].

Плата за забруднення являє собою форму відшкодування економічного збитку від викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище України. Платежі призначені для:

а) відшкодування витрат, пов'язаних з компенсацією впливу викидів і ски­дів забруднюючих речовин;

б) стимулювання зниження чи підтримки викидів і скидань у межах норма­тивів;

в) стимулювання здійснення витрат на проектування і будівництво приро­доохоронних об'єктів.

г) плата стягується з природокористувачів, які здійснюють такі види впли­ву на навколишнє природне середовище:

- викид в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

- викид в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі і підземні водні об'єкти, а та­кож будь-яке підземне розміщення забруднюючих речовин;

- розміщення відходів.

Установлюються такі джерела платежів за забруднення навколишнього природного середовища:

- платежі в межах припустимих нормативів викидів і скидів забруднюю­чих речовин, розміщення відходів у межах лімітів - за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг);

- платежі за перевищення припустимих нормативів і лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів - за рахунок прибутку, що знаходиться в розпорядженні природокористувачів.

Існує ідея двоставочних платежів. Перша ставка (базова) відображає пла­тежі за викиди, скидання забруднюючих речовин у межах установлених норма­тивів (гранично допустимі викиди і гранично допустимі скиді). Друга встанов­люється для понадлімітних забруднень, у розмірах, що дорівнюють п'ятикрат­ному значенню базової ставки.

Економічний зміст базової ставки полягає в необхідності акумулювання коштів для відтворення навколишнього середовища за умов його нормального (неминучого при даних технологіях) забруднення. Ставки за наднормативні ви­киди призначені для розрахунку суми збитку, нанесеного внаслідок недотри­мання стандартів у даній сфері; цей збиток практично завжди залежить від кон­кретного підприємства.

У зв'язку з відсутністю чинних нормативів гранично припустимих обсягів розміщення відходів, нормативи плати за розміщення відходів установлюються за обсяги розміщення в межах установлених лімітів.

На підставі базових нормативів розраховуються нормативи санкцій за за­бруднення навколишнього середовища понад установлені ліміти.

Ставки платежів розраховуються на умовну тонну викидів (скидань) або складування відходів. Такий підхід для розрахунків нормативів плати (базових ставок) називається витратним, тому що виходить з необхідності установити такі платежі за забруднення, що змогли б покрити фінансування природоохо­ронних заходів, необхідних для ліквідації збитку або його запобігання. Для ди­ференціації платежів залежно від виду забруднюючих речовин ставки платежів для всього розмаїття інгредієнтів розраховуються виходячи з показників їхньої відносної небезпеки. Ця величина зворотна гранично допустимій концентрації ГДК (гранично допустимій концентрації - норматив змісту шкідливих речовин в одиницях обсягів атмосфери або води):

Показник відносної (агресивності) небезпеки і-го виду речовини (А,) роз­раховується за формулою:

(8.1)

де ГДКі - гранично допустима концентрація.

Для атмосферного повітря береться гранично припустима середньодобова концентрація; для водних об'єктів - гранично припустима концентрація у воді рибогосподарських водойм.

За умови відсутності середньодобової гранично припустимої концентрації застосовується гранично припустима максимальна разова концентрація, при відсутності гранично припустимої концентрації середньодобової і гранично припустимої максимальної разової концентрації, застосовується орієнтований безпечний рівень впливу (ОБРВ).

При відсутності гранично припустимої концентрації у воді рибогосподар­ських водойм застосовуються гранично припустима концентрація речовини у воді, водних об'єктах господарсько-питного і культурно-побутового водокорис­тування чи орієнтований безпечний рівень впливу.

Базові нормативи плати (Н_бі) за викиди (скидання) конкретних забрудню­ючих речовин визначаються, як добуток питомого економічного збитку (У) від викиду (скидання) умовного забруднюючого речовини в межах припустимого нормативу викиду (скиду), показника відносної небезпеки (агресивності) (А,) конкретного і-го забруднюючого речовини, шкідливого для навколишньої при­родного середовища і здоров'я населення і коефіцієнта індекс* ції плати (Км):

(8.2)

У зв'язку зі зміною рівня цін на природоохоронне будівництво та інші на­прями природоохоронної діяльності, до нормативів плати за забруднення на­вколишньої природного середовища застосовуються коефіцієнти індексації плати.

Отже, органи Мінекобезпеки разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають платників збору за забруднення навколишнього природного середовища. До цього переліку вклю­чаються суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, фізичні ос оби та інші підприємства й установи, що забруднюють довкілля.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та ски-ді', а тако к нормативи збору за розміщення відходів установлюються відповід­на > до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів (табл. 8.1-8.8).

Таблиця 8.1

Нормативи збору, що справляється за викиди основних забруднюючих

речовин стаціонарними джерелами забруднення

Таблиця 8.2

Нормативи збору, що справляється за скиди основних забруднюючих речовин у

водні об'єкти, у тому числі в морські води

Відходи поділяються на два види - нетоксичні і токсичні. В обсязі розмі­щення перших враховуються відходи видобувної та переробної промисловості. Токсичні відходи підрозділяються на 4 класи небезпеки - від надзвичайно не­безпечних до малонебезпечних.

Таблиця 8.3

Нормативи збору, що справляються за розміщення відходів

* обладнання та прилади, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюван­ням - 83 грн./од.; люмінесцентні лампи — 1,5 грн./од.

Враховуючи умови певної місцевості, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради поданням органів Мінекобезпеки можуть збільшувати перелік викидів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди. Нормативи збору за викиди і скиди цих забруднюючих речовин встановлюються за критеріями їх екологічної без­пеки відповідно до ставок, наведених у таблицях.

Таблиця 8.4

Нормативи збору, що справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними

джерелами забруднення залежно від класу небезпечності

Таблиця 8.5

Нормативи збору, що справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу

Суми збору, що справляються за викиди стаціонарними джерелами, забру­днення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору само­стійно на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів (табл. 8.7).

Таблиця 8.6

Нормативи збору, що справляються за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти залежно від концентрації забруднюючих речовин

Таблиця 8.7

Коригуючі коефіцієнти

1. Коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності мешканців населеного пункту.

2. Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту.

*'Автономної Республіки Крим

**Якщо населений пункт має промислове значення та віднесений до курортних, засто­совується коефіцієнт 1,65

3. Регіональні (басейнові) коефіцієнти.

4. Коефіцієнт, що встановлюється залежно від місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

5. Коефіцієнт, який встановлюється залежно від обладнання місця розмі­щення відходів

Сума збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруд­нення, обчислюється платниками самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, відповідно до таблиці і коригувальних коефіцієнтів (табл. 8.8).

Таблиця 8.8