Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вступ до літературознавства 2.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
05.08.2019
Размер:
223.23 Кб
Скачать

37 Пі́сня — словесно-музичний твір, призначений для співу.

Основні показники пісні як жанру лірики — строфічна будова, повторюваність віршівстрофи, розмежування заспіву та приспіву (рефрен), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики: користується найрозмаїтішими мовними засобами, передає найтонші переживання.

Еле́гія (грец. ἐλεγεία — журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фріг. elegn — очеретина, очеретяна сопілка) — один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту.

  • Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. В античній поезії – вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.

  • Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру.

  • Смуток, меланхолія.

Невдовзі елегія розмежувалася на елегію-сповідь (Степан Руданський), елегію-думу (Тарас Шевченко), елегію-пісню (Леонід Глібов). Зверталися до цього жанру І. Франко («Майові елегії» — елегійний дистих), Леся Українка («До мого фортеп'яно», Б.-І. Антонича

Епігра́ма (грец. epigramma — напис) — жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). Куди сховаюсь од злоби Іуди, Каїна і Хама? Куди подінусь од юрби «Патріотичного» Бедлама? Коли скотинячі лоби Не втне ні меч, ні епіграма!.. (М. Вороний)

Епітафія — від грец. epitaphios — надгробний.

  • Надмогильний напис, переважно у віршованій формі.

  • Літературний твір, написаний у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь. В поезії стилізована епітафія стала самостійним жанром в епоху класицизму. Зміст переважно панегіричний, але часто і сатиричний як в епіграмі.

  • Вид літературної епіграми, в якій поет виражає чи то сум через втрату близької людини, чи то ставлення до якоїсь історичної особи чи героя літературного твору.

  • Промова, виголошена на похороні.

Як літературний жанр епітафія з'являється в Давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. В давній українській літературі до жанру Ф. Прокопович, Г. Сковорода.

38 Тематичний поділ ліричних творів

ідейно-тематичної класифікація. За такими принципами лірика поділяється на громадянську (або політичну), філо­софську, пейзажну, любовну (або інтимну).

 У творах громадянської (політичної) лірики йдеться про події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються патріотичні почуття, любов до Батьківщини («Заповіт» Т. Шевченка, «Любіть Україну» В. Сосюри). Уфілософській поезії порушуються проблеми буття людини та суспільства («Ти знаєш, що ти — людина?» В. Симоненка, «Як добре те, що смерті не боюсь я» В. Стуса). Пейзажна лірика передає роздуми й почуття поета, викликані картинами та явищами природи «Гаї шумлять» П. Тичини, «Важкі вітри не випили роси» А. Малишка). Інтимна лірика виражає переживання героя, пов'язані з його особис­тим життям («Зів'яле листя» І. Франка, «Так ніхто не кохав» В. Сосюри).

 Існує й інша класифікація лірики. Згідно з нею лірика ділиться на медитативну й сугестивну.До медитативної належать твори, в яких домінують роздуми над вічними проблемами буття; до сугестивної — твори, в яких основ­ний акцент робиться на передаванні емоційних станів.

 

39 Ліро-епічний жанр (вигляд) літературно-художнього твору поєднуючі ознаки епосу і лірики ; сюжетне оповідання про події з'єднується в них з емоційно-медитативними висловами оповідача, що створюють образ ліричного «я». Людина тут зображується ніби у двох планах, передаються певні події її життя, а з іншого- переживання, емоції, настрої. До такого роду відносяит балади, думи, билини, байки, сатиру, а також поему.

Ліро-епічний твір — своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, байка, поема, роман у віршах та ін). ( є в чорних ксероксах)

41-

Траге́дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.