Стаття 209 – фіктивне підприємництво.

Об’єкт – порядок здійснення підпр діяльн, а також порядок створенн або придбання суб’єктів підприємництва. СУб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа – це організація, встановлена законом у формі і реєстрована у встановленому законом порядку, яка наділена цивільною дієздатністю та правоздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді і здійснює самостійно на власний ризик систематичну господарську діяльність з метою одержання прибутку

Об’єктина сторона передбачає дві альтернативні дії – створення суб’єкта підприємництва – це деравна реєстрація юридичної особи;

Придбання суб’єкта підприємництва. Надбання права власності любим способом як на суб’єкт підприємницької со… так і на придбання суб’єкта власності або купівля майна підприємства, що приватизуються – дії, яякі дозволяють встановити контроль діяльності такого суб’єкта. Не є придбанням суб’єкта одержання його активів в цілому або їх часток – акцій, паїв в управління або користування

До моменту закінчення злочину – див. абз 3 п. 17. Суб’єктивна сторона

Вина у формі прямого умислу і обов’язкова мета.

Мета

Проміжна Остаточна

Створити або продати Прикриття незаконної діяльності; одержання кредитів на цілі, що є незазначені в установчих документах;

Здійснення видів діяльності щодо яких є заборона; відмивання брудних грошей, одержання

Лише проміжна характеризує суб’єктивну сторону злочину за ст. 205. Остаточна сторона повинна обов’язково встановлюватись дій суб’єкта. Якщо така мета свідчить про намір вчинення іншого злочину – як правило злочин проти власності або ст. 212, 222, 197 з позначкою 1 – вчинене кваліфікується. Суб’єкт – фізична особа є засновником СПД або його власник або службова особа, яка прийняла рішення про придбання іншої юридичної особи.

За сукупністю:

• Якщо створений або придбаний СПД здійснює таку діяльністю щодо якої є заборона – вчинене кваліфікується за ст. 205 і за ст., якою передбачено здійснення незаконного виду , 203 прим, 204, 213, 212 – теоретично не виключено виготовлення наркотиків. Фіктивне підприємництво з фіктивним банкрутством

• Ст. 205 і ст. 218. Кредитів субсидій дотацій має кваліфікуватись за ст. 205 на

• Якщо осбоа мала, то + ст. 190 або 191.

• Б – якщо ціллю було використання цих коштів у підприємницькій діяльності - + ст. 222

4 – використання при фіктивному підприємництві підроблених документів кваліфікується за ст. 203 і ч. 3 ст. 358, а підроблення ще й за.

28. 10. 11

Злочини, що посягають на фінансову систему держави

Орієнтирами є п. 17 ППВСУ та положення

Бажано опрацювати ВВ Гочаренка, НПК

Очевидно, розмежування вказаних злочинів може здійснюватися за цілим набором критеріїв, як об’єктивного так і суб’єктивного характеру, а у найбільш складних випадках вирішальну роль відіграє мета надати доходам легального характеру.

Хоча в диспозиції ч. 1 ст 209 КК така мета прямо не передбачена. Злочин, передбачений ст.. 306 КК в окремих своїх формах може розглядатися як спеціальний різновид легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, як наслідок у відповідних кримінальн-правових ситуаціяхдії суб’єкта мають кваліфікуватися лише за спеціальною нормою, тобто за нормами ст. 306 КК.

Окрім того слід звернути увагу, що злочин передбачений статтею 306 КК. В тому числі охоплює і подальші незаконні дії з майном, здобутим злочинним шляхом; злочин, передбачений ст. 209 КК за своєю об’єктивною стороною таких дій не охоплює .

Щодо змісту ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групи осіб» на рівні статті 209 КК – див. п. 19 Постанови. Звернути увагу: очевидно дана ознака не повинна інкримінуватися суб’єктам, які вчиняють легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом у формі правочину з коштами (майном) здобутим іншим шляхом. Ця форма легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом являє собою прояв так званої необхідної співучасті, яка передбачає зустрічні дії декількох суб’єктів злочину. Тобто, за відсутності такої взаємодії суб’єктів взагалі не можна говорити про леалізацію коштів, отр зл шлях у формі правочину.

Ст 212 КК Профільна постанова ППВСУ № 15 від 8 жовтня 2004 року (Положення цієї ППВСУ слід опрацьовувати з урахуванням реформи податкового законодавства України, що відбулася нещодавно, а аме з урахуванням норм податкового кодексу).

1. Щодо способів вчинення даного злочину – ди. П 13 ППВСУ

2. Щодо визначення розміру сплачени податків, зборів, інших обов’язковх платежів – дивись абз. 2 п.і 3 п. 13 ППВСУ

3. Загальні орієнтири сформульовані в п. 15 Постанови, але, в принципі, вони не можуть вважатися універсальними. Зокрема, відповідно до п. 12 – ухилення від сплати податків може мати х-тер продовжуваного злочину. Традиційно момент закінчення таких злочинів пов’язується з останнім епізодом злочинної діяльності. У випадках коли діяння суб’єкта з причин, що незаалежали від його волі були припинені раніше, кваліфікація його поведінки може здійснюватися по-різному:

А) якщо на момент припинення суб’єкта несплатив податки, збори чи інші обов’язкові платежі на суму, яка є меншою за мінімальні показники відповідних кількісних ознак, передбачених у ст. 212 КК, його дії кваліфікуються як незакінчений замах на відповідну частин ст. 212 КК;

Б) якщо сума несплачених податків досягла мінімального показника певної кількісної ознакиі при цьому суб’єкт мав намір не сплачувати податки в розмірі, що також «вписується в цю ж ознаку», його дії кваліфікуються як закінчений злочин передбачений відповідною астиною ст. 212 КК

В) відповідно до положень законодавства є в тому числі доходи, здобуті злочинним шляхом. У зв’язку з цим не виключається відповідальність суб’єкта, який ухилився від сплати податків з доходу одержаного внаслідок вчинення крадіжок, одержан хабаря чи інших злочинів (див. детальніше п. 17 Постанови)

Г) Злочин, передбачений ст. 212 КК вчиняється виключно з умисною формою вини;

В абз. 3 п 3 ППВСУ ссформовані щодо встановлення умислу особи, виходячи з об’єктивних обставин справи. В принципі ці орієнтири можуть використовуватись при вирішенні навчальних задач. Незаконні дії з майном, що перебуває у законній підставі не можуть кваліфікуватись за ст. 212 КК, а потребують іншої кримінально-правової оцінки – дивись п. 5 ППВСУ.

Щодо суб’єкта злочину, передбаченого ст. 212КК, а також щодо особливостей кваліфікації дій осіб, які сприяли ухиленню від сплати податків, не будучи при цьому суб’єктами даного злочину – дивись п. 7, 9, 10 ППВСУ. Особливий інтерес становлять положення п. 6 Постанови В абз 1 першого В передбаченому … якщо вона діяла у відповідності до роз’яснень В принципі у даному випадку можна ставити питання чи не є це особливою обставиною, що виключає злочинність діяння, яка прямо не передбачена в тексті чинного КК;

В абзаці 2 даного пункту наведений підхід до кваліфікації випадків, коли положення нормативно-правових актів допускають так зване множинне трактування прав та обов’язків платника податків. По суті Пленм Верховного Суду України вирішує це питання на користь відповідних суб’єктів, виходячи з презумпції правомірності рішень платника податків у таких ситуаціях – 9 якщо ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів вчиняється шляхом підроблення офіційних документів Шляхом підроблення офіційних документів кваліфікується за ст. 358т КК або 366 . Див. п. 14 Постанови.

10) звернути увагу, якщо переміщенн товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від нього поєднується з ухиленням від сплати миних зборів, дії суб’єкта кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 та 212 КК. В принципі, контрабанд навряд чи може вчинятися за відсутності мети у суб’єкта ухилитися від сплати митних зборів, але оскільки її об’єктивна сторона сформульована як «переміщення товарів через митний кордон поза митним кордоном або з приховуванням від нього, не слата митних зборів фактично не охоплюється». Бажано опрацювати перше видання Яценка. У 2001 році П.П. Андрушко було запропоновано підхід відповіднео від якого норми статей 212 та 222 КК можуть бути як загальними, так і спеціальними одні від одних, в залежності від змісту їх санкцій, фактично норма набувала статусу спеціальної, якщо вона мал. Більш сувору санкію. Пізніше передбачено особливий ид звільнення від кримінальної відповідальності суб’єкта, але окремі формулювання кримінального закону видаються неоднозначними. Зокрема у ч. 4 ст. 212 КК звільнення від кримінальної відповідальності пов’зується зі сплатю податків, які б мали бути сплачені, а також з відшкодуванням шкоди, завданої державі. У зв’язку з цим виникає питання – якщо з … було вчинено юридичною особою – хто має сплатити податки та відповідати шкоду – службова особа чи юридична особа?

Більшість ____ ст. 264

У більшості випадків кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей (на практиці хоча б однієї людини). Шкідливих наслідків. Оціночна ознака, яка крім шкоди людей часто вказує на шкоду довкіллю або власності. Суб’єктивна сторона – всі посягання, за винятком ст. 264 і ст. 270 – умисні злочини. Останні норми передбачають необережне ставлення до наслідків, хоча і саме діяння може

Суб’єкт- всі злочини за винятком статей 257, 258, 262 – особ, яка досягла 16 років. За ст. 257 і 258, а також 262 (якщо злочин вчинено шляхом крадіжки, грабежу чи пограбування – вік 14 років).

Злочини пов’язані із створенням … ст. 257

В частині захищеності суспільства та окремих його складових (юридичних, фізичних осіб від злочинної діяльності озброєних формувань - банд). Визначення банди дивись абз 1 п. 17 ППВСУ№ 13. Підзаголовок – ознаки банди.

1. Це група з 3 чи більших осіб 14 і більше років

2. Організованість (може являти собою організовану групу або злочинну організацію, отже рівень організованості може бути різним). Про організованість можуть свідчити: ) наявність єдиного плану злочинної діяльності, відомого хоча б в загальних рисах. Ст 28 – план

3. Розподіл функцій між членами групи

4. Функціонування за принципом солідарності

5. Наявність єдиних правил поведінки в межах групи

6. Наявність спільних коштів або іншого майна

7. Ієрархічність

8. Наявність зв’язків з іншими злочинними об’єднаннями або корупційних зв’язків в органах влади

З усіх слід відзначити 1 і 4 ознаки.

У Постано організованість як ознака банди розглядається невідривно від ознаки стійкість. При цьому стійкість виділяється внутрішня і зовнішня. Див. абз 1 п 11, а зовнішня абз 2 і 3

Стійкість – про неї можуть свідчити більш менш постійний склад групи і мета вчиняти довготривалу злочинну діяльність Як правило, це підтверджується наміром вчинити 2 чи більше злочини (дивись ч 3 ст 28, а саме слова цього та іншого і ч4 ст 28, в якій вжито слова тяжких чи особливо тяжких злочинів).

Позиція правозастосовної практики в тому числі застосована в абзаці 1 п 17 полягає в тому, що банда може створена для вчинення одного нападу (якій потребує ретельної довготривалої підготовки – напад на банк).

Озброєність виявляється у 2 критеріях:

• Наявність хоча б в одного члена банди вогнепальної або холодної зброї в тому числі на законних підставах (зброя повинна бути справжня і справна). Банда може бути озброєна гладко ствольною мисливською зброєю (абз 3 п 20)

• Всі члени банди мають усвідомлювати наявність зброї і можливість її застосування під час нападів – суб’єктивний критерій (п. 18 Постанови).

5 Мета банди – вчинення нападів – ст. 257 під нападами розуміються дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства чи створення загрози його застосування, тобто насильницькі злочини (див п 24 Постанови).

Сучасна практика повинна виходити з вузького тлумачення нападу. Нападами вважали також крадіжку, угон, зґвалтування та інші ненасильницькі злочини. Це, очевидно, сама наявність зброї і можливість її використання перетворювала такі злочини у напади. Об’єктивна сторона бандитизму передбачає 3 окрмі, проте не взаємовиключні форми: 1) організація озброєної банди – сукупність дій по заснуванню банди, об’єднанню осіб для вчинення нападів; організація включає такі дії, які традиційно вважаються готуванням до злочину – підшукання співучасників, розроблення плану злочинних діянь, підготовка зброї… (див п 4 . Враховуючи це бандитизм належить до злочинів з усіченим складом.

Звернути увагу законодавче регулювання – організація банди передбачає не процес по створенню банди, а результат; Бандитизм у першій формі вважається закінченим злочином з того часу, коли угропуванн набуває всіх ознак банди. Спірним у теорії єпитання з якого моменту починається замах на організацію банди. На думку Шапченка немає 3 осіб – є готування до злочину. В площині вчення про співучасть - інші вчені вважають, що діяння і однієї особи по створенню банди вже є початком об’єктивної сторони бандитизму, тому повинно кваліфікуватись як замах на злочин. Таку ж позицію абз 4 п. 17.

Друга форма об’єктивної сторони – участь у бні – дивись п. 23 Постанови – передбачає існування особи в якості члена банди протягом більш менш тривалого часу. Форми участі можуть бути різними і полягають не тльки у безпосередньому вчиненні нападів, а й у діях спрямованих для забезпечення функціонування банди ( фінансуванні банди, прикритті діяльності в органах влади, постачанні зброї, утриманні місць збору членів банди і т. д.)

Злочин у цій формі є закінченим з моменту вступу у банду в якості члена (або надання згоди або фактичне підтвердження).

04. 11. 11

На практиці,якщо членів банди затримано одразу ж після ї створення ставлять вину лише першу форму – організацію .Оскільки у ст. 257 немає самостійної форми «керівництво бандою» особам, які виконують функції організатора або керівника інкримінується участь у банді так само як рядовим членам банди. Ст. 255

На практиці проблемним є питання про відмежування участі у банді від пособництва у бандитизмі; Особливо це стосується осіб, які надають більш менш постійну допомогу банді (приклад тренери, лікарі і т. д.)

Критеріями для відмежування можуть бути час, протягом якого надається допомога і кількість епізодів (постійність) . 2 критерій – чи включена людина до членства в організації (чи розповсюджуються до неї правила поведінки чи наділяються доходи)

3 форма – продовжуємо об сторону – участь у нападі, вчиненому бандою № 25 ППВСУ = участь хоча б у одному злочині, який вчиняється в банді, як члена в … сторонньої особи, яка усвідомлює факт існування банди.

Злочин у цій формі є закінченим, якщо було вчинено хоча б один закінчени напад або замах на напад.

Суб’єктивна сторона бандитизму передбачає вину умислу, який передбачає обов’язкове … того, що група має всі знаки банди.

Якщо особа не усвідомлює хоча б ону ознаку банди, вона не несе відповідальності за бандитизм.

Для злочину у першій формі обов’язковою є мета – участь у нападах, винених бандою. Суб’єкт – фізична осудна особа з 1 років.Відмежування бандитизму від суміжних посягань: І – від ст. 255 критерії відмежування: - рівень організованості – уст 255 йдеться лише про злочинну організацію, за статею 257 банда може становити як злочинну організацію, так і організовану групу. Кількість учасників – у ст. 255 5 і більше у ст. 257 3 і більше.

У ст. 255 – зброя не обов’язкова, за ст. 257 – банда озброєне угрупування

Мета за ст. 255 – вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, а за ст. 257 – нападів, тобто насильницьких злочинів

Якщо наявне спів падіння всіх ознак банди і злочинної організації вчинене кваліфікується як бандитизм. Правила про звільнення від кримінальної відповідальності (див. ч 2 ст. 255 на членів банди не поширюється).

За створення.

Для ст. 260 обов’язковою ознакою є організаційна структура військового типу – див. примітку.

Для банди це не обов’язково, але не виключено. Особливо коли банда створюється з колишніх військових службовців

Озброєність – для є більш широким ніж для банди – див примітку 265

Мета – у статті 260 на законодавчому рівні не визначається, проте у теорії – це політичні цілі – участь у захопленні влади, у переворотах, у військових конфліктах іних країн: політичний бандитизм.

Отже, снвною розмежувальною ознакою є саме мет. Якщо переслідує і політичні і закріплені вчинене має кваліфікуватись за сукупністю.

Від ст. 253 це створення терористичної групи і організації – основною розмежувальною ознакою є мета. За ст. 253 – це вчинення теракту (див. ст.. 258)

Ст 392.

Розмежувальні ознаки:

1. Місце злочину у ст.. 392 – це основа відбування покарань і особи, які відбувають покарання – це обмеження волі

2. За ст. 392 напад на терирозування може бути вчинено одноособово, а вбанді – групово

3. Озброєність – за ст.. 392 не обов’язково, але в принципі можлива.

Напад лише на адміністрацію установи або засуджених.

Якщо в місця позбавлення волі діє групаТо кваліфікація – за ст. 257.

Кваліфікація бандитизму за сукупністю:

1. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю, а так само незаконне придбання виготовлення , ремонт вогнепальної зброї, виготовлення або ремонт холодної зброї з метою організації банди слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – ст. 257 і ст. 262 або ч. 1 чи 2 ст 263

Абз 1 п 21 – ППВСУ № 13 і абз 2 п 26 Постанова по зброї

2. Незаконне носіння, ремонт або передача один одному зброї в межах вже існуючої банди. Кваліфікуєтьсялише за ст. 257 (дв. Аюбз. 2 п. 1 постанови . Очевидно охоплюється оскільки озброєність допускає і законне зберігання зброї, тому в багатьох нПК незаконне зберігання зброї пропонується кваліфікувати за сукупністю злочинів

3. Кваліфікація всіх нападів вчинених бандою має здійснюватись див п 26 постанови У Постанові – бандитизм втратив своє значення як складеного злочину. Раніше менш тяжкі, ні бандитизм напади охоплювалися ст. 257, а тепер ні відповідно.

Поширюється на правило незакінчених нападів (тобто, коли відносно конкретного визначеного нападу має місце стадія готування або замаху). Пр., якщо створена банда була затримана на етапі, коли розроблявся план нападу на установу банку «Аваль». Формула кваліфікації – ст. 257 ч. 1 ст 14, ч. 4 187. Якщо конкретизації нападу ще не відбулосьдля нападу на банки взагалі кваліфікація за ст. лише 257

4. Якщо банда, крім загально кримінальних цілей переслідує ще й спеціальну мету, яка передбачена як ознака самостійного злочину (вчинення теракту – політичні цілі, захоплення влади)... вчинене за сукупністю 260, 109

Ст 258 (5) – опрацювати самостійно

11. 11. 11

Ст. 262-264

П. 4 ППВСУ від 26 квітня 2002 року №3; Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання вогнепальної зброї, затвердженої наказом МВС 21 серпня 98 року №622. Положення про дозвільну систему, затверджену постановою КМУ 12 жовтня 1992 року №576.

Бойові припаси – п. 5 постанови.

Вибухові речовии – п. 6 постанови.

Вибухові пристрої – п.7 постанови.

Холодна зброя – п. 8 постанови (основні ознаки: має ріжучий, колючий, рубаючий… ефект; відповідає стандартним зразкам чи історично виробленим типам зброї; і головна ознака призначена спеціально для ураження живої цілі)

2. – дії, передбачені у ч 1 чи 2 ст 263 є альтернативними ознаками одного і того ж юридичного складу злочину, тому вчинення декількох таких дій як відносно одного, так і щодо різних предметів, передбачених в одній частині статті множинності злочинів не утворює. Наприкл., зберігання вогнем зброї і збут вибухових пристроїв кваліфікується лише за ч 1 ст 263.

3. Оскільки предметом злочинів за ст. 262, 263 є справжня і справна зброя то випадки незаконного заволодіння предметами, які суб’єкт вважав помилково справжньою зброєю, а так само, а також зберіня чи інші дії з такими предметами повинні кваліфікуватись як закінчений замах на … Якщо ж суб’єкт розуміє її есправність або несправність, вчинене належить кваліфікувати як злочин проти власності. Якщо особа заволоділа завідомо несправною зброєю з метою її приведення у стан, придатний до використання, вчиненне кваліфікується за сукупністю – як злочин проти власності готування ч 1 ст 14, ч 1 ст 263.

4. Кваліфікація насильства при викраденні вогнепальної зброї і за ст. 262.

Прояв або наслідки насильства	Формула кваліфікації	Обгрунтовування практичне	З теорії обгрунтовуємо
Побої, інші насильницькі дії	А) Ч. 1 ст. 262 Б) ч 1 ст 262+ст. 126 або ч. 1 ст. 175 або ст. 146	Абз 2 п 17 У якому під викраденням розуміють в тому числі насильницьке вилучення предметів	Ознака поєднане з насильством, яке є небезпечним – тому таке насильство має кваліфікуватись самостійно. В ознаку «викрадення» (ст. 185, 186) воно не включається.
ЛТУ, що спричинили короткочасний розлад чи непрацездатність органу, умисні СТТУ При розбої- Тяжке тілесне при вимаганні	При розбої ч3 262 Ч. 3 ст. 262	Абз 1 п 11 п 9 постанови 06. 11. 09 за аналогією. Так само	Конкуренція частини і цілого.
Умисне тяжке тілесне при розбої і вимганні	А) лише ч. 3 ст . 262 Б) ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 121		Ознака розбій та вимагання, поєднане з насильством за змістом статей 187 та 189 не охоплюють собою тяжке тілесне ушкодження, тому кваліфікація має здійснюватися за сукупністю злочинів. На практиці ч. 3 ст. 262 охоплюють заподіяння умисних ТТУ, оскільки ця норма має більш сувору санкцію.
Умисне ТТУ,що спричинило смерть – теж при розбої і при вимаганні.	Ч. 3 ст. 262, Ч. 2 ст. 121	Абз 3 п 11 2009 р Пастонови	Переростання у сукупність, смерть ч. 2 не охоплюється
Умисне вбивство – при розбої і вимаганні	Ч. 3 ст. 262, п. 6 ст 116	Так само Абз 3 п 10 07. 02. 02	Переростання у сукупність, смерть ч. 2 не охоплюється
Вбивство через необережність	Ч. 3 ст 262 Ч 1 ст 119	Абз 3 п 11	Переростання у сукупність, смерть не охоплюється за ст. 262
Погроза вбивством	При розбої – ч. 3 ст. 262 При вимаганні	Абз 4 п 12 постанови від 6 листопада 2009 року	Конкуренція частини і цілого Як і погроза насильством, що є небезпечне… у ст. 262, як кваліфікуюча ознака непередбачена. Оскільки погроза вбивством містить самостійний юридичний склад злочину, вона кваліфікується окремо.

Насильство, застосоване з метою заволодіння зброєю до працівників правоохоронних органів,повинно кваліфікуватись так само як для загальних потерпілих.

Водночас, якщо викрадення зброї було пов’язане з посяганням на діяльність працівника правоохоронного органу, застосоване насильство має кваліфікуватись за ст. 345 або ст. 348; п. 6-8 ст 115.

Вартість викраденої зброї не передбачена в якості кваліфікуючих ознак за ст. 262, проте незалежно від цієї вартості застосування статей про злочини проти власності неможливе. Конструкція ч. 3 ст. 262 очевидно передбачає кваліфікуючі ознаки «організована група» поряд з описанням ознак основного юридичного складу злочину (розбій).

Не зважаючи на невдалий техніко-юридичний прийом ознака «організована група» може характеризувати не лише дії, передбачені ч 1 бо 2 ст. 262, а й розбій або вимагання поєднане з насильством.

За ст. 264 недбале зберігання зброї може убти як саме по собі законне, так і ні. У випадках, коли зберігання відбувається без передбаченх законом підстав з порушенням встановлених правил (недбалих) і призвело до наслідків, вказаних у ст. 264 кваліфікація здійснюється за сукупністю злочинів – ч. 1 ст. 263 та ст. 264.

18. 11. 11

4.Злочини, що посягають на об’єкти культурної спадщини. (298, 298 прім)

5. Злочини, що посягають а нормальний розвиток неповнолітніх (ст. 304). Напр., ст. 303 – втягнення неповнолітніх у проституцію.

ППВСУ 22 грудня 2006р. №10 – це по хуліганству. 27 лютого 2004 року №2 – втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Родовим об’єктом посягань, передбачених у 12 розділі особл част Кодексу є – ромадський пордок – стан суспільних відносин, який забезпечує нормальні умови суспільно корисної діяльності побуту і відпочинку людей, а також зовні нормальні умови функціонування установ, підприємств, організацій.

2 підоб’єкт – моральність – стан суспільних відносин, врегульований існуючими на даному етапі розвитку суспільства різними видами соціальних норм, окрім правових – звичаями, традиціями, мораллю. (що робити не гарно). Дивись план.

2 питання Злочини, що посягають на громадський злочин.

По 294 – безпосередньо об’єкт: громадський порядок та громадська безпека. Може полягати у 2 альтернативних формах:

1. Організація масових заворушень;

2. Активна участь у них.

Масові заворушення – це порушення громадської безпеки натовпом. Масові заворушення, про які йдеться у ст. 294 супроводжується насильством(. На практиці лише як фізичне насильство; може застосовуватись як до звичайних потерпілих, так і до представників влади охоронців) поромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель чи споруд, насильницьким виселенням громадян, «збройним опором представникам влади».(зброя у надзвичайно широкому розумінні).

Організація масових заворушень – це вплив у будь-якій формі на значну кількість людей з метою викликати у них негативне ставлення до правопорядку, або заклик цих людей до вчинення тих дій, які призводять до заворушення. Злочин у цій формі є закінченим, коли організаційні дії призвели до вказаних у частині першій ст. 294 безчинств чи спроби їх вчинити. (Організація не як процес, а як результат). Якщо організаційні дії не призвели до таких наслідків, кваліфікація має відбуватись за ч. 1 ст. 14, ст. 294.

Активна участь – це безпосереднє вчинення учасником заворушення насильницьких дій, погромів, підпалів чи інших дій, передбачених ч. 1 ст. 294. Просто перебування у натовпі і навіть викрикування лозунгів не є кримінально-караним за ст. 294.

Отже, ч . 1 ст. 294 має формальний склад; «додаткові» дії характеризують дві основні форми.

З точки зору теорії, обидві форми не є взаємовиключними, хоча на практиці за наявності обох з них суб’єкту інкримінують лише першу форму.

Суб’єктивна сторона передбачає вину у виді прямого умислу, зміст умислу включає для організатора усвідомлення того, що його поведінка може викликати масові заворушення і бажання їх викликати. Для учасника зміст вини – усвідомлення своєї активної участі у масових заворушеннях і бажання чинити так. Суб’єкт – організатори масових заворушень, а також їх учасники, що безпосередньо вчинили злочин, що досягли віку 16 років. У особи у віці від 14 до 16 років, які брали активну участь у масових заворушеннях підлягають кримінальній відповідальності за вчинені ними злочини проти особи чи власності (ст. 122, 121, 115, 194).

Мотиви суб’єктивної сторони – не тільки не передбачається як обов’язкова ознака ЮСЗ, а й може бути різним для окремих учасників заворушень. У теорії злочин за ст. 294 відрізняють від злочину за ст. 293 і 296 (хуліганство) не тільки за ознаками об’єктивної сторони, а й за мотивами. 296 мотив – явна неповага до суспільства, 294 – члени натовпу можуть керуватись різними мотивами.

Кваліфіковані види за ч. 2 ст. 294 -1- дії, що привели до загибелі людей (однієї і більше) та інші тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження хоча б одній особі, значна майнова шкода, зупинення роботи транспорту, підприємств, установ, організацій). Різні злочини, які здійснюються в процесі масових заворушень регулюються за правилом конкуренції частини і цілого, більш небезпечні – ст. 294 не охоплюються.

Ст. 296 – хуліганство. 4 види хуліганства виділяють: дрібне(адміністративне правопорушення – ст. 173 КпАП),

Просте – грубе порушення громадського порядку, яке не супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (у КК 60р. було передбачено у ч. 1 ст. 206, кодексом 2001 р. декриміналізовано),

злісне, (зухвалістю або цинізмом у КК 60 – ч. 2 ст. 206 прямо вживався термін, а у 2001 ч. 1 ст. 206)

особливо злісне – із застосуванням зброї або інших предметів (у Кодексі 60 року – це частина 3 ст. 206, у кодексі 2001 – ч 1 ст 206 оскільки декриміналізовано шляхи вирішення а) розширення змісту ознаки, дрібне (дивись абз. 2 п. 3 Постанови); б) нове, більш широке розуміння ознак «особлива зухвалість і винятковий цинізм» - наприклад за старою ППВСУ 1991 року особливою зухвалістю визнавалось заподіяння потерпілому ЛТУ з розладом здоров’я, а за новою Постановою – навіть побоїв (див. абз 1 п. 5 Постанови).

Безпосередньо об’єкт – громадський спокій. Факультативними об’єктами кримінально-виховної роботи можуть бути здоров’я дітей, їх недоторканість, воля, власність. Об’єктивна сторона хуліганства за ч. 1 статті х-ється 2 взаємопов’язаними діями – грубим порушенням громадського порядку і друге – особлива зухвалість або винятковим цинізмом. Під грубим порушенням громадського орядку розуміється заподіяння такої значної шкоди, при якій ускладнюється впорядковане функціонування суспільних відносин, які забезпечують громадський спокій. Проф. Яценко С. С. Грубість – вваж порушенням спокою людей у нічний час. Зривом культурних або масових заходів. Порушенням під час релігійної служби, інколи – публічне місце хуліганських дій.

Особлива зухвалість при х може полягати у насильстві із завданням тілесних ушкоджень або побоїв. Знищення чи пошкодження майна. В тимчасовому припиненні нормальної діяльності організації, установ або руху транспорту. 4 Нова постанова також пов’язує зухвалість із тривалістю хуліганства. Див. абз. 1 п. 5 Постанови.

Винятковий цинізм – безсоромні – оголення, виловлювання непристойних фраз – відправляння природніх потреб, вчинення статевого акту в публічному місці. Знущання над тваринами, інвалідами, іншими людьми, які не можуть дати відсіч хуліганам. Див. абз 2 п. 5 Постанови ПВСУ.Глумління над державними символами відносили також до виняткового цинізму. На практиці, співання непристойнх пісень, висловлювання дуже рідко. Бул прилади віднесення винятковими цинізму глуму над державними символами.. За будь-яких умов вон є оціночними ознаками складу злочину і їх обґрунтування має наводитись у вироку, окремо від кваліфікації. Традиційне хуліганство відносять до злочинів з формальним складом: він закінчений з моменту вчинення дій, який розглядається грубим порушенням громадського порядку. Водночас окремі науковці – Яценко, Шапченко вважають, що порушення порядку одночасно є характеристикою діяння і наслідку. В більшості випадків і діяння і наслідок збігаються у часі, якщо ж діяння спрямоване на порушення громадського порядку не призвело до цього, вчинене на думку цих науковців треба кваліфікувати замах на хуліганство.

Суб’єктивна сторона – вина у формі прямого умислу і обов’язковий мотив – виразити явну неповагу до суспільства (хуліганський мотив). Зміст цього мотиву дивись абз 1 п 11 ППВСУ від 7. 02. 03 №2; Порушення громадського порядку з особистих спонукань належить кваліфікувати як злочини проти життя, власності, довкілля тощо. Див абз. 2 п. 4

Групове хуліганство розмежовують із злочином за ст. 293.

Якщо суб’єкт при вчиненні порушення громадського порядку керувався різними спонуканнями треба встановити який мотив був переважним. Не виключається переростання особистих мотивів у хуліганські. Особа, яка досягла 14 років.

Кваліфіковані види хуліганства:

1. Вчинення злочину групою осіб – п. 6 Постанови

2. Чинення злочину особою, раніше судимою за хуліганство – ця ознака передбачає лише рецидив, тому вчинення декількох хуліганств (повторність) не може кваліфікуватись за ч. 3 ст. 296. Якщо окремі епізоди хуліганських дій передбачені різними частинами ст. 296 – кваліфікація вдбуваєтья за сукупністю. Якщо окремі епізоди – це просте хуліганство, то кваліфікація лише за ч. 1 ст. 296 Див п. 7 ППВСУ.

3. Вчинення хуліганства пов’язаного з опором постанові правоохоронним органам, іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Абз 1 п 8. Опір може виявлятися у чіплянні за громісткі предмети, створенні перешкод вільному пересуванню, відштовхуванні цих же осіб або застосуванні фізичного насильства щодо таких потерпілих .

Щодо потерпілого іншого громадянина необхідно встановити, що така особа висловлювала критику на адресу громадянина, але вчиняла будь-яі дії, спрямовані на припинення хуліганства, в тому числі викликала допомогу представників влади.. Якщо будь-якому з потерпілих вчинено опір, кваліфікація здійснюється лише за ч. 3 ст. 296 (ст. 342 не застосовується).

Якщо оіпр вчинюється у зв’язку із дрібним хуліганством, кваліфікація має відбуватися за ст. 173 Кап і ст. 342 та чи або ст. 345, 350. Див. абз. 4 п. 8 ППВСУ.

Опір, вчинений проти… виключно як протидія затриманню як кваліфікуюча ознака хуліганству не розглядається.