17. Олександр Довженко (1894—1956). Ягідка кохання. Сумка дипкур єра.

Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець.

З 1926 р. Довженко в Одесі на кіностудії. Одеська кінофабрика тоді розбудовувалася, тут працював Ю. Яновський, знімались такі відомі актори, як М. Заньковецька, А. Бучма, І. Замичковський, М. Надемський, згодом - Ю. Шумський, Н. Ужвій, П. Масоха, М. Братерський. Нове мистецтво полонило З З-літнього художника. У новонароджуваному мистецтві, в основі якого - рух, а не

статика, Довженко відкривав для себе ту щасливу сферу, де б він міг реалізувати своє давнє, ще юнацьке, бажання "начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, в багатьох професіях, країнах і навіть видах"

Хроніка творчої діяльності О. Довженка на Одеській кіностудії така: сатирична комедія «Вася-реформатор», 1926, короткометражна комедія «Ягідка конання», 1926, «Сумка дипкур'єра», 1927, «Звенигора», 1928 Сценарії до двох перших фільмів Довженко писав сам, до двох останніх — інші автори, за його відчутною режисерською участю. Як актор Довженко виступив перший і єдиний раз у картині «Сумка дипкур'єра», створивши привабливий символічно-значущий образ робітника-кочегара.

Першим своїм справжнім фільмом Довженко вважав саме «Сумку дипкур'єра». Вона привертала увагу і серйозністю змісту, і вже виразними ознаками режисерської майстерності (композиційна вправність, прагнення відповідно використати тло, вперше застосовано прийом місткої психологічної паузи та ін.) '.

Сюжет. Сумку радянського дипкур'єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки крабля, що відпливає до Лєнінґграду й доставляють органам влади. Сюжет побудваний на автентичнму факті — вбивстві за кордоном радянського дипломата Теодора Нетте.

Довженко був запрошений на постановку фільму завдяки знанню дипломатичного середовища. Під впливом німецької кінематографічної школи він наповнює фільм штампами, запозиченими з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Немало й обовязкових для даного жанру «типів»: шпигунів, кокоток, агентів поліції, відвідувачів портових кабачків, джаз-бендів.

У цей час оператор Микола Козловський знайомить Довженка з прийомами кадрування. Здається, що режисер володіє технікою зображення, де є багато незвичайних ракурсів, нічних зйомок, експресіоністських ефектів (з використанням оптичних призм).

Тут же Довженко єдиний раз за всю кар'єру з'являється у ролі кочегара. У фільмі є такі кадри: інспектор Вайт пропонує кочегарові гроші, а той кидає їх йому межи очі. Дуже схожий випадок був у житті Довженка: зі своєї практики він розповідав, що приходив до нього одного разу на прийом якийсь тип з проханням допомогти грішми, бо він від більшовиків постраждав. Навіть мав з собою рекомендаційний лист імператриці Марії Федорівни. Після прочитання Сашко «акуратно зложив листи й шпурнив їх дегенератові в обличчя», а потім вдарив кулаком об стіл і закричав…"

Фільм «Сумка дипкур'єра» був зроблений якісно, на рівні пригодницьких фільмів 20-х років. Він був добре сприйнятий глядачем, дивились його залюбки і стрічка довго знаходилась в репертуарі. ЇЇ також демонстрували за кордоном. Але в ній ще не розкрився індивідуальний, особливий талант Довженка. Тай сам він назвав цей фільм «жалюгідною пробою пера».

«Ягідка кохання». Друга (після Васі-реформатора) комедія Олександра Довженко є «радянською» комедією. Розповідає про незаконнороджене немовля, якого вперто хоче позбутися його «творець» перукар Жан Ковбасюк. Йому це вдається, але коли він дізнається, що мати дитини у народному суді спромоглась здобути аліменти, обіцяє бути гарним батьком. Все, що йому залишається — знайти дитину, якої він тільки-но з великими труднощами позбувся.