24. «Щоденник» Винниченка.

Творчість В. Винниченка з кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст. знову, після півстолітньої перерви, спричиненої необ’єктивними оцінками його політичної діяльності й письменницького надбання, стала об’єктом уваги літературознавців (Г. Баран, О. Галич, Л. Гнідан, В. Гуменюк, Т. Гундорова, Л. Дем’янівська, М. Жулинський, Г. Костюк, Л. Мороз, В. Панченко, О. Петрів, Т. Пушкаренко, Г. Сиваченко та ін.).

Роль щоденникових записів для осягнення творчої спадщини В. Винниченка усвідомлюють усі науковці: «Щоденник» фігурує в зв`язку з найрізноманітнішими аспектами вивчення художнього доробку митця (з’ясування причини суперечності політичних поглядів В. Винниченка; дослідження філософського підґрунтя його романів; аналізу витоків драматичних творів письменника). Проте «Щоденник» (1911–1925) В. Винниченка ще не став об’єктом спеціальних студій, хоча містить чимало інформації, яка б допомогла розкрити суть багатьох філософських, морально-етичних, психологічних, соціально-політичних проблем у творчості письменника. Письменницькі щоденники стають фактом літератури, навіть, можна сказати, домінують серед інших жанрів. Межу між літературою і не-літературою долають відкрито, і автори усвідомлюють перехід цілком очевидно. Видається, що для письменників-діаристів буття щоденника лежить за межею жанру просто інтимного, такого, що не належить до літератури. Автори не байдужі до щоденників, на сьогодні цей жанр представлений найрізноманітнішими зразками, що вимагають і літературознавчого визначення феномена щоденника як форми самовираження письменника.

Периферійне становище, яке щоденник традиційно займав у літературознавчих дослідженнях серед інших жанрів, призвело до того, що сьогодні його вивчення потрібно починати фактично з “нульового циклу”, з визначення жанрових ознак, законів жанру і його місця в системі прозових жанрів. Це сфера безконечних суперечок і дискусій. Тому лише там, де теоретичні роздуми будуть підкріплені конкретним історичним матеріалом, можна дістатися до суті розмови про щоденник загалом.

Проблематика вивчення щоденника як літературного жанру багатоаспектна. У літературознавстві поки що важко виділити послідовні і повні роботи, присвячені цій темі. Становище ускладнюють також суперечливі погляди на визначення жанру щоденника і його місця в літературі. Дещо краще становище в зарубіжному літературознавстві. Хоча відсутність єдиної методології і методики, де були би враховані компоненти історико-генетичного, порівняльно-історичного і типологічного методів аналізу, все ще не дає можливості щоденнику як жанру набути необхідної чіткості і визначеності.

В українському літературознавстві утруднює дослідження той факт, що більшість щоденників, виданих за радянської доби, має багато купюр, та й у сучасних виданнях укладачі щоденників, а чи ті, що виконують волю автора, часто пропускають місця надто інтимні або ж надто образливу критику, особливо, якщо адресат ще живий.