17. М.Бажан «17-й патруль» «Ризблена тинь».

Тяжіння автора до футуризму. Перша збірка поезій “Сімнадцятий патруль” (1926). Відтворення подій громадянської війни, сувора романтика революційних боїв. Звернення до трагічних ситуацій. Самопожертва героїв творів “Протигаз”, “Сімнадцятий патруль” в ім’я революції, перегук з баладами М.Тихонова: “Гвозди бы делать с этих людей, Не было б крепче в мире гвоздей”. Відчуття прикрості буденщини: “Буденний час мигички та відлиг я полюбити хтів і полюбить не зміг”. Поетизація романтики минулого (“Різьблена тінь”, 1927). Прагнення здолати настрої розгубленості, туги. Нові зрушення в світогляді та в естетичному кредо поета. Заклики до товаришів по перу і насамперед до себе – скерувати “фрегат поетичний” в широке море життя, рубати ланцюги і зриватися з причалу. Перша книжка поезій Бажана «17-й патруль» позначена впливами футуризму, конструктивізму, завдяки яким Бажан уник утертих шабльонових колій попередньої української поезії. У другій книжці «Різьблена тінь», лірика., Бажан здає в архів і футуризм, намацуючи свій власний експресіоністично-барокково-романтичний стиль і охоплюючи великий круг українських тем. Все це була лише підготовка до справжньої сенсації літератури того часу — книжок: «Будівлі» (1924), «Дорога» (1930), підсумкова збірка «Поезії» (Київ, «Книгоспілка», 1930, 64 стор.); також велика історична поема «Сліпці» (нам доступні лише дві її перші частини з «Життя й революція», 1930, чч. 7 і 8-9 та 1931, чч. 1-2 і 3-4). Тут Бажан іде по найвищих верхів'ях, його суверенність проявляється в усіх напрямах. Поет, що горів спрагою політичного і культурного відродження та пориву своєї нації із тюрми в майбутнє, з якоюсь нелюдською силою дає анатомічний розтин свого — чужого — світового «гетто», розкриває «хитливість і жах» шовінізму «всіх рас і натовпів»: «на інших нивах родиться твоє прийдешнє, замучений, знеславлений народе!» («Гетто в Гумані», 1928). Одночасно з публіцистичними віршами він пище романтичні балади, в яких наголос переноситься на безпосереднє відображення подій і людських переживань. Загалом, це твори підготовчого етапу: книги “17-й патруль” (1926 рік) та “Різьблена тінь” (1927 рік) . Згодом, в 1932 році у “Вибраних поезіях”, поет сам віднесе їх до власної “передісторії”. Перед нами - виразний зразок врочисто-пафосного революційного романтизму, який через недостатню зрілість і міцність своїх світоглядних основ, часом обертається розгубленим, змарнілим від болісних суперечностей романтизмом (“Різьблена тінь”).

18. М.Бажан «Будивли»

1928 рік був найурожайнішим роком Бажана. Крім «Гетто в Гумані», в тому році він написав монументальні «Будівлі» — трилогію готичного собору, бароккової української брами і модерного будинку. Це надхненна синтетична анатомія трьох різних світів, стилів, душ; спроба (правда, не цілком успішна) синтези готичного спіритуального пориву вгору із всеохопною земною силою барокко. Творчий пафос збірки “Будівлі” (1929). Ствердження поета як зрілого майстра філософського напрямку. Узагальнююче філософське осягнення епох через образи-символи архітектурних споруд – готичного собору, барокової брами, модерного будинку.

Своєрідний вияв фізичної пристрасті суміщений в ранній поезії М.Бажана, зокрема, у вірші „Кров полонянок”, де опоетизовані окремі історіософські візії, котрі запропонували аргументований виклад цілком викличних метафоризованих поетичних конструкцій, крізь які проступає еротичний шал-зіткнення жінки-українки та чоловіка-монгола, котрий запліднює свою жертву: „рот розтерзано, і проросте на ранок / В дівочих черевах їдкий монгольський плід” [Бажан, 310-311]. Подібний сплеск відчутний у поемі „Будівлі”, в розділі ІІ „Брама” якої автор порівнює любовний піт із невтомною працею трудівників, творчий хист і талант яких переріс із звичайного будівельного матеріалу у величні архітектурні споруди. Як зауважила Н.Костенко, для якої зовні проявлений еротизм не став предметом стилістичного аналізу, бо „на першому плані постає надзвичайно цікава художньо-естетична інтерпретація природи і властивостей українського бароко”.