Валовий внутрішній продукт, його суть.
ВВП ? це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.ВВП= ? (ВВ - МВ) + (ПП - С), де ВВ ? валовий випуск окремих галузей, МВ ? матеріальні витрати окремих галузей, ПП ? продуктові податки, С ? субсидії; (ПП - С) ? чисті прод. подат.ВВ ? це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.МВ ? витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання.ПП ? це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів та послуг, що виробляються, продаються чи імпортуються підприємствами – резидентами (ПДВ, АЗ, мито).С ? це субсидії, що надаються п/п – резидентам із державного бюджету на відшкодування постійних збитків, які виникають у зв’язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт, імпорт і т. ін.
Національний дохід і національне багатство.
Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном. Націона́льне бага́тство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію.Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.До національного багатства відносять основні засоби, матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас та природні ресурси.Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 року в 192 країнах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16% від загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64%.Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80% від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси.
Економічне зростання і економічний розвиток. Типи економічного зростання.
Матеріальні фактори економічного зростання.
Економічне зростання визначається рядом факторів. В економічній науці широке поширення отримала теорія трьох факторів виробництва, родоначальником якої був Ж.-Б. Сей. Суть її полягає в тому, що у створенні вартості продукту беруть участь праця, земля і капітал.
Пізніше трактування виробничих факторів отримала більш глибоке і розширене тлумачення. До них зазвичай відносять: · Працю; · Землю; · Капітал; · Підприємницьку здатність; · Науково-технічний прогрес. Фактично це вже знайомі нам чинники виробництва (виробничі фактори), вони ж економічні ресурси, але звані чинниками зростання у зв'язку з тим, що при розгляді економічного зростання їх аналізують під дещо іншим кутом. Фактори економічного зростання взаємопов'язані і переплетені. Так, праця дуже продуктивний, якщо працівник використовує сучасне обладнання та матеріали під керівництвом здатного підприємця в умовах добре працює господарського механізму. Тому точно визначити частку того чи іншого фактора економічного зростання досить складно. Більш того, всі ці великі чинники є комплексними, складаються з декількох менших елементів, внаслідок чого фактори можна перегруповувати. Так, за зовнішньо-та внутрішньоекономічних елементів можна виділити зовнішні та внутрішні фактори (наприклад, капітал ділиться на що надходить у країну ззовні і на мобілізуються всередині країни, а останній можна розділити на використовуваний всередині країни і на що вивозиться за її межі і т.д.) . Поширена і поділ факторів залежно від характеру росту (кількісного чи якісного) на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних факторів росту також відносяться: · Збільшення обсягу інвестиції при збереженні існуючого рівня технології; · Збільшення числа зайнятих працівників; · Зростання обсягів споживаного сировини, матеріалів, топлю та інших елементів оборотного капіталу. До інтенсивних факторів росту також відносяться: · Прискорення науково-технічного прогресу (впровадження нової техніки, технологій, шляхом оновлення основних фонді і т.д.); · Підвищення кваліфікації працівників; · Поліпшення використання основних і оборотних фондів; · Підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації. При переважання екстенсивних факторів росту говорять про екстенсивному типі розвитку економіки, при перевазіінтенсивних чинників зростання - про інтенсивний тип.