387 Розквіт київської русі : правління ярослава мудрого

Наприкінці правління Володимира Святославича виникла серйозна загроза єдності Київської Русі. Проти нього відкрито виступив син Святополк, а другий син — Ярослав відмовився, сидячи у Новгороді, сплачувати Києву данину. Володимир готувався до походу на Новгород, але 1015 р. помер. Між синами Володимира Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом, Мстиславом і Святополком почалася кривава боротьба за одноосібну владу в державі. В ній вийшли переможцями Ярослав і Мстислав. За угодою 1026 р. брати поділили Русь на окремі володіння вздовж Дніпра: Ярослав став княжити в Києві, а Мстислав — на Лівобережжі з центром у Чернігові. Брати спільними зусиллями вигнали поляків з Червенської Русі, знову приєднавши її до Київської держави. Цей похід відбувся 1031 р. А 1036 р., після смерті Мстислава, Ярослав став правити одноосібно. Ярослав докладав багато зусиль для зміцнення єдності та централізації держави. Він продовжував будівництво захисних споруд проти кочовиків, фортець навколо Києва. 1036 р. печенігам було завдано остаточної поразки, після чого вони припинили свої набіги на Русь. При Ярославі, якого прозвали Мудрим, Русь досягла зеніту свого розвитку. З'явилися нові міста, що стали центрами торгівлі і ремесла, збільшилась земельна власність бояр і дружинників. Зростав і міжнародний авторитет Київської держави, свідченням чого були династичні шлюби дочок Ярослава з найвпливовішими володарями Європи: вони стали угорською, норвезькою та французькою королевами. Сам Ярослав одружився із шведською принцесою, а його сестра стала дружиною польського короля. Найважливішим актом державотворення часів Ярослава було складання у єдиний збірник законів держави — «Руську Правду», яку потім доповнили статтями та положеннями сини Ярослава. «Руська Правда» закріпила ті суспільні відносини, що склалися в Київській державі на той час. її статті закріплювали нерівноправність осіб різних верств населення. Найбільшими правами, зрозуміло, користувався князь. Частина штрафів, які накладались на злочинців, йшли на його користь. Грошові покарання були різними залежно від соціального стану потерпілих. «Руська Правда» охороняла приватну власність та її власника. При Ярославі багато уваги приділялось культурному розвиткові держави: було відкрито школи, бібліотеки, розпочалося літописання та переписування книг ченцями. При монастирях засновано перші лікарні.

388 Політична трансформація Київської Русі,Тріумвірат Ярославичів

Київська Русь доби Ярослава Мудрого була імперією. Наприкінці ХІ ст. почався її розпад. Володимир Мономах зміг загальмувати цей процес шляхом творення спільного фронту всіх земель проти половців. Відбулася часткова стабілізація і стагнація імперії. Але вже Мстислав Великий ледве стримував відцентрові сили. При Ярополку ІІ почався розпад імперії через перетворення її на федерацію земель. Федеративний характер Русі цілком визначився за Всеволода ІІ. Але і федерація не стала стабільною структурою, бо мала дуже сильні рудименти імперії. Це спричинило Велику Усобицю 1146-1154 р., в ході якої федерація зазнає краху, її частини ще більше обособлюються. За Ростислава Русь перетворюється на конфедерацію князівств. У кожному править самостійна династія. Взаємозалежність земель зійшла до мінімуму.Більш того,між ними розгорнулися війни, які не дозволяють говорити про федерацію.Конфедерація складалася з 4 комплексів земель: Україна-Русь (5 великих князівств,подроблених на менші уділи), Суздаль (до якої тяжіли Рязань і Муром), республіка св.Софії (Новгород) і Полоцько-Мінська земля.Особливе проміжне місце займала Смоленська земля, яка не відігравала самостійної ролі, а примикала до одного з комплексів. У кожному з комплексів почалася внутрішня консолідація. В Україні-Русі політичним механізмом, що забезпечив консолідацію, став дуумвірат Святослава ІІІ і Рюрика.Наприкінці їх правління Україна-Русь еволюціонувала в бік унітарної монархії, що викликало війну 1194 - 1196 р. Вона особливо ослабила Подніпров'я. Після цього на перший план виступає Волинь. Роман Волинський 1199 р. приєднує Галич, 1202 р. встановлює контроль над Києвом і Переяславом. Для створення етнотериторіальної держави в рамках українських етнічних земель лишалося ще приєднати чернігово-сіверські землі. Цьому перешкодила загибель Романа. Проте не випадковою була сама еволюція Русі від імперії через федерацію і конфедерацію до системи суверенних держав. Її причина – дальший розвиток східнослов’янських народностей, які доросли до творення власних держав, і зміни положення Русі, викликані хрестовими походами, занепадом Візантії, підйомом католицьких держав Тріумвірат Ярославичів (1054—1073). Утворився невдовзі після смерті Ярослава Мудрого. Посаджений ним у Києві «на батькове місце», як пише літопис, Ізяслав не мав ані здібностей, ані авторитету, ані сили батька, щоб зосередити загальноруську владу в своїх руках, тож увійшов у спілку з братами Святославом чернігівським і Всеволодом переяславським. Усі державні справи брати вирішували поспіль. Тріумвіри ухвалювали нові закони («Правда Ярославичів» 1072 p.), перевели молодшого брата Ігоря з Володимира-Вол. до Смоленська, визволили свого дядька Судислава із в'язниці, куди його запроторив Ярослав, разом ходили в похід на торків. Але тріумвірат Ярославичів дбав головним чином про примноження земель.