- •1. Історія України: її предмет і джерела
- •2.Походження назв “Русь” і “Україна”
- •3.Державницькі традиції на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •9.Державний і політичний устрій Київської Русі
- •10.Запровадження християнства, його вплив на розвиток Київської Русі
- •13.Утворення Литовсько-Руської держави. Особливості її внутішнього устрою.
- •14.Винекнення і формування українського козацтва
- •15.Утворення Галицько-Волинського князівства. Політика Романа Мстиславича і Данила Галицького.
- •16. Запорізька Січ і формування козацької державності
- •17. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.: їх причини і наслідки
- •18. Причини, характер і рушійні сили Визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •19. Люблінська унія 1569 р. Захоплення укр. Земель Польщею
- •20.Переяславська рада. „Березневі статті”.Політичні плани б.Хмельницького
- •21. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •24. Гетьманування і. Мазепи. Його державна і політична діяльність
- •27. Запровадження революційно-демократичного та ліберального руху в Укр. Масони та декабристи.
- •28. Т.Шевченко та його роль у духовному відродженні України
- •29. Кирило-Мефодіївське товариство: програмні документи.
- •32. Революційний рух в Україні в другій половині хіх ст.
- •33.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорської імперії (іі Пол хіх ст)
- •34. Національний рух на початку хх ст. Утворення політичних партій.
- •35. Столипінська аграрна реформа. Її наслідки.
- •38. Проголошення унр. Ііі та іv Універсали
- •IV Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •39. Гетьманат п.Скоропадського. Внутр і зовн політика.
- •40. Відновлення унр. Директорії та її місце у розвитку української державності
- •41. Проголошення зунр. Акт злуки унр та зунр та його значення.
- •43. Національна політика в Україні в 20-х рр. Хх ст.. „Українізація”, її суть і наслідки.
- •45. Примусове запровадження колгоспного ладую. Голодомор 1932-1933 років
- •48. Окупація України німецько-фашистськими загарбниками. Терор, економічні плани
- •49. Антифашистський рух опору на окупованій території України.
- •50. Суспіл-політичн життя в Укр. В 40-50 рр.
- •59. Міжнародна діяльність України на сучасному етапі
- •60. Конституція країни та її історичне значення.
14.Винекнення і формування українського козацтва
Вперше термін "козак" згадується у Початковій монгольській хроніці (1240 р.). У перекладі з тюркських мов він означає "одинокий", "схильний до завоювання". Пізніше у XVI ст. цей термін зустрічається у словнику половецької мови "Кодекс Ку-манікус" (1303 р.) та в одному додатку до грецького збірника житій святих "Синаксаря". Цікаво, що слово "козак" вживалося для позначення полярних рольових функцій: "страж" і "розбійник". Проблема появи та формування козацької верстви й досі є дискусійною. Перші спроби її розв'язання були зроблені ще на початку XVII ст., коли польські історики намагалися вивести козацький родовід із самоназви, тобто зі слова "козак". Зокрема, польсько-литовський хроніст М. Стрийковський вважав, що козаки походять від стародавнього ватажка "Козака", який вдало боровся з татарами. З часом вирішення цієї проблеми стало більш науковим. Поступово викристалізувалася низка версій, що пояснюють походження козацтва: 1. "Хозарська" — ототожнює козаків з давніми народами степу "козарами", або хозарами. 2. "Чорно-клобуцька" — вбачає в них нащадків "чорних клобуків" — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі. 3. "Черкаська" — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції у Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали у Тмутаракані. 4. "Татарська" — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгер-довича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво. 5. "Автохтонна" — доводить, що козацтво як спільнота є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий устрій, у військово-службові формування, підпорядковані великому литовському князю. 6. "Болохівська" — пов'язує козаччину з існуванням в давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення монгольського іга добровільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади місцевих князів. 7. "Бродницька" — витлумачує генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі — ":бродниками", які жили у пониззі Дунаю. 8. "Уходницька" — пов'язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю. 9. "Захисна" — пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі, 10. "Соціальна" — факт виникнення козацтва пояснює як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію у нових місцях проживання'.'! На нашу думку, жодна з цих теорій не може самостійно пояснити всю складність виникнення та формування козацтва, оскільки кожна з них базується на якомусь одному чиннику із економічної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас більшість з них містить раціональні зерна, синтез яких дає можливість наблизитися до правильної відповіді. Поява того чи іншого історичного явища зумовлена, як правило, сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна), тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхідність, Чинниками, що робили можливими появу та формування козацтва, були: 1. Існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами у порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями. 2. Досвід освоєння південних територій уходниками, добичниками, бродниками та ін. З Природне прагнення людей до міграції у пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Необхідність виникнення козацтва зумовлена: 1. Зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель, 2. Посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту. 3. Зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар, (Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової цивілізацій, між слов'янським та тюркським етнічними масивами, між християнством та магометанством. Перші згадки про козацтво датуються XIII ст., проте як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно формується водночас зі шляхтою протягом XV— XVI ст. Фактично майже до кінця XVI ст. термін "козацтво" фіксував не соціальний статус, а спосіб життя, рід занять. У 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків були прийняті на державну службу, записані у реєстр (список) і отримали правовий статус регулярного вій ська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах польської держави, все ж вона поклала початок двом важливим суспільним процесам: а) утворенню реєстрових збройних формувань; б) легіти-мізації козацького стану — юридичному визнанню прав, привілеїв та обов'язків козацтва як соціальної верстви. Утворений Сигізмундом II Августом загін незабаром був розформований. Лише 1578 р. уряд Речі Посполитої у зв'язку з поразкою в Лівонській війні та активізацією низового козацтва був змушений повернутися до ідеї відновлення реєстрових формувань. Король Стефан Баторій вписав до реєстру 500 козаків, які за свою службу звільнялися від податків, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Основними завданнями реєстровців були охорона кордонів та контроль за нереєстровими козаками. З часом кількість реєстрових козаків зростала: 1590 р. їх налічувалося 1 тис. осіб, 1625 р. — 6 тис., а 1631 р. — вже 8 тис. Організаційно реєстрове (городове) козацтво 1625 р. складалося з шести полків — Білоцерківського, Канівського, Черкаського, Корсунського, Переяславського, Чигиринського. Серйозним ударом по реєстровцям і по всій козацькій верстві була "Ординація війська Запорозького реєстрового" (1638 р.), яка зменшила кількість реєстрового війська і обмежила привілеї та права козацтва. На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не було однорідним: реєстрове (городове) козацтво — заможні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі у Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — козаки, які проживали у пониззі Дніпра в межах військово-політичної організації Запорозька Січ; нереєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного "покозачення" і не маючи офіційно визнаного статусу вело козацький спосіб життя та проживало у прикордонних районах. Проте, незважаючи на неоднорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце у становій ієрархії Речі Посполитої.