Для допитливих

Участь у кредитній системі різних фінансово-кредитних установ розширює фінансові можливості фірми. Кожна фірма має великий вибір джерел кредитування. Кожен підприємець, зокрема той, хто кредитує (дає у борг), має пам'ятати правило: "гривня, отримана сьо­годні, коштує більше, ніж гривня, яку ви одержите в майбутньому".

Щоб визначити вигідність будь-яких операцій, необхідно зіста­вити порівнювані величини. Тобто обчислити майбутню вартість коштів, інвестованих сьогодні. Цей розрахунок називають дискон­туванням. В основі цього методу лежить порівняння суми поверне­них грошей з альтернативою одержання з цієї суми банківського відсотка. Формула дисконтування:

Майбутня вартість внеску = Поточна вартість внеску х (1 + к)ⁿ, де: к — розмір прибутковості інвестицій;

п — число стандартних періодів часу, впродовж яких наші ін­вестиції братимуть участь в обігу й приноситимуть прибуток.

Банки також можуть здійснювати довірчі (трастові) операції. Підприємства дедалі частіше звертаються до банків за лізинговими і факторинговими послугами.

Сукупність ринкових установ — бірж, банків, інвестиційних фон­дів, страхових компаній, довірчих товариств, служб зайнятості — на­зивають ринковою інфраструктурою, її елементи пов'язані з функціо­нуванням певних ринків.

Далі вчитель малює на дошці схему «Ринкові установи».

В умовах ринкової економіки кожен суб'єкт (підприємство чи громадянин) повинен отримати винагороду (прибуток) за продані або здані в оренду ресурси, якими він володіє. Цими ресурсами можуть бути майно або грошові кошти підприємств чи приватних осіб, праця людини тощо. Винагорода за їх використання виступає у формі рен­ти, заробітної плати, позичкових відсотків, прибутку;

Рента — ціна, яку одержує власник природних ресурсів (найчас­тіше землі) від здачі їх в оренду.

Як уже зазначалося, ціна на будь-який товар в умовах ринкової економіки формується під впливом попиту і пропозиції. Площу земель­них ресурсів на нашій планеті збільшити практично неможливо, отже, пропозиція їх залишається незмінною. Тому вплив попиту на величину ренти буде вирішальним. Попит на природні ресурси, зокрема землю, залежить від їхньої якості. Для землі показниками якості є її родючість, близькість до ринків збуту продукції, кліматичні умови. Це пояснюється дуже просто. Реалізуючи свою продукцію на ринку, виробники змушені її продавати за ціною, що склалася на даний час. Проте витрати на ви­робництво в кожного з них різні. Ті, що працювали на більш родючих землях або ближчих до ринків збуту, отримають більший дохід. Якщо ж підприємці для виробництва продукції користувалися землею на умо­вах оренди, то вони повинні заплатити її власникам ренту. За основу визначення ренти береться дохід, який отримують власники найгірших, земель. Адже у зв'язку зі зростанням кількості населення і загострен­ням продовольчої проблеми виробники змушені використовувати всі можливі ресурси. Тому навіть власники найгірших земель не здають їх в оренду безкоштовно. Розмір цієї плати називається абсолютною! рентою. На кращих землях, де прибуток вищий, розмір ренти також? більший. Ця різниця називається диференціальною рентою. Із метою1 отримання вищих прибутків люди, використовуючи нові технології, покращують якість землі. Це, у свою чергу, призводить до зростання рентної плати.

«Формування ренти»

Розглянемо схему.

Ми вже наголошували, що земля може бути застосована по-різ­ному з точки зору користувача. Одна й та сама ділянка може вико­ристовуватися для вирощування різних культур, випасання худоби, будівництва, облаштування спортивного майданчика.

У власника землі є альтернатива: він може продати землю, здати її в оренду або залишити собі. Від продажу землі він хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена на рахунок у банк, приносила дохід не нижчий, ніж рента. Інакше йому вигідніше віддавати землю в оренду й одержувати рентну плату. На підставі цього розраховується ціна землі, тобто капіталізована земельна рента. Формула її така:

або ціна землі =

Отже, ціна землі залежить від норми відсотка, який надає банк своїм вкладникам.

Робота зі схемою. Розглянемо схему.

Розміри заробітної плати різняться залежно від професії, рівня кваліфікації і навіть у межах однієї професії. Таке явище називаєте диференціацією заробітної плати. У загальних рисах вона може показати взаємодію попиту і пропозиції.

— Чому попит і пропозиція є різними на різних ринках праці щодо різних професій?

Робота з підручником.

Проаналізуйте в підручнику, «Диференціація робітної плати». Поставте можливі запитання до схеми.

Чому в ринковій економіці працівник має певну заробітну плату. Установлення зарплати є складним процесом. Він включає державне регулювання мінімуму заробітної плати, договірне регулювання оплати праці через тарифні угоди та визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві.

Розрізняють номінальну і реальну зарплату.

Номінальна зарплата — це сума грошей, отриманих працівником за певний проміжок часу (тиждень, місяць).

Реальна зарплата — це та маса предметів споживання і послуг, які може придбати працівник за свою номінальну зарплату. На ре­альну зарплату впливають: розмір номінальної оплати праці, сума податків, зміни роздрібних цін, тарифів на товари та послуги. На­приклад, підвищення номінальної зарплати на 25 % при зростанні роздрібних цін на 20 % дає приріст реальної зарплати лише на 4 %. Номінальна зарплата може підвищуватися, а реальна при цьому зни­жуватися, якщо ціни на товари й послуги зростають швидше.

У сучасній економіці Існують кілька найпоширеніших форм опла­ти праці. Погодинна оплата праці, за якої розміри зарплати праців­ника безпосередньо залежать від кількості відпрацьованого ним часу і його погодинної оплати. Оплата праці за угодою (відрядна) передба­чає виплату винагороди за виконану роботу відповідної якості. Одним із різновидів такої оплати є бригадна, або колективна. Преміальна система передбачає додаткову оплату до інших видів зарплати на­приклад, погодинної чи акордної (за певний обсяг і в стислий термін). Якщо процес праці мало структурований, має творчий характер, але результати праці можна проконтролювати, ціна праці встановлю­ється у вигляді річного посадового окладу, поділеного на місяці або й тижні.

Робота зі схемою.

Наведіть приклади використання різних форм оплати праці, ви­користовуючи наведену схему.