Охарактеризуйте молодіжну субкультуру

Субкультура – субкультура це система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи,яка відрізняється від пануючої культури,хоча і пов’язана з нею.

Молодіжна субкультура – це будь-яке об’єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності.

В Україні найпоширенішими є такі субкультури:

ЕМО -- Емо (від emotional — емоційний) — молодіжна субкультура, що утворилася на базі залицяльників однойменного музичного стилю.

Вираження емоцій — головне правило для емо-кідов. Їх відрізняє: самовираження, протистояння несправедливості, особливе світовідчування. Емо відрізняє романтизм і акцент на високому коханні. Увага емо частіше обернена на глибокі особисті переживання, ніж на суспільні події. ХІПІ На відміну від своїх предків, не захоплюються наркотиками. Пропагандують «Мир в усьому мирі» В більшості своїй вони вегетаріанці, а також ярі захисники довкілля. Люблять подорожувати автостопом. ГОТИ --Характерні загальні межі: специфічний похмурий імідж, а також інтерес до готичної музики, хоррор-літературі, фільмів жахів і містики.

ПАНКИ -- (англ. punk –поганий, паскудний) — молодіжна субкультура, характерними особливостями є критичне відношення до суспільства і політики. є прибічниками соціально направлених ідеологій і прогрессивізма. Поширеними переконаннями є індивідуалізм, нонконформізм, принципи «не продаватися», «покладатися на самого себе»…

Охарактеризуйте культурні тенденції в Україні

Культура є складним динамічним утворенням, яке має соціальну природу і виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, збереження та розповсюдження предметів, ідей, ціннісних уявлень, які забезпечують взаєморозуміння людей в різних соціальних ситуаціях.

Можна виділити декілька тенденції в нинішній культурній ситуації, що склалась в Україні:

* деідеологізація культури і ліквідація державної монополії на культуру;

* приватизація і комерціалізація культури;

* зростання інтересу до історичної культурної спадщини, в тому числі до релігії і церкви;

* посилення культурно-комунікативної апатії, послаблення інтересу до питання на користь візуальних, видовищних форм (телебачення, відео), значне зниження відвідувань театрів, кінозалів, музеїв, бібліотек;

* зростання в побуті елементів анти культури (наркоманії, злочинності, корупції, рекету, проституції, порнографії, патологічних нахилів тощо);

* особливу занепокоєність викликає стан української мови, українського книгодрукування, бібліотечної справи, кіномистецтва.

Отже, культура не лише поступово стає для соціологів головним інструментом пояснення поточних соціокультурних трансформацій, але й важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, мірою соціального прогресу чи регресу.