3) Суть торгового капіталу. Торговий прибуток. Оптова
І роздрібна торгівля
В результаті розвитку і поглиблення суспільного поділу праці сфера обігу (торгівля) починає відігравати самостійну функцію життєзабезпечення суспільства через надання певних послуг споживчого і виробничого характеру.
З розвитком суспільства збут товарів стає виключною функцією особливого роду торгових підприємців, що мають торгові підприємства і вкладають в них свій капітал.
Торговий капітал — це частина капіталу обігу, що відособлюється від промислового капіталу і авансується особливою категорією підприємців-торговців і функціонує виключно в сфері обігу. Капітал як ресурс набуває форми торгового капіталу, якщо він забезпечує рух продукту від виробника до споживача. Функцією торгового капіталу є обслуговування процесу купівлі І продажу товарів. Торговий капітал історично передує капіталістичному способу виробництва. Він існував у рабовласницькому і феодальному ладі і виступав як незалежна і самостійна форма капіталу.
Торговий капітал мав прогресивне значення в докапіталістичних формаціях, оскільки забезпечував економічний зв'язок між виробниками і споживачами, розкладав натуральне господарство феодального суспільства, прискорював його перетворення в товарне, активно сприяв розвиткові ринку.
З розширенням виробництва для реалізації товарів стає необхідним досить розвинутий ринок. Промисловець повинен більш чітко стежити за складним механізмом обігу, ураховувати стан ринку та динаміку цін, тримати торгових агентів тощо.
Тому створюється необхідність в особливій групі підприємців, які використовували б свої капітали виключно для обслуговування промислового капіталу в торговцях.
Функціонування торгових підприємств вимагає залучення ресурсів у формі капіталу, праці, підприємницького таланту, тому витрати у сфері торгівлі не мають принципових відмінностей від сфери виробництва.
Витрати підприємства у сфері обігу, пов'язані з організацією і реалізацією продукції, називаються витратамобігу. Вони поділяються на чисті і додаткові.
Чисті витрати обігу пов'язані з актами купівлі-продажу (оплата продавців, касирів, торгових контор, витрати по веденню торгової кореспонденції, витрати по видачі і зберіганню грошей). Праця затрачена на чисті витрати обігу непродуктивна, поскільки не збільшує вартості.
Додаткові витрати обігу зумовлені продовженням процесу виробництва в сфері обігу (доробка і упаковка товару, зберігання товарних запасів, транспортування від місця виробництва до місця реалізації). Праця затрачена на ці витрати рахується продуктивною, поскільки збільшує вартість.
Підприємницька діяльність в сфері обігу передбачає отримання торгового прибутку. Торговий прибуток - це дохід, який отримують підприємства оптової І роздрібної торгівлі. Його можна розглядати двояко:
як різницю між загальним виторгом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу (бухгалтерський прибуток);
як різницю між загальним виторгом І економічними витратами обігу. В даному випадку, торговельне підприємство може отримати економічний (чистий) прибуток і такі складові доходу підприємства, як нормальний підприємницький прибуток, умовний процент на власний капітал, умовну ренту від власної землі та умовну заробітну плату торгового підприємця.
За стадіями руху товарів розрізняють оптову і роздрібну торгівлю. Оптова торгівля здійснює посередницькі функції між промисловими і роздрібними торговцями. Вона пов'язує між собою райони виробництва товарів з районами їх споживання, організує реалізацію товарів промисловості, сільського господарства, формує замовлення, забезпечує постачання товарів роздрібної торгівлі.
Особливістю оптової торгівлі є те, що це великі масштаби торгових угод, товари продаються не одиницями, а великими партіями.
Різновидом оптової торгівлі є товарна біржа, де угоди здійснюються за встановленими стандартами і зразками товарів.
Роздрібна торгівля - це реалізація товарів безпосередньо споживачам. Відрізняється від оптової тим, що через роздрібне товарне підприємство реалізуються товари в різноманітному асортименті, а також невеликими партіями.
За сучасних умов у багатьох країнах реалізація товарів та послуг все більше зосереджується в самостійних або орендованих невеликих торговельних підприємствах, що функціонують за договором франчайзингу, укладеним з великими промисловцями або торговельними компаніями.
Суть франчайзингу (французьке - привілей) полягає в тому, що велика компанія (франчайзер) надає дрібному підприємству (оператору) виключне право реалізації своєї продукції або послуг протягом певного часу й у спеціально обумовленому місці. Така форма підприємницької діяльності дає фірмі франчайзеру можливість без збільшення капіталу збільшувати оборот і отримувати додатковий прибуток; для підприємця-оператора це гарантоване постачання й фінансова підтримка з боку основної фірми (франчайзера), а отже, більша стійкість у конкурентній боротьбі. Така форма підприємницької діяльності в торгівлі на сучасному стані становлення ринкової економіки в Україні, в тих чи Інших варіаціях, набула найбільшого розповсюдження.