Групи методів оцінки слуху.

Методи оцінки слуху поділяють на 2 групи: 1) суб'єктивні (психоакустичні) - реєстрація різних поведінкових (рухових) реакцій на звуки. Результати обстеження залежать від стану пацієнта, його бажання і вміння брати участь в обстеженні, віку. Не можливо визначити тип порушення. До суб'єктивних методів відносяться: -акуметрія (реєстрація реакцій на мовл і немовл звуки, за доп камертона), -тональна аудіометрія (осн клінічн метод обстеж), -надпорогова аудіометрія (+мовленєва), (визначає феномен прискореного зростання гучності), -тести для діагностики центральних розладів слуху.

Результати залежать не тільки від стану слуху, але і від уваги пацієнта, що визначається його загальним станом, наявністю додаткових психоневрологічних порушень.

2) об'єктивні методи (фізіологічні) - реєстрація реакцій різних відділів слухової системи на звук. Результати не залежать від бажання і вміння пацієнта брати участь в обстеженні. Методи: рухова активність дит на зв, р-я зіниці на зв, імпедансометрія, КСВП, ВОАЕ. метод дослідження слуху камертонами. Камертони видають чисті тони, причому висота тону (частота коливань) для кожного камертона постійна. Камертон складається з ніжки і двох браншей. Для звучання, бранши об щось вдаряють. Обстеження сл камертонами (акуметрія) є методом субєктивної оцінки слуху. Тест Ріне. Порівняння тривалості звучання повітряної (бранші до сл проходу) і кісткової провідності (ніжка до соскоподібного відростка). Якщо зв чується довше і краще здоровим вухом – поруш звукосприйм (сенсоневр). Проба Вебера. камертон ставлять ніжкою на тім’я. Якщо зв чується довше і краще хворим вухом – поруш звукосприйм (сенсоневр). Дослід Федеріче. Закривають зовнішній слуховий прохід пальцем та почергово прикладають озвучений камертон до соскоподібного відростка та до козелка. При порушенні звукопроведення, звук з соскоподібного відростка довший (дослід Федеріче негативний). Метод дослідження слуху мовленням. Метод мовленнєвої аудіометрії При дослідженні слуху мовленням застосовується шепітна і гучна мова. Нормою вважається слух при сприйнятті шепітної мови на відстані 6-7 м. Сприйняття шепоту на відстані менше 1 м характеризує значне зниження слуху. Для дослідження слуху шепітним мовленням слід використовувати дві групи слів: з низькою чатотою (при норм слуху чути на відстані 5 м); другий - з високою частотою (чути на відстані 20 м). До першої групи належать слова із голосн (у, о) з пригол (м, н, р, в): ворон, двір, море, номер; до другої групи входять слова, з шиплячими і свистячими приг, та гол (а, і, е): година, чашка, чижик, заєць, шерсть. Спочатку застосовують мова розмовної гучності. Досліджуване вухо звернено до джерела звуку, протилежне заглушується пальцем. Дослідження треба починати з близької відстані, поступово збільшуючи, аж поки слова будуть незрозумілими.

Порогом сприйняття мови вважається найбільша відстань, на якому розрізняється 50% пред'явлених слів.

Тональні аудіометри. Метод тональної аудіометрії

Тональна аудіометрія, це основний клінічний метод обстеження слуху, він субєктивний. Аудіометр вимірює пороги сл на різн частотах. Тональна аудіометрія буває: стандартна (з 5 р, де пов провідн 150Гц – 4 кГц, кісткова 250Гц-4кГц), ігрова (якщо дит готова працювати, 125-8кГц, кісткова), із зор підкріпл (ранній вік), звуків у зв полі (з 3 міс, для підбору СА та на КІ), високочастотна (8кГц+, пов провідн), тональна (з 3 р)

Аудіометрія виконується за допомогою приладу, яким може створювати чисті тони різної частоти (висоти) і різної інтенсивності (гучності). Поступово знижуючи інтенсивність тону, визначають поріг чутливості. Пороги провідностей визначають окремо для кожного вуха і у вигляді двох кривих наносять на спеціальну графічну сітку - аудіограму, де відкладена частота тону (Гц), та інтенсивність звуку (дБ). При ураженні звукопровідної системи крива повітряної провідності знижується. При ураженні звукосприймання криві знижуються на однаково. При змішаному ураженні криві знижуються, але крива повітряної провідності зниж більше. Метод ігрової аудіометрії. Ігрової апаратури при дослідженні слуху дітей. Тональна аудіометрія, це основний клінічний метод обстеження слуху, він є субєктивним. Аудіометр вимірює пороги сл на різн частотах. Тональна аудіометрія буває ігрова (якщо дит готова працювати, 125-8кГц). Дитині дають в руки вимикач, і пояснюють, що треба натиснути кнопку, коли почує звук в телефоні аудіометра. Ігрова аудіометрія побудована на використанні умовних рефлексів, яка основана на поєднанні звукового та зорового подразників. Для цього можливо використову вати найпростіші пристосування, наприклад гру "піраміда". Дитині пояснюють, що вона повинна одягти кольоровий диск на стрижень після того, як почує звук. Таким чином, в дослідженні присутній елемент гри, а відповідь формується як умовний рефлекс. Дещо складніші пристрої для ігрової аудіометрії можуть включати фільмоскоп або рухому сцену з фігурками. Якщо в телефоні немає звуків, то нажимання вимикача не супроводжується появою фігурок.

В процесі тестування дослідник говорить все тихіше й тихіше, таким чином, визначається поріг сприйняття мови. Результати, одержувані в ході такого дослідження достатньо детальні.