3.Що є головною метою надання соціально-культурних послуг?

Головна мета надання соціально-культурних послуг полягає в задоволенні потреб споживачів і отриманні певної вигоди суб'єктами, які їх продукують. Основними елементами успішної реалізації соціально-культурних послуг є ефективна система просування їх на ринок, оптимальна цінова політика.

4.Особливості збуту соціально-культурних послуг.

ринок послуг являє собою складну систему, основним завданням якої є задоволення потреб населення в послугах. У обнові ринку послуг лежить велика і зростаюча частина світового господарства - сфера сервісу. У світовій економіці сфера сервісу виступає головним фактором підвищення рівня якості життя. Роль сфери сервісу (сфери послуг) в сучасних умовах визначається наступними чинниками:

У сфері сервісу постійно створюються нові робочі місця;

Сфера сервісу постійно збільшує свою частку у валовому внутрішньому продукті країни;

За рахунок сфери сервісу скорочується час обслуговування домашнього господарства, що підвищує якість життя населення.

Успішна діяльність підприємств сфери сервісу в умовах ринкової економіки і конкуренції можлива при такій організації управління, яка може впливати на внутрішню і зовнішню середу підприємств.Для цього, зокрема, необхідне створення нової організаційної моделі обслуговування. В умовах ринку підприємства сервісу функціонують на основі різних форм власності, повної господарської самостійності і конкуренції.

5. Основні напрями підвищення конкурентоспроможності та досягнення конкурентних переваг організацій соціокультурної сфери.

6. Етапи ціноутворення на ринку соціально-культурних послуг.

Особливості сфери послуг визначають особливості формування цін і вибір методів їхнього визначення, а також вибір стратегії і політики підприємств в області ціноутворення.

7. Визначте основні заходи і послуги системи охорони здоров’я.

здоров’я населення й послуг системи охорони здоров’я є вивчення:

1) стану здоров’я населення;

2) впливу на здоров’я населення соціально-економічних та екологічних факторів;

3) стану та діяльності мережі охорони здоров’я.

Поняття здоров’я прийнято розглядати як складне методологічне, філософське і водночас практичне, яке може й повинно використовуватись у повсякденній діяльності. Офіційне визначення здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я, яке міститься в її статуті (1946 р.), таке: «Здоров’я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи фізичних дефектів».

8. Дайте визначення “навколишнього середовища”.

Окружа́ющая среда́ — обобщённое понятие, характеризующее природные условия некоторой местности и её экологическое состояние. Окружающая среда обычно рассматривается как часть среды, которая взаимодействует с данным живым организмом (человеком, животным и т. д.), включая объекты живой и неживой природы.

9. Хто формує основу державної політики у сфері охорони здоров’я та несе відповідальність за її реалізацію?

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

10.Дайте визначення “заклади охорони здоров’я”.

Основи законодавства України про охорону здоров'я

Ст. 3 заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

11.За рахунок чого здійснюється фінансування охорони здоров’я в Україні?

Основними джерелами фінансування у сфері охорони здоров’я в порядку вагомості їх внеску є (з п’яти перших джерел поступає основна маса засобів, тоді як інші на сьогодні не мають великого значення):

1) державний і місцеві бюджети;

2) приватне фінансування;

3) неофіційна (з кишені пацієнта) оплата послуг;

4) безпосередні платежі населення;

5) міжнародні програми технічної допомоги;

6) засоби суспільних, релігійних і добродійних організацій;

7) страхові фонди.

Окрім згаданих, до можливих джерел фінансування послуг охорони здоров’я також відносяться:

• обов’язкове державне медичне страхування, недержавне медичне страхування, їх змішана система;

• ініціативні фонди та ініціативні програми;

• добровільне медичне страхування;

• накопичувальні програми;

• державні медичні позики;

• добродійні програми;

• лізинг (надання в оренду приміщень, які не використовуються і устат­кування);

• виробнича діяльність (майстерні, обробка землі, випічка хліба і інше);

• кредитування (отримання поворотних засобів з банків, інноваційних фондів).