Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Нові слова та їх значення у мові мас-медіа Рівненщини (1995-2005 рр.) 2

.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
60.93 Кб
Скачать

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

НОВІ СЛОВА ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У МОВІ МАС-МЕДІА РІВНЕНЩИНИ

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Мітчук Ольга Андріївна

УДК 070.41:811.161.2’373 (477.81)

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

СЕРБЕНСЬКА Олександра Антонівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ПОНОМАРІВ Олександр Данилович,

Інститут журналістики

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, професор кафедри мови та стилістики

кандидат філологічних наук, доцент

КАПЕЛЮШНИЙ Анатолій Олексійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри мови засобів масової інформації

Провідна установа: Українська академія друкарства,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться „7” квітня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.16 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, факультет журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова,5.

Автореферат розіслано „6” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Лильо Т. Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мова як основний засіб спілкування, безпосередній виразник духовної культури народу, його ментальності перебуває в постійному русі. Висвітлення лексичних проблем приватних і державних засобів масової комунікації в інформаційному просторі регіону та аналіз лексико-тематичних груп нових слів вимагають ретельного і всебічного вивчення з урахуванням суспільно-політичних змін, що відбуваються як в Україні, так і в регіоні, а це дає змогу розкрити один з важливих ракурсів діяльності суб’єктів інформаційного простору Рівненського регіону.

Актуальність теми дослідження зумовлюється недостатньою увагою до вивчення лінгвістичних аспектів рівненських мас-медіа, зокрема кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя (1995-2005рр.), років кардинальних змін у житті Держави загалом, своєрідності розвитку регіонів. Такі важливі чинники, як децентралізація, увага до проблем розвитку місцевого самоврядування, його правового забезпечення, вивчення історії краю, відродження його традицій тощо зумовлюють посилену увагу до всебічного вивчення життя регіону, в тому числі і такої важливої соціальної сфери, як засоби масової інформації. Десятиліттями мас-медіа Рівненщини, як і інших північних регіонів України, були на маргінесі дослідницьких зацікавлень або взагалі не бралися до уваги. Наприклад, у фундаментальній праці М. Жовтобрюха про мову української преси кінця ХІХ – початку ХХ століття ні однієї назви з цих країв немає1. Лише останнім часом, уже в умовах відновленої державності, завдяки великій роботі Львівського Центру періодики помітно посилилася увага науковців до вивчення регіональних ЗМІ, в тому числі північного краю України 2.

Проблеми лінгвального освоєння дійсності, закономірне прагнення до поглиблення інформативності та місткості висловлюваного виступають каталізатором постійних змін у мові. Вивчення процесів неологізації медіалексики є актуальним, оскільки неологізми охоплюють усі сфери життя і найповніше відображаються у засобах масової інформації. Якраз лексика засобів масової інформації найдинамічніше віддзеркалює словниковий склад мови, на розвиток якого великий вплив має позамовна дійсність. Аналіз інноваційних процесів сучасного тексту мас-медіа на лексичному рівні дає змогу простежити основні тенденції в оновленні лексики ЗМІ (засобів масової інформації), показати зв’язок неологізмів з тематикою та жанрово-стильовими особливостями текстів, де функціонують аналізовані слова. Пропоноване дослідження має, окрім наукового, ще й пізнавальний, прикладний характер, оскільки теоретичні дані підсилюються наочними прикладами з медіатекстів Рівненщини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з пріоритетними напрямками та тематиками кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка. Наукова проблематика роботи пов’язана, зокрема, з темою „Нові параметри розвитку українського публічного мовлення”, номер держреєстрації 0104U002132.

Мета дисертаційної роботи – проаналізувати неологізми мови мас-медіа Рівненщини, зокрема з’ясувати семантичну і словотвірну структуру нових лексичних одиниць в медіатексті. Вивчити особливості функціонування нововведень у мові ЗМІ Рівненщини останнього десятиріччя.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

  • виявити і охарактеризувати склад нових слів на матеріалах ЗМІ Рівненщини кінця ХХ – початку ХХІ століття (період 1995-2005 роки);

  • визначити екстралінгвальні чинники, що зумовлюють процес лексичної неологізації мови засобів масової інформації;

- проаналізувати використання власного словотворчого потенціалу для задоволення потреб номінацій нового в журналістському тексті;

- з’ясувати питому вагу та причини активізації запозичень у досліджуваний період і дати їм оцінку;

- дослідити шляхи входження нових запозичень, особливості їх функціонування та простежити ті зміни, які відбуваються внаслідок системно-структурних зв’язків;

- схарактеризувати функції сленгізмів у досліджуваних текстах;

- дати нормативну оцінку нового в лексиці мас-медіа, узагальнивши лексикографічний досвід українських учених щодо критеріїв доцільності/недоцільності використання запозичених слів;

- узагальнюючи результати дослідження, запропонувати раціональні шляхи вдосконалення та підвищення рівня мовної стилістичної грамотності регіональних мас-медіа.

Об’єктом дослідження стали газетні матеріали та ефірне мовлення теле- і радіожурналістів Рівненщини кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя.

Предмет дослідження – слова на позначення нових реалій суспільно-політичного і культурного життя, що останнім часом ввійшли в активне мовлення – писемне та усне – журналістів досліджуваного регіону під впливом внутрішньомовних та позамовних чинників, а також слова-сленгізми, функціонування яких у мові ЗМІ відображає нові явища.

Матеріалом дослідження є картотека, що налічує понад 2500 одиниць, у яких зафіксовано нові слова.

Методи дослідження. Нові слова автор аналізує, керуючись методологічним принципом, який полягає в тому, що мову слід вивчати у зв’язках з іншими явищами дійсності, з характером і структурою суспільства загалом, з урахуванням міжмовної взаємодії, а також психології мовної діяльності. Автор користувалася методом спостереження, який дає змогу виявляти у писемному та усному мовленні журналістів регіону лексеми, що стали предметом аналізу. Для визначення ступеня неологізації досліджуваних одиниць використано метод порівняння, що є частковим до такого методу як опозитивний, і при використанні різного типу словників з’ясувати час входження слова в мову. Як лінгвістичний метод використано контекстний аналіз, що враховує безпосередньо текстові умови вживання мовної одиниці, компонентний аналіз як метод вивчення значень слова, а також окремі прийоми дискурсного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що у ній уперше подано системний й ґрунтовний аналіз входження неологізмів у мову засобів масової інформації Рівненщини кінця ХХ – початку ХХІ століття. З’ясовано основні тенденції в оновленні словникового складу медіалексики; проаналізовано найпродуктивніші способи творення нових слів, що функціонують у мові мас-медіа на базі питомих та іншомовних коренів; розглянуто закономірності словотвірної адаптації новітніх запозичень мови засобів масової комунікації; узагальнено критерії оцінювання уживання сленгізмів у мові ЗМІ Рівненщини.

Джерельна база дослідження. Для вирішення поставлених у дисертації завдань дібрано фактичний матеріал шляхом суцільного та вибіркового аналізу місцевих і обласних газет, що виходили в регіоні впродовж 1995-2005 років; тлумачні, перекладні, орфографічні, термінологічні словники з різних галузей науки й техніки, що вийшли в радянський час та в оновленій Державі. Добір матеріалу в основному здійснено із текстів газет, радіо- і телепередач Рівненщини, зокрема з державних газет „Вільне слово”, „Вісті Рівненщини”, „Волинь”, приватних газет „Рівне вечірнє”, „Рівне ракурс”, „Панорама”, районних газет „Вічеве слово”, „Нове життя”, радіостанцій „Радіо Трек”, „Радіо Край”, Рівненської державної телерадіомовної компанії, телеканалу „Рівне1”. Тексти засобів масової інформації за 2000-2005 роки опрацьовано повністю, за інші роки вибірково.

Емпіричною базою дослідження стали теоретичні обґрунтування засад медіа відомих дослідників української журналістики. Структуру комунікативних процесів вивчають В. Здоровега, В. Різун, Г. Почепцов, О. Кузнєцова, велика увага до філософсько-наукових узагальнень цих процесів є у працях Б. Потятиника, В.Буряка засадам функціонування електронних ЗМІ присвячено праці В. Лизанчука, М. Бурмаки, проблеми комунікативних дискурсів розглядає в цікавій монографії К. Серажим, цінні думки про історичний аспект розвитку українських ЗМІ маємо у працях І. Крупського, М. Нечиталюка, М. Романюка та багатьох інших3 .

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх у наукових дослідженнях із мови засобів масової інформації у проведенні спецсемінарів, у процесі викладання розділу лексикології з курсу мова ЗМІ, стилістики сучасної української літературної мови, культури мови; матеріали дослідження можуть бути використані для укладання словників неологізмів, словників іншомовних слів, а також у роботі журналістів-практиків.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані самостійно.

Апробацію результатів дослідження здійснено на кафедрі редагування та видавничої справи Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, у редакціях обласних і районних газет Рівненщини. Результати дослідження було представлено в наукових доповідях на наукових конференціях, наукових семінарах, зокрема на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, 2000), щорічній звітній конференції кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів 2000р., 2002р., 2003р., 2004р.), міжвузівській науково-практичній конференції „Українська мова в сучасному інформаційному просторі” (Київ, 2003), науково-практичній конференції у НБУ ім. В. Стефаника (Львів, 2005), ІХ-ій Міжнародній науково-практичній конференції „Формування громадянського суспільства в контексті Європейської інтеграції” (Рівне, 2005), ХVІІ-ій Науковій сесії Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 2006р.), звітній науковій конференції „Актуальні теоретичні та прикладні проблеми сучасного журналістикознавства” (Рівне, 2006) нараді редакторів регіональних ЗМІ „Рівень мовної грамотності регіональних засобів масової інформації” (Рівне, 2005). Окремі положення дисертації схвалено на наукових семінарах кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дослідження апробовані в лекційних та практичних, лабораторних заняттях із дисциплін „Мова ЗМІ (лексикологія)”, „Практична стилістика”, „Техніка усного мовлення”, „Літературне редагування” тощо.

Публікації. Основні положення, результати, висновки і рекомендації дослідження викладено у п’ятьох статтях, три з них опубліковано у фахових виданнях, 1 стаття – у збірнику наукових праць, 1 – у збірнику матеріалів конференції.

Обсяг і структура дисертації. Структура дослідження визначена його метою та завданням. Дисертацією є рукопис обсягом 170 сторінок, що складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів з висновками до кожного, 14 підрозділів, загальних висновків, переліку джерел, списку використаних джерел (252 позиції). Також подано список умовних скорочень назв видань, використаних у роботі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі охарактеризовано стан наукової проблеми, розкрито її значення і обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету та основні завдання. Зазначена наукова цінність та можливості практичного застосування одержаних результатів. Розмежовано об’єкт і предмет дослідження, визначено його часові рамки, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу й аргументовано наукову новизну дослідження. Окреслено теоретичне і практичне значення дисертації.

У першому розділі – „Лексичні інновації як відображення розвитку мови” – автор підкреслює, що мова українських ЗМІ, яка має свою понадсторічну історію вивчення, сьогодні цікавить дослідників у плані соціально-культурному, функціонально-стилістичному; поширений серед науковців культуромовний аналіз; мова мас-медіа стала об’єктом вивчення соціо- і психолінгвістики, лінгвістики тексту4 та ін.

Дослідники одностайні в тому, що якраз ЗМІ становлять ту сферу функціонування мови, яка постійно поповнюється новими словами, де найбільш інтенсивно відбувається творчий процес перевірки, відбору і закріплення у широкому вжитку лексичних неологізмів, виникнення яких зумовлене соціальною потребою.

Виникнення неологізмів стало однією з пріоритетних тем у багатьох країнах; такі слова досліджуються у відповідних центрах неології, фіксуються у словниках5 .

Автор подає огляд літератури за темою дисертації, аналіз стану дослідження проблеми в українському медіазнавстві. Досліджено зародження і розвиток української неології як окремої науки.

Підрозділ 1.1. – „Теоретичні засади лексичних нововведень та особливості їх входження у мову ЗМІ”. Неологізація мови мас-медіа є важливим чинником дієвості медіатекстів, адже журналістський текст обумовлюється і реалізується передусім внутрішніми тенденціями мови, система якої несе в собі постійні можливості до розбудови лексичного складу. Такі чинники визначають характер словотвірного потенціалу нових слів, системні взаємозв’язки всередині різних тематичних груп слів. Зміни в лексиці ЗМІ зумовлені як поза-, так і внутрішньомовними причинами. Прогрес у науці, техніці, зміна навколишнього середовища чи побуту супроводжуються появою нових слів. Усе це – позалінгвальні чинники, які діють і в регіональному мас-медійному лексичному просторі. Внутрішньомовні – це тенденції до економії мови, уніфікації, варіювання номінаціями з різними мотиваціями, прагнення до експресивно-емоційних оцінок, стилістичної виразності тощо. На добір лексичних засобів в періодиці та електронних ЗМІ, безперечно, впливають також індивідуальні смаки тих, хто має безпосереднє відношення до цих процесів.

Підрозділ 1.2. – „Нові слова у мас-медійному просторі Рівненщини”. Явище поповнення лексики засобів масової інформації є безперервним – це однин із виявів життя мови. Функціонування нової лексики в інформаційному просторі триває з покоління в покоління. Введені журналістами нові слова через мас-медіа поширюються згодом у мовленні, збагачують лексичний склад сучасної української літературної мови, приживаються в ній і стають питомими.

Автор звертає увагу на спільне і відмінне в жанровому поданні матеріалів державних і приватних ЗМІ Рівненщини, що певним чином впливають на добір лексичного матеріалу, показуючи це на прикладі газет „Вільне слово” та „Рівне вечірнє”; також відзначає, що великою проблемою мови засобів масової інформації Рівненщини є надмірне вживання слів іншомовного походження (аберація, індокринація, бартер, менеджмент). На шпальтах та у теле- і радіопередачах функціонує неукраїнське слово збут, а маркетинг, замість управління – менеджмент, прозоре за значенням слово вкладання капіталу замінили інвестиціями, а зв’язки з громадськістю називають паблік рилейшенз та ін. Також „оновлюють” нашу мову слова, що розірвали межі соціолектів (бос, шеф, кльово, кайф). Дисертантка аналізує погляди багатьох українських науковців щодо вживання чужих слів без жодної потреби, обґрунтовує думку про те, що надуживання іншомовних слів зменшує словотвірну активність національної мови, залишає її багаті ресурси в пасиві.

Адже такі слова, як водомір, замах, людяність, що є питомо українськими, утворені на базі ресурсів національної мови, зрозуміліші, прозоріші своєю семантикою, ніж гідрометр, атентат, гуманність. Позитивним явищем можна вважати хіба те, що активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи, хоча ці слова використовує лише вузькогалузева журналістика чи у відповідному контексті уживають їх журналісти у спеціальних матеріалах.

Підрозділ 1.3. – „Загальномовні неологізми”. Незаперечним є твердження про виняткову важливість преси, електронних засобів масової інформації як виробничої сили у сфері масової свідомості, як дійсного учасника формування нової політичної інфраструктури. ЗМІ залишаються одними із основних джерел забезпечення реалізації основних прав і свобод людини на отримання інформації про суспільно-політичне життя країни. Серед них значну питому вагу в реалізації суспільно-політичного інформування мають місцеві ЗМІ, висвітлюючи різноманітне життя регіону, області, міста, використовуючи на позначення нових реалій відповідно й нові слова та вислови. Автор керується прийнятим у сучасній науці визначенням неологізму. Це слово, значення слова чи стійке сполучення слів, які сформувалися в мові упродовж певного історичного проміжку часу для найменування нової об’єктивної реалії, того чи іншого предмета або явища.

Підрозділ 1.4. – „Індивідуальні неологізми”. В останнє десятиріччя чималий інтерес у дослідників викликає всебічний аналіз індивідуальних неологізмів або оказіоналізмів – слів, позаупорядкованих мовленнєвих фактів. Серед неологізмів, що функціонують в аналізованих текстах, виділяємо кілька тематичних груп. Звертає на себе увагу порівняно велика група слів на позначення явищ, пов’язаних з екологією (екокатастрофа, екосфера, антиекологічний, екоцид, екошкола); до речі, в Україні активізувалося слово довкілля, витворене в еміграції. Специфічним для Рівненщини є неологізми, які називають найрізноманітніші явища, зумовлені аварією на чорнобильській АЕС: суперрадіаційний, радіаційнонебезпечний, радіаційностійкий, радіопотвора, радіомутант, античорнобилець, самосел, зоновідчуженець. За спостереженням автора, в аналізованих текстах активно функціонують лексичні новотвори, пов’язані зі сферою кіно і телебачення: кінобізнес, кіноринок, відеоряд, відеокамера, відеосалон, відеопродукт, теледебати.

Ще однією особливістю лексичного медіапростору досліджуваного регіону є порівняно невелика група слів на позначення понять, пов’язаних з технікою, зокрема з новітніми комп’ютерними технологіями. Отже, є підстави зробити висновок про те, що функціонування новотворів певним чином відображає особливості життя регіону, сфери більших чи менших зацікавлень журналістів.

Саме мова мас-медіа дозволяє вивчити лексику не лише у системі узвичаєного функціонування, а й у користуванні та реалізації мовлення медіалексики, яка безпосередньо втілює в існування тексту журналіста той чи інший неологізм. У сучасних мас-медіа оказіоналізми виконують функції як позитивно-оцінного, так і негативно маркованого характеру. Зокрема, їх оцінна функція пов’язана із тим, що ЗМІ часто продукують так званий „чорний піар”.

Аналізуючи мову ЗМІ Рівненщини, простежуємо тематичне збагачення лексичної системи української мови неологізмами-новотворами. У мові регіональних мас-медіа спостерігаємо такі тенденції: найбільш активно простежується відтворення неологізмів у мові ЗМІ за десять останніх років, коли стали активно здійснюватися перетворення у сфері культурного життя і науково-технічного прогресу України і Рівненщини, зокрема; активізувалося мовотворення на основі слів іншомовного походження – це деривати, що утворені від запозичених основ, які приживаються у нашому лексичному просторі та функціонують у всіх сферах суспільно-політичного життя.

Другий розділ – „Неологізми у мові мас-медіа Рівненщини” – присвячений розглядові неологізмів, які функціонують у медіатексті Рівненщини, різних лексичних тематичних груп, зокрема на позначення нових реалій політичного, економічного та культурного життя; розглянуто різні підходи до вивчення неологізмів, підкреслено, що новотвори певного історичного періоду несуть у собі широку інформацію про особливості економічного, політичного, культурного життя своєї епохи, народу, країни, його соціальних верств, окремих територій.

У підрозділ 2.1. – „Слова на позначення нових реалій суспільно-політичного життя” – відзначено, що у мові засобів масової інформації Рівненщини лексем на позначення неопроцесів, пов’язаних з державотворенням, стає дедалі більше.

Виокремлюється наприклад, група слів, твірну базу для яких дало слово Україна: українськість, україніка, україністика, україністичний, проукраїнський, антиукраїнський, надукраїнський, україномовний, україноненависник, українонімий, українознавство. Словники, видані до 90-х років, зі зрозумілих причин, більшість з них не фіксують, хоч українські публіцисти були в пошуках подібних слів. Франко, наприклад, утворив прозоре своєю негативною семантикою слово українороси.

Також активізувалося слово національний, набуло нового відтінку у значенні слово державний; лексема державницький, яка була надбанням українських державників-емігрантів, закріпилася в Україні (державницькі сили, позиції, функції).

Автор виявляє новотвори, базу для яких дало слово парламент, що поглибило свою семантику у сполученнях парламентська більшість, парламентська опозиція, парламентська коаліція, парламентські слухання, парламентські дні, парламентські дії, парламентська асамблея, парламентський канал (радіо), парламентська меншість, парламентське лобі, парламентські баталії, парламентський тиждень (назва передачі на радіо), парламентські чинники, парламентські відгуки, парламентські оцінки.

Серед груп на позначення нових економічних понять автор виділяє а) неологізми, які відтворюють нові економічні поняття, зокрема з компонентом економіка: мікроекономіка, макроекономіка, євроекономіка, геоекономіка, неоекономіка; б) назви осіб за видом діяльності: бізнесмен, бізнесовець, маркетолог, рекламодавець, менеджер; в) назви грошових одиниць: євро, купон, долар, гривня. Слово гривня є цікавим прикладом входження і активізації давньоукраїнського слова в сучасну лексику. Сьогодні активізувалося маловживане до 90-х років слово долар.

Автор відзначає активізацію багатьох словотворчих моделей, за якими утворена велика група суспільно-політичної лексики.

Підрозділ 2.2. – „Нові слова утворені способом осново- і словоскладання. Абревіація”. Серед найпродуктивніших способів творення нових слів, уживаних у журналістській практиці, є основословоскладання та абревіація. Складання – це спосіб творення складних слів поєднанням двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень (усічень): псевдополітик, екополітика, кучмократія, БЮТосфера, ширкобізнес, домооренда та багато інших.

Порівнюючи словники 70-80-х рр., автор доходить висновку, що значно активізувалися переважно у рекламі та в інформаційних жанрах складні слова (іменники та прикметники) з компонентом супер-. Варто віддати належне газетам Рівного „Рівне вечірнє” та „Сім днів”, які використовують такі слова у медіа-текстах: суперзброя, супердіва, суперелітний, суперархіпатріотичний, супердержава, суперсучасний, суперсоціальний, суперліга, супердинамічний, супердорогий, супервигідний, супероригінальний, суперуспішний, супеяскравий, хоч, зауважимо, не завжди це виправдано.

Ілюстрацією того, як у час бурхливих соціально-політичних змін вільно вживаються різні мовні одиниці, можуть бути навіть окремі словотвірні гнізда. Сьогодні набули великої популярності лексичні одиниці, твірною основою для яких стало слово Європа, від нього утворилося різними способами такі нові слова: євроатлантичний, євроазійський, євробанк, євровалюта, євробанкноти, євровізи, євроінтеграція, євроклас, євровагон, європарламент, євросоюз, євроготель, євроуніверситет, євроремонт, євроцентризм, євроімідж.

У лексиці мас-медіа часто можна натрапити на неологізми-абревіатури. Зауважуємо, що способом абревіації утворюються лише іменники. Нинішня лексика мас-медіа перенасичена абревіатурами, використовуються вони в текстах інформаційного та аналітичного жанру, друкованих та аудіовізуальних мас-медіа. Наприклад, від абревіатури СОТ (світова організація торгівлі) утворилися неологізми суфіксальним способом – СОТівці, СОТник, СОТовий; префіксально-суфіксальним – заСОТили, антиСОТівський, проСОТівський, відСОТковий, неСОТівський. Найуживанішими неологізмами-абревіатурами в лексиці медіа є назви політичних партій: БЮТ – БЮТівці, БЮТити, БЮТники, антиБЮТівці, деБЮТ, екс-БЮТівець, суперБЮТівець, проБЮТівець; СДПУ – СДПУнівський, СДеки та есдеки (стрічається дві графічно зображених форми вживання слова), праДеки, суперСДеки, СДПУзація, заСДПУватися, праСДПУ. Використання абревіатур такого творення має як позитивну так і негативну оцінність у тексті.

У третьому розділі – „Новотвори-сленгізми у мові ЗМІ Рівненщини як процес неологізації” – з’ясовано особливості використання слів сленгу у мові мас-медіа Рівненщини. Підрозділ 3.1. – „Сленг як явище субкультури: психолінгвістичні, етимологічні та словотворчі особливості”. Присвячено питанням розвитку молодіжного сленгу, сленговому різновиду жаргону як одному з виявів субкультури, обґрунтовано етимологічний аспект сленгової лексики та проаналізовано її словотворчі особливості, показано, що вживанням таких слів мова засобів масової інформації прагне відобразити процеси плюралістичного модерну на лексичному рівні, знайти нові стилістичні закони.

Соседние файлы в предмете Журналистика