Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Запорізька преса 20-40-х рр. ХХ ст. жанрово-стильові особливості

.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
88.53 Кб
Скачать

Новий період у розвитку періодики запорізького краю починається після революційних подій 1917 року. З’являються видання зовсім іншого політичного спрямування, змінюються тематичні лінії газет. Зазначимо, найпоширенішим типом системи української періодики, у тому числі й запорізької, у 1917-1920 рр. була політична загальномасова газета.

На початку 20-х рр. ХХ ст. відбувається кардинальна зміна типологічної структури запорізької преси – це період становлення, формування нового типу однопартійно-радянської періодики, яка репрезентує нові типи газетно-журнальних видань. Вони, як і будь-які елементи певної соціальної системи, під дією політико-ідеологічних чинників (таке припущення не є постулюючим: політична зумовленість журналістської практики – показова риса тоталітарної журналістики) зазнавали змін.

Досліджуючи типологічну специфіку системи періодичної преси 20-40-х років ХХ століття, виділяємо такі типи газетно-журнальних видань: партійні, селянські, робітничі, молодіжні (комсомольські), професійно-виробничі, літературно-мистецькі (літературно-художні); дитяча преса, як тип періодики, представлена лише у вигляді так званих “сторінок” і додатків. Названі типи періодичних видань диференціювалися за територіальними, національно-мовними ознаками, періодичністю, способами впливу на читача, змістом, формальними показниками (жанри, стиль, графічне оформлення видання), обсягом, накладом, внутрішньою структурою (відділи й рубрики).

Розроблена нами поліматична класифікація системи запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. дає можливість розрізняти її газетні типи за такими типологічними ознаками: територіальною (губернська, повітова, окружна, міська, обласна, районна), ці газетні типи формують клас масової, керівної (однопартійної) преси; соціальний клас формують типи селянських, робітничих, торговельних і кооперативних, літературно-мистецьких газетних видань, які, у свою чергу, розрізняються за демографічною ознакою – молодіжний (комсомольський), дитячий тип преси; за національно-мовною ознакою – українськомовна, російськомовна періодика, газети єврейською та німецькими мовами; за періодичністю – щоденні видання, газети з періодичністю 2, 3 рази на тиждень, однотижнева, декадна, двотижнева преса.

На основі типологічної класифікації запорізької періодики 20-40-х років ХХ століття можемо зробити висновок, що система партійно-радянської преси в зазначений часовий проміжок представляла собою сформовану, складноорганізовану цілісність: визначилися основні типи газетно-журнальних видань радянської журналістики, які, хоча й зазнавали під упливом соціально-політичних факторів незначних типологічних змін, становили собою достатньо стійку й незмінну структуру періодики.

Звичайно, історико-культурні традиції, економічна специфіка певного регіону зумовлювали й відповідну систему преси: саме неналежний рівень культурного розвитку запорізького краю в 20-40-х рр. ХХ ст. викликав незначну появу, а то й зовсім відсутність типів літературно-мистецьких, літературно-художніх, сатирично-гумористичних, науково-популярних видань. Натомість – перетворення Запоріжжя у величезний індустріальний центр зумовив функціонування широкої типологічної сітки спеціалізовано-фахової періодики (переважно заводських багатотиражок).

Однією з найхарактерніших і супроводжувальних ознак процесу формування радянської періодики виступає система суворого партійного керівництва ЗМІ.

Процес утвердження й формування типологічної системи партійно-радянської періодики в запорізькому реґіоні (20-ті-40-ві рр. ХХ ст.) відбувався в декілька етапів: 1920-1925 рр. – домінантним виступає так званий тип масової загальнополітичної преси, у 1925 р. особливого поширення набув тип селянської газети, хоча названий тип періодики функціонував ще на початку 20-х рр. ХХ ст. (1920-1921 рр.), у цей же час починає формуватися молодіжний і літературно-мистецький тип преси, наприкінці 20-х рр. виникає тип галузевої преси (заводські мало- і багатотиражки), початок 30-х рр. ХХ ст. – на зміну масової селянської газети приходять обов’язкові для кожного району районні газети. З початку 30-х до кінця 40-х рр. ХХ ст. структура типології запорізької преси залишилася по суті незмінною: відбувалася лише трансформація деяких типологічних ознак видання (адміністративно-територіальних, формальних показників, періодичності, жанрів).

У третьому розділі “Система жанрів запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст.: мовностилістична специфіка” проаналізовано основні процеси формування жанрової парадигми запорізької преси досліджуваного періоду, на матеріалі інформаційної й аналітичної групи жанрів місцевої преси визначено закономірності розвитку лінгвостилістичних ознак публіцистичного дискурсу, на основі жанрових різновидів нарису й репортажу виявлено мовностилістичні засоби вираження категорії “образу автора” в текстах тоталітарної журналістики, подано характеристику інтенсифікованої виразності лінгвальних засобів у сатиричних жанрових формах.

Жанрово-стильовий аналіз запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. проводиться із залученням методологічної бази когнітивного, прагма-, психо-, соціолінгвістичного та функціонально-комунікативного підходів.

Система жанрів запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. представлена текстами інформаційної, аналітичної та художньо-публіцистичної груп. Дія екстралінгвальних (передусім політико-ідеологічних) чинників зумовила не лише жанрові модифікації публіцистичного стилю, зміну “жанрових акцентів” у газеті, а й появу або, навпаки, зникнення деяких форм (наприклад, інтерв’ю, репортажу). Аналізований нами період цікавий тим, що саме в цей час відбувався перехід від традицій попередньої публіцистики (20-ті роки) та починало формуватися якісно нове “мовне обличчя” радянської преси.

Інформаційна група журналістських творів запорізької преси 20-40-х років ХХ століття репрезентована жанрами інформаційної замітки, звіту, кореспонденції. Саме ці форми складали домінанту всієї жанрової системи місцевої преси тих часів.

Досліджуючи жанрову специфіку місцевої преси, констатуємо повне домінування монологічних форм і відсутність діалогу, а отже й такого жанру як інтерв’ю (у межах 20-40-х рр. не зафіксовано жодного зразка). Адіалогічність публіцистичного мовлення – характерна ознака всієї тоталітарної журналістики.

Аналітична група жанрової системи запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. представлена такими жанрами, як стаття, огляд, рецензія, коментар, лист. Однією із особливих рис творів цієї жанрової групи, яка, безумовно, становила смислове ядро, ідеологічний конденсат газети, була проекція на пропагування й утвердження основних постулатів комуністичної доктрини. Тому жанрово-стилістична модель цих текстів була підпорядкована політико-ідеологічним настановам. Саме цим пояснюється широке функціонування в структурі аналітичних жанрів величезної кількості слів-ідеологем, суспільно-політичної лексики, яка визначала специфіку газетного мовлення в цілому (політичні метафори, соціально-оцінне розмежування лексики, політична евфемія).

Художньо-естетична модель публіцистичного світу в запорізькій пресі 20-40-х рр. ХХ ст. (ширше – усієї тоталітарної журналістики) конструювалася такими жанровими формами: нарис та його різновиди, зрідка – зарисовка; сатиричне/гумористичне оповідання, сатирична/гумористична замітка; лозунги (“заклики”, “гасла”). Названі жанри були рідковживаними на сторінках місцевої преси й не зазнали в ці роки значних еволюційних трансформацій. Основна риса цих творів – яскраво виражене особистісно-творче авторське начало, яке в умовах тоталітарної журналістики експлікується слабо, “обережно”. Це призвело до спрощення емоційно-образних характеристик, мінімізованої модальності, відсутності оригінальної системи лінгвостилістичних засобів у структурі художньо-публіцистичних текстів, які “асимілювалися” за соціально-оцінним показником з директивними аналітичними й інформаційними жанрами.

У підрозділі 3.1. “Закономірності розвитку лінгвостилістичних ознак публіцистичного дискурсу в запорізькій пресі 20-40-х рр. (на матеріалі інформаційної й аналітичної групи жанрів)” досліджуються основні процеси розвитку, що відбувалися в царині газетного мовлення. Тексти інформаційної й аналітичної груп, що складали жанрове ядро газетних видань, найбільш повно відтворювали еволюційні зміни в системі публіцистичного мовлення зазначеного періоду. Концептуальні слова (суспільно-політичні), які виступають лексичною домінантою названих жанрових груп, відтворюють ідеологічну, політичну спрямованість тоталітарної журналістики в цілому. Саме концептуальна лексика формує і визначає загальні стилістичні характеристики публіцистичного дискурсу, зміни ж у її структурі ведуть до еволюційних процесів у системі газетного мовлення.

Перший етап розвитку газетної мови, окреслений нами 1920-м (час появи першого українськомовного періодичного видання в запорізькому реґіоні) – кінцем 20-х рр., репрезентований складними процесами формування лексико-семантичних, стилістичних, структурно-синтаксичних засобів; це період актуалізації розмовно-просторічних елементів у царині публіцистичного дискурсу й водночас стабілізації та нормативізації мовлення преси. Лексико-стилістичне ядро місцевих ЗМІ складають суспільно-політичні слова, військова термінологія, численні абревіатури.

Другий етап в історії мовотворчості запорізької преси охоплює 30-ті-40-ві роки ХХ століття, який ознаменували процеси десемантизації й стереотипізації, що охопили всі структурні рівні газетного мовлення. Саме в цей час у мові преси відбувається закріплення лінгвальних та мовленнєвих норм, які набувають непорушного й догматичного характеру. Усі мовні рівні публіцистичного дискурсу 30-40-х і подальших дестятиліть мали “ритуалізований” характер, а отже, були позбавлені інформаційного елементу.

У межах аналізованого нами періоду окремо розглядаємо 1941-1945 рр. Відомі екстралінгвальні чинники дещо модифікували газетне мовлення місцевої преси, його характерними ознаками були експресивність стилю, максималізована модальність публіцистичних текстів; стає посиленим публіцистичний струмінь газетних текстів.

Підрозділ 3.2. – “Мовностилістичні засоби вираження категорії “образу автора” в текстах тоталітарної журналістики (на матеріалі жанрових різновидів нарису й репортажу” Окрім концептуальної лексики, на рівень розвитку газетної мови й систему публіцистичних жанрів значний уплив має категорія “образу автора” (“суб’єкт/виробник мовлення”, “авторське я”, “мовна особистість”). Названа категорія в системі запорізької преси 20-40-х рр. знаходить своє максимальне вираження у нарисі та репортажі. Чітко визначена соціальна тематика творів тоталітарної преси не лише модифікувала ці мовленнєві форми та внесла в них переважаючий ідеологічний компонент, а й порушила еволюційні перетворення в царині цих жанрів. З одного боку, нарис і репортаж стають рідковживаними в радянській пресі, з іншого – визначальна стилеутворювальна категорія вказаних жанрів – образ автора, виражалася передусім імпліцитними мовними засобами.

Домінування соціальних (передусім ідеологічних) граней у структурі категорії автора гальмувало й загальний розвиток усієї жанрової парадигми журналістики тих часів, а отже, позбавляло газетну публіцистику притаманної їй лінгвостилістичної виразності, експресії. Проведений мовностилістичний аналіз репортажних і нарисових жанрових форм, у яких суб’єктивація мовлення виступає найхарактернішою ознакою стилю, повністю підтверджує висунуте нами положення.

Підрозділ 3.3. “Інтенсифікована виразність лінгвальних засобів у сатиричних жанрових формах місцевої преси 20-х-початку 30-х рр. ХХ ст.” Експресивність публіцистичного дискурсу запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. найбільшою мірою виявлялася у художньо-сатиричних жанрах (сатиричних/гумористичних замітці, оповіданні). Однією із специфічних ознак цих текстів є стильове контрастування, що, як відомо, виступає визначальною передумовою для виникнення мовленнєвої експресії.

Лінгвостилістичний аналіз сатиричних оповідань запорізької преси 20-х рр. вказує на подібність експресивних засобів художньо-белетристичного й публіцистичного стилів: це й побудова викладу за принципом мовностилістичного й семантико-стильового контрасту, широке залучення в структуру тексту численних стилістичних фігур й елементів тропеїчної образності, активізація розмовно-просторічних конструкцій, оригінальність композиції. Специфічною ознакою сатиричних жанрів вказаного періоду є наслідування фольклорних форм. Вкраплення народнопоетичних стильових компонентів у публіцистичний текст (через літературну цитату, стилізацію) зумовлювало своєрідну поліфонічність газетного мовлення, а отже, максималізувало його експресивність.

Значний уплив художнього мовлення на публіцистичне в цей часовий проміжок, зокрема на парадигму сатиричних жанрових форм, пояснюємо рядом внутрішньомовних й екстралінгвальних причин. По-перше, жанрові норми сатиричних творів вимагають моделювання світу: конкретна подія в таких текстах піддається значній деформації, порушуються звичні форми реалії, факт подається в несподіваному комічному ракурсі. Як правило, така особливість спричиняє функціонування відповідних художніх засобів експресії (гіперболи, літоти, порівняння, каламбуру, пародіювання, шаржу, антитези, алегорії) та літературних прийомів (домислу й вимислу).

По-друге, у період 20-х рр. відбувалася еволюція сатиричних жанрів газети; вони, як і художньо-публіцистичні твори (нарис), тяжіли до художньо-белетристичних форм, наслідуючи, відповідно, їх мовностилістичну специфіку. Лише на кінець 30-х рр. ХХ ст. сатиричні жанри набули “чисто” публіцистичних рис, а отже, художньо-літературні експресивні “вкраплення” у їх структурі починають “дозуватися”.

Висновки

У висновках окреслені підсумкові результати проведеного дослідження і сформульовано основні положення дисертації.

У дисертації представлене теоретичне обґрунтування й узагальнення питання специфіки газетної мови, що виявляється у визначенні інтра- й екстралінгвальних параметрів моделювання публіцистичного тексту. На основі залучення парадигми різноаспектних наукових підходів (нормативного, функціонального, прагма-, психо-, соціолінгвістичного, когнітивного) до аналізу газетно-публіцистичного стилю потрактовуємо мову ЗМІ як складне лінгвальне, мовленнєве (текстуальне, дискурсивне) та соціокультурне явище, специфіка функціонування якого визначається, по-перше, станом, статусом та практикою національної мови в цілому, по-друге, суспільно-історичним, політико-ідеологічним контекстом.

Аналіз історико-типологічних характеристик місцевої преси свідчить, що запорізька преса 20-40-х років ХХ століття як одна з численних реґіональних мікроструктур системи тоталітарної періодики репрезентує типові процеси становлення й розвитку цієї соціокультурної моделі журналістики. З одного боку, відбиваючи економічні, територіальні, соціально-демографічні, національно-мовні координати регіону, історико-типологічна парадигма запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. творилася все ж під впливом потужного політичного чинника. Сувора ієрархізація структури радянської періодики (в основі якої – “пірамідальна” залежність газетних типів) зумовлювала єдиний типологічний шаблон, що поширювався й на характер функціонування запорізької преси.

Розроблена нами поліматична класифікація системи запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. дає можливість диференціювати її газетні типи за територіальною ознакою (губернська, повітова, окружна, міська, обласна, районна), ці газетні типи формують клас масової, керівної (однопартійної) преси; соціальний клас формують типи селянських, робітничих, торговельних і кооперативних, літературно-мистецьких газетних видань, які, у свою чергу, розрізняються за демографічною ознакою – молодіжний (комсомольський), дитячий тип преси; за національно-мовною ознакою – українськомовна, російськомовна періодика, газети єврейською та німецькими мовами; за періодичністю – щоденні видання, газети з періодичністю 2, 3 рази на тиждень, однотижнева, декадна, двотижнева преса.

Досліджуючи витоки видавничо-публіцистичної діяльності в запорізькому регіоні, констатуємо низький рівень функціонування періодики українською мовою. Відсутність стійких традицій національної періодики в регіоні спричинила низький рівень культури української мови на сторінках місцевих газет 20-х-середини 30-х рр. ХХ ст. (двомовність, ігнорування правописних стандартів, штучне калькування російської мови).

Ідеологічна спрямованість радянської преси, її директивний, суворо контрольований характер зумовлювали відповідну жанрову домінанту публіцистики, особливі лінгвостилістичні моделі текстотворення. Дія екстралінгвальних чинників спричинила не лише жанрові модифікації публіцистичного стилю, зміну “жанрових акцентів” періодичних видань, але й появу або, навпаки, зникнення деяких текстових форм (репортажу, інтерв’ю).

Систему жанрів запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. представляють твори інформаційної (замітка, звіт, репортаж), аналітичної (жанрові різновиди статті, кореспонденція, лист, міжнародний огляд, рецензія) та художньо-публіцистичної (жанрові різновиди нарис, сатиричне/гумористичне оповідання, сатирична/гумористична замітка) груп. Саме в цей час відбувається еволюція названих газетно-публіцистичних форм, закладаються їх жанрові норми.

Жанрове ядро, ідеологічний конденсат місцевої періодики утворювали тексти аналітичної групи. Характерною ознакою аналітичних творів була проекція на пропагування й утвердження основних постулатів комуністичної доктрини. Тому їх жанрова й стилістична специфіка була підпорядкована ідеологічним настановам. Одним із найпоширеніших аналітичних жанрів місцевої преси цього періоду був лист, який вносив у загальну мовну картину преси потужний народно-розмовний струмінь, що також виокремлює й специфізує газетне мовлення періоду 20-40-х рр.

На основі лінгвального матеріалу інформаційних й аналітичних текстів (як жанрової й мовностилістичної домінанти) простежуємо закономірності розвитку газетної мови в місцевій пресі 20-40-х рр. ХХ ст. й періодизуємо етапи її становлення. Мова преси навіть у такий незначний хронологічний інтервал характеризується неоднорідністю її лексико-фразеологічного, структурно-синтаксичного, стилістичного й орфографічного оформлення.

На рівень розвитку публіцистичного дискурсу, крім фонду концептуальної лексики, впливає й узагальнений, конкретно-історичний тип автора, що має дві полярні грані – соціальну й приватну. Функціонування соціального типу автора в тоталітарній публіцистиці зумовило низький рівень побутування емоційно-риторичних структур, які й стимулюють еволюцію текстових форм та виникнення нових жанрів.

Аналіз лінгвального матеріалу репортажу й жанрових різновидів нарису, у яких експлікація категорії образу автора виражена максимально, виявляє специфіку мовностилістичної суб’єктивації газетного мовлення періоду тоталітарної журналістики.

Ступінь авторської присутності в публіцистичному тексті визначається як внутрішньою еволюцією жанру, так і загальноприйнятим у певній суспільно-політичній формації типом спілкування ЗМІ з аудиторією. У період тоталітарної журналістики характерною була орієнтація на соціальний тип спілкування з реципієнтом, що спричинило в репортажних і нарисових текстах імпліцитні форми вираження авторського “я” (безособистісне, “колективне” ми), їх знижену модальність, мінімізований діапазон зображально-виражальних та емоційно-експресивних засобів, офіційність стилю.

Категорія образу автора в нарисових творах (а це переважно “художні” (безадресні) нариси, твори-подорожі, портретні нариси, меншою мірою – твори проблемної тематики) періоду 20-40-х рр. ХХ ст. була визначальним чинником розвитку їх жанрової форми та мовностилістичних ознак.

Експресивність публіцистичного стилю максимально виражалася в сатиричних жанрових різновидах – у таких оригінальних творах як сатиричне/гумористичне оповідання й сатирична/гумористична замітка, хронологічні межі функціонування яких – 20-30-ті рр. ХХ ст., типологічна сфера їх побутування – селянська газета.

У жанрову основу сатиричних творів покладено комічне відображення ненормативних з погляду морально-етичних орієнтацій соціуму фактів дійсності, відкрите висміювання їх. Саме ця жанрова особливість художньо-сатиричних творів, на нашу думку, зробила їх “неходовими”, “небезпечними” формами в контексті тоталітарної культури.

Стилістичні норми сатиричного/гумористичного оповідання й сатиричної/гумористичної замітки визначав жанровий принцип комічного контрастування, тому специфічними ознаками цих творів були мовностилістичні й семантико-стильові контрасти, що забезпечували інтенсифіковану виразність їх мовлення. Експресивними лінгвальними елементами сатиричних творів місцевої преси 20-40-х рр. ХХ ст. виступали й “засоби загострення” зображення – гіпербола, літота, пародіювання, каламбур, а також розмовно-просторічні конструкції, актуалізація яких у сатиричних текстах пояснювалася й типологічними характеристиками газетного видання.

Поетика сатиричних жанрів цього періоду тяжіла до фольклорних сатиричних форм – жарту, гуморески, райошника (розмовного вірша), що зумовило стилізацію, наслідування стилю цих народнопоетичних творів у публіцистичній практиці запорізької преси 20-40-х років ХХ століття.

Результати наукових пошуків і досліджень знайшли відображення у таких публікаціях

1. Жанрово-стилістичні особливості інформаційної замітки (на матеріалі запорізької преси 20-30-х рр.) // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – №2. – С. 27-29.

2. Мовностилістичні особливості періодичної преси Запоріжжя 20-х років: основні шляхи вдосконалення літературних норм та стилю // Стиль і текст. – 2002. – Вип.3. – С. 106-119.

3. Лінгвостилістичні форми вираження авторського “я” у репортажних текстах (на матеріалі запорізької преси 20-30-х років ХХ ст.) // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – 2003. – Вип. 23. – С. 130-136.

4. Лінгвостилістична специфіка публіцистичного дискурсу періоду 30-40-х рр. ХХ ст. (на матеріалі запорізької преси) // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2003. – №.1. – С. 50-55.

5. Становлення та шляхи розвитку преси Запоріжжя // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11-13 трав. 2000 р. / За ред. М.М.Романюка. – Львів, 2000. – С.85-89.

Анотація

Герман І.С. Запорізька преса 20-40-х рр. ХХ ст.: жанрово-стильові особливості. – Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації здійснено комплексне дослідження запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. як цілісної системи, відтворено основні передумови виникнення українськомовних газетних видань у реґіоні, визначено соціокультурне підґрунття формування специфічної типологічної моделі місцевої періодики й розроблено поліматичну класифікацію системи запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. Вивчено та проаналізовано жанрово-стильову специфіку періодики регіону. Здійснено вивчення жанрової парадигми газетних видань регіону та пояснюються причини формування жорстко регламентованої жанрової домінанти тоталітарної преси. Враховуючи мовностилістичні показники публіцистичних текстів, досліджуються еволюційні трансформації жанрових різновидів нарису й репортажу, проаналізовано становлення сатирично-публіцистичних жанрів у місцевій пресі.

Ключові слова: газетна мова, історико-типологічна модель, жанр, текст, дискурс, публіцистична картина світу, тоталітарна мова, образ автора, експресивність.

Аннотация

Герман И.С. Запорожская пресса 20-40-х гг. ХХ в.: жанрово-стилевые особенности. – Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев, 2003.

В диссертации впервые осуществлено комплексное исследование запорожской прессы 20-40-х гг. ХХ в. как целостной системы, отображены главные предпосылки возникновения украиноязычных изданий в регионе, выявлено социокультурную основу формирования специфической типологической модели местной периодики, разработано полиматическую классификацию основных ее газетных типов, представлено теоретическое обоснование проблемы специфики газетного языка в парадигме структурно-функциональных стилей.

Типологическую модель запорожской периодики 20-40-х гг. ХХ в. составляли два основных класса прессы – массовый (общепартийная пресса) и социальный (крестьянская, рабочая, торговая и кооперативная, литературно-художественная пресса). Газетные издания этих типов диференциировались по территориальному, демографическому, национально-языковому признаку. В исследовании устанавливается зависимость лингвостилистических и жанровых показателей от специфики типовой модели газеты.

Анализ обширного лингвального материала запорожской газетной периодики 20-40-гг ХХ в. показал, что идеологическая направленность советской прессы, ее директивный, строго контролируемый характер вызывали соответственную жанровую доминанту публицистики, особенные лингвостилистические модели текстопостроения.

Систему жанров запорожской прессы 20-40-х гг. ХХ в. представляют тексты информационной, аналитической и художественно-публицистической групп. Именно в этот период происходит эволюция названных газетно-публицистических форм, закладываются их жанровые нормы.

На основе анализа языка и стиля информационных и аналитических текстов (как жанровой и лингвостилистической доминанты) исследованы эволюционные процессы в сфере газетного языка 20-40-х гг. ХХ в., периодизированы этапы его становления.

Проведенное исследование дало возможность определить, что на уровень развития публицистического дискурса влияет и обобщенный, конкретно-исторический тип автора. Изучение лингвального материала репортажа и жанровых разновидностей очерка, в которых экспликация категории образа автора выражена максимально, определило специфику лингвостилистической субъективации газетной речи периода тоталитарной журналистики.

Экспрессивность публицистического стиля местной прессы в исследуемый период наиболее полно выражалась в сатирических жанровых разновидностях – сатирических/юмористических заметках, рассказах, стилистические нормы которых определял жанровый принцип комического контрастирования. Анализ жанрово-стилевых особенностей названных газетных текстов выявил взаимосвязь поэтики художественно-белетристического и публицистического дискурсов.

Соседние файлы в предмете Журналистика