Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія зарубіжної журналістики (від античності до ІІ пол. ХVІІІ ст.).docx
Скачиваний:
18
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
640.42 Кб
Скачать

1.2 Театральна вистава як одна з важливих форм масової комунікації

Театральна вистава була засобом не тільки політичного обвинувачення й сатири, а й політичної пропаганди й агітації.

Прикладами театральних текстів є трагедії та комедії, які віддзеркалювали широке коло проблем Давньої Греції: «Перси» Есхіла – практично публіцистичний відгук учасника недавніх греко-перських воєн, «Андромаха» Еврипіда – антиспартанські тенденції.

Особливо цікавою була драматургія Арістофана (бл. 445 –385 рр. до н.е.). Його твори – це зразок політичної комедії, не-стримно сміливої своїми сатиричними виступами. До нас ді-йшло 11 п’єс майже з 40, ним написаних. Головні теми: питан-ня війни і миру («Ахарняни», «Лісістрата», «Мир»), демосу («Вершники», «Оси»); суперечки того часу («Хмари», «Птахи», «Жінки-законодавиці», «Плутос»); нові літературні течії («Жа-би», «Жіноче свято»).

Ковбасник… А все ж таки дивуюсь,

Як буду я орудувати містом?

ДемосфенРоби, що робиш. От і вся оруда.

Мели, товчи, густіше фарш замішуй.

І не забудь за перець, сіль, олію,

Підсолоди улесливо слівцями.

А взагалі, як вроджений ти демагогом буть,

З пропитим басом пройдо ярмаркова,

Всім обдарований, щоб стать правителем.

«Вершники»

У творах комедіографів панували непристойність, надзвичайно брутальні особисті та політичні випади. Вони користувалися необмеженою свободою слова, і навіть видатні діячі того часу не уникли ганьби.

Темы афинской комедии второй половины V в. взяты прямо из современной животрепещущей политики. Она жила политическим скандалом и политической сатирой <…>. Реакционный характер комедии объясняется прежде всего ее сатирической задачей: сторонникам существующего строя было меньше оснований прибегать к этой форме публичного выражения своих взглядов. Наоборот, комедия была подходящим средством для противников господствую-щей демократии, которые могли посредством театра карикатуры непрерывно подрывать те или другие стороны существующего строя; они говорили ей много злого в форме буффонады, веселой пародии и в то же время, искусно маскируя свои основные цели, создавали известное настроение. В этом заключается интерес комедий Аристо-фана для политической истории Афин 9.

@ Арістофан:

  • Чудова річ – спілкування з мудрецем.

  • Від слів і розум у височінь лине і підносить людину.

  • Не годуй словами замість хліба.

  • Справжній той мудрець, хто багато може сказати коротко і зрозуміло.

  • Розумний багато чому зможе навчитися у ворога.

1.3 Письмові канали передачі інформації

Письмові тексти виконували функцію важливого каналу передачі оперативної інформації. Головні її види: написи, оголошення на стінах, мармурових плитах, п’єдесталах, «кам’яні листівки», пізніше – історична проза.

Написи. Тексти законів Солона можна було прочитати на дерев’яних табличках (кірбах), укладених у рами, що оберталися на осі. Справжній текст цих законів не зберігся, тому важко без-заперечно вказати, які з них дійсно були видані Солоном і які лише згодом приписані йому. Закони можна було обговорити на площі та, звернувшись до самого архонта, внести певні зміни.

Головним письмовим джерелом інформації були побілені дерев’яні таблички (левкомата), які виставлялися щодня в публічних місцях і періодично оновлювалися.

«Кам’яні листівки». На мармуровій плиті, знайденій у 1959 р. у грецькому поселенні Дамалі, виявлено текст про греко-перські війни поч. V ст. до н.е., що оспівує мужність воїнів і свідчить про агітаційний вплив на суспільство. Ось уривок із нього:

«Боги! Постановили совет и народ <...> город вверить Афине, покровительнице Афин, и всем другим богам, дабы они охраняли и защищали от варвара страну. Сами же афиняне и ксены, живущие в Афинах, пусть перевезут детей и женщин в Трезену [под покровительство Питфея], архегета страны. А стариков и имущество пусть перевезут на Саламин. Казначеи и жрецы пусть остаются на Акрополе, охраняя имущество богов. Все остальные афиняне и ксены, достигшие совершеннолетия, пусть взойдут на снаряженные двести кораблей и сражаются против варвара за свободу свою и других эллинов вместе с лакедемонянами, коринфянами, эгинетами и другими, которые пожелают разделить общую опасность» 10.

Історична проза. Творцями історичної прози були Геро-дот (бл. 490 – 425 рр. до н.е.), автор «Історії» у 9 кн., названих іменами дев’яти муз, Фукідід (бл. 460 – 400 рр. до н.е.), автор незакінченої історії Пелопоннеської війни у 8 кн., Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.), автор «Історії Греції» у 7 кн., та інші.

Історіографія Давньої Греції позначена синкретизмом –нерозчленованістю, злитістю. За способом збирання інформації вона мало чим відрізнялася від журналістики, а за формою викладу – від сучасних жанрів, наприклад подорожнього нарису; відзначалася документальністю, містила актуальні публіцистичні ідеї. Комунікативним каналом розповсюдження історіографії було усне читання твору перед громадою та поширення тексту в численних рукописних списках 11.

Геродот – «батько» репортажу. Швейцарський репортер і публіцист Ж. Віллен вважає Геродота не тільки «батьком історії», а й «батьком репортажу».

<...> Для него «историчное» большей частью имело значение – и вы на это наталкиваетесь всюду в его книгах – лишь постольку, поскольку оно могло способствовать лучшему пониманию времени, в котором он жил, для которого он писал и которое к тому же было столь увлекательным, волнующим и исторически великим. Его внимание привлекала к себе современность, подвижная, каждый день приносившая неслыханные новости, ошеломлявшая событиями и открытиями. Ее-то Геродот и стремился исследовать, дописать, сделать понятной. И не случайно, когда дело касалось его текстов, он с особой силой подчеркивал свою роль очевидца, он всегда и неизменно всем своим авторитетом подтверждал достоверность положений и событий, им излагаемых. И то, что действительно интересовало Геро-дота, когда он брался за свое тростниковое перо и сверток папируса, побуждало его писать свои объемистые книги о персах, Египте и Ли-вии, об ионическом восстании, Ксерксе и многом другом, очень уда-чно было сформулировано Вальтером Отто в его предисловии к издан-ному в 1955 году в Штутгарте полному собранию сочинений Геродота. Он писал: «Геродот или Фукидид руководствовались убеждением, что их долг сообщать только о том, что произошло или даже сейчас еще происходит и имеет непреходящее значение...» 12.

Отже, потреба стародавніх греків у обміні інформації зна-ходить своє підтвердження в різноманітних формах як усної, так і письмової форм комунікації. Велике значення мали поеми Гомера, репортажі Геродота, комедії Арістофана та ін.

Рекомендована література

  1. Антична література: Хрестоматія / Упорядник О. І. Білецький. – К.: Радянська школа, 1968 (2-ге вид.). – 612 с.

  2. Введение в мировую журналистику. От Античности до конца ХVІІІ века: Хрестоматия / Сост. Г. В. Прутцков. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 428 с.

  3. Виппер Р. Ю. Лекции по истории Греции. Очерки истории Римской империи (начало). Избранное сочинение в ІІ т. – Т.І. – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1995. – 480 с.

  4. Корнилова Е. Н. Риторика – искусство убеждать. Своеобразие публи-цистики античного мира: Учебное пособие. – 3-е изд., доп. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2010. – 240 с.

  5. Куле К. «СМИ в Древней Греции: сочинения, речи, разыскания, путешествия…» / Пер. с франц. – М.: Новое Литературное Обозрение, 2004 г. – 256 с.

  6. Лосев А. Ф. История античной эстетики. Ранний эллинизм. Том V. – М.: Искусство, 1979.

  7. Михайлов С. А. История зарубежных СМИ: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2006. – 256 с.

  8. Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література. – К.: Либідь, 2001. – 718 с.

  9. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ. ст. А. О. Білецького. – 2-ге вид. – К.: Наук. думка, 1989. – 240 с.

  10. Федченко П. М. Преса та її попередники. – К.: Наукова думка, 1969. – 350 с.

Контрольні питання та завдання

  1. ۞ Випишіть із словника античної міфології імена давньогрецьких богів, так чи інакше пов’язаних із поняттям «журналістика».

  2. ۩ Ознайомтеся з уривками з творів «Іліада» й «Одіссея». Підготуйте повідомлення на тему «Крилате слово Гомера».

  3. ۞ Випишіть вислови стародавніх греків, написані на стінах храму Аполлона у Дельфах. На тему одного з них підготуйте коротке повідомлення.

  4. Прочитайте вірші Солона й доведіть важливість впливу його творів на життя суспільства.

  5. Ознайомтеся з уривками з лекції Р. Ю. Віппера. Розкажіть про існування різних форм пражурналістики.

  6. ۩ Ознайомтеся з уривком із дослідження Ж. Віллена. Чи згодні ви з думкою, що Геродот був «батьком» репортажу? Обґрунтуйте свою відповідь.

  7. ۩Доведіть, що театральна вистава є проміжною формою між усною та знаковою пражурналістикою.

Завдання для самостійного опрацювання

  1. Підготуйте інформацію про дописемні форми масової комунікації в одній із країн Стародавнього Сходу.

  2. Проаналізуйте політичну поезію Стародавньої Греції та її вплив на суспільну думку (Солон, Тіртей, Алкей та ін.).

  3. ۞ Напишіть повідомлення на тему «Комедії Арістофана як форма комунікаційних процесів».