Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Народовська журналістика.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
90.17 Кб
Скачать

Висновок до розділу і

У другій половині ХХ століття на Західній Україні активізувався український національний рух. Москвофіли бажали об'єднання західноукраїнських земель та Російську імперію, адже вважали це єдиний вихід для українського народу. Більшість із них походили з сільської буржуазії та консервативної інтелігенції, їх друкованим виданням була газета «Слово». Москвофіли стверджували, що українського народу як такого немає, а існує «єдиний общеруський народ» від Карпат до Камчатки. Народовський рух бажав здобути широкі права для українців у складі Австрії. Вони представляли інтереси української буржуазії та православного духовенства.

Основними причинами для утворення народовського руху був ряд причин. З одного боку українське слово утискалось, а з іншого – українці отримали прихильність поляків, та поступки уряду Австро-Угорщини. Завдяки примиренню з поляками, українці переламали русофільство. Тим самим москвофіли штовхали українців на шлях національного самозречення, отримуючи за таку позицію щедру фінансову підтримку з Росії.

Український визвольний рух, започаткований у 1848 році, поділився на два крила – рух так званих «общеросів» (москвофілів), що визнавали єдність українських земель з російським світом, та боролися з поляками і угорцями аж до самозаперечення українства. Народовці обстоювали українську мову і фонетичний правопис, виходячи з того, що українці – це окрема нація. Через призму ідей та видань народовців можна побачити і зробити висновок чому дана течія була такою популярною. Так, народовці протистояли москвофілам, які виступали за єднання з Російською Імперією і російським народом аж до самозаперечення українства, щодо питань автентичності української мови, її структури та фонетичного правопису. Народовці виступали за об’єднання всіх українських земель та розвиток народної мови. Але, борючись з москвофілами, вони, на жаль, не ставили завдань по боротьбі з польськими і австрійськими чиновниками та поміщиками, не намагалися покращення економічного життя народу, не ставили за мету роз’яснювати українцям їх конституційні права.

На Закарпатті склалася набагато гірша ситуація, ніж на Буковині зі збереженням української культури. Це було пов’язано з шовіністичним характером угорського руху. Переслідуванням українських закарпатців, що підштовхнуло україномовну інтелігенцію Закарпаття. Підтримувати розповсюдження москвофільства як противагу швидкому розвитку офіційної «мадяризації» населенню.

Таким чином, українська самобутність Закарпаття знищувалась як з боку Угорщини, так і з боку Росії.

Розділ іі. Видання народовців

У 1860 роки зароджується народовська журналістика , яка спочатку була у професійному відношенні слабкою, але з роками вона почала покращуватися, кількість видань збільшувалося. І вже з 1880-х років почала на постійній основі видавати поліпшенні видання: «Батьківщина», «Діло», «Зоря». Часописи завоювали масову аудиторію, що викликало збільшення серед українців національної самосвідомості. Народовство за короткий проміжок часу стало домінуючим рухом серед галицьких русинів. Воно поширювалося серед звичайних людей, і стало справою їх життя. Серед рядів натовського руху були відомі письменники і журналісти: О. Огоновський, Ю. Романчук, В. Лукич, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, О. Кониський, П. Куліш, Л. Глібов, М. Драгоманов. Перш ніж створити власні організації, вони створили власну журналістику. Вона згуртувала та сконцентрувала увагу проблемах руху та допомогла визначити суть напрямку. Народовська журналістика не була такою масовою як москвофільська, але завоювала прихильність серед українського народу, адже відбивала їхні інтереси. Виділяють три періоди народовської журналістики(за Михайлиним):

перший: 1862 – 1866 роки, видаються маленькі і короткотривалі видання, вони мінливі за характером, друкуються і не мають постійного читача. У цей час виходять часописи: «Вечерниці», «Мета», «Нива», «Русалка»;

другий: 1867 – 1880 роки, в ці роки виходить один журнал «Правда», він також не виходить на постійній основі, але показує у своїх номерах політичних діячів, котрі розділяли точку зору українського народу;

третій: 1880 – 1900 роки, час розквіту журналістики народовців, в них зявляються постійні щоденні видання: «Батьківщина», «Діло», «Буковина», «Правда», «Зоря», і вони повністю задовольняють читацький інтерес.

Соседние файлы в предмете Журналистика