Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Проблема формування національної еліти України крізь призму преси 90-х років.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
59.38 Кб
Скачать

Київський університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

ЩЕРБАКОВА Олена Анатоліївна

УДК 002.07

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Проблема формування національної еліти україни крізь призму преси 90-х років

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, доцент Іванов Валерій Феліксович,

Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної журналістики;

кандидат історичних наук, доцент Владимиров Володимир Михайлович,

Східноукраїнський державний університет (Луганськ),

завідувач кафедри журналістики і філології.

Провідна установа

ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА.

Захист відбудеться “19” жовтня 1999 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 254119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, Київ-33, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “18” вересня 1999 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, доцент В.Ф.Іванов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Для України 90-х років ХХ ст., із часу проголошення її незалежною державою, розпочався новітній історичний етап. Із-поміж численних проблем, що потребують сьогодні саме наукового підходу до їх вирішення, чи не найголовнішою вважається проблема формування національної еліти – активної меншості, здатної завдяки своїм особливим якостям вести за собою та управляти суспільством у цілому, яка відповідала б завданням демократизації суспільства, еліти “відкритої” (демократичної), вищої за своїм інтелектуально-духовним потенціалом від “закритої” (бюрократичної, або номенклатури).

Минуло вісім років, і наївні романтичні уявлення про те, що зі здобуттям незалежності розпочнеться якісно новий поступ по висхідній в усіх сферах громадсько-політичного життя, зникають під тиском буденних реалій. Наше суспільство перебуває у стані системної кризи, загострюються соціальні проблеми та криміногенна ситуація, зростає політична нестабільність тощо.

Безперечно, динамічні процеси, що відбуваються в Україні, як і в інших суверенних державах, за умов утілення в життя ідеї державної незалежності активно впливають і на всю систему засобів масових комунікацій, зокрема й на пресу, докорінно змінюючи розуміння їхньої ролі та функцій. Особливістю цієї системи – своєрідної і наймолодшої структури української національної культури – вважається передусім те, що основа самого її життя в останні десятиліття була зсунута з грунту національного. Саме через засоби масових комунікацій, як визнають сучасні науковці, йшло викорінення національного самоусвідомлення, не без її участі відбувалися катастрофічні для національного існування народу перекоси як у масовій свідомості, так і у свідомості окремих людей.

Отож, сьогодні, наприкінці 90-х років, коли з’явилися реальні можливості для справжньої дослідницької роботи, зокрема і на терені елітознавства, даються взнаки як тривала відірваність від досягнень світової соціально-теоретичної думки, так і тиск стереотипів. Це цілком стосується поняття “еліта”, котре стало ключовим у багатьох західних дослідженнях, які не так давно, за радянських часів, визнавалися антинауковими “буржуазними соціологічними вченнями”, а тепер також потребують сучасного переосмислення стосовно проблем трансформації українського суспільства. Донедавна воно (поняття “еліта”) позначало назву вищого прошарку пануючого класу в буржуазному суспільстві; “обране”, “вишукане” коло людей, а з початку 90-х років поступово (та все наполегливіше) закладається різними медіа засобами у масову свідомість.

Процес оновлення усього громадського життя, якісно новий тип демократії вимагають утвердження дискусійного начала. І сучасна вітчизняна преса прагне сприяти демократизації суспільства, розвитку гласності, громадянської активності людей, долати все те, що стоїть на перешкоді рухові до кардинальних змін; вона має стати виразником плюралізму думок, що здійснюється на основі загальнолюдських цінностей, принципів та етики. Преса і популярна (новин, або масова), і якісна (думок, або елітна) на шпальтах своїх видань надає унікальну можливість ведення багатоаспектної полеміки з елітарної проблематики, котра упродовж тривалого часу ігнорувалася радянським суспільствознавством, не без впливу якого превалює зневажливо негативне ставлення як до самого поняття “еліта”, так і до того суспільного явища, котре воно репрезентує.

Тож, на сторінках преси, яка виражає тон епохи та відбиває усі суперечливі реалії 90-х років, зокрема соціокультурні та внутрішньополітичні, не вщухає полеміка про те, чи є сьогодні в Україні достатньо широкий прошарок національної еліти, здатної піднести духовний і матеріальний потенціал українського народу? що треба зробити, щоб професійно компетентні, національно свідомі українські інтелектуали змогли зайняти належне місце на всіх щаблях державотворення? які перспективи щодо формування модерної української еліти європейського зразка у різних сферах суспільно-політичної діяльності? як визначити оптимальний набір критеріїв елітарності, а не формальної належності – елітності, (і хто, зрештою, має це робити) з погляду загальнолюдських та національних вартостей у контексті проблем виховання елітарної особистості на межі століть?

Важливо проаналізувати найхарактерніші тенденції, котрі усе виразніше окреслюються наприкінці 90-х років, коли значно зріс освітній рівень населення, щодо ролі преси в організації громадського дискурсу з елітарної проблематики. Насамперед, йдеться про те, що ці актуальні питання постійно порушуються у пресі на різних рівнях обгрунтування та проявів – від емоційно нейтральних до науково виважених і таких, що безпосередньо пов’язані з державною кадровою політикою України. Тим самим офіційно визнається, що формування еліти суспільства – це частина загальної проблеми формування нового кадрового потенціалу для оновленої держави.

Особливого розголосу проблема формування національної еліти України набуває напередодні, під час чи відразу після проведення великомасштабних громадсько-політичних заходів. Найважливіші питання, що були в центрі уваги багатьох міжнародних і вітчизняних форумів науковців1, знаходили своє подальше віддзеркалення у різних медіа засобах, зокрема на шпальтах газетно-журнальної періодики. Це дає змогу читачеві (глядачеві, слухачеві) на якіснішому рівні усвідомити важливість ролі, завдань, типології, пріоритетів та шляхів формування національної еліти України.

Відзначимо також і головну рису сучасної преси – її дослідницький характер. Річ у тім, що відтоді як в Україні розпочалося формування нової генерації політиків, вочевидь постала проблема всебічного вивчення цього процесу. Відтак, усе частіше проводяться дослідження, у тому числі й соціологічні, сучасної української еліти (М.Шульги, Г.Щокіна, В.Бебика та ін.). Зокрема йдеться про започатковане у лабораторії прогнозно-аналітичної бібліометрії Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського дослідження “Політична еліта України та її імідж у пресі”2 та формування у Книжковій палаті України інформаційного масиву “Політична та ділова еліта у пресі України”3.

У сучасних наукових колах проблемами еліт загалом та аналізом різних аспектів функціонування такого суспільно-політичного феномену, яким уважається українська національна еліта, не просто цікавляться, їх вивчають і вирішують вчені різних державних та недержавних інститутів (А.Москаленко, С.Вовканич, В.Потульницький, Б.Гаврилишин, В.Іванов, Г.Почепцов, В.Шкляр, Г.Щокін, В.Полохало, М.Шульга, О.Коновець, Г.Сагач, В.Солдатенко, В.Здоровега, В.Білецький, В.Скуратівський, Л.Сохань, І.Каганець, В.Кравченко, В.Бебик та ін.). Йдеться навіть про створення нової комплексної наукової дисципліни (Г.Ашин)4 – елітології, що знаходиться на стику політології, соціальної філософії, соціології, всесвітньої історії, соціальної психології, культурології та предметом якої є дослідження процесу соціально-політичного управління й еліти як суб’єкта цього управління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у руслі наукових досліджень Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка “Вільна преса в демократичному суспільстві”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття ролі взаємовпливу вітчизняної преси 90-х років на процес формування національної еліти України (зокрема ролі преси в організації громадського дискурсу щодо найполемічнішої і найважливішої для перехідного етапу державницького будівництва проблеми) та віддзеркалення у пресі метаморфоз національної еліти в контексті соціокультурних та внутрішньополітичних реалій.

Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

1. Певною мірою узагальнюючи досвід висвітлення цього питання у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі та періодичній пресі 90-х років, показати різноманітні аспекти теоретичних концепцій і практичних дискусій, що точилися довкола поняття “еліта” та зокрема “українська національна еліта” упродовж ХХ ст., що сприятиме виробленню комплексного підходу до вивчення проблеми формування сучасної національної еліти України.

2. Простежити за генезисом самого поняття “еліта” та особливостями еволюції елітарних теорій у ХХ ст., зауважуючи на розбіжностях наукових підходів стосовно обгрунтування сутності, ролі, завдань, типології та шляхів формування еліт, що позначилося на подальшій науковій термінологічній і типологічній непослідовності та неузгодженості, а також розглянути роль і проблеми формування національної еліти в контексті теоретичних концепцій української державності.

4. Розкрити роль преси 90-х років в організації громадського дискурсу з елітарної проблематики на тлі проблем трансформації українського суспільства, зауважуючи на характеристиці основних тенденцій, особливостях та прикладах закладення у масову свідомість ключових елітарних понять медіа засобами, а також на тематичному діапазоні елітарної проблематики на шпальтах сучасної газетно-журнальної періодики й динаміці громадської думки щодо ролі, завдань, типології, пріоритетів, шляхів формування національної еліти.

5. Дослідити метаморфози національної еліти України в контексті соціокультурних та внутрішньополітичних реалій у віддзеркаленні преси 90-х років, зауважуючи на суперечностях умов становлення та перспектив розвитку пострадянської української еліти, що породили у пресі не менш суперечливі оцінки характеру та можливостей національної еліти з огляду на сучасні проблеми нашої держави.

6. Визначити тенденції взаємодії преси і влади щодо інформаційної мобільності української нації.

7. Окреслити перспективи формування модерної національної еліти України в контексті державної кадрової політики на порозі ХХІ ст., зауважуючи на взаємозалежності науки, освіти, культури та мас-медіа у процесі формування інтелектуально-духовного потенціалу України та виховання національно свідомої елітарної особистості.

Методологічно та теоретично дисертація грунтується на осмисленні поглядів провідних зарубіжних і вітчизняних науковців у галузі політології, філософії, історії, соціології, літературознавства, журналістики, культурології та психології. Методика дослідження характеризується застосуванням загальнонаукових і конкретно-наукових методів. Широко використовувалась методика роботи з бібліографічними джерелами.

Загальну методологію дослідження складають філософські положення про всезагальний зв’язок, взаємозумовленість та цілісність явищ і процесів навколишнього світу, про соціальну діяльність та творчу сутність особистості, яка виступає суб’єктом історичного процесу, розвитку матеріальної і духовної культури. Провідним методологічним принципом дослідження обрано культурологічний підхід, який розкриває єдність аксіологічного, історичного, особистістно-орієнтованого аспекту та розглядає людину як найвищу цінність суспільного розвитку. На рівні конкретного методологічного дослідження основними принципами стали єдність історичного і логічного, системного та цілісного підходів, єдність особистості, діяльності та культури, єдність теоретичного й емпіричного в дослідженні проблеми формування національної еліти України. Використання сукупності загальної та конкретної методології потребувало виявлення й обгрунтування апарата дослідження, наукового опису факторів і явищ соціально-політичної діяльності, що вивчаються, їхнього аналізу та синтезу.

Об’єктом дослідження є вітчизняна преса 90-х років (україно- та російськомовна) як складова системи засобів масових комунікацій. Предметом дослідження є одна з найполемічніших проблем – формування національної еліти України, – яка розглядається на тлі проблем трансформації українського суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів. Здійснено одну з перших в українському журналістикознавстві спроб дослідити чи не найважливішу і найполемічнішу для перехідного етапу державницького будівництва проблему – формування національної еліти України крізь призму преси 90-х років. Розкривається роль взаємовпливу вітчизняної преси на процес формування національної еліти України та віддзеркалення у пресі метаморфоз національної еліти в контексті соціокультурних та внутрішньополітичних реалій. Подається характеристика новітніх тенденцій розвитку преси щодо організації громадського дискурсу з елітарної проблематики на тлі проблем трансформації українського суспільства, зокрема тих, які стосуються надзвичайних можливостей, що відкриваються сьогодні – в епоху “політики надсучасної технології”. Окреслюються перспективи формування модерної національної еліти України в контексті державної кадрової політики на межі століть, зауважується на взаємозалежності науки, освіти, культури та мас-медіа у процесі формування інтелектуально-духовного потенціалу України та виховання національно свідомої елітарної особистості.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів очевидне, оскільки не тільки актуалізує проблему формування національної еліти України, розглядаючи її під певним поглядом – крізь призму вітчизняної преси 90-х років, але й сприяє виробленню цілісного уявлення з означеного кола суспільно важливих питань, допомагає грунтовніше осмислити її багатоаспектність і суперечливість.

Результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані науковцями, викладачами, аспірантами, студентами журналістських спеціальностей та послугувати для подальшої розробки однієї з найважливіших і найполемічніших проблем сучасної України у національних медіа засобах.

Особистий внесок здобувача. Усі праці із запропонованої проблематики є одноосібними. Дисертанткою О.А.Щербаковою розроблено авторський спецкурс “Національна еліта України та українські правлячі еліти в концепціях і дискусіях крізь призму сучасних медіа засобів” для студентів-магістрів Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка на 1999/2000 навчальний рік (див. додаток А).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати даного дисертаційного дослідження оприлюднено на дев’ятьох наукових міжнародних і вітчизняних конференціях, семінарах та зібраннях, а саме:

1) міжкафедральній науково-практичній конференції “Роль ЗМІ в процесах державотворення” (К., 1997);

2) Всеукраїнській конференції молодих науковців “Проблема особистості у сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (К., 1998);

3) науково-практичній конференції “Українська журналістика – 98” (К., 1998);

4) науково-практичному українсько-швейцарському семінарі “Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві” (К., 1998);

5) Білорусько-ірландсько-українській конференції “Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період” (К., 1998);

6) науковій сесії відділення Академії вищої школи України (секція “Засоби масової комунікації”; К., 1998);

7) “Шевченківських читаннях”, присвячених 185-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка (К., 1999); 9) науково-практичній конференції “Українська журналістика – 99” (К., 1999); а також на засіданнях кафедр історії літератури і журналістики та періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження О.А.Щербакової опубліковано у вісьмох статтях вітчизняних наукових видань.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку А. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок тексту, у тому числі 29 сторінок списку використаних джерел (налічується 342 найменування), додаток А містить у собі програму авторського спецкурсу.

Соседние файлы в предмете Журналистика