Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Інформаційний випуск на телеканалі ICTV

.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
62.08 Кб
Скачать

Жанр [фр. «genre», від лат. «genus (generis)» – рід, вид] – тип, рід твору, який відзначається особливими, тільки йому властивими рисами й ознаками щодо композиції, структури, образних засобів і творчих прийомів, мови і стилю викладу. [3, 15]

Інформаційні тележанри – «жанри тележурналістики, основне призначення яких оперативно відображати події, факти, явища. В них переважає подієва інформація, яка здебільшого стосується лише якоїсь певної події, одиничного факту. Інформаційні жанри відповідають емпіричному (фактологічному) рівню осягнення та відображення реальної дійсності» [4, 169]. До них належать: телезамітка, відеосюжет, звіт, інтерв'ю, репортаж, огляд подій, коментар (як інформаційний різновид). Саме вони більше 50% займають місце інформаційного телепростору.

Інформаційні матеріали сьогодні мають ознаки кількох жанрів, адже «виникнення одних і знищення того жанрів або їх елементів, зміна суспільної значущості того чи іншого жанру, співвідношення між ними, одне слово, їх постійна еволюція – закономірне явище» [8, 6]. Визначити питомі переваги одного із них стає дедалі важче. Кожен журналіст повинен досконало опанувати теоретичні особливості жанрових форм, щоб досягти успіху в піготовці якісного талевізійного продукту. Тому проблема типології жанру була і є актуальною й досі.

Працюючи в інформаційній телепрограмі, журналіст перш за все береться за такий жанр як телевізійна замітка. Це «найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об'єктивно існуючі події, факти і явища реального життя з метою насамперед найелементарнішого пізнання навколишнього світу» [5, 166].

Нерідко стверджують, що для написання такого виду повідомлення особливі навички та вміння не потрібні. Можливо, саме тому в новинах інколи чуємо стандартні висловлювання, бачимо непрофесійні сюжети. [7].

«Присвячена висвітленню локальних фактів суспільного життя, замітка у своїй системності й багатоманітності дає правдиве їх відображення, коли тележурналіст користується науковими методами» [11, 92]. Щодо професійно підготовленого матеріалу, то йому притаманні стислість, лаконічність та новизна. Його зміст цікавий, доступний і корисний для глядачів.

Незважаючи на швидкий розвиток телевізійної знімальної техніки, телезамітка все-таки залишається оперативним видом інформування аудиторії. На телебаченні найчастіше до цього жанру вдаються ведучі теленовин.

Як уже зазначалося, найпростішою формою повідомлення є телезамітка, яку вдало використовує ведучі телепрограми «Факти». У вечірньому випуску новин в студії (5 березня, 18.45) ведуча Інна Шевченко коротко повідомила про призначення нового очільника МВС України; згодом телеглядачів поінформовано про те, що Білорусь передумала висувати ультиматум та обмежувати імпорт української продукції; також подали інформацію про значне похолодання, яке можливе з 6 по 9 березня; наприкінці програми глядачі дізнались про тиждень моди у Парижі та домінування чорного кольору у нових колекціях дизайнерів (Див. додаток 1). Усі повідомлення чіткі, кожна фраза зрозуміла, а сама ведуча небагатослівна.

Іменування всіх інформаційних матеріалів «сюжетами», що сьогодні в журналістській практиці чуємо постійно, дослідники вважають неприйнятним і з теоретичного погляду, і з погляду ефективності впливу на телеглядача [11, 91].

Однак З. Дмитровський виділяє як окремий різновид жанру відеосюжет – деталізоване, розширене повідомлення, що пояснює, коментує подію, відрізняється від аналогів у пресі чи на радіо своєю об'єктивністю і достовірністю. [4, 66]. Журналістам слід акцентувати увагу на особливій відповідальності журналіста при підготовці матеріалу такого типу, адже «у телевізійній відеоінформації до побаченого, як і до почутого, не можна повернутися».

Кожен випуск телепрограми «Факти» містить близько 15 журналістських матеріалів. Якщо класифікувати їх за жанровими ознаками, то значну перевагу матимуть відеосюжети. Готуючи будь-який матеріал, журналіст часто вдається до особливостей інших жанрів. До прикладу, 29 липня 2011 року в ефір вийшов сюжет Ольги Чайко про 1992 рік у рамках проекту «Двадцять років незалежності» (рубрика до Дня Незалежності в інформаційному втпуску). Авторка вдало поєднала риси усного повідомлення (інформація про переваги цього року, події, які відбулись), елементи інтерв'ю (думки інших про цю подію, а сааме дизайнера Олексія Залевського, Станіслава Кульчицького, професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України, колекціонера Петра Рябченка, пані Тетяни, кошиньої вчительки історії, яка змушена булла змінити роботу через нестачу робочих місць та малої заробітньої плати) та частково коментаря (аналіз та оцінка журналісткою всього повідомленого, що служить логічним початком думки і подана у вигляді стендапу) (Додаток 3).

Можна відзначити й інші відеосюжети:

– Юлія Медель – українська аудіокнижка, як сучасний метод пізнання (5 липня 2011 року);

– Олексій Пшемиський – падіння євро може спричинити небезпеку для гривні та куди вкладати гроші українцям (28 липня 2011 року);

– Тетяна Анкудінова – чи може нововинайдений апарт «Трилоджи» допомогти врятувати життя людині.

Перелічені матеріали характеризуються логічною послідовністю журналістів у викладі подій, актуальністю, вдалим оперуванням особливостями одного жанру та доцільністю поєднання кількох жанрових ознак, а це насамперед впливає на емоції телеглядача, привертаючи увагу до телеекрана.

Важливим в інформаційній діяльності телебачення є звіт. Так називають деталізоване, розширене повідомлення про збори, засідання, зустрічі, наради, мітинги тощо. Цей вид інформаційного жанру був доволі характерний для тоталітарної журналістики, оскільки тодішня влада вважала за необхідне повідомляти про численні партійні з'їзди. Сьогодні цей вид жанру допомагає журналістам цікавіше, оригінальніше, винахідливіше повідомляти про різноманітні заходи. [7].

Часто в інформаційних випусках новин на телеканалі ICTV натрапляємо на такий вид тележанру, як звіт, де йдеться про різноманітні заходи у Києві, Львові, і не тільки. Професійно готує ці звіти Тетяна Анкудінова, яка зазвичай працює над політичною тематикою:

– сесія Львіської міської ради (23 жовтня);

– чергова сесія Верховної Ради України (20 грудня).

А також:

– Ольга Ніколайчик – мітинги проти пенсійної реформи (19 липня);

– Василь Саф’янюк – круглий стіл у центрі зайнятості (11 жовтня).

До інформаційних жанрів належить також інтерв'ю. На відміну від вищезгаданих тележанрів, підготовка інтерв'ю потребує не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок, професійного підходу, тому у молодих спеціалістів трапляється чимало проблем під час роботи над ним. У телевізійній інформації інтерв'ю може бути складовою сюжету і цілісним (як окремий матеріал інформаційної програми).

«Інтерв'ю у відеосюжеті – це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер, або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі» [5, 343]. Репортер не має права на власний коментар події, яку висвітлює. Тому за допомогою інтерв'ю у матеріалі він може продемонструвати погляд певної людини на проблему. Повідомлення через інтерв'ю має на меті більш вагомо підкреслити всю правдивість та серйозність сказаного журналістом, а глядачі, у свою чергу, можуть пересвідчитися в надійності джерела інформації.

Таке інтерв'ю ще називають синхроном. Цей вид інтерв'ю містить максимальну кількість емоцій та інформації. У відеосюжеті синхронів повинно бути кілька, адже варто показати протилежні точки зору. «Цікавим сюжет буде лише в тому випадку, якщо думки ці будуть контраверсійними, несподіваними і триматимуть глядача у постійній напрузі» [11, 153].

У новинах проблемою бувають невиправдано довгі інтерв'ю, що перетворюються на монолог того, хто дає інтерв'ю. Інколи спостерігаємо просто інформування, констатацію фактів, а не коментар спеціалістів та різносторонній підхід до теми. Причиною цього можуть бути недостатньо продумані запитання.

Найбільшою проблемою для молодих журналістів є невміння формулювати серйозні, цікаві запитання. Адже варто пам'ятати, що банальне запитання супроводжує, і в цьому немає жодного сумніву, така ж банальна відповідь. І тільки глибоко продумана розмова стимулює об'єкт інтерв'ю до творчого подання своєї думки, повноцінного розкриття теми. Тому вкотре переконуємося в тому, що ефір потребує саме фахівців-професіоналів. [8].

Органічною частиною інформаційних випусків є інтерв'ю. Журналісти «Фактів» вдаються до цього жанру при підготовці майже кожного свого матеріалу (як складову відео-сюжету, відеорепортажу чи відеозвіту). В одному матерілі використовують від 2 до 5 таких інтерв'ю-монологів. Якщо говорити про цілісне інтерв'ю (як окремий матеріал програми), то впродовж нашого дослідження журналісти не подавали його у випусках новин (так, як це робить, наприклад, сьогодні львівські телеканали ZIK у програмі «Огляд дня», ТРК «Люкс» у випуску новин «Наш репортер»).

Чи не найважливішу роль у телевізійній інформації відіграє репотаж – документальна, наочна розповідь «про актуальні події суспільного життя, яка реалізується аудіовізуальними засобами та має на меті дати глядачеві найповніше уявлення про ці події, викликати активне ставлення до них, формуючи громадську думку» [1, 141]. Робота над ним потребує багато часу та зусиль (оскільки журналіст змушений бути на місці події), найвищої професійності, досконалості стилю, майстерного володіння словом та оригінальності.

Знижує ефективність матеріалу невідповідність закадрової розповіді журналіста і того, що показують на екрані. Часто журналісти показують у відеорепортажі свій підхід до події, до якої вони непричетні, не виявляючи авторського ставлення до описуваного, що відображається у формі викладу від першої особи. Такі випадки засвідчують некваліфікованість молодих фахівців, а також недооцінювання можливостей жанру. На нашу думку, якщо українська журналістика почне частіше вдаватися до цього жанру, її професійність одразу зросте.

Варто зуважити, що працівники інформаційної програми «Факти» динамічні та оперативні у висвітленні подій, оскільки серед наповнення телеефіру новин нерідко трапляються репортажі:

– Дарка Оліфер – тиждень моди у Парижі (5 березня). Тут знову-таки слід наголосити на проникненні одного жанру в інший, оскільки журналістка використала і особливості інтерв'ю (думки експертів), і коментаря;

– Ірина Шлепніна – фестиваль «Країна мрій». Журналістка використовує як інтервю, проводить опитування серед відвідувачів заходу, так і коментаря;

– Олександр Миронюк – перемога Путіна у президентських виборах (цей же випуск).

Щодо теми президентський виборів у Росії, то ранковому випуску Олександр Миронюк повідомляє про статистичні дані, в обідньому подає думки населення щодо результатів виборів, у вечірньому випуску – проблеми, які виникали під час виборчої кампанії, а в нічному підсумовує усію подану інформацію. У кожному сюжеті є стендапи журналіста. Це показує його присутність на місці подій, оскільки він є власним кореспондентом у Росії. Усі стендами є в кінці сюжетів, вони є підсумками усієї інформації у сюжеті.

У ранковому випуску ця тема має своє продовження. Наступним подається сюжет про голосування росіян в різних куточках України, а саме: у Львові, Харкові, Києві та Криму. Власні кореспонденти Іван Кривий та Дмитро Мороз подають результати та думки виборців із своїх регіонів, їх підсумовує Ольга Ніколайчик.

У цьому випуску відбулось пряме включення із ведучим програми «Свобода слова» Андрієм Куликовим, який розповів, що у сьогоднішню программу, у яку він запросив експертів, впливових українських політиків, на включенні із Москви буде Констянтин Затулін, а з Берліна – Александр Рар. Розмовлятимуть про те, як перемога Путіна вплине на відносини з Україною.

Особливого колориту будь-якому репортажу надають вдало відзняте відео, цікаво дібрані коментарі спеціалістів, структурна логічна розповідь репортера. Можна стверджувати, що програма «Факти» добре оснащена технічно, оскільки ніколи ніяких проблем під час прямих ефірів, прямих включень із місця подій не виникає. Це свідчить і про злагоджену роботу усіх технічних працівників.

Особливого колориту надає теленовинам огляд подій. В основі цього жанру є «осмислення подій і фактів у часових та просторових межах» [5, 173]. Завдяки короткому огляду подій, телеглядач має нагоду отримати стислу інформацію про найактуальніші події, а це допомагає в загальних рисах висвітлити основні аспекти дійсності.

У кожному ранковому випуску телепрограми «Факти» подають короткий огляд Інтерет-видань та української преси від Інни Бахіної. Для прикладу

– Інтернет-огляд за 5 березня 2012 року:

1) Страх повернення Путіна. Інформація із газети «Нью-Йорк Таймс».

2) Президент Ізраїлю заявив, що його країна не буде поювати з Іраком, про це заявили на шпальтах газети «Гардіан».

3) Оборонний бюджет Китаю зріс на 11,2% – повідомляє «Financial Times».

– Огляд української преси від Інни Бахіної:

1) Народ більше не довіряє владі тижневик «Коментарі».

2) Постійна хмарність про зберігання інформації в мережі Інтернет часопис «Forbs».

3) Змінна ставка кредитування від журналу «Автоцентр».

Вечірній випуск новин на телеканалі ICTV також має короткий огляд аносованих матеріалів та подій на наступний день, що допомагає формувати загальний образ дійсності в уяві глядацької аудиторії. Такі огляди для програми готують Віктор Сорока та Віталій Ковач.

Існують сумніви щодо такого жанру, як коментар, бо одні дослідники відносять його до публіцистичних жанрів, інші – до інформаційних. Оскільки йдеться саме про телевізійні новини, то тут коментар виконуватиме саме інформативні функції, тому можна вважати його невід'ємною складовою у підготовці новин. [9]

Під час роботи над коментарем успіх залежить в основному від професійних якостей самого автора. Важливо все: задум, вигляд, інтонація, жести, настрій ведучого та вмілий відхід від шаблонності й стереотипів. Коментування телевізійних новин для журналістів-початків-ців інколи є проблемним, оскільки журналіст повинен вдало коментувати, розглядати ситуацію в різних аспектах, допомагаючи глядачам формувати власну думку, але в жодному разі не нав'язувати свою. [13, 313]

Коли тележурналіст бачить потребу в роз'ясненні ситуації, порівнянні чи аналізі, тоді він обирає коментар. Здебільшого саме коментар є у «Фактах» складовою відеосюжету. Як приклад вдалого коментування назвемо роботи Віктора Зими, Ольги Ніколайчик та Тетяни Пруднікової.

Отже, проаналізувавши жанрову різноманітність журналістських матеріалів інформаційних випусків новин телепрограми «Факти», ми дійшли висновку, що працівники ЗМІ у підготовці своїх матеріалів звертаються не тільки до особливостей одного жанру. Вдала трансформація різних жанрових ознак, супроводжена логічним і послідовним викладом подій, свідчить не тільки про творче мислення та професійні здібності новинаря, а й про те, що в кінцевому підсумку глядач отримає цікавий і якісний продукт, а це для журналіста – найважливіша мета.

Використана література

інформація телебачення жанр програма

  1. Базюк, Л. 3 історі телебачення Львівщини (зі Львова до Червонограда) // Телевізійна й радіожурналістика. – 2005. – Вип. 6. – С. 179–183.

  2. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Української Преси, 2004. – 262 с.

  3. Гетьманець М.Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики. / Михайло Феодосійович Гетьманець, Ігор Леонідович Михайлин. – Х.: Прапор, 2009. – 384 с.

  4. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів: Вид-во при Львівському держ. ун-ті, 1974. – 294 с.

  5. Дмитровський З. Телевізійна журналістика: навч. посіб. / Зенон Дмитровський. – Львів: ПАІС, 2006. – 208 с.

  6. Дмитровський, 3. Є. Інтерв'ю в інформаційній телепрограмі: особливості, методика підготовки / 3. Є. Дмитровський. – Львів, 2000. – 426 с.

  7. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.

  8. Лизанчук, В. Жанри радіожурналістики // Телевізійна й радіожурналістика. – 2005. – Вип. 6. – С. 3–15.

  9. Мазур M. І. Журналісти-практики в інформаційній діяльності телебачення: проблема жанру. http://journlib.univ.kiev.ua/

  10. Назаренко Г.І. Журналістські жанри: інформаційні: Курс лекцій. – К.: КиМУ, 2006. – 169 с.

  11. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика / Борис Володимирович Потятиник. – Львів: ПАІС, 2004. – 312 с.

  12. Семерякова, А. Психологія телеінтерв'ю: змагання без правил чи «джентельменська» гра? / А. Семерякова. – Львів, 2002. – 193 с.

  13. Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет / Мітчел Стівенс; [пер. з англ. Н. Єгоровець]. – К.: Києво–Могилян. акад., 2008. – 407 с.

  14. Шаповал, Ю.Г. Поетика телевізійної журналістики / Ю.Г. Шаповал. – Костопіль: Роса, 2003. – 191 с.

  15. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 240 с.

  16. http://uk.wikipedia.org/

  17. 17. http://ictv.ua/ua

  18. http://tsn.ua/

Соседние файлы в предмете Журналистика