Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Технічні засоби й технологія виготовлення друкованих засобів масової комунікації. Додрукарська підготовка видання.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
61.91 Кб
Скачать

Макет і верстка

Аби друковане видання виглядало як єдине ціле, необхідно розробити макет — графічний план верстки. Цей план наочно показує, як розподілилися на смугах текстові й ілюстративні матеріали, заголовні комплекси, всі деталі їх оформлення.

Макетування – створення, виготовлення макета (макетів), моделі (моделей) чого-небудь. Підготовка макета (попереднього примірника книги, журналу і т. ін., попереднього варіанта радіо-, телепередачі). Макетуванням називається процес компонування елементів макету з врахуванням балансу, форми, масштабу, пропорційности, кольору та інших чинників, що визначають сприйняття, для досягнення мети видання.

Макетом видання називається взаємне розташування елементів макету — колонок, текстових блоків, графічного матеріалу, колірних рішень, а також колонтитулів, роздільних ліній, рамок та інших елементів оформлення. Макет — це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі оформлення їх.

Розверстування текстових матеріалів на макеті показують ламаною лінією, що йде по середині текстової колонки вниз, від низу до верху по черговій колонці і стрілці, що закінчується, в кінці матеріалу, або діагоналлю, що сполучає початок і кінець тексту, а місце ілюстрації (чотирикутник) штрихують або перекреслюють навхрест, або однією рисою з кута в кут. На макеті вказуються лінійки, маркери, розмір, насиченість, нахил, щільність і гарнітуру шрифту, виключення рядків. Знаючи кількість знаків у всьому тексті і в одному рядку, площу, яку займе заголовковий комплекс, можна добитися точності макетування і уникнути потім (при верстці) неприємних сюрпризів, коли утворюються вільні місця, білі плями, або «хвіст» матеріалу, що не вмістився в заплановане на макеті місце.

Склавши план-макет, на смузі розташовують (верстають) матеріали. Багатолітня практика верстки, розміщення матеріалів на смузі дало життя специфічним термінам: на відкриття (правий верхній кут смуги), на відліт (правий верхній кут), стояк (дві-три колонки від верху до низу), горище (верхня частина смуги), підвал (нижня частина), підвал на розворот (або «нарозпашку»), внакрут (підбірка матеріалів на одну тему, усередині блоку з двох-трьох колонок замітки йдуть одна за одною), вітряк. Використання різних варіантів розміщення матеріалів на смузі покликане привести до її цілістності, забезпечити єдність графічного стилю, збалансованість і пропорційність в компоновці публікацій.

Верстка — це не лише спосіб розташування матеріалів при творчому створенні газетної смуги, але і чисто технологічний процес, при якому з відповідних елементів вмонтовуються смуги заданого розміру й у відповідності з макетом розміщується матеріал. Раніше версткою займався друкарський працівник, зараз — редакційний оператор верстки, якщо редакція має власне комп'ютерне устаткування.

Повсякденна робота над макетом і версткою дозволяє створити модель — зразок, еталон композиції і графіки. Модель як композиційно-графічна конструкція видання включає структуру тематики, форми організації подачі матеріалів і способи графічного вираження всіх змістовних елементів газети, тобто такі постійні складові, як формат смуги, кількість колонок, стандартний пропуск, модульна сітка, розподіл матеріалів по розділах, рубриках, смугах, а також логотип видання, колонтитул (рядок з назвою газети, номером випуску, його датою і вказівкою сторінки — вгорі або внизу кожної смуги), блок «адреса і службові відомості», титульні і текстові шрифти, заголовки, ілюстрації, лінійки, маркери.

Щоб отримати хороший якісний макет, необхідно почати з ескізу, який би приблизно відображав остаточний вигляд документа.

а. Схема

Перш за все необхідно уявити, як буде виглядати макет у готовому вигляді та зробити кілька ескізів на папері. Якщо ви знайомі із будь-якою програмою DTP, можна робити схему прямо у ній.

б. Вибір формату

У Європі формати промислового та типографського паперу вкладаються у так звану А-серію, визначену стандартом Міжнародної Організації Стандартизації (ISO), у Німеччині цей стандарт відомий під іншою назвою – DIN (Deutsche Industrie-Norm) Німецький промисловий стандарт.

Всі формати цього ряду являються собою похідні від формату А0 із розмірами 1189 мм х 841 мм. Якщо розрізати такий аркуш впоперек уздовж короткою сторони, то можна отримати 2 аркуші А1. Найменшим прийнято вважати А6.

Формат А

Міліметри

Дюйми

А0

841 Х 1189

33,1 Х 46,8

А1

594 Х 841

23,4 Х 33,1

А2

420 Х 594

16,5 Х 23,4

А3

297 Х 420

11,7 Х 16,5

А4

210 Х 297

8,3 Х 11,7

А5

148 Х 210

5,8 Х 8,3

А6

105 Х 148

4,1 Х 5,8

Для досягнення певного формату видання з метою зменшення відходів після його обрізування світова видавнича практика виробила такі основні способи складання аркушів паперу, призначеного для друку різних видів видавничої продукції:

in folio – аркуш згинався один раз навпіл (текст, що друкувався з двох боків, мав, таким чином, чотири сторінки, а одна сторінка – четверту долю аркуша);

in quarto – аркуш згинався двічі (виходило вісім сторінок, а одна сторінка – восьму долю аркуша);

in octavio – аркуш згинався три рази (за умов друку з обох боків виходило 16 заповнених текстом сторінок, а одна сторінка – 16-ту долю аркуша).

Історично склалося так, що в Україні, як і на теренах колишнього Радянського Союзу, ширина рулонів паперу, призначеного для друку книжкових і періодичних видань, що визначається в сантиметрах, набула таких стандартних розмірів:

60 х 84

60 х 90

70 х 90

75 х 90

70 х 100

70 х 108

84 х 108

Розмір книжкового чи періодичного видання, що ставав похідним після згинання (фальцювання) аркушів вищезазначених розмірів у кілька разів (два, три, чотири чи п'ять), отримував свій формат. Такий формат позначався відповідним цифровим рядом. Розміри друкованого видання прийнято позначати трьома цифрами, перші дві з яких сполучені знаком х, а третя – косим знаком /. Формат (84х108/32) – 84х108 означає формат стандартного паперового аркуша в сантиметрах, а подана через косу цифра 32 – долю цього аркуша, зайнятого однією сторінкою.

Формати вітчизняних видань регламентують такі три галузеві стандарти України:

ГСТУ 29.1-97. "Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Мінінформом України 16 серпня 1997 року);

ГСТУ 29.5-2001. "Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 15 червня 2001 року;

ГСТУ 29.3-2000. "Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 22 червня 2000 року);

Найбільш поширені книжкові формати 84х108/32 та 60х80/26. У першому (трохи видовженому) виходять здебільшого художні, науково-популярні твори, багатотомники, академічні видання. Другий традиційно "прописався" для навчальних, наукових видань. Для видань із значною кількістю фотоілюстрацій, мистецьких репродукцій, креслень, цифрових даних краще підійдуть формати з восьмою долею аркуша – 84х108/8, 70х108/8, 70х100/8. Різноманітні путівники, словники-розмовники, транспортні розклади, пам'ятки, інструкції належать до тих видань, які часто бере читач із собою в дорогу. Отож, за розмірами вони мають бути невеликими, тому доля аркуша тут чи не найбільша – 64.

Згідно з вимогами стандарту, сучасні друкарі можуть допустити відхилення від запропонованих розмірів за шириною і висотою книжкового блоку не більше одного міліметра. Такі відхилення можуть статися тоді, коли друк здійснюється на застарілому поліграфічному обладнанні. За умов виявлення більших відхилень, видання вважатиметься таким, яке випущене з порушенням вимог діючих стандартів.

Обираючи формат журнального видання, його засновник найперше має бути добре обізнаним у питаннях, які стосуються класифікації цього виду видавничої продукції бодай за двома найголовнішими ознаками: за змістом та читацьким призначенням. За змістом журнали поділяються на: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, популярні, виробничо-практичні, літературно-художні, реферативні. За читацьким призначенням журнали поділяються: для широкого кола читачів, для фахівців, для дітей різної вікової категорії.

поліграфічний додрукарський макетування ілюстрація

Організація матеріалу на сторінці

До засобів організації матеріалу належать модульні сітки, колонки, внутрішні поля і просто поля. Вони визначають корисний простір й утворюють каркас для розміщення елементів сторінки. Ці інструменти є в будь-якій настільній видавничій системі, хоча в різних програмах вони виглядають по-різному.

Модульні сітки

Модульні сітки задають загальну структуру смуги, визначаючи положення тексту, заголовків і ілюстрацій.

Лінії модульної сітки не виводяться на друк і видні тільки на екрані комп'ютера при підготовці публікації. Ці лінії дозволяють задати кількість колонок, ширину полів, відбиття заголовків і підзаголовків, розташовує винесень, а також визначити інші елементи оформлення сторінки.

Сітки дуже зручні з цілого ряду причин: вони допомагають витримувати єдиний стиль оформлення сторінок одного документа і додавати загальний вигляд серії документів, а також позбавляють від необхідності кожного разу з нуля розробляти черговий рекламний проспект або інформаційний бюлетень. Іншими словами, ви можете виготовити один макет, а потім з невеликими варіаціями використовувати його для різних робіт.

В різних настільних видавничих системах використовуються різні способи завдання модульних сіток. Деякі програми надають користувачу набори готових редагованих шаблонів.

Орієнтуючись на невидимі направляючі лінії, ви можете міняти форму і розміри схем, діаграм, фотографій і малюнків. Залежно від структури документа можливі варіанти вирівнювання тексту щодо меж колонки:

  • виключення по центру;

  • виключення по формату;

  • виключення в лівий або правий край;

  • вирівнювання по верхньому або нижньому полю сторінки.

Модульні сітки служать чітким орієнтиром.

Деякі об'єкти можна розміщувати під кутом, порушуючи тим самим чітку структуру сітки. Елементи сторінки, не вирівняні по сітці або по інших елементах, завжди впадають в очі і привертають увагу читача. Проте пам'ятайте, що виразність невирівняного елемента обумовлена саме його самобутністю. Якщо ж на сторінці самі тільки невирівняні елементи, то вона вже нічого не виражає і виглядає неохайно.

Колонки – це найважливіший елемент модульної сітки, що слугує для організації тексту й ілюстрацій на сторінці.

Текст і ілюстрації рідко розташовують в лінію від лівого до правого краю сторінки. Зазвичай їх організовують у вертикальні блоки, звані колонками. Як правило, число колонок на сторінці – від однієї до семи, і чим їх більше, тим ширше простір для творчості.

Ширина колонок істотно впливає на читабельність документа. Чим більше на сторінці колонок, тим вужча кожна із них, і в той же час тим коротше довжина рядка тексту і тим менше розмір шрифту. В процесі читання очей людини переглядає групи слів, а не окремі букви. Текст, розміщений у вузьких колонках, важко читати, оскільки доводиться дуже часто переводити погляд з одного рядка на іншу.

Та все ж вузькі колонки досить популярні, оскільки широким властиві свої обмеження. При збільшенні ширини колонки стає все важчим переводити погляд з кінця одного рядка на початок наступного, не втрачаючи при цьому потрібного місця.

Ширина колонки визначає і розмір шрифту. Вузькі колонки виглядають краще, якщо текст набраний дрібнішим шрифтом. Ширші колонки, як правило, вимагають і крупнішого шрифту.

На загальний вигляд публікації і враження від неї впливає не лише число колонок на смузі, але і відстань між ними. Дуже близько розташовані колонки роблять документ «темним» і ускладнюють сприйняття тексту, оскільки погляд читача починає мимоволі перескакувати на сусідні блоки. Збільшення проміжків робить документ «світліше» і дозволяє чітко відділяти сусідні колонки один від одного

в. Орієнтація сторінки.

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони називається книжковою або портретною орієнтацією сторінки, а уздовж довгої сторони – альбомною або ландшафтною орієнтацією.

г. Поля.

Під час вибору співвідношення розмірів полів та тексту слід намагатися досягти візуальної гармонії. Проте існують і більш конкретні правила. Ширина полів залежить від характеру тексту, який вставляється, і може бути різною із різних боків сторінки. Якщо мова йде про єдину сторінку, на якій текст вміщено повністю, то ліве і праве поле повинні бути однаковими. У відносних одиницях співвідношення ширини всіх полів відображається так: 3 (праве, ліве) Х 5 (верхнє) Х 8 (нижнє).

Внутрішні поля

При створенні багатосторінкового документа особливу увагу приділяйте внутрішнім полям, що розділяють ліву і праву смуги розвороту.

Зовнішні поля

Зовнішнім полем називається простір між межою тексту і зовнішнім краєм аркуша.

Правила дизайну допускають наявність широкого вільного простору між заповненою областю сторінки і її фізичними кордонами після обрізання, званими також обрізним форматом.

Широкі поля можуть зробити документ привабливішим. Вузькі свідчать про дефіцит вільного місця, і зазвичай їх можна побачити в довідниках та інших насичених інформацією документах.

Поля на книжкових сторінках

Вибір розміру полів книжкових сторінок мотивується тим, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Разом з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і чисто технічні вимоги. Зокрема, необхідно пам'ятати, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшиванні (палітурці). Якщо не врахувати цієї технологічної особливості, то в кращому разі текст виявиться «стягнутим» до корінця книги, а в гіршому - може частково потрапити в палітурку, що утруднятиме читання або зробить його взагалі неможливим.

Для установки розмірів полів сторінки можна скористатися наступним алгоритмом.

Спочатку слід визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору), включивши сюди при багатоколонному наборі ширину міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без урахування ширини палітурки) і шириною набору слід поділити на три рівні частини. Одна з цих частин виділяється на внутрішнє (або палітурне) поле, розташоване з тієї сторони листа, яка підшиватиметься. Дві що залишилися – на зовнішнє поле, розташоване з протилежної сторони обріза листа. Далі слід провести діагональ з лівого нижнього в правий верхній кут сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей з межами лівого і правого полів можна одержати межі верхнього і нижнього полів.

г. Елементи дизайну.

Під час роботи з дизайном використовується величезна кількість різних елементів. Найбільш розповсюдженими з них є:

  • Буквиця – це велика початкова літера, що висотою займає кілька рядків. Використовується як елемент дизайну, підкреслюючи початок розділів чи тексту.

  • Виворітка – текст, "розгорнений навиворіт", приклад навспак чи написаний білим на чорному.

  • Пуля – мітка списку, коло або півколо, проте сьогодні популярними можуть бути різні форми.

  • Обрамлення – текстова "виїмка", під час вставки до колонки малюнка чи іншого тексту, межі колонки змінюються таким чином, що начебто обгортають цей елемент.

  • Лінійки – горизонтальні або вертикальні лінії, що відділяють один елемент від іншого, надаючи закінченого вигляду макету.

  • Рамка – лінія, що відділяє фон, частину тексту чи ілюстрації.

Соседние файлы в предмете Журналистика