Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дитяча книга в мультимедійному середовищі сучасний стан та перспективи розвитку.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
68.98 Кб
Скачать

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

ДИТЯЧА КНИГА В МУЛЬТИМЕДІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

ЛИТВИНЕНКО ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків – 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

дитячий книга друкований мультимедійний

Актуальність теми дослідження. Дитяча книга є найважливішим комунікаційним засобом, який сприяє розвиткові інтелектуального, духовного й творчого потенціалу майбутньої особистості. Закон України «Про охорону дитинства» підкреслює необхідність реалізації права кожної дитини на вільний доступ до високоякісних книг, можливості бути читачем у найповнішому сенсі. Утім, в умовах стрімкого розвитку телекомунікаційних технологій і мультимедійних засобів комунікації, з одного боку, та суттєвим збіднінням жанрового й тематико-типологічного складу вітчизняного потоку дитячих видань, з іншого, – посилюється загрозлива тенденція суттєвого зниження інтересу дітей до друкованої книги та систематичного читання, що призводить до порушення процесу гармонійного розвитку особистості, падіння освітнього, загальнокультурного рівня майбутніх громадян України.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена наявністю таких основних протиріч між: а) необхідністю забезпечення гармонійного співіснування та взаємодоповнення друкованої і мультимедійної дитячої книги та складністю їх ефективного використання в новому соціокомунікаційному середовищі; б) об’єктивною потребою залучення дітей до змістовного читання і неконкурентоспроможністю вітчизняної дитячої друкованої книги порівняно з мультимедійними дискретними та мережевими виданнями; в) необхідністю збереження і розвитку дитячої книги як найважливішого комунікаційного засобу підтримки інтелектуального й культурного рівнів майбутніх громадян країни та відсутністю теоретичних засад вирішення цього питання в умовах панування глобального Інтернет-простору. Це дозволяє констатувати наявність проблеми ефективного функціонування і розвитку дитячої книги в мультимедійному середовищі України. Від її вирішення залежить майбутнє національної освіти та культури. Усебічний аналіз фахових публікацій свідчить, що, незважаючи на існування окремих праць науковців, певні важливі аспекти означеної проблеми не набули до цього часу комплексного та глибокого вивчення. Це є додатковим свідченням актуальності теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із реалізацією законів України «Про охорону дитинства», «Про видавничу справу», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про Національну програму інформатизації», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», концепцій «Державної цільової програми підтримки та розвитку читання на період до 2015 року», «Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009-2012 роки», «Державної національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – XXI», загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, інших законодавчих і програмних документів українського уряду.

Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури в межах комплексного наукового дослідження «Документально-комунікаційні структури суспільства: інноваційні стратегії розвитку» (державний реєстраційний номер 0109U000512), що реалізується факультетом бібліотекознавства та інформатики.

Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методичних засад ефективного функціонування і розвитку дитячої книги в умовах мультимедійного середовища України.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційного дослідження:

з’ясувати стан наукової розробленості проблеми функціонування та розвитку дитячої книги в мультимедійному середовищі;

обґрунтувати теоретичну базу й методологічний інструментарій дослідження;

визначити трансформаційні зміни в комунікаційній системі «дитяча книга – користувач», зумовлені специфічними властивостями мультимедійного середовища;

з’ясувати особливості складу і структури вітчизняного потоку друкованої та мультимедійної дитячої книги, співвідношення друкованих і мультимедійних засобів та каналів комунікації в навчанні і дозвіллі сучасної дитини;

визначити організаційно-функціональні й технологічні трансформації комунікаційного середовища дитячого читання в Україні та за кордоном;

розробити систему заходів щодо забезпечення ефективного функціонування та розвитку дитячої книги в мультимедійному просторі України.

Об’єкт дослідження – дитяча книга як комунікаційний феномен.

Предмет дослідження – сучасний стан та перспективи розвитку дитячої книги в мультимедійному середовищі України.

Методи дослідження. Для досягнення мети й вирішення завдань дисертації застосовано соціокомунікативний, системний, соціокультурний підходи; дослідницькі методи: термінологічний, бібліометричний, класифікаційний; соціологічні методи (анкетування, наукове спостереження). Використання цього дослідницького інструментарію дозволило науково осмислити й обґрунтувати сутність багатофункціональних трансформацій дитячої книги під впливом соціокультурних та технологічних перетворень мультимедійного комунікаційного середовища, визначити перспективи її різноманітних комунікативних практик у контексті формування епохи електронної культури.

Теоретичну базу дослідження забезпечили фундаментальні праці з теорії соціальних комунікацій та мультимедіа (Р. Ф. Абдєєва, М. О. Василика, В. О. Ільганаєвої, А. І. Каптєрєва, А. В. Соколова, Ф. І. Шаркова, О. В. Шликової та інших); документознавства, книгознавства, бібліотекознавства (Н. М. Кушнаренко, Ю. М. Столярова, Т. В. Новальської, В. А. Маркової, Г. М. Швецової-Водки), що сприяли системному вивченню об’єкта і предмета дослідження. Науковому обґрунтуванню концептуальних засад функціонування і розвитку дитячої книги як комунікаційного феномену сприяли дослідження Т. Р. Гарифулліної, У. С. Гнідець, О. Коваль, Т. О. Новікової, Е. І. Огар, І. І. Тихомирової, І. Г. Торліна, В. П. Чудинової та інших учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим дослідженням, у якому всебічно розглядаються сучасний стан та перспективи розвитку дитячої книги в умовах мультимедійного середовища. У дослідженні вперше:

науково обґрунтовано суттєве ускладнення комунікаційної системи «дитяча книга – користувач» в умовах стрімкого розвитку мультимедійного середовища, визначено його структуру й специфічні властивості, що зумовлюють багатоканальність і багаторівневість трансляції інформації, багатовимірність та багатофункціональність мультимедійних онлайнових й офлайнових дитячих видань як базових комунікаційних засобів;

установлено особливості складу та структури вітчизняного потоку друкованої і мультимедійної дитячої книги, уточнено різновиди сучасної дитячої книги, їх якісні відмінності, переваги новітніх носіїв інформації, що зумовлюють перерозподіл функцій між друкованою книгою та її електронними аналогами, виробленими на основі технологій мультимедіа; доведено необхідність збереження й підтримки таких генетичних функцій друкованої дитячої книги, як пізнавальна, евристична, естетична, культурно-виховна, соціалізуюча;

на основі проведення соціологічного дослідження з’ясовано роль і місце друкованих та мультимедійних засобів і каналів комунікації в навчанні та дозвіллі сучасної дитини, виявлено можливості їх взаємодії, взаємовпливу й взаємозбагачення;

розроблено систему нормативно-правових, організаційно-методичних, техніко-технологічних заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування та розвитку дитячої книги в умовах мультимедійного середовища.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що створено теоретичне підґрунтя для практичної реалізації стратегічного завдання – підвищення ролі книги як найважливішого комунікаційного засобу соціалізації дитини, формування її високої культури й інтелекту. Наукові висновки та результати дослідження доцільно використовувати в процесі розбудови протекціоністської державної інформаційної політики, спрямованої на підтримку видання та розповсюдження соціально значущої дитячої книги, подолання кризи дитячого читання та дисфункції книги в конкурентному середовищі електронних ЗМІ, забезпечення оперативного віддаленого доступу дітей до якісної різножанрової і різнотематичної друкованої та мультимедійної продукції.

Окремі наукові результати дисертаційного дослідження використано і реалізовано в навчальному процесі факультету бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури, зокрема в розробленні циклу мультимедійних лекцій з курсів «Книгознавство та історія книги», «Документологія» і «Соціальні комунікації», про що свідчить акт про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, наукові результати та висновки одержані дисертантом особисто. Усі публікації за темою дисертаційного дослідження є одноосібними.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації» (Харків, 2007); «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (Харків, 2009 р.); «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, 2007 – 2011 рр.); «XII Международная научная конференция по проблемам книговедения» (Москва, 2009 р.); «Владиславлевские чтения» (Бєлгород, 2010 р.); «Книгознавство та книжкова справа у соціокультурному просторі України: досягнення та перспективи» (Львів, 2010 р); «Культурологія та соціальні комунікації : інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 2010 р.); «Библиотечное дело – 2011: Библиотечно-информационная деятельность в условиях модернизации общества» (Москва, 2011 р.).

Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки й рекомендації обговорено на засіданні кафедри документознавства та книгознавства Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні наукові результати і висновки дисертаційного дослідження відображені в 20 одноосібних публікаціях: 8 – статті в наукових фахових виданнях України, 1 – стаття в іншому науковому журналі, 11 – тези доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (29 сторінок), списку використаних джерел з 357 найменувань (на 38 сторінках). Загальний обсяг дисертації – 266 сторінок. Основний зміст викладено на 199 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено його об’єкт і предмет, наведено дані про зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дисертації, публікації автора.

У першому розділі «Теоретичні засади функціонування дитячої книги в мультимедійному середовищі», який складається з трьох підрозділів, досліджено стан наукової розробленості проблеми, визначено теоретичну базу, підходи і методи дослідження, характерні властивості предметної сфери «мультимедійне комунікаційне середовище».

Відтворення еволюції наукових поглядів фахівців на роль і місце дитячої книги в сучасному мультимедійному середовищі дозволило з’ясувати, що дитяча книга як об’єкт дослідження поєднує в собі безліч аспектів, вивчається різними дисциплінами, але, незважаючи на існування певного кола праць, висвітлення багатьох важливих аспектів проблеми ефективного функціонування та розвитку дитячої книги в сучасному мультимедійному середовищі донині не набуло комплексного аналізу та глибокого вивчення.

Застосування комплексу загальнонаукових підходів і методів допомогло запобігти фрагментарності й описовості наукової розробки проблеми сучасного стану та перспектив розвитку дитячої книги в мультимедійному середовищі України. Доведено, що найповніше соціальну значущість дитячої книги, її взаємозв’язки з навколишнім мультимедійним середовищем дозволив розкрити соціокомунікативний підхід. Його евристичний потенціал сприяв обґрунтуванню комунікативної сутності дитячої книги, допоміг розглянути її як засіб, що забезпечує рух смислів у соціальному просторі і часі та є матеріальним утіленням соціальної пам’яті. Водночас проаналізовано функціонування дитячої книги на двох рівнях комунікаційної культури – книжності (друкована книга) та мультимедійності (мультимедійна книга). Цей підхід сприяв також розкриттю соціокомунікативної сутності, структури й еволюції мультимедійного середовища.

На різних етапах дослідження використовувалися відповідні методи: джерелознавчий пошук та аналіз основних публікацій з теми дослідження – для визначення стану розробленості наукової проблеми; соціологічні методи (анкетування, наукове спостереження) – для виявлення співвідношення друкованих та мультимедійних засобів і каналів комунікації в навчанні та дозвіллі сучасної дитини; термінологічний – для концептуалізації предметної сфери «мультимедійне комунікаційне середовище».

Активне поширення мультимедійних технологічних новацій зумовило необхідність визначення сутності, структури мультимедійного середовища як такого, в якому співіснуватимуть друкований та мультимедійний види дитячої книги. Джерелознавчий аналіз фахової літератури дозволив виявити чотири основні підходи до визначення змісту поняття «мультимедіа» як: технології, інформаційного продукту, соціокультурного феномену, ідеології багатоканального передавання інформації. Зазначено, що з позицій соціокомунікативного підходу «мультимедіа» – це засіб багатоканальної аудіовізуальної комунікації, який дозволяє задіяти декілька каналів сприйняття реципієнтом інформації, що сприяє ефективному її засвоєнню, розвиткові нелінійного, творчого мислення.

«Мультимедійне середовище» запропоновано розуміти як підсистему соціокомунікативного простору, яка забезпечує функціонування в суспільстві мультимедійної інформації. Визначено, що структурними компонентами мультимедійного середовища є комунікаційні агенти (комунікант і реципієнт) та комунікаційні посередники (видавці мультимедіа, розробники та провайдери веб-сайтів, телекомпанії, кіностудії тощо), котрі взаємодіють на основі використання комунікаційних засобів створення, передавання і зберігання мультимедійної інформації та комунікаційних каналів (Інтернету, телебачення тощо). Застосування пізнавального інструментарію соціокомунікативного підходу до вивчення феномену мультимедійного середовища дозволило уточнити його сутність, визначити інфраструктурні компоненти, відтворити особливості їх функціонування від створення та тиражування мультимедійних документів до їх кумулювання, опрацювання, зберігання, надання в користування. Підкреслено, що мультимедійна дитяча книга – це офлайнове чи онлайнове електронне видання, створене з урахуванням специфіки сприйняття дитиною інформації, змістова складова якого, окрім тексту й звуку, об’єднує статичні зображення, відео, анімацію, завдяки чому суттєво збільшує свої комунікаційні можливості.

У другому розділі «Сучасний стан функціонування дитячої книги в комунікаційному просторі», який складається з чотирьох підрозділів, досліджено специфіку дитячої книги як комунікаційного феномену, визначено особливості складу і структури потоку дитячої друкованої та мультимедійної книжкової продукції, вивчено кількісно-якісний склад електронних фондів дитячих і юнацьких бібліотек України; виявлено роль і місце друкованих та мультимедійних засобів й каналів комунікації у навчальній та дозвіллєвій діяльності сучасної дитини.

З’ясовано, що дитяча книга, як комунікат у системі соціальних комунікацій, має неоціненне значення для розвитку особистості. Обґрунтовано, що техніко-технологічний розвиток суспільства сприяє розширенню форм матеріального втілення дитячої книги, яка може бути виконаною не лише в друкованому, а й в аудіальному та мультимедійному форматах. Дитячу книгу запропоновано визначати як видання, створене з урахуванням специфіки сприйняття контенту дитиною певного віку, призначене для освітньо-пізнавального та творчо-інтелектуального розвитку дитини, виконане в друкованій, аудіальній та мультимедійній формах. Те, що дитяча книга проходить етап редагування, рецензування, видання, вигідно виокремлює її з-поміж інших інформаційних джерел та дозволяє контролювати процес її ефективного суспільного функціонування.

Доведено, що дитяча книга має свою специфіку – властивості, функції, типологію за віковим і цільовим призначенням, що зумовлює особливі мотиви (пізнавальний, гедоністичний, емоційний, функціональний, комунікативний), керуючись якими, дитина обирає необхідне їй видання. Реалізації мотивів дитячого читання сприяють специфічні властивості дитячої книги, які є пріоритетними під час написання книги для дітей: зрозумілість, простота, визначеність, означеність, природність, оптимістичність, правдивість, доброзичливість, достовірність, художність, життєвість, гуманістичність, непорочність, чесність, моральність, народність, глибинність, яскравість та образність.

Підкреслено, що важлива роль у розкритті характеристик дитячої книги належить розгляду її функцій, які об’єднано у дві групи: онтологічні та феноменологічні. Онтологічною (сутнісною) функцією дитячої книги визначено комунікативну; феноменологічними функціями, що розкривають специфіку саме дитячої книги, є культурно-виховна, морально-ціннісна, розвивальна, світоглядна, профорієнтаційна (соціалізуючий блок); евристична, освітня, навчальна, лексична (пізнавальний блок); художньо-образна, духовно-емоційна, творча, гедоністична (естетичний блок).

Аналіз вітчизняного потоку видань для дітей та юнацтва за період з 1990 по 2010 рр. засвідчив певне зростання обсягів видання дитячих книг протягом 2007-2009 рр. і незначне їх скорочення у 2010 р. Порівняно з 1990 р. кількість примірників їх тиражу у 2009 р. скоротилася в 11 разів, у 2010 р. – у 12,3 рази. Останні шість років характеризуються вкрай низькою часткою виданих дитячих книг на душу населення. Так, у 2005 р. на одну дитину віком від 3 до 18 років було опубліковано 0,5 книги для дітей та юнацтва (за кількістю примірників), 2006 р. – 0,4, 2007 р. – 0,7, 2008 р. – 0,8, 2009 – 2010 р. – по 0,7 книг. Сформульовано висновок, що для оптимального задоволення потреб дітей у різнотематичній і різножанровій книжковій продукції показники дитячого книговидання мають бути наближені до рівня тиражів 1990 – 1991 рр. Дефіцит в Україні змістовних науково-популярних та довідкових видань для дітей свідчить про незбалансованість типологічної структури потоку дитячої видавничої продукції, як поліграфічної, так і мультимедійної. Підкреслено, що важливе місце на вітчизняному книжковому ринку має посісти, окрім поліграфічної, якісна мультимедійна дитяча книга.

Аналіз вітчизняного сегмента Інтернету дозволив виявити 30 видавництв мультимедійних продуктів, в асортименті яких є видання, призначені для дітей різних вікових категорій. Питома вага цих видавництв становить тільки 0,8 % від загальної кількості вітчизняних видавничих організацій. При цьому власні працюючі веб-сайти мають лише 63,3 % видавництв мультимедійних продуктів, з них спеціалізуються на виготовленні продукції, призначеної суто дитячій аудиторії споживачів, тільки три видавництва – «Атлантік» (Київ), «Сорока Білобока» (Тернопіль) та «Нова школа» (Рівне).

Виявлено існування типологічного, тематичного, вікового і мовного дисбалансів у структурі вітчизняного потоку дитячого мультимедіа. Результатом виявлених недоліків є масове звернення користувачів до універсальнішої за змістом мультимедійної (зокрема онлайнової) продукції зарубіжних мультимедійних компаній.

Аналізуючи роль дитячих і юнацьких бібліотек у забезпеченні ефективного співіснування друкованої та мультимедійної книги, підкреслено об’єктивну необхідність переходу від акумулювання та зберігання бібліотеками інформації до оперативного обміну нею, застосування знаннєвих резервів інформаційно-глобалізаційного простору. Це зумовлює висновок про нагальність підвищення якості комплектування бібліотечних фондів освітніми та розвивальними типами мультимедійних видань, як офлайновими, так і онлайновими.

За результатами дослідження українського сегмента Інтернет-простору визначено, що лише 2 % дитячих та юнацьких бібліотек України мають власні веб-сайти. Під час вивчення складу та структури фондів електронних видань бібліотек України проаналізовано 29 сайтів обласних, центральних, міських дитячих та юнацьких бібліотек України. Обсяг фондів електронних видань дитячих та юнацьких бібліотек України складає в середньому 1,5 % загального обсягу фонду. Частка мультимедійних видань, у свою чергу, становить 63,7 % від загального обсягу електронних видань. Аналіз типологічного складу електронних фондів дитячих і юнацьких бібліотек України дозволив стверджувати, що майже половину їх складають електронні видання для дозвілля, відчутною є недостатність науково-популярних і довідкових видань. Виявлено, що в тематичній структурі електронних фондів переважають видання гуманітарного спрямування з літературознавства, мистецтвознавства, культурології, мовознавства, музики, історії та географії. Це свідчить про необхідність збільшення кількості електронних видань з технічних та природничих наук, що сприятиме формуванню електронних підфондів дитячих бібліотек універсального спрямування. Значна різноманітність вітчизняних виробників електронних мультимедійних продуктів потребує введення їх до Державного реєстру та створення єдиного комунікаційного засобу інформування бібліотек про асортимент ринку мультимедійних видань.

З метою виявлення особливостей читацької поведінки сучасної дитини дисертантом було проведене анкетування 452 учнів 8-11 класів шкіл Харкова, Полтави і Сум, у процесі якого визначено: найчастіше діти проводять час у мережі Інтернет (79,6 %), за переглядом телепередач (61,1 %) та граючи в комп’ютерні ігри (59,3 %). З’ясовано, що читання друкованих книг (37,2 %) посідає лише п’яте місце в дозвіллєвій діяльності сучасної дитини, випереджаючи читання електронних текстів; серед різноманіття мультимедійних видань найпопулярнішими є комп’ютерні ігри, зокрема масові багатокористувацькі рольові онлайн-ігри, шутери та симулятори.

У третьому розділі «Стратегічні напрями підтримки і розвитку дитячої книги в умовах соціокомунікативних змін», який складається з трьох підрозділів, визначено організаційно-функціональні та технологічні трансформації комунікаційного середовища дитячого читання в Україні й за кордоном; запропоновано систему заходів, спрямованих на вдосконалення функціонування дитячої книги в мультимедійному середовищі України, серед яких: нормативно-правові, організаційно-методичні, техніко-технологічні.

На основі всебічного аналізу спеціальної літератури виявлено загальносвітову тенденцію до падіння рівня дитячого читання. Виокремлено основні фактори, що впливають на рівень читання української дитини: економічні (суттєве збідніння середнього класу населення, висока ціна на видавничу продукцію); техніко-технологічні (ступінь опанування дитиною новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій, прискорені темпи формування так званого «мультимедійного покоління»); організаційно-правові (низький рівень національної та законодавчої підтримки середовища дитячого читання); соціокультурні (стан розвинутості дитячого книговидання, книгорозповсюдження та бібліотечної справи; рівень освіченості й інформаційної культури дітей-читачів; розумне планування вільного часу дітей; сімейні традиції читання; виховання змалку любові до книги та читання).

Зазначено, що однією з основних запорук ефективного залучення дітей до читання є рівень нормативно-правового забезпечення інформаційної сфери, зокрема середовища функціонування дитячої книги. Розроблення концептуальних засад удосконалення нормативно-правової бази підтримки і розвитку дитячої книги передбачає ознайомлення з кращим міжнародним досвідом підтримки дитячої книги. Підкреслено, що правова база функціонування вітчизняного простору дитячого читання є недостатньо розвинутою, більшою мірою декларативною. В Україні відсутня Національна програма підтримки книги й читання, не передбачене її цілеспрямоване державне фінансування, що гальмує процес залучення сучасної дитини до систематичного й якісного читання. Виявлено, що основними проблемами в галузі законодавчого забезпечення видання й поширення дитячої книги є: незадовільний рівень популяризації вітчизняної книги та пропаганди читання; декларативність певної частини базових нормативних документів; практична відсутність обліку видавців мультимедіа та мультимедійних видань; невирішена проблема з пільговим забезпеченням утримання суб’єктами видавничої справи орендних приміщень; невирішене питання стосовно реалізації в Україні контрабандної і контрафактної продукції. Вирішення цих проблем уможливить перехід книжкової галузі України до активного використання технології «Print on Demand» («друк за вимогою»). До нової законодавчої бази, що регламентуватиме її впровадження, мають увійти нові закони, регулюючі дотримання авторського права у сфері електронного книговидання; ведення електронного обліку видавничої продукції України; координацію і фінансування діяльності медіа-центрів оперативного друку.

Виділено декілька груп заходів та проектів, спрямованих на залучення дітей до читання, що ефективно реалізуються за кордоном і є перспективними на вітчизняних теренах. За широтою охоплення аудиторії існують: міжнародні та національні програми, в реалізації яких беруть участь соціокультурні та навчальні установи – видавництва, бібліотеки, школи; регіональні програми, що реалізуються в деяких школах (бібліотеках) у певному регіоні; локальні проекти, які здійснюються з ініціативи дирекції конкретної бібліотеки або школи та функціонують у її межах; заходи, що не мають конкретного місця проведення (буккроссінг). За специфікою заходів із підтримки дитячого читання можна виділити: програми (традиційні), спрямовані на проведення уроків читання, пізнавально-розважальних проектів (наприклад, книжкових марафонів, книжкових перехресть), книжкових виставок-ярмарок, конкурсів, заходів у межах функціонування клубів сімейного читання та ін.; проекти зі стимулювання читання, що реалізуються за допомогою телебачення та інших ЗМІ (мультиплікаційна екранізація дитячих літературних творів); заходи щодо технологічних новацій в обслуговування читачів (бібліотеки-автомати, бібліотеки-роботи, «Бібліотека 2.0», «Бібліотека 3.0», онлайнова кооперація бібліотек та їх співпраця в соціальних мережах, онлайн-обслуговування читачів тощо); програми зі створення багатофункціональних бібліотек (бібліотек-кафе, ігрових бібліотек тощо). Усі ці інноваційні форми і засоби просування книги та читання необхідно опановувати й запроваджувати в бібліотеках України в тісній співпраці з дошкільними та шкільними закладами, громадськими організаціями, видавництвами, книгарнями, ЗМІ й іншими соціокомунікативними інституціями. Зазначено, що в бібліотечному обслуговуванні недостатньо використовуються ресурси Інтернет-простору.

Відзначено, що сучасні дитячі бібліотеки активно опановують новітні технології просування своїх послуг на основі власних веб-сайтів. Здійснений вебліометричний аналіз виявив, що дистанційний пошук інформації на основі веб-сайта пропонують лише 53,6 % дитячих бібліотек, доступ до електронного каталогу – 50 %, віртуальної довідки – 57,1 %, гостьової книги – 28,6 %, форуму – 21,4 %. Підкреслено тенденцію до прагматизації ведення бібліотечних веб-сайтів. Усуненню існуючих недоліків веб-сайтів дитячих і юнацьких бібліотек мають сприяти рекомендації щодо: дотримання логічної будови розділів; ведення сайта кількома мовами для розширення географічного кола своїх користувачів; оперативне оновлення інформації на сайті; забезпечення звукового і (або) анімаційного супроводу веб-сторінок. Пріоритетними напрямами вдосконалення веб-сайтів мають стати: розвиток у їх структурі динамічної інформації: електронного каталогу, форуму, віртуальної довідки та ін.; забезпечення віддаленого доступу до видань із власних фондів.

Доведено, що визначальними напрямами підтримки функціонування дитячої книги в медійному просторі України є створення Національної електронної дитячої бібліотеки (НЕДБ), основаної на застосуванні концепцій «Бібліотека 2.0», «Бібліотека 3.0» та мультимедіа-центрів портативного друку (за технологією «Print on Demand»). Основними завданнями щодо генерування корпоративного ресурсу НЕДБ, створеної на базі спеціалізованого веб-порталу під методичним керівництвом Національної бібліотеки України для дітей та Державної бібліотеки України для юнацтва, є: розподіл між бібліотеками-учасницями обов’язків з поцифровування дитячих книг і поповнення ними бази даних НЕДБ; безперервний системний моніторинг інтернет-простору з метою акумулювання в БД НЕБД якнайширшого кола високозмістовних різнотематичних, різножанрових електронних (текстових, аудіальних, мультимедійних) видань, як поточних, так і ретроспективних; здійснення віддаленого обслуговування користувачів електронними текстовими, аудіальними та мультимедійними виданнями, які завдяки спеціальному програмному забезпеченню не можна буде необмежено копіювати і тиражувати; забезпечення дистанційного доступу користувачів до електронного каталогу та пошукових систем НЕДБ; інформування користувачів про бібліотечні заходи, нові надходження; використання можливостей, притаманних соціальним мережам, присвяченим популяризації книги і читання.

Створення НЕДБ забезпечить бібліотекам якісно новий суспільний рівень, надалі вони сприйматимуться як пріоритетні комунікаційні канали доступу до перевіреної, освітньо-пізнавальної інформації. Оснащення бібліотек апаратами на зразок Espresso Book Machine, покликаними оперативно друкувати одиничні примірники книг на замовлення користувача, а також підключення їх до НЕДБ, дозволить дітям з будь-якого регіону України отримати друкований аналог необхідного електронного ресурсу.

Соседние файлы в предмете Журналистика