Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Жанрові особливості телепрограмм

.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
46.62 Кб
Скачать

Реферат

Жанрові особливості телепрограмм

Студентки 4 курсу

Спеціальності «кіно-, телемистецтво»

ЛНУ імені тараса Шевченка

Шевченко Юлії

План

телевізійний знімальний відеосюжет інтерв'ю

Вступ

1. Інформаційні жанри

2. Аналітичні жанри

3. Художні жанри

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Телепрограми за видом поділяються на інформаційні, аналітичні та художні. У кожного з цих видів є розподіл на різні жанри, якім відповідають свої вимоги та потреби. Для роботи з будь-яким з жанрів, потрібно знати його особливості та правила, за якими він функціонує.

Перед кожною групою жанрів журналістика ставить свої завдання.

Інформаційні жанри. "Якщо мова йде про оперативне інформування журналістом своєї аудиторії, то воно має бути в першу чергу націлено на найбільш важливі для неї події, явища, пов'язані з базовими, найбільш актуальними її потребами, а також має сприяти формуванню в читача максимально точної картини навколишнього його реальності. Аналітичні жанри. Якщо ж мова йде про більш глибокому дослідженні (аналізі) дійсності, про роз'яснення, тлумаченні, інтерпретації актуальних проблем, суті і значення сучасних подій, процесів, ситуацій, то ці досліджувані проблеми, події, процеси, ситуації повинні розглядатися журналістом у взаємозв'язку з іншими феноменами, співвідноситися з більш фундаментальними, більш значущими явищами, закономірностями, тенденціями розвитку різних сторін суспільного життя.

Художньо-публіцистичні жанри. Якщо ж журналіст "здійснює" дійсність в емоційно-образній формі, передає аудиторії своє уявлення про актуальну реальності за допомогою художньої типізації, то він повинен здійснювати її таким чином, щоб не спотворити реальний стан справ, якого стосується ця типізація. Саме це і відрізняє її від типізації, заснованої на вигадку, на безмежній фантазії автора, властивої власне художньої творчості (але не публіцистичного!) Як такого.

1. Інформаційні жанри

Роль інформації в сучасному світі постійно зростає, а телебачення залишається одним із найважливіших засобів інформування аудиторії. Це вид комунікації, який дає можливість глядачеві стати очевидцем подій, узагальнити факти і явища сучасного суспільства, і його широко використовують для оперативного інформування населення. Телебачення покликане задовольняти потреби глядача: об'єктивно й правдиво відображати дійсність, подавати новини, що трапились у світі, державі чи окремому регіоні. Кожен глядач прагне подивитися новини, де вдало застосовано форму подавання інформації: лаконічна зрозуміла розповідь про подію, різноплановий підхід до проблеми, висвітлення думок спеціалістів, цікаво дібране відео, а такожвдалий коментар журналіста. Неординарний, творчо продуманий випуск новин допомагає зробити наповнення ефіру цікавішим, а це, безперечно, привертає увагу. Працівники ЗМІ (особливо молодші за віком) перебувають у постійному русі, пошуку кращих способів відображення суспільних реалій, тому вони під час підготовки інформаційних матерілів вдаються до трансформації жанрових форм, комбінуючи, змішуючи їх між собою, а це підкреслює новизну та оригінальність журналіста. Найважливішим залишається тільки — зробити це вдало і професійно, що для початківців інколи може бути проблемою.

Інформаційні матеріали сьогодні мають ознаки кількох жанрів, адже "виникнення одних і знищення того жанрів або їх елементів, зміна суспільної значущості того чи іншого жанру, співвідношення між ними, одне слово, їх постійна еволюція — закономірне явище". Визначити питомі переваги одного із них стає дедалі важче. Кожен журналіст повинен досконало опанувати теоретичні особливості жанрових форм, щоб досягти успіху в піготовці якісного талевізійного продукту. Тому проблема типології жанру була і є актуальною й досі. Працюючи в інформаційній телепрограмі, журналіст перш за все береться за такий жанр як телевізійна замітка. Це найоперативніша і найпростіша усталена форма повідомлення у ЗМІ про об'єктивно існуючі події, факти і явища реального життя з метою насамперед найелементарнішого пізнання навколишнього світу. Нерідко студенти-практики стверджують, що для написання такого виду повідомлення особливі навички та вміння не потрібні. Можливо, саме тому в новинах інколи чуємо стандартні висловлювання, бачимо непрофесійні сюжети. Присвячена висвітленню локальних фактів суспільного життя, замітка у своїй системності й багатоманітності дає правдиве їх відображення, коли тележурналіст користується науковими методами. Щодо професійно підготовленого матеріалу, то йому притаманні стислість, лаконічність та новизна. Його зміст цікавий, доступний і корисний для громадськості.

Незважаючи на швидкий розвиток телевізійної знімальної та записувальної техніки, телезамітка все-таки залишається оперативним видом інформування аудиторії. На телебаченні найчастіше до цього жанру вдаються ведучі теленовин. Іменування всіх інформаційних матеріалів "сюжетами", що сьогодні в журналістській практиці чуємо постійно, дослідники вважають неприйнятним і з теоретичного погляду, і з погляду ефективності впливу на телеглядача. Однак З. Дмитровський виділяє як окремий різновид жанру відеосюжет — деталізоване, розширене повідомлення, що пояснює, коментує подію, відрізняється від аналогів у пресі чи на радіо своєю об'єктивністю і достовірністю. Слід акцентувати увагу на особливій відповідальності журналіста при підготовці матеріалу такого типу, адже "у телевізійній відеоінформації до побаченого, як і до почутого, не можна повернутися.

Важливим в інформаційній діяльності телебачення є звіт. Так називають деталізоване, розширене повідомлення про збори, засідання, зустрічі, наради, мітинги тощо. Цей вид інформаційного жанру був доволі характерний для тоталітарної журналістики, оскільки тодішня влада вважала за необхідне повідомляти про численні партійні з'їзди. Сьогодні цей вид жанру допомагає журналістам цікавіше, оригінальніше, винахідливіше повідомляти про різноманітні заходи. До інформаційних жанрів належить також інтерв'ю. На відміну від вищезгаданих теле-жанрів, підготовка інтерв'ю потребує не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок, професійного підходу, тому у молодих спеціалістів трапляється чимало проблем під час роботи над ним. У телевізійній інформації інтерв'ю може бути складовою сюжету і цілісним (як окремий матеріал інформаційної програми).

"Інтерв'ю у відеосюжеті — це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер, або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі". Репортер не має права на власний коментар події, яку висвітлює. Тому за допомогою інтерв'ю у матеріалі він може красномовно продемонструвати погляд певної людини на проблему. Повідомлення через інтерв'ю має на меті більш вагомо підкреслити всю правдивість та серйозність сказаного журналістом. Глядачі можуть пересвідчитися в надійності джерела інформації.

Таке інтерв'ю ще називають синхроном. Цей вид інтерв'ю містить максимальну кількість емоцій та інформації. У відеосюжеті синхронів повинно бути кілька, адже варто показати протилежні точки зору. Цікавим сюжет буде лише в тому випадку, якщо думки ці будуть контра-версійними, несподіваними і триматимуть глядача у постійній напрузі. Особливого колориту надає теленовинам огляд подій. В основі цього жанру є осмислення подій і фактів у часових та просторових межах. Завдяки короткому огляду подій, телеглядач має нагоду отримати стислу інформацію про найактуальніші події, а це допомагає в загальних рисах висвітлити основні аспекти дійсності. Існують сумніви щодо такого жанру, як коментар, бо одні дослідники відносять його до публіцистичних жанрів, інші — до інформаційних. Оскільки йдеться саме про телевізійні новини, то тут коментар виконуватиме саме інформативні функції, тому можна вважати його невід'ємною складовою у підготовці новин. Під час роботи над коментарем успіх залежить в основному від професійних якостей самого автора. Важливо все: задум, вигляд, інтонація, жести, настрій ведучого та вмілий відхід від шаблонності й стереотипів. Коментування телевізійних новин для журналістів-початків-ців інколи є проблемним, оскільки журналіст повинен вдало коментувати, розглядати ситуацію в різних аспектах, допомагаючи глядачам формувати власну думку, але в жодному разі не нав'язувати свою.

2. Аналітичні жанри

Ця група жанрів представлена різноманіттям видів. Вони в даний час не так поширені для періодики та телебачення, а для радіо це зовсім нетипові жанри. Тим не менше, існують спеціалізовані журнали і телепрограми, присвячені аналітиці сучасних явищ.

Основні представники жанру:

- аналітичний звіт;

- аналітичне інтерв’ю;

- аналітична розслідування.

Подібні матеріали є одними з найпоширеніших. На телебаченні їм виділяється в більшості випадків вечірній час, а в періодиці відводяться цілі рубрики. По суті, вони дуже цінні для журналістики як соціального явища, оскільки дають можливість висловити автору власну думку і відкрити світові новий погляд на звичайні речі.

Характерні риси цієї групи жанрів:

- наявність авторської оцінки;

- великий обсяг матеріалу;

- аналітика;

- відображення внутрішніх зв’язків між подіями, явищами та персонами.

Всі ці жанри беруть початок із друкованої журналістики. Але розподіл аналітичних жанрів все-таки відрізняється, хоч і має те ж саме коріння. Тут ми спостерігаємо інші жанри.

Кореспонденція - жанр, у якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розв'язання. Цей жанр хіба трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова "соrrespondeo", що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". Кореспонденціями первісно називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент - той, хто повідомляє новини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденції включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію.

Стаття - найважливіший аналітичний жанр журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності. Кореспонденція ще будується на фактах, стаття - на аналізі проблем. Факти в ній відіграють ілюстративну, службову роль. Предметом статті є проблема. Звідси головним її внутрішньо-жанровим типом є проблемна стаття, хоча історія журналістики знає й такі її різновиди, як передова (директивна), пропагандистська, науково-популярна статті. Типологія статті у новітній журналістиці ще чекає на своїх дослідників.

Рецензія - жанр, у якому передбачається інтерпретація та оцінка сучасного художнього або наукового твору. Типологізу-ється за видами мистецтва (літературна, театральна, художня, музична) та за глибиною осмислення явищ (анотаційна, аналітична, дискусійна, відкритий лист). Див. докладніше відповідну статтю в "Словнику молодого журналіста".

Огляд - жанр, метою якого є ознайомити читачів з перебігом подій за тривалий проміжок часу чи рядом однорідних подій чи фактів за стислий хронологічний період.

Жанр огляду вимагає глибоких знань і вміння аналітично зіставляти факти. Від назви жанру походить ще одне найменування рольової спеціалізації в журналістиці - оглядач. Місія оглядача - розглядати події в часі, найкраще від зародження до завершення.

3. Художні жанри

Ця група жанрів максимально ріднить журналістику і літературу. Оволодіння ними свідчить про високий рівень майстерності журналіста, який здатний не тільки «добути» інформацію і проаналізувати її, але й подати в художній формі. Ці жанри журналістики вимагають багатого лексичного запасу, а головне – літературного таланту. В даний час вони не настільки поширені в періодиці, на телебаченні і радіо, як раніше, проте все ж зустрічаються в спеціалізованих передачах і виданнях (переважно журналах). Існує думка, що сьогодні в періодиці справжньої публіцистики не існує, проте ми не будемо дотримуватися песимістичній точки зору.

Основні представники:

Отже, найбільш яскравим представником жанру є нарис, особливості якого припускають можливість максимального розкриття літературного таланту журналіста.

Жанрові характеристики:

- літературність;

- художність (наявність в тексті образотворчих засобів);

- емоційна насиченість;

- глибоке осмислення дійсності (авторське).

Легкість освоєння цих жанрів журналістики залежить більшою мірою від наявності літературного таланту у автора, чому його професійних навичок і досконалого знання мови. Але тут мова йде про письмові жанри. В тележурналістиці ці жанри живуть за схожими правилами.

Висновки

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня вмикаючи телевізор глядач зустрічається не просто з інформацією, замітками, репортажами, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими жанрами журналістики. Жанри - це комунікативні канали для певного роду інформації. Неправильно пов'язувати жанр лише з формою журналістського твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії й стабілізувалася в своїх структурних ознаках. Жанр - це певним чином окреслений зміст, що "відшукав" найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр - це змістовно-формальна єдність.

А відтак, журналіст мусить навчитися бачити дійсність очима жанру, оскільки зрозуміти цю саму дійсність можна лише у зв'язку з певними способами її вираження. Адже журналіст не втискує матеріал у готову площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення, розуміння й відбору життєвого матеріалу.

Список використаних джерел

1. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., переоб. і допов. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.

2. Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

3. Лесняк Р.К. теории жанров // Проблемы теле-,радиоспецифики. – София, Научно-методический кабинет Болгарского радио, 1967.

4. Минков М. К проблеме жанров в радиовещании // Телевидение и радиовещание за рубежом. – М., 1973.

5. Качкан В. Жанри радянського телемовлення. – К., 1976; Ярошенко В. Информационные жанры тележурналистики. – М., 1976.

6. Бараневич Ю. Жанры телевещания. – Киев – Одесса, 1978.

7. Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації. – К., 2002.

8. Гоян О.Я. Основи тележурналістики: Підручник. –2-ге вид., допов. – К.: Веселка, 2004.

9. Тележурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.,2000.

Соседние файлы в предмете Журналистика