Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Розважальна функція електронних засобів масової комунікації світовий контекст та національні особливості

.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.06.2019
Размер:
61.59 Кб
Скачать

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

РОЗВАЖАЛЬНА ФУНКЦІЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ: СВІТОВИЙ КОНТЕКСТ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Косюк Оксана Михайлівна

Львів – 2006

Анотація

Косюк О.М. Розважальна функція електронних засобів масової комунікації: світовий контекст та національні особливості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.08 – журналістика. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації вперше здійснюється спроба створення теоретичної концепції сучасних медіарозваг, включаючи формування термінологічної бази, класифікацію продукованих електронними ЗМІ проектів, інтерпретацію інтеркурсу від архаїчних до модерних прошарків семантичного наповнення із втіленням основних релаксаційних механізмів. Пропонується також варіант горизонтально-вертикального аналізу медіарозваг: виділяються, систематизуються та узагальнюються їхні домінантні компоненти та рівні, визначаються закономірності трансформацій, виділяються традиційно українські медіарелаксаційні типи, вводиться у науковий обіг конкретний фактичний матеріал – фрагменти розважальної продукції, що демонструють закономірності та структурну організацію розваг, продукованих аудіовізуальними засобами масової комунікації.

Ключові слова: розвага, релаксаційний дискурс/інтеркурс, медіапроект, міф, архетип, ЗМК, масове, форма, медіаграмотність, лудологічна парадигма мислення.

Аннотация

Косюк О.М. Развлекательная функция электронных средств массовой коммуникации: мировой контекст и национальные особенности. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2005.

В диссертации впервые создаётся теоретическая концепция современных медиаразвлечений, включая формирование терминологической базы, классификацию продуцированных СМИ проектов, интерпретацию интеркурса от архаичных до модерных пластов семантического наполнения с выделением основных релаксационных механизмов. Предлагается также вариант вертикально-горизонтального анализа медиаразвлечений: выделяются, систематизируются и обобщаются их доминирующие компоненты и уровни, определяются закономерности трансформаций, выделены традиционные украинские медиарелаксационные типы, вводится в научный оборот конкретный фактический материал – фрагменты развлекательной продукции, которые демонстрируют закономерности и структурную организацию развлечений, продуцированных аудиовизуальными средствами массовой коммуникации.

В интеркурс развлекательной эстетико-коммуникативной системы, которая оценивалась главным образом негативно, впервые введены целые пласты не изученных на уровне аудиовизуальной журналистики явлений национальной культуры (уличных традиций общения, весенних и летних игр, ярмарочной культуры, вертепа и т. п.) Проанализировано их переосмысление украинскими учёными: М. Грушевским, И. Франко, Ф. Вовком, С. Килимником, О. Воропаем, В. Давидюком, И. Денисюком. Диссертантом рассмотрены национальные особенности развлекательного функционирования современных медиа, которые поднимают релаксационный дискурс на уровень факторов, влияющих на процесс духовной идентификации украинского народа и популяризируют лудологический имидж Украины в мире.

Мировой контекст явлений медиарелаксации отмечается в методологической базе научной работы; диахронической матрице развития явлений зрелищной эстетико-коммуникативной системы, в новых формулах, которые используются в качестве аналогии для создания популярных шоу на ведущих телеканалах. Основное внимание обращено на журналистиковедческий аспект этого контекста: охарактеризовано функционирование на каналах “1+1” и “Интер” медиапроектов, созданных по заимствованным образцам, а также проблема подражаний и инородных влияний в национальном информационном пространстве.

На защиту выносится концепция функционирования электронных СМИ в аспекте развлекательности, обоснование связи развлекательного компонента масс-медиа с фольклорными корнями, авторская концепция структуры транслированной СМИ продукции (с основным критерием релаксационности), положение о том, что релаксационный компонент, особенно в аудиовизуальном виде, – важная составная часть самоидентификации украинской нации, утверждение о возможном приоритете релаксационно ориентированных медиапроектов в Украине.

Теоретическая ценность диссертации состоит в том, что она может стать элементом теории релаксационного функционирования электронных СМИ, продемонстрирована возможность медиаинтерпретаций развлекательности с учётом интертекстуальных связей внутри глобальной релаксационной системы, разработана методика структурного анализа исследуемых явлений. Это создаёт основу для их изучения в теории и практике журналистиковедения. Введены в научный оборот наиболее важные термины, понятия, гипотезы, которые обогащают научные достижения в области журналистиковедения.

Практическое значение полученных результатов заключается в возможности их использования во время создания качественных развлекательных проектов электронных СМИ. Изложенные положения также могут быть использованы при изучении нормативных журналистико-культурологических и семиотико-коммуникативных курсов, спецкурсов и спецсеминаров по истории и теории журналистики и массовой коммуникации, в дальнейших научных разработках темы.

Ключевые слова: развлечение, релаксационный дискурс/интеркурс, медиапроект, миф, архетип, массовое, форма, медиаграмотность, лудологическая парадигма мышления.

Annotation

Kosyuk O.M. The entertaining function of electronic mass media: the world context and national peculiarities. – Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of Candidate of Philology in specialty 10.01.08 – Journalism. – Ivan Franko National University of Lviv. – Lviv, 2005.

For the first time an attempt to create a theoretical conception of the modern media entertainment, including formation of terminological base, classification of electronic mass media projects, interpretation of the intercourse from the archaic to modern layers of semantic content with realization of the main relaxing mechanisms is accomplished. A variant of horizontal and vertical analysis of media entertainment is also offered. Its dominant components and levels are defined, systematized and summarized; transformation regularities are defined; traditionally Ukrainian media relaxing types are identified; concrete factual material is introduced in the scholarly usage (fragments of entertaining production that demonstrate regularities and structural organization of entertainment produced by audiovisual mass media).

Key words: entertainment, relaxing discourse/intercourse, media project, myth, archetype, mass media, mass (popular), form, media literacy, ludological paradigm of thinking.

1. Актуальність теми дослідження

Упродовж останніх десятиліть спостерігається прискорене зростання релаксаційного сектора у просторі електронних мас-медіа. Однак теоретичне осмислення функціонування ЗМІ в аспекті розважальності у національному журналістикознавстві помітно відстає від практики. Критичні розвідки пишуться здебільшого з відвертим бажанням промаркувати (переважно – негативно) інтеркурс, який реалізується через розважальну функцію новітніх засобів масової комунікації, і тим самим ритуально витіснити його із медіадискурсу без виходу на потребу дослідження проблеми.

Більшість учених, стурбованих поверховістю електронних ЗМІ, звинувачують мас-медіа у потуранні невибагливим смакам, зловживанні неестетичними сюжетами, намаганні усе, навіть серйозні дискурси, перетворювати у розвагу й ставлять питання про глибинні причини такого стану. Передусім вони звертають увагу на комерційну природу електронних ЗМІ та відсутність у їхній структурі текстів (у вузькому традиційному розумінні слова). Медіаексперти (Н. Постмен) переконані: вербальну модель комунікації зруйнувала аудіовізуальна культура, після приходу якої текст і зображення помінялися місцями. Основна комунікативна роль тепер належить зображенню, а текст “додається” як “ілюстрація”. Зміна комунікативної моделі впливає на перебудову свідомості суб’єктів інформаційної діяльності.

Функціонування ЗМІ уже не є однозначно похідним від подій. У свідомості людини мас-медіа нерідко діють як першопричина, що наділяє дійсність своїми властивостями. Таким чином ЗМІ формують власний міфологічний простір, який “диктує” особливі форми творення і сприймання інформації (М. МакЛюен). Осердям міфологічного є образне та ігрове, тому діяльність електронних ЗМІ активізується саме в аспекті розважальності. Отже, на нашу думку, цей аспект потребує ґрунтовного наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами.

Пропоноване дисертаційне дослідження своєю специфікою пов`язане з науковою темою кафедри телебачення і радіомовлення факультету журналістики: “Телебачення і радіомовлення в процесі українського державотворення” (Львівський національний університет імені Івана Франка) і магістральними проблемами та напрацюваннями Інституту екології масової інформації, зокрема темою ОБ – 233 Ф “Насильство в медіа: психологія впливу та педагогічні методики нейтралізації (в межах розробки навчальних курсів з медіаосвіти)” (Львівський національний університет імені Івана Франка).

Мета дисертаційного дослідження – якнайповніше охарактеризувати розважальну продукцію новітніх електронних ЗМІ, дослідити розважальний дискурс в аспекті національних витоків та світового естетико-комунікативного контексту.

Досягнення мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

 проаналізувати та систематизувати досвід світової наукової думки у вивченні досліджуваних явищ крізь призму напрацювань з історії та теорії журналістикознавства;

 сформулювати робочі визначення понять на означення явищ медіарелаксації;

 здійснити базовану на архетипах вертикально-горизонтальну класифікацію багаторівневої продукції мас-медіа, виділивши в ній (на основі критерію розважальності) відповідні пласти та регістри;

 структуруючи об`єкт дослідження, виявити його діючі культурні коди;

 розглянути гіпотезу про патогенний вплив окремих видів релаксаційного продукту; запропонувати способи уникнення такого впливу.

Об’єкт вивчення – програми двох найрейтинговіших телеканалів („1+1”, „Інтер”) за період 2002–2005рр., вибіркові радіо- та інтернетпроекти.

Предмет наукової роботи – розважальний компонент сучасної медіапродукції у її взаємозв`язку з фольклорними архетипами.

Матеріалом дослідження є сміхові, еротично забарвлені, травестійні, спортивні, інтелектуальні, реальні та капітал-шоу, реклама, кінематограф тощо; етнографічні матеріали, які стосуються релаксаційних праформ.

Методи та методологія дослідження. Основним завданням комплексної праці, яка охоплює теоретичний, практичний, методологічний рівні, підпорядкована методика дослідження. Розв’язання завдань відбувалося шляхом поєднання традиційних та новітніх методів і підходів. Для аналізу явищ у їх виникненні та розвитку – історичного підходу. Для вивчення походження, змісту, обсягу важливих (синонімічних у нашій роботі) термінів на означення розважальності: “розважальний”, “релаксаційний”, “рекреативний”, “лудологічний”, “гедоністичний”, “трикстеризований” тощо та позначуваних ними понять: “розвага”, “гра”, “видовище”, “шоу”, встановлення їх взаємозв`язку й субординації ми скористалися методом термінологічного аналізу. Системний підхід наукового пошуку дав змогу розглянути медіарозваги у їх всеохопності та ієрархічності як цілісну функціональну систему, елементи й частини якої співвіднесені та взаємопов`язані. Для стратифікації та вертикального структурування рекреативних явищ суттєве значення мало моделювання. Методи аналогії та компаративний дали можливість подати значний наочний матеріал у вигляді формул, таблиць і схем, графіків, встановити подібність певних властивостей розваг на основі порівняння їхніх параметрів. Значна часова віддаленість деяких релаксаційних паралелей потребувала використання герменевтичного підходу. Важливими у дослідженні феномена розважальності стали контент-аналіз та аналіз аудиторії. Одним із найзадіяніших виявився семіотико-медіаекологічний аналіз, який розглядає складники комунікації з позицій загальних властивостей знаків і систем.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Розважальну функцію друкованих та електронних мас-медіа досліджували зарубіжні науковці, зокрема В. Шрамм, П. Бурдьє, Дж. Мерілл, Н. Постмен, М. МакЛюен, Дж. Лакан. У багатоманітності думок можна простежити два підходи: перший ґрунтується на тому, що ЗМІ надають перевагу кожній темі, яка має розважальну цінність, інший ставить за мету подавати якомога більше матеріалів на різну тематику, пропонуючи їх у розважальній формі. Звідси введене в науковий обіг поняття “infotaiment” (інформація + розвага).

У галузі українського журналістикознавства релаксація як варта наукової рецепції проблема тільки потрапляє у поле зору дослідників, навіть окремою функцією медіа її вважають не всі. Наукові праці, що узагальнювали б заявлену у дисертації тему, на сьогодні майже відсутні. Однак сучасне журналістикознавство має у своєму розпорядженні окремі розділи, які безпосередньо стосуються розважальності, у монографіях, підручниках, посібниках, дисертаціях. Розважальність як окрему функцію електронних ЗМІ досліджує В. Лизанчук. Структуру комунікативних процесів релаксації вивчають В. Різун, Г. Почепцов. Природу розважальної телекомунікації у ситуаціях ігрореалізації – В. Олешко. Соціокультурний аспект проблеми – функціонування мас-медіа у сфері цінностей, уособлених масовою культурою, зацікавив О. Зернецьку. Філософсько-наукові узагальнення масовоко-мунікаційних процесів вивчаються Б. Потятиником. Феномен цікавого, способи привертання уваги, характер сенсаційності як один із чинників, який допомагає відрізнити якісну журналістику від бульварної, – предмет наукових рецепцій В. Здоровеги. Аспектам оволодіння способами спілкування на основі новітніх форм розважальної комунікації приділяється увага у працях О. , В. Владимирова, Н. Габор. Застосування соціологічних методів у журналістській практиці, зокрема у висвітленні явищ релаксації, розкриває у численних дослідженнях І.Лубкович. Різні етапи створення розважальних програм проаналізовано у дисертаційній роботі М. Бурмаки. Міфопоетичні джерела сугестії новітніх електронних ЗМІ – у дисертації О. Самусенко, монографії О. Нечай. Рівень інформаційної свідомості розважальних мас-медіа – у науковій праці В.Буряка. Лінгвістичний аспект релаксації дослідила Л.Савицька.

Отже, вивчення розважальної продукції електронних ЗМІ перебуває на стадії опису та первісної систематизації. На жаль, і досі немає теоретичного підґрунтя, яке дало б змогу повністю володіти об`єктом дослідження. Деякі аспекти розважальності часто презентуються як “таке явище, якого досі не було”, насправді ж це “те, що ніколи не зникало”.

Наукова новизна роботи. У пропонованому дослідженні вперше здійснено спробу створення теоретичної концепції сучасних медіарозваг, включаючи: формування термінологічної бази; класифікацію продукованих електронними ЗМІ проектів; інтерпретацію розважального інтеркурсу від архаїчних до модерних прошарків семантичного наповнення із втіленням основних релаксаційних механізмів. Пропонується також авторський вертикально-горизонтальний аналіз медіарозваг: виділяються, система-тизуються та узагальнюються їхні домінантні компоненти та рівні; визначаються закономірності трансформацій, виділяються традиційно українські медіарелаксаційні типи; вводиться у науковий обіг конкретний фактичний матеріал – фрагменти розважальної продукції, яка демонструє закономірності та структурну організацію розваг, продукованих аудіовізуальними засобами масової комунікації.

До інтеркурсу розважальної естетико-комунікативної системи, що часто вважався чимось стороннім і чужим, вперше введено цілі пласти не вивчених на рівні аудіовізуальної журналістики явищ національної культури (вуличних традицій спілкування, вечорниць, обрядів ініціації, весняних та літніх ігор, ярмаркової культури, вертепу та ін.) і серйозних їхніх переосмислень українськими вченими: М. Грушевським, І. Франком, Ф. Вовком, С. Килимником, О. Воропаєм, В. Давидюком, І. Денисюком, а також власні потрактування дисертанта національних особливостей розважального функціонування сучасних медіа, які ставлять розважальний дискурс урівень факторів, що істотно впливають на процес національно-духовної самоідентифікації українського народу та популяризують його імідж у світі.

Світовий контекст явищ медіарелаксації засвідчується на рівнях: методологічної бази для написання наукової роботи; діахронічної матриці розвитку явищ видовищної естетико-комунікативної системи; новітніх формул, яка використовуються як аналог для створення популярних шоу на провідних телеканалах. Найбільше уваги приділяється журналістикознавчому аспектові згаданого контексту – питанню присутності на каналах “1+1”, “Інтер” медіапроектів, створених за запозиченими взірцями, та проблемі наслідувань і чужорідних впливів у національному інформаційному просторі.

На захист виносяться:

 концепція функціонування електронних ЗМІ в аспекті розважальності;

 обґрунтування зв`язку розважального компонента мас-медіа з фольклорними джерелами;

 авторська інтерпретація структури трансльованої засобами масової комунікації продукції;

 положення про те, що розважальність загалом (зокрема в аудіовізуальному вияві на рівні журналістикознавства) – важливий складник самовизначення українського народу;

 твердження про можливий пріоритет релаксаційно орієнтованих медіапроектів для популяризації культури України.

Теоретична цінність роботи полягає в тому, що у ній зроблено внесок у створення теорії релаксаційного функціонування електронних ЗМІ; продемонстровано можливість медіаінтерпретацій розважальності з урахуванням інтертекстуальних зв'язків усередині глобальної релаксаційної системи; розроблено методику структурного аналізу досліджуваних явищ, що створює основу для їх вивчення у вимірі проблем теорії й практики журналістики; введено важливі терміни, поняття, гіпотези, які доповнюють здобутки у галузі журналістикознавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування під час створення якісних розважальних проектів електронних ЗМІ. Викладені в науковій праці положення також можуть бути використані у навчальному процесі при читанні нормативних журналістико-культурологічних та семіотико-комунікативних курсів, спецкурсів і спецсемінарів з історії й теорії журналістики та масової комунікації; під час подальших наукових розробок цієї теми.

Особистий внесок здобувача. Наукова робота та усі статті виконано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові напрацювання, важливі аспекти й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на Всеукраїнській науковій конференції “Світ слов`янства” (Луцьк, травень 2003р.), Восьмій всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, жовтень 2003р.), Міжнародній науковій конференції “Четверті лесезнавчі читання” (Луцьк, лютий 2004р.), на міжнародних науково-практичних конференціях „Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”, „Перспективи розвитку молодіжної журналістики у контексті євроінтеграційних процесів”) (Київ, травень 2004 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська журналістика в контексті доби” (Львів, вересень 2004р.) та щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів та студентів Львівського національного університету імені Івана Франка (2002–2004 рр.); на П`ятих лесезнавчих наукових читаннях (Луцьк, лютий 2005 р.), на міжвузівському науковому семінарі „Терміносистема слов`янського літературознавства” (Луцьк, квітень 2005 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі „Українська і польська сучасна література для дітей та юнацтва” (Луцьк, червень 2005 р.), Дев’ятій всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, жовтень 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Українська журналістика та закономірності розвитку сучасного світового інформаційного простору” (Дніпропетровськ, листопад 2005р.), Всеукраїнській науковій конференції “Агатангел Кримський у контексті української та світової культури” (Луцьк, січень 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено більш ніж у сорока публікаціях, 17 з яких розміщено у виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох (сформованих за принципом вертикального (градація розважальності) та горизонтально-синтагматичного (діалектична єдність форми і змісту) способів струк-турування естетико-комунікативних систем) частин із органічно вписаними у їх контекст традиційними проблемами та висновків. Загальний обсяг дослідження – 182 сторінки; список літератури включає 342 найменування; дев’ять дисертаційних додатків містять матеріали, які доповнюють та ілюструють окремі положення дослідження: схему розвитку видовищної комунікації; таблиці, які демонструють аналогію давніх і сучасних розваг у вимірах національної та світової культури; таблицю і графік динаміки пропозиції власне розважальних програм; аналіз даних проведеного дисертантом анкетування, що засвідчує переваги реципієнтів у споживанні продукції електронних ЗМІ.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання, об`єкт, предмет, хронологічні межі дослідження, наукові принципи та методи, використані у дисертації, розкрито зв`язок роботи з науковими програмами, аргументовано її наукову новизну та практичне значення отриманих результатів і пропонованих висновків, відзначено особистий внесок дисертанта й апробацію наукового пошуку.

У першому розділі “Генеза розважальних програм мас-медіа”, що складається з шести підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки проблеми на рівні інтеркурсу та окреслено пропоновану дисертантом концепцію функціонування мас-медіа в аспекті релаксації. Здійснено також класифікацію розваг (за градаційним принципом втрати розважальності) та охарактеризовано перший (глибоко занурений у національну традицію) ритуально-міфологічний зріз рекреативної продукції сучасних електронних ЗМІ (до уваги беруться програми телеканалів „1+1”, „Інтер”, вибіркова радіо- та інтернетпродукція).

У підрозділі 1.1 „Теоретико-термінологічний аспект дослідження” з`ясовано зміст ключових понять на означення розважальності: „розвага”, „гра”, „видовище”, „медіапроект”, „релаксаційний дискурс”, „багатовимірний інформаційний простір”, „генетична пам`ять”, „медіаграмотність”, „лудологічна парадигма мислення” тощо. Подано робоче визначення медіарозваг; зафіксовано створену дисертантом концепцію релаксаційного функціонування електронних ЗМІ, що ґрунтується на фрезерівській концепції архетипних офірувань, бахтінській теорії матеріально-тілесного низу у контексті майданної комунікації, семіотичних теоріях генеративності пам`яті Ю. Лотмана та декодування текстів У. Еко, Р. Барта тощо, новітніх дослідженнях медіаекспертів та теоретиків масової комунікації: М. МакЛюена, Н. Постмена, Б. Потятиника, В. Владимирова, В. Зернецької та ін., спільне методологічне і теоретичне підґрунтя яких – розроблене і формалізоване на логічному базисі синергетичних систем учення В. Вернадського про сферу.

У підрозділі 1.2 „Еротично забарвлені ігри” проаналізовано продуковані мас-медіа еротичні розваги, що функціонують у медіапросторі у вигляді теле-, радіо-, інтернетпроектів: різноманітних ігор, шоу, кінематографа тощо. Названа категорія релаксації – інваріант давніх ігрових форм флірту з метою зміни родинного статусу, що відбувалися під час календарно-побутових та родинно-побутових свят2. У новітніх еротичних медіапроектах немає розриву ні з українською, ні світовою традиціями. Те, що спершу зреалізовувалося у народних гуляннях, карнавальних дійствах, тепер, коли функція релаксаційного дублювання життя належить мас-медіа, переступивши межі мусичної естетико-комунікативної системи, перейшло у царину техногенної. Процес “еротизації” прослідковується не лише у розважальних проектах, а й у доволі серйозних інформаційних та аналітичних програмах. Економічне, rендерне, сексуальне, політичне в інтерпретації медіа пов`язується сьогодні в єдину релаксаційну парадигму.

У підрозділі 1.3 “Сміхові розваги” охарактеризовано інформативні носії універсальної (не лише української, а й світової) майданної сміхової культури, що зародилася у середньовіччі як реакція на засилля серйозності й аскетизму і стала продовженням праісторичного культу ритуального висміювання божества. Програми “Сміхопанорама”, “Золотий гусак”, комедійний кінематограф тощо презентують амбівалентну сміхову комунікацію – веселу, тріумфальну і одночасно іронічно-саркастичну. Глибоко зануреним у давнину сміховим розвагам притаманний подвійний аспект сприймання світу, у вимірах якого поряд із серйозними подіями зароджуються сміхові, поруч із героями – їхні пародійні двійники-дублери. Такий світ будується як пародія на звичайне і звичне та існує за “логікою зворотності” – нескінченних переміщень верху і низу: високого та низького, полярних частин людського тіла тощо3. У названому світі “жарти та словесна гра виявляються найкращим засобом пізнання істин”4.

У підрозділі 1.4 “Травестії” проаналізовано медійні інтерпретації історично зумовлених трансформацій маскування. Найпопулярнішими, розрахованими на живу та медіакомунікацію, дійствами такого взірця є КВК (Клуб веселих та кмітливих) О.Маслякова, “Джентельмен-шоу” одеської команди КВК та “СВ-шоу” Андрія Данилка. Незалежно від рівня перекодування у межах знакових систем, спільне коріння давніх і сучасних розваг відшукати неважко. В основі названих проектів важливий компонент архаїчної релаксації – “дурість”, що найяскравіше свого часу проявився у культурі Давньої Русі. Архаїчний “дурень” – людина надзвичайно розумна, але непокірна, така, що порушує звичаї, правила поведінки тощо. Змодифікована у медіапросторі архетипна “дурість” символізує звільнення розуму від умовностей.

Позаяк сучасний релаксаційний медіапростір – спадкоємець народної сміхової культури, то у його вимірі закономірно активізуються моделі витокової естетики. Як наслідок – “мовою дурня” послуговуються не лише ведучі та учасники травестійних програм, а й аналітичні журналісти, політики, ін. Якщо все це аналізувати з точки зору серйозних дискурсів, то воно, безперечно, заслуговуватиме на осуд. Проекти справедливо критикуються на сторінках періодичних (“День”), інтернетвидань (“Телекритика”, “Медіакритика”). Частково погоджуючись із такою критикою, дисертант зазначає, що обраний ним ракурс бачення проблеми стимулює емоційно-оцінкову нейтральність і передбачає не осуд розважальності, а її аналіз з точки зору самодостатнього інтеркурсу. В зазначеному аспекті травестійні розваги та використання їхніх елементів у контексті медіарелаксації є необхідним компонентом цілісної самоорганізованої структури – релаксаційної культури людства.

Соседние файлы в предмете Журналистика