5.5 Документи, що ведуться на спостережних пунктах

На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів та ведеться журнал розвідки і обслуговування стрільби.

На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта, великомасштабний планшет і схема цілей.

Під час організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і у горах за наявності достатнього часу на спостережних пунктах складають схеми полів невидимості.

Схема орієнтирів (рис.4.12) призначена для полегшення пошуку орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі (прийому) цілевказання, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості стосовно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

Порядок вибору орієнтирів і складання схеми орієнтирів викладений в розділі 4.5.

Журнал розвідки і обслуговування стрільби (додаток Д) є документом, в якому враховуються (реєструються) результати розвідки противника і обслуговування стрільби.

У журналі записують: номер об'єкта (цілі); час виявлення; положення цілі стосовно командно-спостережного (спостережного) пункту (дані засічки); найменування об'єкта і результати спостереження, прямокутні координати об'єкта і його висота над рівнем моря; характеристика точності засічки, а також коли і кому зроблена доповідь про ціль або висновок з вірогідності цілі.

На робочу карту командира (додаток Ж) наносять: передній край противника і своїх військ, спостережні пункти і вогневі позиції свого підрозділу; смугу (сектор) розвідки і райони особливої уваги; орієнтири; основний напрямок стрільби (розвідки); цілі, що розвідані зі свого спостережного пункту і отримані від інших підрозділів; інженерне обладнання, а також рубежі, що намічаються для розгортання, і маршрути переміщення в ході бою; дані радіаційної і хімічної розвідки; позивні посадових осіб і сигнали управління.

Цілі на робочу карту наносять умовними знаками (додаток К). Поруч з умовним знаком приписують номер цілі; для рухомих і високоманеврених цілей, крім того, вказують дату і час виявлення, а для артилерійських (мінометних) батарей – калібр і кількість гармат (мінометів).

Цілі, розташування яких визначено неточно чи які потребують додаткової розвідки, при нанесенні на карту обводяться пунктирним колом.

Великомасштабний планшет (додаток Л) ведеться, як правило, у масштабі 1:10000. На планшет наносять умовні позначення за координатами, всі розвідані цілі (як знову виявлені, так ті, що підтвердилися), визначають положення взводних опорних пунктів і систему вогню противника.

Після визначення положення взводних опорних пунктів та інших цілей їх переносять з планшета на карту.

Схема цілей (додаток М) оформляється на кальці з нанесеною координатною сіткою, на схему наносять з карти (великомасштабного планшета) об'єкти (цілі), розвідані за певний проміжок часу із зазначенням їх координат.

Схема полів невидимості (додаток Н) складається для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються зі спостережних пунктів.

Під час складання схеми полів невидимості накреслюють на карті напрямок на місцеві предмети і висоти, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. На кожному з накреслених напрямків відмічають межі ділянок, які не спостерігаються, визначаючи їх окомірно (по місцевих предметах) відповідно до рельєфу місцевості.

Ділянки місцевості, що не спостерігаються, по окремих напрямках з'єднують у поле невидимості відповідно до рельєфу і місцевих предметів. Ділянки, які не спостерігаються, покривають штрихуванням чи затушовують.

Межі смуги розвідки і полів невидимості, які нанесені на карту, копіюють на кальку, на неї ж наносять також координатну сітку, яка оцифровується, свій передній край і точку спостережного пункту.