8. Проблеми входження України у світове господарство.

Динамізм світогосподарських зв’язків став одним з важливих факторів економічного зростання, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, будучи при цьому й каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Нині об’єктивна необхідність динамічної інтеграції постсоціалістичних країн у сучасну модель розвитку світового господарства передбачає пошуки ними своєї ніші в системі МПП, передусім загальноєвропейського.

Проте входження молодих незалежних держав, особливо пострадянських, у т. ч. й України, до світового господарства — це складний і тривалий процес. Його складність, зокрема для нашої країни, зумовлена насамперед такими обставинами: нерозвинутістю ринкових відносин, оскільки вони перебувають лише в стадії формування; відсутністю ефективного механізму зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ). Щодо механізму ЗЕЗ, то для України він має особливе значення з позицій раціонального співробітництва зі світовим економічним співтовариством.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків слід розуміти сукупність конкретних форм, методів і принципів розвитку торговельно-економічних, науково-технічних, валютно-фінансових, правових відносин господарських суб’єктів України з партнерами із зарубіжних країн, а також наявність відповідних організаційно-управлінських структур, що забезпечують ефективну взаємодію національних економічних суб’єктів зі світовими.

Основні структурні елементи механізму зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ) такі:

• програмно-цільові форми та методи господарського механіз­му координації і господарських міжнародних відносин (довгострокові програми торговельно-економічного і науково-технічно­го співробітництва з іншими країнами, угоди про розвиток господарських зв’язків);

• сукупність фінансово-кредитних важелів, які використовуються у міжнародних економічних відносинах;

• організаційно-управлінські інститути (товариства, центри, банки, біржі з реалізації цих зв’язків);

• правові норми, акти, положення, що регулюють ці відносини.

При цьому механізми ЗЕЗ мають бути спрямовані перш за все на реалізацію загальнодержавних інтересів. Нині вони носять нераціональний (корпоративний) характер, мають однобоку спрямованість.

Найважливішими конкурентними первагами вітчизяної економіки є:

• значні запаси та вигідне розташування корисних копалин (залізна та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, рідкоземельні метали, уран, мінеральні солі, гіпс, граніт, мармур тощо);

• родючі сільськогосподарські угіддя, значні запаси чорнозему;

• високий освітній рівень працездатного населення при відносно низькому рівні заробітної плати;

• розвинену мережу академічних, науково-дослідних та проектно-конструкторських установ;

• вигідне геополітичне становище, транспортно-географічне розташування, наявність розгалуженої транспортної інфраструктури;

• наявність унікальних виробничих комплексів (металургійних, машинобудівних, хімічних), які поєднують розвинуту виробничу, соціальну та рекреаційну інфраструктуру, мережу науково-дослідних, проектних організацій та навчальних закладів;

• привабливі кліматичні умови, унікальний рекреаційний комплекс, що включає Азовський, Чорноморський, Карпатський та Подільський під комплекси.

Однак, наявність проблем, струмують розкриття потенціалу вітчизняної економіки. Серед них можна назвати:

• прискорена лібералізація зовнішньоторговельних зв’язків, яка привела до неконтрольованої відкритості української економіки та посилення її структурної деформації;

• пріоритетності цінових чинників конкурентоспроможності в умовах реалізації експортної моделі розвитку, що не стимулює якісне оновлення та структурну перебудову економіки;

• високий рівень залежності внутрішньої економічної динаміки від зовнішніх, непідконтрольних уряду чинників;

• наявність значних проблем в інноваційно-інвестиційній сферах, що не дозволяє вивести економіку на нову технологічну основу.

Стратегічними пріоритетами України в умовах глобалізації є:

• розбудова національної інноваційної системи, підвищення частки інноваційної продукції, збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг;

• структурна модернізація, спрямована на подолання надмірної залежності від окремих глобальних ринків та поглибленя участі у глобальних високотехнологічних проектах;

• зміцнення конкурентних переваг вітчизняного бізнесу, підтримка найбільш ефективних імпортозаміщуючих виробництв та захист від недобросовісної конкуренції на світових ринках;

• зміцнення експортного потенціалу країни, підвищення питомой ваги товарів із високою доданою вартістю;

• диверсифікація джерел інвестування, становлення власних транснаціональних структур;

• розвиток внутрішнього ринку як бази формування та апробації національних конкурентних переваг;

• ефективне використання геополітичного положення України та підвищення її ролі, як транзитної держави;

• удосконалення процесів інтеграції України в сучасні економічні та політичні альянси. розвиток взаємовигідного співробітництва з міжнародними економічними та фінансовими організаціями.

Сьогодні слабим є включення України в міжнародний поділ праці, що не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам, бо залишає економіку країни поза розвитком світових продуктивних сил, провідних напрямів сучасної науково-технічної революції, що призводить до виштовхування її на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсязі виробництва України ще до проголошення її незалежності не перевищувала 4-5%, тоді як середньосвітовий показник дорівнював 17 %.

Можна констатувати: наша країна інтегрується у світовий економічний простір як сировинний придаток. За кілька останніх років експорт машинно-технічних товарів у загальному балансі становив 10-20 %. Це у той час, коли рівень експорту готової продукції в світі перевищує 50 %.

Суттєву роль в оздоровленні економічної ситуації повинна відігравати ефективна зовнішня політика. В Україні життєво важливо налагодити виробництво імпорто-замінної продукції, такої як зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, автомобілі, холодильники та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, потрібно значно поліпшити обробку сировини (титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану), в т. ч. і сільськогосподарської продукції. Так, рівень переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише 50 % від її рівня в розвинутих країнах. Важливу роль в забезпеченні життєво необхідних потреб країни має відігравати виробнича кооперація з іншими державами та підвищення конкурентоспроможності власної продукції.

Формуючи свою зовнішньоекономічну політику, Україна має визначитися з відповідними середньо- та довгостроковими пріоритетами, виходячи з історичних та сучасних умов функціонування національної економіки. Зрозуміло, що на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД, що мають аналогічний рівень технічного розвитку та традиційні господарські зв’язки. Тому інтеграційна політика відносно країн СНД, як і країн Балтії, повинна орієнтуватися на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Щодо інтеграційної політики зі східноєвропейськими країнами, то з ними важливо відновити ефективні традиційні форми співробітництва у сфері міжнародної спеціалізації та кооперування. Зокрема, ефективними формами інтеграції з цими країнами стануть субрегіональні угруповання – єврорегіони Карпати та Буг. Значний вплив на розвиток такої інтеграції можуть справити спеціальні (вільні) економічні зони різних типів, які доцільно створити у відповідних регіонах України.

На довгострокову перспективу може бути й орієнтація України на інтеграційні міжнародні угруповання, передусім європейські. Так, Україна стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, а також 16 травня 2008 року Україна набула членства у Світовій організації торгівлі.

Вступ до СОТ означає для України:

• інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;

• доступ до міжнародного механізму врегулювання торговельних суперечок;

• створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій;

• більш широкий вибір товарів і послуг;

• отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і об’єднаннях.

Членство в СОТ для будь-якої країни є необхідною умовою повноцінної інтеграції у світове господарство. Для України, з обсягом експорту товарів та послуг, який складає близько половини ВВП, вступ до СОТ забезпечив міжнародно-правовий рівень торговельних стосунків з країнами – членами Організації. Україна, за даними Секретаріату СОТ, за обсягами торгівлі займає 33 місце у світовій системі торгівлі.

Починаючи з 2005 року відмічається щорічне зростання показників промислового виробництва, зовнішньої торгівлі, ВВП та прямих іноземних інвестицій. Тобто, вступ України до СОТ здійснювався у сприятливих економічних умовах. Процес поглиблення торговельно-економічного партнерства між Україною та країнами світу після набуття державою членства у СОТ було збережено.

Аналіз впливу членства держави в СОТ на активізацію зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних підприємств можна зробити на основі порівняльного аналізу статистичних даних зовнішньоекономічної діяльності за 2007 – 2008 р.р. за умови виключення впливу інших основних чинників.

Так, експорт до країн-членів ЄС товарів за 2008 рік становив 18,1 млрд. дол. США, що більше ніж за 2007 рік на 30% або 4,2 млрд. дол. США. Одним з основних позитивних факторів, що вплинув на експорт промислової продукції після вступу України до СОТ, є припинення квотування експорту української металопродукції на ринок ЄС.

Зовнішньоторговельний обіг між Україною та США в порівнянні з 2007 роком збільшився на 217,3 млн. дол. США або на 85%.

Експорт товарів з України до країн Африки у 2008 році склав 3,9 млрд. дол. США, імпорт – 1,6 млрд. дол. США. Це найбільші показники торгівлі з країнами Африки за всю історію України.

Позитивний вплив на динаміку експорту Центральної та Східної Європи також пов'язується із скасуванням кількісних обмежень на шість груп металопродукції, що дозволило суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону, зокрема до Болгарії – більш як у 3 рази, Румунії – у 1,7 рази тощо.

Позитивна динаміка українського експорту до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону пов'язана із скасуванням кількісних обмежень на імпорт в країни регіону металопродукції та продукції хімічної галузі.

Водночас, аналіз роботи промислових підприємств не дозволяє зробити висновків щодо наслідків членства України в СОТ з огляду на негативний вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток вітчизняної промисловості.

Сільське господарство було найважливішою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ.

Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава змушена була здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань переговорів.

Домовлений рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ.

Аналіз макроекономічних показників аграрного сектору економіки України з метою визначення системних змін у зв’язку із вступом України до СОТ ускладнено розгортанням в Україні з листопада 2008 року світової фінансової кризи та несприятливою ціновою кон‘юнктурою на світовому аграрному ринку. Водночас, макроекономічні показники аграрного сектору не можуть виявити системних змін у обсягах імпорту, експорту, надходжень до бюджету та виробництва продукції сільського господарства, які були б виключно пов’язані з вступом України до СОТ. Позитивним є висновок, що загроза погіршення торговельного сальдо у зв’язку із значною лібералізацією доступу до Українського ринку сільськогосподарських товарів виявилась невиправданою.

Однак, структура експорту сільгосппродукції зазнала суттєвих змін, збільшення обсягів відбулось по основних 5 товарних позиціях, а саме: олії соняшникової (14,3%); пшениці (14,23%); ячменю (12,45%); насінні рапсу (11,14%) та кукурудзи (5,94%). Зменшення рівня диверсифікації робить аграрний сектор України більш залежним від світової кон‘юнктури на відзначених ринках.

Слід окремо відзначити, що якість цього аналізу обмежена в зв’язку з тим, що за час членства України в СОТ не минуло повного маркетингового року на сільськогосподарську продукцію.

Зовнішньоторговельний обіг продукції АПК України за 2008 рік склав 18,0 млрд. дол. США, що в 1,6 рази більше ніж у 2007 році. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо становило 4,5 млрд. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 66% та склав 11,3 млрд. дол. США, імпорт – на 55,3% та склав 6,76 млрд. дол. США.

Станом на 1 березня 2009 року у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 16,2 млн. тонн зерна (на 35 відсотків більше проти відповідного періоду минулого року), у тому числі пшениці 7,9 млн. тонн (на 45 відсотків більше), що свідчить про значний експортний потенціал сільського господарства та є базою активізації роботи переробних підприємств харчової промисловості та тваринницької підгалузі.

На теперішній час першочерговим завданням агропромислового комплексу є реформування механізму надання державної підтримки відповідно до принципів СОТ.

Порушення макростабільності на зовнішніх ринках знайшло свій відгук у внутрішніх процесах України. Саме результатом поглиблення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках, які посилились у ІІ половині 2008 року, стало уповільнення зростання вітчизняної економіки: з 6,5 відсотка у січні-червні 2008 року до 2,1 відсотка в цілому за 2008 рік.

Найсуттєвішою перевагою членства України у СОТ повинно було стати збільшення іноземних інвестицій в економіку України. Однак, згідно з даними Держкомстату, чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 2008 рік становив 6,2 млрд. дол. США, що на 22,1 відсотка менше приросту 2007 року. Зменшення притоку інвестицій відбулося саме у ІІ півріччі 2008 року (на 0,737 млн. дол. США).

Варто відзначити, що такого стрімкого негативного розвитку подій, який відбувся наприкінці 2008 року в Україні, не очікували більшість з експертів. Внаслідок посилення кумулятивного ефекту поширення світової фінансової кризи та суттєвого звуження зовнішнього попиту, спостерігалось обвальне зменшення обсягів виробництва починаючи з ІІІ кварталу саме в експортоорієнтованих секторах економіки (в першу чергу, хімічному та металургійному). Все це доповнилось падінням фондового ринку, посиленням нестабільності валютного ринку (знецінення національної валюти), погіршенням стану на ринку банківських кредитів та депозитів, наростанням негативних очікувань суб’єктів ринку тощо.

Початок 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувались в українській економіці під впливом поширення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках тощо.

У січні-лютому 2009 року світові ціни на чорні метали за 8 регіонами світу знизились на 6,3 відсотка, що значно позначилось на падінні обсягів виробництва експортоорієнтованих галузей промисловості, хоча у лютому спостерігалось призупинення цього падіння.

Внаслідок зменшення світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках, за даними Держкомстату, експорт товарів у січні 2009 року зменшився на 40 відсотків порівняно з груднем 2008 року. В той же час, падіння імпорту було більш суттєвим. Девальвація національної валюти та обмеження доступу до кредитних ресурсів в умовах загального згортання внутрішнього попиту призвело до скорочення обсягів  імпорту товарів у січні проти грудня 2008 року на 57,3 відсотка. У січні 2009 року, до прийняття вищезазначеного Закону, сальдо зовнішньої торгівлі товарами вже набуло позитивного значення – 397,8 млн. дол. США.

Загальний аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ як позитивно, так інегативно вплинув на зовнішньоторговельну ситуацію в Україні.

Так, вступ до СОТ для України має такі негативні можливі перспективи:

• посилення впливу світової кон’юнктури на економіку України;

• насичення національного ринку іноземними товарами;

• нездатність національних виробників конкурувати з іноземними виробниками, що призведе до занепаду національного виробництва;

• застаріла матеріально-технічна база не дозволить використати потенціал та конкурентні перваги України в порівняні з іноземними виробниками;

• зміни у державних методах регулювання, що суперечать міжнародним стандартам і нормам (наприклад, відміна дотацій сільському господарству).

Водночас, обґрунтований аналіз наслідків для української економіки набуття державою членства в СОТ з огляду на значний негативний вплив на всі сектори економіки світової фінансової кризи та ураховуючи відсутність офіційних статистичних даних за повний річний період з дати вступу держави до Організації, зробити неможливо.

Додаток:

Міжнародні валютно-фінансові організації

Міжнародні валютно-фінансові організації здійснюють регулювання міжнародних відносин, сприяють стабілізації світової економіки, створювались на основі міжнародних угод.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – наднаціональна валютно-кредитна установа. Метою МВФ є сприяння міжнародному валютному співробітництву у валютній сфері та стабілізація валютних курсів, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн – членів фонду. Цими діями МВФ сприяє зростанню та збалансованості міжнародної торгівлі, відіграє активну роль у поліпшенні економічного клімату окремих країн і стабілізації світового господарства в цілому.

МВФ забезпечував функціонування Бреттон-Вудської валютної системи, яка існувала до початку 70-х років, відіграючи значну роль у зміцненні зовнішньоекономічних зв’язків. Реагуючи на зміни в світовому господарстві, МВФ обґрунтував основні принципи нової валютної системи, яка була прийнята на нараді країн – членів Фонду у Кінгстоні на Ямайці (січень 1976 р.).

МВФ є творцем колективної міжнародної грошової одиниці – СДР. Згідно з угодами у Кінгстоні, ця одиниця перетворюється у головний резервний актив і міжнародний розрахунковий та платіжний засіб.

Діяльність МВФ спрямована на утвердження принципів ринкової економіки в країнах, що розвиваються, а останнім часом – у постсоціалістичних країнах. При цьому визначальним методом економічних перетворень пропонується лібералізація економіки, а безумовною вимогою надання реабілітаційних кредитів визначається погодження економічних реформ з МВФ та проведення країною твердого економічного курсу.

Механізм фінансування МВФ включає низку кредитів:

1. «стенд-бай» – для забезпечення короткострокової допомоги у фінансуванні дефіциту платіжного балансу, надається траншами;

2. розширеного кредитування – для реалізації середньострокових програм подолання труднощів з платіжним балансом;

3. фінансування системних перетворень – для проведення структурних реформ у країнах з перехідною економікою та ін.

МВФ підтримує тісні зв’язки зі Світовим банком, СОТ, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними організаціями. Членство в МВФ відкриває шлях і до тісного співробітництва з цими організаціями.

Світовий банк – це багатостороння неурядова фінансово-кредитна установа, яка об’єднує чотири окремі фінансові установи:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – найбільша у світі фінансово-кредитна організація, яка надає довгострокові кредити на державні програми лише урядам і центральним банкам країн з метою сприяння їх соціальному і економічному розвитку.

2. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – створена з метою фінансування приватного підприємництва.

3. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – існує для фінансування країн, що розвиваються, і, зокрема, для надання кредитів їхнім урядам, а також державним і приватним організаціям під урядові гарантії.

4. Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ) – покликане сприяти потокам прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, пропонуючи їм страхування від некомерційного (політичного) ризику і надаючи інформаційні і консультативні послуги країнам-членам щодо залучення прямих іноземних інвестицій.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – міжнародний банк, створений для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. ЄБРР сприяє формуванню в цих країнах сучасних ринкових структур, створенню законодавчої бази, впорядкуванню валютного регулювання, переходу до конвертованості валют, надання кредитів під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв’язку, охорони навколишнього середовища тощо. Пріоритетні проекти фінансування для України – це конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.

Європейський інвестиційний банк – кредитний заклад Європейського Союзу (ЄС), у минулому – Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), надає довгострокові кредити для прискореного розвитку менш розвинутих регіонів, модернізації, реконструкції і створення нових підприємств, здійснення спільних проектів країн – членів ЄС, а також країн, асоційованих з ним.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) – фінансово-кредитна організація в межах Європейської валютної системи (ЄВС) – створений для надання кредитів країнам – членам ЄС з метою погашення тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів і підтримки валютних курсів.

Всі міжнародні валютно-фінансові організації сприяють зміцненню інтеграції та розвитку світової економіки. Україна проводить активну політику, спрямовану на продовження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Передбачається переорієнтація напрямів залучення коштів цих організацій на розвиток високотехнологічних виробництв та галузей, розв’язання найгостріших соціальних проблем, підтримку макроекономічної стабільності.