Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экономика тема 18.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
458.24 Кб
Скачать

Головні тенденції міжнародної торгівлі:

  1. Відбуваються зміни у географічній структурі світової торгівлі (продовжує зростати значення країн-членів Європейського Союзу).

  2. Значно зросла частка Японії та Китаю у світовому експорті.

  3. Збільшилась частка країн, що розвиваються.

  4. Зростає значення індустріальних країн Азії.

  5. Країни перехідної економіки досі мають незначну частку у світовій торгівлі.

  6. Знижується частка торгівлі сировиною і підвищується торгівля готовою продукцією.

  7. Зростає торгівля науково-технічною продукцією.

Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Зовнішня торгівля – це торгівля будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваних ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів і послуг.

Обсяг усієї міжнародної торгівлі (світовий товарообіг) підраховується шляхом підсумовування тільки обсягів експорту всіх держав, що виражаються звичайно в доларах США, або євро. Така методика дозволяє уникнути перекручування показників міжнародної торгівлі, пов'язаних з подвійним рахунком, а також включенням платежів у систему CIF.

У залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську зовнішньоторговельну політику і політику вільної торгівлі.

Свобода торгівлі (free trade)- політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції.

Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.

Формами протекціонізму є: селективний (спрямований проти окремих країн або товарів); галузевий (з метою захисту окремих галузей); колективний (проводиться об'єднаннями країн проти імпорту країн-не членів союзу); прихований (проводиться неявними методами внутрішньої економічної політики).

Для захисту внутрішнього ринку і національних виробників уряди застосовують:

  1. Митний збір – державний податок за провезення через кордон країни товарів і матеріальних цінностей.

  2. Імпортні квоти – кількісні обмеження на певні імпортні товари.

  3. Ліцензування або нетарифні бар’єри.

  4. Добровільні експортні обмеження.

  5. «Торговельна війна» – прийняття урядами країн жорстких заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні ринки

  6. Субсидування експорту державою – пільги для вітчизняних виробників.

  7. Проведення демпінгу –експортери встановлюють більш низькі ціни для завоювання світових ринків тощо.

Таблиця 1. Класифікація інструментів торговельної політики

Методи протекціонізму

Інструменти

Об'єкт

впливу

Тарифні

Мито

Експорт

Імпорт

Н

Е

Т

А

Р

И

Ф

Н

І

Кількісні

Квотування

Ліцензування

Добровільні обмеження

Імпорт

Експорт Імпорт

Експорт

Фінансові

Субсидії

Кредити

Демпінг

Експорт

Експорт

Експорт

Приховані

Державні закупівлі

Технічні бар'єри

Податки і збори

Вимоги про вміст місцевих компонентів

Імпорт

Імпорт

Імпорт

Імпорт

Політика протекціонізму і політика вільної торгівлі мають свої позитивні сторони:

Таблиця 2. Переваги політики вільної торгівлі та протекціонізму

ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

ПОЛІТИКА ПРОТЕКЦІОНІЗМУ

  • забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам-учасницям;

  • стимулювання конкуренції між товаровиробниками;

  • збільшення пропозиції товарів на внутрішньому ринку за рахунок імпорту, а отже краще задоволення потреби населення;

  • зменшення ризику дефіциту товарів;

  • розширення внутрішнього ринку та збільшення асортименту товарів;

  • обмеження ролі монополій в економіці;

  • збільшення обсягів валютних надходжень;

  • зростання рівня життя тих країн, які експортують свою продукцію на зовнішній ринок;

  • формування високих стандартів життя та відбувається процес його демократизації.

  • забезпечення певних гарантій щодо належної економічної державної безпеки;

  • гарантія опікування нових галузей, які перебувають в стадії становлення;

  • забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки;

  • обмеження впливу міжнародних монополій та світової кон’юнктури;

  • застереження у ввозі не ліцензованої та неякісної продукції на національний ринок;

  • підтримка вітчизняного виробника, а отже стимулювання попиту на вітчизняну продукцію;

  • збільшення доходів державного бюджету.


Країна, що бере участь у міжнародній торгівлі, отримує надходження (кошти) за товари, які вивозяться (експорт), і розраховується з іншими країнами за товари, які ввозяться (імпорт). Зовнішньоторговельні розрахунки країни утворюють її торговельний баланс (табл. 3).

Таблиця 3. Схема торговельного балансу

Статті експорту та імпорту

Базовий рік

Поточний рік

млн. ум. од.

%

млн. ум. од.

%

Експорт товарів, у тому числі:

15418

75,5

15448

80,3

продовольчі товари та сировина для них

1802

8,9

1378

7,2

продукція паливно-енергетичного комплексу

1142

5,6

1273

6,6

продукція хімічної промисловості

2015

9,9

1914

9,9

деревина та вироби з неї

209

1

419

2,2

текстиль, взуття тощо

643

3,2

725

3,8

чорні та кольорові метали

5409

29,6

6468

33,6

машини та устаткування

1970

9,7

1859

9,7

різне

2228

10,8

1412

6,2

Експорт послуг

4937

24,3

3800

19,7

Разом експорт

20355

100

19248

100

Імпорт товарів, у тому числі:

19623

89,6

14943

83,3

продовольчі товари та сировина для них

898

4,1

908

5,1

продукція паливно-енергетичного комплексу

8280

37,8

6419

35,8

продукція хімічної промисловості

2151

9,8

1647

9,2

деревина та вироби з неї

500

2,3

436

2,4

текстиль, взуття тощо

745

3,4

741

4,1

чорні та кольорові метали

666

3

681

3,8

машини та устаткування

3787

17,3

2625

14,6

різне

2596

11,9

1486

8,3

Експорт послуг

2268

10,4

3004

16,7

Разом експорт

21891

100

17947

100

Сальдо

-1536

1301

Торговельний баланс – це співвідношення коштів, отриманих протягом року за експорт, і коштів, сплачених за імпорт товарів та послуг. Структурно він складається із двох частин – з надходжень (експорту) і платежів (імпорту), їхнє зіставлення утворює експортно-імпортне сальдо.

Якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує, то вона має активне (або позитивне) сальдо торговельного балансу. Якщо країна ввозить іноземних товарів більше, ніж вивозить своїх, то її торговельний баланс буде дефіцитним. Дефіцит, або позитивне сальдо торговельного балансу, відображає конкурентоспроможність даної країни на міжнародних ринках, слабкість або силу її економіки.

Зовнішньоторговельний дефіцит – небажане явище, оскільки виявляє недостатню конкурентоспроможність товарів країни на світовому ринку, але для споживачів торговельний дефіцит не є несприятливим явищем, адже в країні з’являється більше імпортних товарів, часто кращої якості і дешевших.