Активність країни у світових мев визначається такими показниками:
експортна квота (Ек) – частку експорту (Е) у валовому внутрішньому продукті (ВВП) у відсотках
,
Прийнято вважати економіку відкритої, якщо Ек >= 10%.
імпортна квота (Ік) – відношення обсягу імпорту (І) до ВВП, виражене у відсотках
обсяг експорту або імпорту на душу населення (5000 дол. на рік – високий показник експорту на душу населення).
зовнішньоторговельна квота – відношення обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП, виражене у відсотках:
,
де ЗТк – зовнішньоторговельна квота, ЗТ – обсяг зовнішньоторговельного обороту (сума імпорту й експорту).
торговельне сальдо – різниця вартісних обсягів імпорту та експорту.
експортний потенціал країни – обсяг національного продукту, який країна може продати на світовому ринку.
структура експорту – питома вага окремих груп товарів, в залежності від ступеня їх переробки, в загальному обсязі експорту (експорт сировини здійснюють країни «третього світу», тоді як розвинені країни світу експортують високотехнологічну продукцію).
структура імпорту – відображає залежність національної економіки від світової.
співвідношення між обсягом зарубіжних прямих інвестицій в країну і обсягом інвестицій з країни.
обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з обсягом ВВП.
Фактори, що зумовлюють трансформації у системі мев:
поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах;
швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства;
зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;
економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації;
зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.
Міжнародна торгівля. Зовнішньоторговельна політика держави. Торговельний баланс країни.
Найрозвинутішою формою міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля.
Теорії міжнародної торгівлі, що ведуть початок від англійської класичної політекономії, пройшли у своєму розвитку ряд етапів разом з розвитком світової економічної думки. Однак їхніми центральними питаннями були і залишаються наступні: Що лежить в основі розвитку міжнародного поділу праці? Яка міжнародна спеціалізація є найбільш ефективною для окремих країн і регіонів і приносить їм найбільші вигоди? Якими критеріями повинні керуватися фірми, включаючись в міжнародний обмін? Усі ці питання актуальні для України на нинішньому етапі її розвитку.
Отже, міжнародна торгівля – це інтернаціональна форма організації товарно-грошових відносин, що припускає обмін товарами і послугами між суб'єктами світового ринку.
Стосовно до однієї країни звичайно використовується термін “зовнішня торгівля держави”, щодо торгівлі двох країн між собою – “міждержавна, взаємна, двостороння”, а стосовно до торгівлі всіх країн – “міжнародна або світова торгівля”.
Міжнародна торгівля базується на теоріях:
Теорія абсолютних переваг стверджує, що та країна має абсолютні переваги, якщо вона має здатність виробляти найбільшу кількість продукції з фіксованого обсягу ресурсів.
Теорія порівняльних переваг – країна має порівняльні переваги, якщо вона виробляє продукцію з найменшою альтернативною вартістю порівняно з іншими країнами.
Теорія відносних переваг – країна має експортувати ті товари, виробництво яких потребує витрат надлишкових ресурсів, що дасть можливість експортувати надлишкові фактори виробництва, а імпортувати дефіцитні ресурси.
Теорія конкурентних переваг – концепція ромба, тобто 4 чинників, що дають можливість конкурувати: кількість і якість факторів виробництва, умови внутрішнього попиту на власну продукцію, наявність високорозвинутих суміжних галузей, стратегія, структура фірм та рівень конкуренції на світовому ринку.
Ці теорії міжнародної торгівлі дають можливість формувати зовнішню стратегію розвитку країни.
За напрямом торгівлі зовнішньоекономічні операції можуть бути поділені на:
експорт – вивіз товару за кордон;
імпорт – ввезення іноземного товару з-за кордону;
реекспорт – вивіз за кордон раніше ввезеного товару, що не піддався в реекспортуючій країні якій-небудь переробці;
реімпорт – ввезення з-за кордону раніше вивезеного товару, що не піддався там переробці.
Експортування та імпортування товарів, звичайно, є першою зовнішньоекономічною операцією, із якою стикається фірма, що стала учасником міжнародного бізнесу. Але експортно-імпортні операції не припиняються і тоді, коли фірма переходить до інших зовнішньоторговельних операцій. Пріоритетним у зовнішній торгівлі вважається орієнтир на розвиток експорту, оскільки купівлю товарів по імпорту можна здійснювати за наявності або іноземної валюти, або конкурентоспроможного товару.
Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конкурентоспроможність товарів, які продаються на світовому ринку. Конкурентоспроможність товару ґрунтується на порівнянні сукупних характеристик товару з товарами-конкурентами за ступенем задоволення конкретних потреб і за ціною.
Формування світових цін – це особливий механізм, що суттєво відрізняється від формування внутрішніх цін. Ціна визначається найбільшими продавцями і покупцями певних видів продукції і формується в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром у вільноконвертованій валюті на світовому ринку.
На рівень світових цін також впливають валюта, в якій здійснюються розрахунки, характер поставок, умови розрахунку та багато економічних і неекономічних факторів. Експортери та імпортери для орієнтації у світових цінах використовують довідкові ціни (офіційні ціни постачальника), біржові, аукціонні, ціни торгів.