1.3 Методи оцінки варіації ознак та моделювання розподілу

У першу чергу дається визначення статистичних рядів розподілу.

Наводяться основні показники, які характеризують центр, варіацію та форму розподілу. В курсовій роботі при допомозі рядів розподілу вивчають диференціацію, тобто відмінність між рівнями зарплати окремих працівників підприємства (організації). Для цього вихідну інформацію подають при допомозі таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Групи працівників за рівнем нарахованої зарплати, грн.	Чисельність працівників
	Осіб	%
Разом		100

Межі груп за рівнем нарахованої заробітної плати задається викладачем, кількість працівників береться з статистичної звітності підприємства і довільно розподіляється по групам. Наприклад: згідно статистичної звітності маємо 80 працівників і задано наступні групи за рівнем заробітної плати представлені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Групи працівників за рівнем нарахованої зарплати, грн	Чисельність працівників
до 600	15
600 - 900	25
900- 1800	10
1800 - 3000	20
більше 3000	10
Разом	80

Якщо вихідна інформація представлена групуванням з нерівними інтервалами, необхідно дані перегрупувати, утворивши 5 груп з рівними інтервалами. При цьому використовують спосіб простого укрупнення інтервалів або за питомою вагою інтервалів, при якому дроблення груп проводиться за принципом пропорційності.

Визначивши показники центру, варіації та форми розподілу, основні статистичні характеристики розподілу працівників за рівнем зарплати зводять в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3

Статист. х-ка розподілу
Середня арифметична (Х)
Мода (МО)
Медіана (Ме)
Середнє квадратичне відхилення ()
Коефіцієнт варіації (V)
Коефіцієнт асиметрії (Аs)
Ексцес (Е)

Проаналізувавши дані таблиці 3.3. слід вказати, яким є число працівників з мінімальним заробітком, який рівень зарплати є найбільш розповсюдженим тощо. Перевіривши асиметрію і ексцес на статистичну значущість за критерієм істотності, характеризують при допомозі цих показників форму розподілу, як наслідок дії постійно діючих факторів чи випадкових причин.

Перевіряють гіпотезу про відповідність емпіричного розподілу нормальному закону. Побудову теоретичного розподілу здійснюють в табличній формі (див. додаток Г). Перевірку ймовірності того, що частоти емпіричного розподілу неістотно відрізняються від частот нормального розподілу здійснюють при допомозі тих чи інших критеріїв узгодження. Якщо гіпотеза про нормальний розподіл відкидається, що свідчить про асиметричний розподіл, диференціацію працюючих за рівнем оплати праці слід апроксимувати асиметричною моделлю. Для асиметричних розподілів, як правило, використовують модель показово-нормального розподілу або логарифмічно–нормального розподілу (див. дод. Г). Перевірку узгодженості моделі логарифмічно-нормального розподілу з емпіричним також роблять при допомозі тих чи інших критеріїв узгодження.

Після того, як доведено відповідність фактичного розподілу деякому закону, показують, як закони нормального або логарифмічно-нормального розподілу можуть бути використані для прогнозування змін в диференціації зарплати працівників. Для цього задаються змінами середньої зарплати та середнього квадратичного відхилення від середньої (дисперсію можна не змінювати) і визначають долю працівників з мінімальним рівнем зарплати, зіставивши цю долю з вихідним значенням.

Визначити коефіцієнти Лоренца і Джінні, побудувати криву Лоренца.