Виховання учнів у процесі навчання біології

Біологія як навчальний предмет має великі можливості для вирішення задач виховання і розвитку у їх взаємозв’язку. Виховання здійснюється планомірно, в системі, в зв’язку з пізнавальним інтересом, у залежності від змісту, пояснення нового матеріалу, методів і форм навчання. Шкільний курс біології сприяє: формуванню наукового світогляду, патріотичному та інтернаціональному, етичному, естетичному, трудовому, економічному, екологічному, гігієнічному і статевому вихованням.

1. Формування наукового світогляду – це складний і тривалий процес. У процесі навчання біології важливо враховувати, що розвиток світогляду не обмежується засвоєнням світоглядних знань, а має завершуватися виробленням власної позиції, свого відношення до реального світу. Для формування наукового світогляду, вироблення відношення до світу, поглядів на живу природу велике значення має вибір методів навчання, організація самостійної діяльності школярів, демонстрація використання біологічних знань на практиці, проведення екскурсій, лабораторних і практичних робіт.

Формування наукового світогляду повинно базуватися на двох основних аспектах – перше – матеріальна єдність світу на основі пізнання клітинної будови організмів різних Царств, подібності їхнього хімічного складу, друге – пізнання світу через пізнання явищ живої природи, розкриття причин біологічних процесів, вивчення процесів життєдіяльності і будови організмів.

Методичні умови ефективного формування наукового світогляду учнів:

• систематичне розкриття причин багатоманітності органічного світу, матеріальної сутності біологічних явищ, можливості керування ними, проведення світоглядних узагальнень;

• використання вчителем біологічних ідей, теорій, понять, наукових фактів як природничо-наукове підґрунтя світогляду учнів;

• чітке визначення ролі кожного розділу, теми, уроку, а також видів діяльності учнів у формуванні їх наукового світогляду;

• встановлення взаємозв’язків змісту світоглядних питань шкільного курсу біології із змістом інших навчальних дисциплін;

• забезпечення доказовості загальнобіологічних висновків шляхом залучення наукових фактів, одержаних експериментальним шляхом, перевірених практикою;

• усвідомлення учнями ролі провідних ідей і основних понять у пізнанні закономірностей живої природи;

• систематична перевірка сформованості у школярів наукового світогляду шляхом постановки запитань, спрямованих на з’ясування власної позиції учнів, їх відношення до знань, прагнення зрозуміти нові аспекти біологічних явищ, перевести знання у власні погляди і переконання;

• розвиток потреби в учнів застосовувати основні знання в навчальній і практичній діяльності.

2. В усьому цивілізованому світі патріотизм слушно вважають могутньою засадою гуманізму, вселюдської моралі, у житті суспільства він виконує доленосні функції, які забезпечують згуртованість, єдність етнічної й політичної спільноти, її цілісність та стійкість, стабільність держави. Патріотичному вихованню учнів сприяє знайомство з історією біології, почуття гордості за вітчизняну біологічну науку відчувають учні при вивченні досліджень таких вчених, як (наводяться в алфавітному порядку):

Володимир Арнольді – ботанік. Заснував Харківську школу альгологів, автор першого російського посібника з альгології. Основні праці з питань ембріології і цитології голонасінних рослин, систематики і географії водоростей Європейської частини СРСР.

Олексій Бах – фізіолог рослин. Професор Київського університету, досліджував фотосинтез, ферменти, теорію вільного біологічного окиснення.

Селман Ваксман (народився в м. Прилуки, емігрував до США) – мікробіолог, першим в світі виділив ряд антибіотиків, серед яких був стрептоміцин. В 1952 році отримав Нобелевську премію.

Володимир Вернадський – в 1918 році очолив Українську Академію наук. Як біолог і філософ створив теорію про ноосферу.

Володимир Воробйов – анатом. Склав перший радянський п’ятитомний «Атлас анатомії людини». АМН СРСР встановила премію ім. В.Воробйова за кращу роботу з анатомії. Разом із Б.Збарським виконав роботи по збереженню тіла В.І.Леніна.

Микола Гамалія (народився в м. Одеса) – мікробіолог і епідеміолог. В 1886 році разом з І.Мечніковим організував в м. Одесі першу бактеріологічну станцію. Директор НДУ епідеміології та бактеріології. Розробив разом з Л.Пастером вакцині від сказу, з І.І. Мечниковим – теорію імунітету.

Данило Заболотний – мікробіолог і епідеміолог. Закінчив Новоросійський (м. Одеса) і Київський університети. Директор інституту мікробіології АН УРСР і АН СРСР. Розробив сироватку від чуми, холери, тифу, дифтерії.

Ілля Мечников (народився в с. Іванівка на Харківщині) – бактеріолог і імунолог – за відкриття «фагоцитозу» в 1908 році отримав Нобелевську премію. І.І.Мечников вперше запропонував рецепт йогурту як ліків і довів корисні властивості кисломолочних бактерій.

Василь Новицькій – в 1978 році розробив «україн» – ліки, створені на основі лікарський трав, достатньо ефективний у лікуванні онкозахворювань на ранніх стадіях. У наш час продовжує працювати в одній з австрійських клінік.

Олександр Палладін – засновник української школи біохіміків, досліджував вітаміни, обмін речовин. Академік АН УРСР та АН СРСР. Тривалий час – президент АН УРСР.

Михайло Сидоренко – вчений-садовод. З 1932 по 1974 р.р. директор Мелітопольського науково-дослідного інститут зрошувального садівництва. Основні праці з питань селекції та агротехніки садівництва.

Лев Симиренко – помолог і плодовод. Під час 8-річного заслання до Східного Сибіру організував будівництво теплиць, вирощував декоративні й плодові дерева та виноград у закритому і відкритому ґрунті, заклав Красноярський міський парк. У 1887 р. у власному маєтку в с. Мліїв Черкаської області створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращою в Росії та однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій плодових і ягідних рослин. Створив свою систему вирощування садивного матеріалу, розробив нові агротехнічні прийоми, що їх і тепер з успіхом застосовують. Створив загальновідомий сорт яблук «Ренет Симиренка».

Костянтин Ситник – ботанік, фізіолог рослин. Основні праці присвячені фізіології, росту і розвитку рослин, екології рослин, охорони природи, загальним аспектам розвитку фітобіології. Голова Верховної ради УРСР.

Борис Соколов – агроном-селекціонер. В 1924 році в Синельніковській селекційно-дослідній станції організував першу в СРСР лабораторію селекції кукурудзи. Автор і співавтор 18 гібридів і 4 сортів кукурудзи.

Патріотичний напрям мають проблеми охорони природи. Учні мають усвідомити, що природа рідного краю – це, насамперед, загальнодержавне багатство, загальнонародне благо й надбання. Відношення людини до природи виражається в практично перетворюючій діяльності, яка регулюється системою мотивів, насамперед суспільних, етичних і патріотичних. Патріотичному вихованню сприяє проведення різних масових заходів і кампаній, наприклад, «Наші зимуючі птахи», «Ліс – наше багатство» тощо.

Патріотичне виховання повинно доповнюватися інтернаціональним. Необхідно допомогти школярам зрозуміти глобальний характер проблеми охорони природи, розв’язання якої потребує міжнародних зусиль.

3. Виховання почуття добра (етика) і почуття краси (естетика) тісно пов’язані. Етичний бік виховання в процесі вивчення біології ґрунтується на переконаннях про багатобічну цінність природи, її практичну, пізнавальну та естетичну значимість у житті людини. шкільний курс біології дозволяє показати учням місце людини у природі та її зв’язок з нею, підкреслити необхідність збереження миру на Землі для досягнення гармонії у відносинах між людиною та природою.

На першому місці в естетичному вихованні учнів знаходиться їх спілкування з природою. Завдання естетичного виховання полягають у тому, щоб учні змогли бачити, пізнавати і зберігати красиве в природі:

• красу звуків у співі птахів;

• грацію рухів тварин;

• пропорційність і досконалість форм рослин і тварин;

• залежність краси людського тіла від його пропорцій, від розвитку м’язів, від здоров’я.

Велике значення для естетичного виховання має дотримання вчителем естетики навчального процесу, чистоти, охайності у проведенні експериментів, охайності робочих місць учнів, красиве оформлення схем, колекцій. Естетичному вихованню сприяє красиве, раціональне з точки зору педагогічної ергономіки і «законів красоти», оформлення кабінету біології. Центральна клумба навчального закладу – предмет гордощів учителя біології! Вона має відповідати естетичним нормам і мати такий набір квітів, щоб квітнути весь вегетаційних період. Також естетичному вихованню сприяє постійна увага вчителя за дотриманням естетичних норм оформлення будь-якого завдання учнями – виготовлення гербаріїв, проведення дослідів, насадження дерев, підготовка учнів до різноманітних виставок експонатів з використанням природного матеріалу.

4. Трудове виховання – це цілеспрямований процес формування свідомого ставлення до праці, прищеплювання вмінь і навичок активної трудової діяльності. Провідною тезою трудового виховання є – «Через труд людина впливає на природу». Основні завдання трудового виховання:

• формувати психологічну готовність до праці;

• формувати працьовитість, свідоме, творче й відповідальне ставлення до праці;

• формувати трудові вміння і навички, культуру розумової й фізичної праці;

• готувати учнів до виконання необхідних і доступних видів професійної діяльності;

• здійснювати професійну орієнтацію учнів.

5. Трудова підготовка учнів тісно пов’язана з їх економічним вихованням, формуванням дбайливого ставлення до результатів праці людей, до природи. Вчителю важливо постійно підкреслювати ідеї про необхідність раціонального використання природних ресурсів (ліс, луки,пасовища тощо), турботу про їх відтворення і суворе економічне витрачання. При вивченні деяких розділів шкільної біології розкриваються основи збільшення продуктивності рослин і тварин, пов’язані з використанням досягнень біологічної науки, дбайливим відношенням до землі.

6. Екологічне виховання. Багато століть людина прагнула запанувати над природою, підкорити її власній волі. Ще зовсім не так давно люди пишалися своїми перемогами над природою. Ресурси Землі здавалися невичерпними, а тисячі зв’язків, якими людина пов’язана з природою, вважалися неістотними. Аж ось перед поколінням наших сучасників постала нова проблема – переосмислити ставлення до природного середовища, яке склалося протягом віків. Виявилося, що наша планета не настільки велика й багата, щоби можна було не враховувати та не берегти її запаси.

Кожне нове покоління приносить людству нові докази загострення протиріч у плані взаємодії суспільства і природи. Причин цього не бажаного для нас процесу існує багато, але головними з них є такі: прискорення науково-технічного прогресу, недосконалість технологій виробництва у багатьох країн світу, традиції, що склалися історично, споживацьке ставлення людини до природи.

Мета екологічного виховання: формування системи наукових знань, поглядів та переконань, що сприяють розвитку відповідального ставлення школярів до оточуючого середовища в усіх видах їхньої діяльності.

Екологічна освіта та виховання школярів мають стати складовою частиною цілісної системи виховання, що включає:

• засвоєння та розвиток природо наукових, суспільних та технічних знань про взаємодію суспільства з природою;

• формування цілісного ставлення до світу людей та природи;

• розвиток потреби у спілкуванні з природою, прояв активного до неї ставлення, піклування про її стан у теперішньому і майбутньому.

7. Гігієнічне виховання. Біологічні знання знаходяться в основі наукового обґрунтування гігієнічних норм поведінки, набуття свідомого ставлення учнів до дотримання гігієни в навчанні, роботі, житті.

Гігієнічне виховання потрібно проводити під час вивчення всіх розділів біології. Так при вивченні рослин, слід звернути увагу на значення рослин в оздоровленні повітря, роль лікарських рослин у лікуванні та профілактиці отруєнь отруйними рослинами.

Вивчаючи тварин звертається увага учнів на існування тварин збудників і переносників хвороб, зокрема, переконливо розкривається роль паразитичних червів у виникненні захворювань, роль кімнатної мухи та кліща в перенесенні хвороб.

Розглядаючи організм людини звертається увага на необхідність дотримання гігієнічних правил для нормального функціонування організму.

8. Фізичне виховання – цілеспрямований, організований процес зміцнення здоров’я, загартовування організму, розвитку рухових умінь і навичок учнів. В МВБ фізичне виховання розглядають у зв’язку з вивченням організму людини. Важливо показати роль фізичних навантажень на гармонійний розвиток особистості учня.

9. Статеве виховання. Біологічне знання разом з усвідомленням етичних норм взаємовідносин юнаків і дівчат сприяє формуванню правильного відношення учнів до питань статі.

Ще в процесі вивчення рослин учитель підкреслює загальнобіологічне значення розмноження, більш прогресивний характер статевого розмноження порівняно з нестатевим.

Вивчаючи тварин звертається увага на переваги внутрішнього запліднення над зовнішнім.

Розглядаючи організм людини порівнюється будова і функціонування статевої системи людини із ссавцями. Наголошується, що у людини процес розмноження обов’язково має духовний характер, підкріплюється почуттями, а саме коханням.

Додаток В.