84.Національна і міжнародна валютна система.

Національна валютна система – це форма організації грошових відносин, яка охоплює не тільки внутрішній грошовий обіг, але і сферу міжнародних розрахунків країни і визначається національним законодавством. Її характеризують такі елементи:

1. національна валютна одиниця;

2. валютний паритет, умови конвертованості валюти;

3. система валютного ринку і ринку золота;

4. порядок міжнародних розрахунків країни, склад і система управління золотовалютними резервами в ній.

Національна валютна система тісно пов'язана з внутрішньою грошовою і кредитно-фінансовою системою.

На базі національних валютних систем функціонує міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і юридично закріплена міждержавними угодами. Її визначають такі елементи:

1. міжнародні платіжні засоби (національні валюти, золото, міжнародні валютні одиниці СДР, ЄВРО);

2. механізм валютних паритетів і курсів;

3. об'єм валютних обмежень;

4. умови конвертованості валют;

5. режим міжнародних валютних ринків і ринків золота;

6. умови взаємного обміну валют;

7. форми міжнародних розрахунків тощо.

Валютний курс – вираз цінності національної валюти через валюти інших держав. Існує плаваючий валютний курс, фіксований валютний курс і валютний коридор.

Плаваючий валютний курс – різновид валютного курсу, що вільно змінюється та зумовлює використання механізму валютного регулювання.

Фіксований валютний курс – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют у межах одного відсотка.

Валютний коридор – межі коливання валютного курсу, що встановлюються як спосіб його державного регулювання і підтримуються центральним банком через закупівлю та продаж валюти.

Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.

За режимом використання валюти поділяються на конвертовані і неконвертовані. Конвертованими вважаються валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом у встановленому порядку та вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість валюти можна класифікувати за ступенем конвертованості на повну і часткову.

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну валюту для всіх категорій власників і за всіма операціями. Часткова конвертованість означає, що для одних видів операцій та осіб обмін національної валюти дозволений, а для інших — ні.

Якщо конвертованість поширюється лише на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо вона поширюється лише на платежі за рухом капіталу, то називається капітальною.

Неконвертованими вважаються валюти, які неможливо обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом. Ввіз та вивіз іноземних валют обмежений. Такими є валюти слаборозвинутих країн або країн, що переживають глибоку і хронічну економічну та фінансову кризи.