- •1. Поняття фінансової діяльності держави, її методи та принципи здійснення.
- •2. Джерела фінансового права.
- •3. Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами. Співвідношення фінансів з грошима та грошовими відносинами.
- •4.Фінансова система України: поняття та структура.
- •5.Система фінансового права як галузі.
- •6.Поняття, предмет і метод фінансового права як галузі.
- •7.Місце фінансового права в системі права України.
- •8.Наука фінансового права.
- •9.Фінансово-правові норми: поняття, класифікація та структура.
- •10.Фінансово-правові відносини: поняття та характерні риси.
- •11.Підстави виникнення, зміни та припинення фінансово-правових відносин.
- •12.Поняття, значення і правові основи фінансового контролю в Україні.
- •13.Види фінансового контролю.
- •14.Форми та методи фінансового контролю.
- •15.Система державних органів, що здійснюють фінансову діяльність України. Розподіл повноважень між представницькими та виконавчими органами.
- •16.Функції органів державної податкової служби в Україні.
- •17.Основні завдання та повноваження державної контрольно-ревізійної служби України (Держфінінспекції).
- •18.Функції та правовий статус Рахункової палати України.
- •19.Функції Державного казначейства України
- •20.Основні напрямки діяльності податкової міліції в Україні.
- •21.Недержавний фінансовий контроль та його роль у забезпеченні законності фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.
- •22.Поняття та структура бюджетної системи України. Зведений бюджет.
- •23.Поняття й роль бюджету у функціонуванні держави. Склад бюджету.
- •24.Принципи бюджетної системи.
- •25.Доходи державного бюджету України за бк України.
- •26.Витрати, що фінансуються з державного бюджету України.
- •27. Доходи місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •28.Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •29.Витрати місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •30.Витрати місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
- •31.Міжбюджетні трансферти: поняття, види та значення як інструменту бюджетного регулювання.
- •32.Визначення розміру дотації вирівнювання.
- •33.Бюджетний процес в Україні: поняття та стадії. Бюджетний цикл та бюджетний період.
- •34.Поняття дефіциту, профіциту бюджету. Фінансування бюджету.
- •35.Бюджетна резолюція(Основні напрямки бюджетної політики): поняття, зміст та значення.
- •36.Порядок складання проекту Державного бюджету України.
- •37.Порядок розгляду і затвердження Державного бюджету України.
- •38.Порядок виконання Державного бюджету України. Внесення змін до Закону про держбюджет.
- •39.Поняття бюджетного запиту, бюджетних призначень; бюджетних асигнувань, бюджетних зобов'язань.
- •40.Складання річного звіту про виконання державного бюджету й прийняття рішення по ньому.
- •41.Пенсійний фонд України: правовий статус, функції та роль у здійсненні фінансової діяльності держави.
- •42.Правове регулювання діяльності фондів державного соціального страхування.
- •43.Бюджетні правовідносини та їх особливості.
- •44.Бюджетна класифікація, її структура та значення у бюджетному процесі.
- •45.Бюджетні правопорушення: поняття та їх суб’єкти. Санкції, передбачені Бюджетним кодексом України, що застосовуються до розпорядників бюджетних коштів за вчинення бюджетних правопорушень.
- •46.Поняття податків, їх риси і функції. Поняття зборів.
- •47.Податкове право і податкові правовідносини.
- •48.Податкова система: поняття й структура. Повноваження органів державної влади й місцевого самоврядування зі встановлення, введення та зміни податків.
- •49.Характеристика суб'єктів податкових правовідносин. Податкове зобов’язання, податковий борг, грошове зобов’язання платника податків.
- •50.Елементи юридичного складу податку.
- •51.Податкове зобов’язання та засоби його забезпечення.
- •52.Права та обов’язки платників податків.
- •53.Повноваження податкових органів за пк України.
- •54.Принципи податкового законодавства.
- •55.Правове регулювання обліку платників податків – фізичних осіб (у т.Ч. Самозайнятих).
- •56.Облік платників податків – юридичних осіб (основне та неосновне місце обліку).
- •57.Оскарження податкових повідомлень-рішень (апеляційне узгодження сум податкового зобов’язання).
- •58.Податкова декларація: поняття, реквізити, форми, порядок та строки подання.
- •59.Податкові перевірки: види, підстави, строки та порядок проведення.
- •60.Податок з доходів фізичних осіб: платники, податкові агенти, об'єкт оподаткування, оподатковуваний дохід.
- •61.Податок з доходів фізичних осіб: ставки податку, податкова соціальна пільга, податкова знижка.
- •62.Податок на прибуток підприємств: платники податку, об’єкт оподаткування, доходи і витрати, порядок їх визнання.
- •63.Податок на прибуток підприємств: амортизаційні витрати, ставки податку, податкові періоди.
- •64.Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для смп (єдиний податок).
- •65.Податок на додану вартість: платники податку, об'єкти оподаткування, база оподаткування.
- •66.Податок на додану вартість: ставки податку, податкові періоди, податковий кредит, бюджетне відшкодування.
- •67.Акцизний податок (платники, об'єкти оподаткування, ставки).
- •68.Визначення сум податкового зобов'язання контролюючими органами, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги.
- •69.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за Законом n 2464-VI від 8 липня 2010 року.
- •70.Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
- •71.Туристичний збір, збір за місця для паркування.
- •72.Збір за провадження окремих видів підприємницької діяльності.
- •73.Плата за землю.
- •74.Відповідальність за порушення податкового законодавства (пеня, штрафні санкції).
- •75.Державний та муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.
- •76.Поняття і види державних і місцевих видатків. Принципи фінансування державних видатків.
- •77.Кошторисно-бюджетне фінансування: поняття та порядок здійснення.
- •78.Банківська система України. Види банків.
- •79.Правовий статус нбу, його функції і структура.
- •80.Форми державного регулювання банківської діяльності згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність”.
- •81.Правове положення, реєстрація банків, ліцензування банківської діяльності. Операції комерційних банків в Україні.
- •82.Поняття та методи валютного регулювання.
- •83.Валюта і валютні цінності, класифікації валют.
- •84.Національна і міжнародна валютна система.
- •85.Поняття, органи та механізм валютного контролю.
- •86.Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •87.Правове регулювання відносин при відкритті рахунків у банківських установах.
- •88.Форми безготівкових розрахунків за чинним законодавством.
- •89.Правовий режим ведення касових операцій.
- •90.Правові засади регулювання грошового обігу в Україні. Грошова система та її структура.
82.Поняття та методи валютного регулювання.
Як правило, розрізняють три правові валютні режими, які використовуються державами:
а) режим державної валютної монополії (яка була в СРСР);
б) режим валютного регулювання (наприклад, в Україні такий режим установлено згаданим Декретом Кабінету Міністрів України);
в) режим вільно конвертованої валюти.
Перелік складових, які характеризують тип валютного режиму, свідчить про те, що ці відносини складні й регулюються не тільки нормами фінансового, а і конституційного, адміністративного, цивільного і кримінального права, тому валютні правовідносини — це врегульовані правовими (у нашому випадку — в курсі фінансового права — фінансово-правовими) нормами суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення валютних операцій, проведення валютного контролю і регламентування валютного обігу.
Під валютним регулюванням розуміють діяльність уповноважених державою органів по регламентації порядку обігу валютних цінностей та здійснення валютних операцій.
Основними методами валютного регулювання, якими користуються центральні банки, є:
— валютні інтервенції;
— девальвація та ревальвація валют;
— дисконтна (облікова) політика;
— управління валютними резервами (диверсифікація);
— валютні обмеження.
Валютна інтервенція — це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий.
Девальвація — офіційне зниження курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.
Ревальвація — офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць.
Дисконтна політика є традиційним інструментом центрального банку для регулювання валютного курсу та для збереження валютних резервів. Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку належить до ринкових інструментів і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін. Змінюючи розмір облікової ставки, центральний банк здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а відтак і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.
Важливим методом валютного регулювання є управління офіційними валютними резервами. Валютні резерви — це запаси резервних активів, які перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.
Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей. Форми валютних обмежень досить різноманітні. Вони виявляються у встановленні певного розміру продажу валютних надходжень експортерів, іноді в ліцензуванні продажу іноземної валюти імпортерам, а також у формі заборони на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів, в обмеженні прав фізичних осіб на володіння та розпорядження іноземною валютою.
Одним із методів валютного регулювання є обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій. Вимога обов'язкового продажу валютних надходжень резидентами — одна з форм організації валютного ринку, яка значною мірою залежить від рівня розвитку ринкових відносин та форм організації валютного ринку країни і має на меті підтримати стабільність обмінного курсу національної грошової одиниці та захистити офіційні золотовалютні резерви.