Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичні вказівки бакалавр 2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
35.91 Mб
Скачать

4.2 Вимоги до оформлення графічної частини

Загальні вимоги (див. додаток Б2)[1, 2]

Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин пристрій (прилад, апарат, установку) не враховують або враховують приблизно.

Умовні графічні позначення (УГП) елементів (пристроїв, функціональних груп) і лінії зв’язку, що сполучають їх, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечити найкраще уявлення про структуру виробу та взаємодії його складових частин.

Допускається розташовувати УГП елементів (пристроїв, функціональних груп) на схемі в тому ж порядку, в якому вони розташовані у виробі, за умови, що це не порушить легкість для читання схеми.

За наявності у виробі декількох однакових елементів (пристроїв, функціональних груп), сполучених паралельно, допускається замість зображення всіх гілок паралельного з’єднання змальовувати лише одну гілку, вказавши кількість гілок за допомогою позначення відгалуження. Біля графічних позначень (пристроїв, функціональних груп), змальованих в одній гілці, проставляють їх позначення. При цьому мають бути враховані всі елементи, пристрої або функціональні групи, що входять в це паралельне з’єднання. Елементи в цьому випадку записують в перелік елементів в один рядок.

За наявності у виробі трьох та більше однакових елементів (пристроїв, функціональних груп), сполучених послідовно, допускається замість зображення всіх послідовно сполучених елементів зображати лише перший і останній елементи (пристрою, функціональної групи), показуючи зв’язки між ними штриховими лініями.

При привласненні елементам (пристроям, функціональним групам) позначень мають бути враховані елементи, не зображені на схемі. Над штриховою лінією при цьому вказують загальну кількість однакових елементів. Елементи в цьому випадку записують в перелік елементів в один рядок.

Схеми допускається виконувати в межах умовного контуру, що спрощено зображує конструкцію виробу. У цих випадках умовні контури виконують лініями, рівними за товщиною лініям зв’язку.

При виконанні схеми на декількох листах або у вигляді сукупності схем одного типа рекомендується:

1) для схем, призначених для пояснення принципів роботи виробу (функціональна, принципова), зображати на кожному листі або на кожній схемі певну функціональну групу, функціональний ланцюг (лінію, тракт і т.д.);

2) для схем, призначених для визначення з’єднань (схема з’єднань), зображати на кожному листі або на кожній схемі частину виробу (установки), розташовану у визначеному місці простору або певного функціонального ланцюга.

При проектуванні виробу, в який входять декілька різних пристроїв, на кожен пристрій рекомендується виконувати самостійну принципову схему.

На пристрої, які можуть бути застосовані в інших виробах (установках) або самостійно, слід виконувати самостійні принципові схеми.

При оформленні схем пристроїв (приладів, апаратів, установок), до складу яких входять пристрої, що мають самостійні принципові схеми, кожний такий пристрій розглядають як елемент схеми виробу і зображають його у вигляді прямокутника або УГП, йому привласнюють позиційне позначення і записують в перелік елементів однією позицією.

Якщо у пристрій (прилад, апарат, установку) входять декілька пристроїв, що не мають самостійні принципові схеми, або функціональні групи, то на схемі допускається не повторювати схеми цих пристроїв або функціональних груп. При цьому пристрій або функціональну групу зображають у вигляді прямокутника, а схему такого пристрою або функціональної групи зображають усередині одного з прямокутників (більшого розміру) або поміщають на полі схеми з відповідним надписом, наприклад: «Схема блоку СМП72.010.941.001Э3».

При виконанні принципової схеми на декількох листах слід виконувати наступні вимоги:

1) при привласненні елементам позиційних позначень дотримують крізну нумерацію в межах пристрою (приладу, апарату, установки);

2) перелік елементів має бути загальним;

3) окремі елементи допускається повторно зображати на інших листах схеми, зберігаючи позиційні позначення, привласнені їм на одному з листів схеми.

При розробці на один виріб декількох самостійних принципових схем слід виконувати наступні вимоги:

1) позиційні позначення елементам привласнюють за правилами, встановлених по ГОСТ (див. бібліографічний список);

2) у кожній схемі має бути перелік лише тих елементів, позиційні позначення яким привласнені на цій схемі;

3) окремі елементи допускається повторно зображати на декількох схемах, зберігаючи за ними позиційні позначення, привласнені їм на одній з схем.

Умовні графічні позначення (див. додаток Б2) [1]

Умовні графічні позначення, для яких встановлено декілька допустимих (альтернативних) варіантів виконання, що розрізняються геометричною формою або ступенем деталізації, слід застосовувати, виходячи з виду і типу схеми, що розробляється, залежно від інформації, яку необхідно передати на схемі графічними засобами. При цьому на всіх схемах одного типу, що входять в комплект ДР, має бути застосований один вибраний варіант позначення.

Застосування на схемах тих або інших УГП визначають правилами виконання схем певного виду і типу.

Умовні графічні позначення елементів, використовуваних як складові частини позначень інших елементів (пристроїв), допускається зображати зменшеними в порівнянні з останніми елементами (наприклад, резистор в ромбічній антені, клапани в розділовій панелі).

УГП елементів зображають на схемі в положенні, в якому вони приведені у відповідних стандартах, або поверненими на кут, кратний 90°, якщо у відповідних стандартах відсутні спеціальні вказівки. Допускається умовні графічні позначення повертати на кут, кратний 45°, або зображати дзеркально поверненими.

Якщо при повороті або дзеркальному зображенні умовних графічних позначень може порушитися зміст або легкість для читання позначення, то такі позначення мають бути зображені в положенні, в якому вони приведені у відповідних стандартах.

УГП, що містять цифрові або літерно-цифрові позначення, допускається повертати проти годинникової стрілки лише на кут 90 або 45°.

Лінії зв’язку (див. додаток Б2)

Лінії зв’язку виконують завтовшки від 0,2 до 1,0 мм залежно від форматів схеми та розмірів УГП. Рекомендується товщина ліній від 0,3 до 0,4 мм.

Лінії зв’язку повинні складатися з горизонтальних і вертикальних відрізків і мати найменшу кількість зломів і взаємних перетинань. В окремих випадках допускається застосовувати похилі відрізки ліній зв’язки, довжину яких слід по можливості обмежувати.

Лінії зв’язку, які переходять з одного листа або одного документа на іншій, слід обривати за межами зображення схеми без стрілок.

Поряд з обривом лінії зв’язку має бути вказане позначення або найменування, привласнене цій лінії (наприклад, номер дроту, номер трубопроводу, найменування сигналу або його скорочене позначення і т.д.), і в круглих дужках номер листа схеми і зони при її наявності при виконанні схеми на декількох листах, наприклад, лист 5 зона А6 (5, А6), або позначення документа, при виконанні схем самостійними документами, на який переходить лінія зв’язку.

Лінії зв’язку мають бути показані, як правило, повністю.

Лінії зв’язку в межах одного листа, якщо вони затрудняють читання схеми, допускається обривати. Обриви ліній зв’язку закінчують стрілками. Біля стрілок вказують місця позначень перерваних ліній, наприклад, підключення, і (або) необхідні характеристики ланцюгів, наприклад, полярність, потенціал, тиск, витрата рідини і тому подібне.

Відомість технічного проекту (див. додаток Б1) [1-3]

Відомість технічного проекту (ТП) складають на формах 8 і 8 а ГОСТ 2.104.

У ТП записують всі конструкторські документи, заново розроблені для даного технічного проекту та застосовані з інших проектів і робочої документації на раніше розроблені вироби. При цьому записують лише ті документи, які є необхідними і достатніми для розгляду і затвердження даного проекту.

Перелік елементів (див. додаток Б8) [1, 2]

Перелік елементів розміщують на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документа.

Перелік елементів оформлюють у вигляді таблиці, що заповнюється зверху вниз. У графах таблиці вказують дані (див. рисунок 4.2).

При виконанні переліку елементів на першому листі схеми його розташовують, як правило, над основним надписом .

Відстань між переліком елементів і основним написом має бути не менше 12 мм.

Продовження переліку елементів поміщають зліва від основного напису, повторюючи головку таблиці.

При оформленні переліку елементів у вигляді самостійного документа його код повинен складатися з букви «П» та коду схеми, до якої випускають перелік, наприклад код переліку елементів до гідравлічної принципової схеми - ПГ3. При цьому в основному надписі вказують найменування виробу, а також найменування документа «Перечень элементов».

Перелік елементів записують в специфікацію після схеми, до якої він випущений.

Перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на форматі А4. Основний напис і додаткові графи до неї виконують по ГОСТ 2.104 (форми 2 і 2 а).

Загальний приклад оформлення переліку елементів наведено в додатку Б8.

Правила виконання комбінованих схем (див. додаток Б4) [1, 2]

Елементи (пристрої, функціональні групи) і зв’язки кожного виду (електричні, гідравлічні, пневматичні і т.д.) зображають на схемі за правилами, встановленими для відповідних видів схем даного типу.

Відомості, що розміщуються на схемі і оформлення схеми в цілому, слід визначати за правилами, встановленими для відповідних видів схем даного типу.

Елементам одного виду схем на схемі привласнюють позиційні позначення, крізні в межах схеми. Для відмінності однакового написання їх слід підкреслювати, починаючи з елементів, що відносяться до другої по виду схеми, вказаної в найменуванні. Ці правила слід виконувати для пристроїв та функціональних груп.

Наприклад, схема електрогідравлічна принципова - однією рискою для гідравлічних елементів (пристроїв, функціональних груп); схема гідропневматична принципова - однією рискою для пневматичних елементів (пристроїв, функціональних груп), двома - для кінематичних.

Текстова інформація (див. додаток Б2, Б3, Б4) [1-3]

На схемах допускається розміщувати різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля графічних позначень (по можливості справа або зверху), або на вільному полі схеми. Біля графічних позначень елементів і пристроїв розміщують, наприклад, номінальні значення їх параметрів, а на вільному полі схеми - діаграми, таблиці, текстові вказівки (діаграми послідовності тимчасових процесів, циклограми, таблиці замикання контактів комутуючих пристроїв, вказівки про специфічні вимоги до монтажу і т.д.).

Текстові дані наводять на схемі в тих випадках, коли відомості, що містяться в них, недоцільно або неможливо виразити графічно або УГП.

Зміст тексту має бути коротким і точним. У надписах на схемах не повинні застосовуватися скорочення слів, за винятком загальноприйнятих або встановлених в стандартах.

На схемі біля УГП елементів, що вимагають пояснення в умовах експлуатації (наприклад, перемикачі, потенціометри, регулювальники і т.д.), розміщують відповідні надписи, знаки або графічні позначення (див. додаток Б2).

Специфікація (див. додаток Б5, Б7, Б12)

Специфікацію складають на окремих листах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект на формах 1 і 1а.

У специфікацію вносять складові частини, що входять у виріб, що специфікується, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу та до його складових частин, що не специфікуються.

Після кожного розділу специфікації допускається залишати декілька вільних рядків для додаткових записів (залежно від стадії розробки, обсягу записів і т.д.). Допускається резервувати і номери позицій, які проставляють в специфікацію при заповненні резервних рядків.

Допускається поєднання специфікації із складальним кресленням за умови їх розміщення на аркуші формату А4 (ГОСТ 2.301). При цьому її розташовують над основним надписом і заповнюють в тому ж порядку і за тією ж формою, що і специфікацію, виконану на окремих листах (див. додаток Б12).

Графи специфікації заповнюють таким чином:

вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять у виріб, що специфікується